Постанова 4823 № 738/20/22

Справа № 738/20/22 Головуючий у 1 інстанції Волошина Н. В. Провадження № 33/4823/493/22 Категорія - ч. 1 ст. 130 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 14 листопада 2022 року місто Чернігів Чернігівський апеляційний суд в складі: Головуючого - судді Демченка О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Чернігові апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову Менського районного суду Чернігівської області від 27 січня 2022 року, в с т а н о в и в: Вказаною по Вказаною постановою суду ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого АДРЕСА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з нього на користь держави судовий збір в розмірі 496 грн 20 коп. Судом ОСОБА_1 було визнано винуватим в тому, що він 06 січня 2022 року, о 08:03 год., по вулиці Воровського у м. Мена Чернігівської області, керував транспортним засобом - автомобілем марки Volkswagen Jetta, державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, незв`язна мова), на вимогу працівника поліції пройти медичний огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу Драгер та в лікарні відмовився, про що зафіксовано технічними засобами відеозапису, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду, скасувати її та закрити провадження по справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Звертає увагу на причини пропуску строку, а саме на втрату відправлення його листа в системі АТ Укрпошта. Вважає постанову суду незаконною, винесеною з порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права, оскільки суд не з`ясував усі фактичні обставини, не дослідив та не надав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам, формально підійшов до вивчення обставин справи, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду. На думку апелянта, протокол про адміністративне правопорушення не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам закону. Вказує на відсутність причини його зупинки та зазначає, що зупиняючи транспортний засіб, поліцейські не представлялись, не роз`яснювали права та обов`язки. Вважає відеозапис по справі, рапорт працівника поліції неналежними доказами по справі. На думку апелянта, газоаналізатор не є приладом для встановлення рівня сп`яніння. Також вказує, що поліцейськими не було видано направлення на проходження медичного огляду на стан сп`яніння у медичній установі. Звертає увагу, що раніше до адміністративної відповідальності не притягався. На переконання апелянта, його винуватість по справі не доведена. В засідання апеляційного суду ОСОБА_1 не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Відповідно до вимог ч. 6 ст. 294 КУпАП участь особи, яка подала скаргу, чи інших осіб, які беруть участь у провадженні справи про адміністративне правопорушення, в розгляді справи судом апеляційної інстанції, не є обов`язковою, апеляційний суд розглянув справу у відсутності особи, притягнутої до адміністративної відповідальності. Вказане положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, аналіз якої свідчить про те, що відсутність особи. яка притягується до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції не може автоматично вважатися порушенням п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Дослідивши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. Як вбачається із матеріалів справи, ці вимоги закону судом було дотримано. Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, при обставинах, зазначених у постанові, відповідає фактичним даним справи, ґрунтується на досліджених судом першої інстанції доказах, які також були предметом перевірки апеляційного суду. Постанова судді згідно ст. 283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган ( посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 473348 від 06.01.2022 року, ОСОБА_1 відмовився від підпису в протоколі та отримання його копії (а.с. 1). Оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 130 КУпАП, визначені Розділом Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженій наказом МВС України від 07.11.2015 р. № 1395, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за № 1408/27853. Відповідно до Розділу X Інструкції водії, стосовно яких у поліцейських є достатні підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння, підлягають відстороненню від керування транспортними засобами та огляду на стан сп`яніння, направлення на який здійснюється відповідно до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17 грудня 2008 року № 1103 (зі змінами). Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу в присутності двох свідків відповідно до чинного законодавства. Згідно п.п. 6-8 Порядку водій, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я. Поліцейський забезпечує проведення огляду водія в закладі охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту виявлення відповідних підстав. Зазначені правила працівниками поліції в даному випадку були дотримані в повному обсязі. Слід зазначити, що пункт 1.3 ПДР зобов`язує учасників дорожнього руху знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Відповідно до вимог п.2.5 ПДР України водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. У разі невиконання вимог п. 2.5 ПДР, передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Частина 1 ст. 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані сп`яніння, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння. Згідно пункту 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті, якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності. Порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначений ст. 266 КУпАП, а також затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1103 від 17.12.2008 року «Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», та регулюється Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 року № 1452/735. Так, з відеозапису з нагрудної камери поліцейського убачається, як було зупинено автомобіль під керуванням ОСОБА_1 , на місці зупинки транспортного засобу поліцейський представився та повідомив водію про причину зупинки, а саме, на транспортному засобу показчики повороту червоного, а не жовтого кольору. Під час спілкування поліцейський повідомив, що має підстави вважати про перебування його у стані алкогольного сп`яніння, а саме, відчутний запах алкоголю з порожнини рота, пропонує йому пройти огляд на місці зупинки за допомогою приладу Драгер або проїхати до лікарні, на що водій категорично відмовився, пояснюючи, що має розсіяний склероз, у зв`язку з чим приймає ліки, які викликають запах з порожнини рота, який схожий на запах алкоголю. Поліцейський вдруге пропонує пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці або у медичному закладі, проте, ОСОБА_1 висловлював своє невдоволення та ухилявся. При цьому поліцейським було попереджено, що стосовно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за фактом його відмови від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, проти чого водій не заперечував, підписувати протокол та надавати пояснення він відмовився, також відмовився від написання розписки про передачу керування його автомобілем іншій особі у зв`язку з його відстороненням від керування транспортним засобом. Отже, з адміністративного матеріалу та відеозапису вбачається, що огляд на стан сп`яніння водія ОСОБА_1 проводився відповідно до вимог вищезазначеної Інструкції та ст. 266 КУпАП. Твердження апелянта про невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи не заслуговують на увагу та спростовуються відеозаписом з бодікамери поліцейського, доданого до матеріалів справи, і дану відеофіксацію вважати неналежним доказом по справі чи ставити під сумнів фактичні обставини, на що посилається апелянт, у апеляційного суду об`єктивні дані відсутні. Доводи апелянта про його безпідставну зупинку поліцейськими не заслуговують на увагу, оскільки з урахуванням фактичних обставин справи, в даному конкретному випадку не спростовують доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та в повному обсязі спростовуються відеозаписом. Вказівка у скарзі на порушення поліцейськими безперервності відеофіксації, у зв`язку з чим відеозапис неможливо вважати допустимим доказом, є непереконливими, оскільки відеозапис проводився на місці вчинення правопорушення і на ньому зафіксовано розвиток подій, що передували складанню протоколу про адміністративне правопорушення, а безперервність відеозапису залежить від особливостей конкретного пристрою фіксації. Між тим, в апеляційній скарзі не вказано, які обставини, що істотно можуть вплинути на висновки по суті правопорушення, поліцейським не були зафіксовані під час використання відеофіксації. Слід зазначити і те, що проходження огляду на стан сп`яніння відповідно до встановленого порядку є імперативною нормою, так як передбачає обов`язкове проходження огляду особою, щодо якої порушується таке питання. Посилання, викладене в апеляційній скарзі на те, що відеоматеріал не може слугувати належним доказом, є непереконливим, беручи до уваги, що вказаний відеозапис було додано до протоколу про адміністративне правопорушення, а отже, є лише одним із доказів, на підтвердження даних, викладених у протоколі, складеному повноважною на те особою. Твердження про те, що рапорти поліцейських не можуть бути доказами по справі, не заслуговують на увагу, оскільки під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено даних, які б давали підстави вважати, що поліцейські були упередженими при складанні протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, що в них були підстави для обмови ОСОБА_1 і що вони зацікавлені у результатах розгляду справи, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для визнання цих письмових пояснень недопустимими доказами. Що стосується доводів в скарзі про відсутність в матеріалах справи направлення на медичний огляд, то апеляційний суд вважає їх некоректними, оскільки у відповідності до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції направлення видається у разі згоди особи, яка керує транспортним засобом проїхати до медичного закладу. Однак, у цій справі ОСОБА_1 визнано винуватим саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, за що ч. 1 ст. 130 КУпАП визначено як самостійний склад правопорушення. Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції та не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, які є безпідставними і не спростовують правильності висновків суду про наявність в діях водія ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та, на думку суду, є намаганням правопорушника уникнути адміністративної відповідальності за скоєне. Апеляційний суд наголошує, що судочинство в Україні проводиться на засадах змагальності, що передбачає самостійне обстоювання кожною стороною своїх прав та інтересів. Усі доводи, викладені в апеляційній скарзі, нічим не підтверджені, є голослівними і тому апеляційним судом відхиляються. З огляду на вищевикладене, апеляційний суд дійшов безсумнівного висновку, що місцевий суд розглянув справу із дотриманням вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, з`ясував усі фактичні обставини вчиненого правопорушення, обґрунтував свої висновки наявними по справі доказами, які були перевірені на їх належність і допустимість та оцінив їх із дотриманням вимог ст.ст. 251, 252 КУпАП, дійшовши правильного та обґрунтованого висновку щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Адміністративне стягнення накладено судом з додержанням вимог статті 33 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеня його вини та в межах санкції частини статті за дане правопорушення. Порушень вимог закону, які б ставили під сумнів доведеність його винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та необґрунтованість накладеного на нього адміністративного стягнення, не вбачається. Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою скасування постанови суду, апеляційним переглядом не встановлено. З метою доступу до правосуддя, вважаю за необхідне поновити строк на апеляційне оскарження постанови Менського районного суду Чернігівської області від 27 січня 2022 року. На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В : Поновити строк ОСОБА_1 на апеляційне оскарження постанови Менського районного суду Чернігівської області від 27 січня 2022 року. Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , залишити без задоволення. Постанову Менського районного суду Чернігівської області від 27 січня 2022 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення без змін. Постанова є остаточною й подальшому оскарженню не підлягає. СуддяО. В. Демченко