Постанова 4813 № 522/20041/21

Номер провадження: 22-ц/813/6566/22 Справа № 522/20041/21 Головуючий у першій інстанції Федчишена Т. Ю. Доповідач Громік Р. Д. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07.11.2022 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого Громіка Р.Д., суддів Драгомерецького М.М., Дришлюка А.І., за участю секретаря Нечитайло Н.Ю., розглянувши у спрощеному порядку за відсутністю учасників справи за апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 січня 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, ВСТАНОВИВ: 1.

ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст позовної заяви. У жовтні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу. В обґрунтування позову зазначив, що з 20 листопада 1999 року перебуває з відповідачем у зареєстрованому шлюбі. У шлюбі в подружжя народилася троє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Указує, що протягом подружнього життя між сторонами виникали сварки, непорозуміння та конфлікти, які сторонами улагоджувалися з метою збереження сім`ї. З 2018 року сторони однією сім`єю не проживають, спільного господарства не ведуть, шлюб носить формальний характер, а збереження шлюбу суперечить інтересам позивача. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 21 січня 2022 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу задоволено. Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований Фортечним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) 20 листопада 1999 року, актовий запис № 796, розірвано. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн. Короткий зміст та доводи апеляційної скарги. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що: 1)для об`єктивного та обґрунтованого прийняття рішення необхідно було залучити третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Міністерство оборони України, яке є власником виділеної їм квартири для надання своїх роз`яснень суду щодо отримання правовстановлюючих документів на квартиру; 2)для об`єктивного та обґрунтованого прийняття рішення необхідно було залучити третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації та Службу у справах дітей Одеської міської ради для надання своїх роз`яснень суду щодо позбавлення дружини та неповнолітніх дітей права на житло. Сповіщення сторін та заяви у справі. Про судове засідання, призначене на 26 жовтня 2022 року, сторони були належним чином сповіщені про дату, час та місце слухання справи. 26 жовтня 2022 року до Одеського апеляційного суду надійшла заява адвоката Костинчука В.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , про відкладення розгляду справи у зв`язку із хворобою та необхідністю ознайомлення з матеріалами справи. Розглянувши заяву про відкладення розгляду справи, апеляційний суд дійшов висновку про відмову у її задоволенні з огляду на таке. Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі №361/8331/18. Жодного належного та допустимого доказу захворювання заявником не надано. Крім того, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що договір про надання правової допомоги між адвокатом Костинчуком В.В. та ОСОБА_1 був укладений ще 05 грудня 2020 року; адвокат Костинчук В.В. приймав участь у справі у суді першої інстанції; його клієнт ОСОБА_1 є ініціатором апеляційного провадження, а тому адвокат задля належного виконання своїх обов`язків щодо представництва клієнта повинен був завчасно подати заяву для ознайомлення з матеріалами справи. Таким чином, поважність причин відкладення судом апеляційної інстанції не встановлена, заявник реалізував своє право на викладення відповідних аргументів та, зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції (стаття 367 ЦПК України), судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю сторін у справі. Судом апеляційної інстанції у межах апеляційного провадження не приймалось рішення про виклик осіб, які беруть участь у справі, для надання пояснень у справі, і такої необхідності колегія суддів не вбачає, тому підстав для розгляду справи з обов`язковою участю сторін суд апеляційної інстанції не знаходить. Згідно із ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Відповідно до ч. 7 ст. 268 ЦПК України рішення суду (повне або скорочене) підписується всім складом суду у день його складення і додається до справи. Повне судове рішення виготовлено 07 листопада 2022 року, про що зазначено у вступній частині постанови Одеського апеляційного суду. 2.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Позиція апеляційного суду Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом першої інстанції правильно встановлено, що між ОСОБА_2 , громадянином України, ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_1 , громадянкою України, ІНФОРМАЦІЯ_5 , 20 листопада 1999 року Фортечним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) зареєстровано шлюб, актовий запис № 796, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 15 жовтня 2021 року, виданим повторно. У шлюбі у сторін народилася троє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 21 листопада 2001 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 17 вересня 2008 року та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 від 11 серпня 2010 року. Згідно зі статтею 16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Відповідно до статті 21 Сімейного кодексу України (далі - СК України) шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Відповідно до ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається (ч. 1 ст. 24 СК України). За приписами частин третьої, четвертої статті 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом. Відповідно до ч. 1 ст. 110, ст. 112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. З огляду на зазначене, суд дійшов правильного висновку, що сім`я фактично розпалася, подальше збереження шлюбу призведе до порушення інтересів позивача, тому наявні підстави для задоволення позову. Разом з тим, доводи відповідача про те, що розірвання шлюбу може вплинути на житлові права її та їхніх неповнолітніх дітей, враховуючи предмет позову, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову, адже позивач наполягає на розірванні шлюбу, а примушування до збереження шлюбу є неприпустимим. При цьому відповідач, у разі наявності спору, не позбавлена права звернення до суду за захистом своїх житлових прав. Доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Скаржник не довела обставини, на які посилалась як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надала. Щодо доводів апеляційної скарги, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що позов поданий щодо розірвання шлюбу, що стосується немайнових прав, які виникли між подружжям. Жодних позовних вимог щодо майнових прав подружжя не було заявлено позивачем, а тому залучення третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмету спору, не є необхідним. Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції. Твердження скаржника в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального закону, не є такими, що порушують розгляд справи по суті. Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 січня 2022 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судове рішення виготовлено 07 листопада 2022 року. Головуючий Р.Д. Громік Судді: М.М. Драгомерецький А.І. Дришлюк