Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 480/8394/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 листопада 2022 р. Справа № 480/8394/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: П`янової Я.В., Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Гулого Андрія Олександровича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 20.12.2021, головуючий суддя І інстанції: С.М. Гелета, м. Суми, повний текст складено 20.12.21 по справі № 480/8394/21 за позовом ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 до Миколаївської сільської ради Сумського району Сумської області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 (далі за текстом також - позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Миколаївської сільської ради Сумського району Сумської області (надалі також - відповідач, Миколаївська сільська рада), в якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення Миколаївської сільської ради Сумського району Сумської області «Про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» від 15.07.2021 за № 126, яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2.00 гектара за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Миколаївської сільської ради Сумського району Сумської області; - визнати протиправним та скасувати рішення Миколаївської сільської ради Сумського району Сумської області від 02.03.2021 за № 34, яким бажану до відведення земельну ділянку внесено до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення під багаторічними насадженнями, які згідно з Державним актом знаходились в колективній власності КСП «Зоря», право оренди яких виставляється на земельних торгах у формі аукціону окремими лотами у 2021 році на території Миколаївської сільської ради Сумського району (за межами населених пунктів) комунальної власності; - зобов`язати Миколаївську сільську раду Сумського району Сумської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2.00 гектара за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Миколаївської сільської ради Сумського району Сумської області. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2021 року у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає його таким, що прийняте із неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права, з неналежною оцінкою доказів. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначив, що судом першої інстанції не враховано того, що позивач звернувся з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою ще 09.02.2021 і саме з цього моменту починає діяти норма ч. 3 ст. 134 ЗК України, відповідно до якої розпоряднику земельних ділянок забороняється проводити земельні торги, а також не враховано того, що бажану земельну ділянку внесено до Переліку земельних ділянок під багаторічними насадженнями, які згідно з Державним актом знаходились в колективній власності КСП «Зоря», право оренди яких виставляється на земельних торгах у формі аукціону окремими лотами у 2021 році на території Миколаївської сільської ради Сумського району без кадастрового номеру, так як його не існувало. Просить урахувати висновки Верховного Суду, сформовані у постановах від 19.06.18 у справі № 819/1061/17, від 16.01.19 у справі № 819/655/17, від 19.02.2019 у справі № 815/905/17, від 14.08.2018 у справі № 815/1666/17. Указує, що ухвалюючи рішення, суд першої інстанції не дослідив належним чином порядок віднесення земельних ділянок до категорії земель, що підлягають реалізації з аукціону, не дослідив факту відсутності належних доказів на підтвердження позиції відповідача. Зазначає про необхідність обрання належного способу захисту порушеного права позивача. За результатами апеляційного розгляду позивач просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, з дослідженням усіх доказів та встановленням усіх обставин у справі. Звертає увагу, що твердження позивача, наведені в апеляційній скарзі, є хибними та спростовуються положеннями чинного законодавства України. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач звернувся в інтересах ОСОБА_1 до відповідача із клопотанням від 09.02.2021 (зареєстроване 09.02.2021 за № 4) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства (а.с. 42). Миколаївська сільська рада Сумського району Сумської області листом від 10.02.2021, № 468/02-35 повідомила позивача, що сільська рада не є розпорядником такої земельної ділянки (а.с. 12). Згідно з Єдиним державним реєстром судових рішень рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 07.06.2021 у справі № 480/2928/21 визнано протиправною бездіяльність Миколаївської сільської ради Сумського району Сумської області щодо неприйняття рішення за клопотанням ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Миколаївської сільської ради Сумського району Сумської області; зобов`язано Миколаївську сільську раду Сумського району Сумської області розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Миколаївської сільської ради Сумського району Сумської області та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства (https://reyestr.court.gov.ua/Review/97458084). На виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 07.06.2021 у справі № 480/2928/21 відповідач повторно розглянув клопотання позивача та спірним рішенням від 15.07.2021 за № 126 (а.с. 10) відмовив позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою. В обґрунтування зазначеної відмови відповідач указав, що рішенням 5 сесії 8 скликання від 02.03.2021 за № 34 земельна ділянка внесена до Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення під багаторічними насадженнями, які згідно з Державним актом знаходились в колективній власності КСП «Зоря», право оренди яких виставляється на земельних торгах у формі аукціону окремими лотами у 2021 році на території Миколаївської сільської ради Сумського району (за межами населених пунктів) комунальної власності. Позивач, не погодившись із цим рішенням, уважаючи його протиправним, звернувся до суду із позовом. Крім того позивач не погодився із рішенням Миколаївської сільської ради Сумського району Сумської області від 02.03.2021 за № 34, яким бажану до відведення земельну ділянку внесено до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення під багаторічними насадженнями, які згідно з Державним актом знаходились в колективній власності КСП «Зоря», право оренди яких виставляється на земельних торгах у формі аукціону окремими лотами у 2021 році на території Миколаївської сільської ради Сумського району (за межами населених пунктів) комунальної власності. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Миколаївської сільської ради Сумського району Сумської області «Про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» від 15.07.2021 за № 126, а також позовних вимог про зобов`язання відповідача надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2.00 гектара за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Миколаївської сільської ради Сумського району Сумської області, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем надано належні, допустимі та достатні докази на обґрунтування правомірності рішення Миколаївської сільської ради Сумського району Сумської області «Про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» від 15.07.2021 за №

126. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Миколаївської сільської ради Сумського району Сумської області від 02.03.2021 за № 34, суд першої інстанції зазначив, що в даному випадку позивач оскаржує рішення, яке стосується питання щодо продажу права оренди на земельних торгах у формі аукціону земельної ділянки комунальної власності сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту на території Миколаївської сільської ради Сумського району Сумської області, вирішення якого відноситься до виключної компетенції Миколаївської сільської ради Сумського району Сумської області, та не створює для позивача обов`язків чи правових наслідків за результатами його прийняття. Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, з огляду на таке. Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю врегульовано Земельним кодексом України від 25.10.2001 за № 2768-ІІІ (далі - ЗК України). За змістом ч. 1, 2 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Згідно із пунктом "в" частини 3 статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Пунктом "б" частини першої статті 121 ЗК України встановлено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара. За приписами частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Як встановлено частиною сьомою згаданої статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Отже Земельний кодекс України визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах безоплатної приватизації та зобов`язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови. Повноваження відповідних органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтею 122 ЗК України. Частиною 1 статті 122 ЗК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 за № 280/97-ВР (надалі - Закон № 280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР унормовано, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Відповідно до частини п`ятої статті 46 Закону № 280/97-ВР сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць. Згідно з приписами частини першої статті 134 ЗК України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, установлених частиною другою цієї статті. За змістом частин 1, 2 статті 136 ЗК України організатор земельних торгів визначає перелік земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами. Забороняється вносити до зазначеного переліку призначені під забудову земельні ділянки без урахування у випадках, передбачених законом, результатів громадського обговорення. У переліку зазначаються місце розташування (адреса) земельної ділянки, її цільове призначення (функціональне використання), площа, кадастровий номер, умови продажу. Добір земельних ділянок державної чи комунальної власності, у тому числі разом з розташованими на них об`єктами нерухомого майна (будівлями, спорудами) державної чи комунальної власності, які або права на які виставляються на земельні торги, здійснюється з урахуванням затверджених містобудівної документації та документації із землеустрою, а також маркетингових досліджень, інвестиційної привабливості, звернень громадян та юридичних осіб щодо намірів забудови. Частиною 3 статті 136 ЗК України передбачено, що земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів. Отже законодавцем обумовлено, що земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів, а тому вирішальним фактором є саме включення земельної ділянки до переліку земель, які виставлені на земельні торги. Згідно з ч. 4 ст. 136 Земельного кодексу України підготовку лотів до проведення земельних торгів забезпечує організатор земельних торгів. Підготовка лотів до проведення земельних торгів включає: а) виготовлення, погодження та затвердження в установленому законодавством порядку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі зміни цільового призначення земельної ділянки та у разі, якщо межі земельної ділянки не встановлені в натурі (на місцевості); б) державну реєстрацію земельної ділянки; в) державну реєстрацію речового права на земельну ділянку; г) отримання витягу про нормативну грошову оцінку земельної ділянки відповідно до Закону України "Про оцінку земель" у разі продажу на земельних торгах права оренди на неї; ґ) проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки відповідно до Закону України "Про оцінку земель", крім випадків продажу на земельних торгах права оренди на неї; д) встановлення стартової ціни продажу земельної ділянки, яка щодо земель державної та комунальної власності не може бути нижчою за експертну грошову оцінку земельної ділянки; е) встановлення стартового розміру річної орендної плати, який щодо земель державної та комунальної власності не може бути меншим розміру орендної плати, визначеного Податковим кодексом України; є) встановлення стартової ціни продажу прав емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки, яка щодо земель державної чи комунальної власності не може бути нижчою за ринкову вартість відповідного права, визначену шляхом проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок; ж) визначення виконавця земельних торгів, дати та місця проведення земельних торгів. У постанові від 24 вересня 2020 року у справі № 805/3195/17-а Верховним Судом сформовано правовий висновок про те, що земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів, тому вирішальним фактором є включення земельних ділянок до переліку земель, які виставлені на земельні торги. Аналогічні висновки неодноразово висловлювались Верховним Судом у постановах від 02.10.2018 у справі № 806/3708/15, від 03.04.2018 та від 02.10.2018 у справах № № 815/3059/17, 806/3708/15 відповідно, від 17.10.2019 у справі № 823/1120/16. Отже включення земельної ділянки до переліку земельних ділянок, права на які підлягають продажу на земельних торгах (аукціоні), в силу приписів частини 3 статті 136 Земельного кодексу України є підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки у власність до завершення торгів. Як встановлено судом, рішенням від 15.07.2021 за № 126 позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, із земель сільськогосподарського призначення на території Миколаївської сільської Сумського району Сумської області (а.с. 46). При цьому, приймаючи таке рішення, відповідач, зокрема, керувався рішенням від 02.03.2021 за № 34 «Про включення земельних ділянок комунальної власності по Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення під багаторічними насадженнями, які згідно з Державним актом знаходилися в колективній власності КСП «Зоря», право оренди яких виставляється на земельних торгах у формі аукціону окремими лотами у 2021 році на території Миколаївської сільської ради Сумського району Сумської області (за межами населених пунктів) комунальної власності». Матеріалами справи підтверджено, що 22.03.2021 відповідачем укладено із державним підприємством «Центр державного земельного кадастру» в особі Сумської регіональної філії договір № 78 про підготовку лота для продажу права оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення на земельному аукціоні та надання послуг з проведення земельних торгів. Додатком № 1 визначено завдання виконавцю на виконання робіт, а додатком № 2 сторонами узгоджено календарний план надання послуг з підготовки лота та проведення земельних торгів з продажу права оренди на земельну ділянку. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, 13.09.2021 проведена державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 5924789800:06:002:0048, а на підставі рішення ради № 96 від 23.09.2021 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності з подальшим продажем права оренди на земельних торгах (аукціоні)» 08.10.2021 проведено реєстрацію земельної ділянки в Реєстрі речових прав на нерухоме майно. Отже, станом на момент прийняття рішення Миколаївською сільською радою Сумського району Сумської області «Про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» від 15.07.2021 за № 126, земельна ділянка, яку хотів отримати у власність позивач, була включена до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, а відповідачем розпочато підготовчі дії щодо проведення таких торгів, що виключало можливість здійснити безоплатну приватизацію такої земельної ділянки. Земельна ділянка, дозвіл на розробку проекту землеустрою на яку просив позивач, є частиною іншої земельної ділянки, яка зареєстрована в базі даних Державного земельного кадастру з кадастровим номером 5924789800:06:002:0048, та має загальну площу 21 га. В силу приписів частини третьої статті 136 ЗК України це є самостійною підставою для відмови у наданні дозволу. Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 23.01.2020 у справі № 620/1058/19. При цьому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість твердження позивача про те, що до відповідача було надано заяву раніше, ніж було сформовано земельну ділянку відповідачем, а отже проведення торгів та відмова надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою є незаконними, оскільки, як вже зазначалося вище, за приписами ч. 7 ст. 118 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Чинним законодавством не заборонено органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, під час розгляду клопотань про надання дозволу на затвердження проекту землеустрою, приймати рішення про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки з подальшим продажем права оренди на неї, а також відведення земельних ділянок для продажу права оренди на земельних торгах або будь-які інші рішення. З огляду на те, що бажана земельна ділянка, орієнтовною площею 2.00 гектара за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Миколаївської сільської ради Сумського району Сумської області включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них на земельних торгах, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що відповідач правомірно відмовив позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з підстав, наведених у рішенні від 15.07.2021 за №

126. Твердження позивача про те, що бажану земельну ділянку внесено до Переліку земельних ділянок під багаторічними насадженнями, які згідно з Державним актом знаходились в колективній власності КСП «Зоря», право оренди яких виставляється на земельних торгах у формі аукціону окремими лотами у 2021 році на території Миколаївської сільської ради Сумського району без кадастрового номеру, так як його не існувало, наведені висновки суду не спростовує, оскільки земельна ділянка, дозвіл на розробку проекту землеустрою на яку просив позивач, є частиною іншої земельної ділянки, яка зареєстрована в базі даних Державного земельного кадастру з кадастровим номером 5924789800:06:002:0048, та має загальну площу 21 га. Відповідачем надано належні, допустимі та достатні докази на обґрунтування правомірності рішення Миколаївської сільської ради Сумського району Сумської області «Про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» від 15.07.2021 за №

126. З огляду на викладене висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Миколаївської сільської ради Сумського району Сумської області «Про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» від 15.07.2021 за № 126, а також позовні вимоги про зобов`язання відповідача надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2.00 гектара за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Миколаївської сільської ради Сумського району Сумської області не підлягають задоволенню, є правомірним. Судом першої інстанції обґрунтовано відхилене посилання позивача на постанову Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 819/655/17 як на нерелевантну до обставин цієї справи, оскільки у справі № 819/655/17 Верховний Суд керувався тим, що суди попередніх інстанцій встановили, що земельна ділянка, на яку претендував позивач, на торги не виставлялася. У цій справі на час прийняття оспорюваного рішення спірна земельна ділянка була включена до переліку земельних ділянок, право оренди яких виставляється на земельних торгах у формі аукціону окремими лотами. Посилання в апеляційній скарзі на правові висновки Верховного Суду, сформовані у постанові від 19.06.2018 у справі № 819/1061/17, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17, під час вирішення тотожних спорів має враховуватися саме остання правова позиція. Також, з огляду на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17, щодо того, що під час вирішення тотожних спорів має враховуватися саме остання правова позиція, колегія суддів не приймає до уваги посилання позивача в апеляційній скарзі на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 19.02.2019 у справі № 815/905/17, оскільки висновки суду у цій справі узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23.01.2020 у справі № 620/1058/19, сформованою за аналогічних спірних правовідносин. Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Миколаївської сільської ради Сумського району Сумської області від 02.03.2021 за № 34, яким бажану до відведення земельну ділянку внесено до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення під багаторічними насадженнями, які згідно Державного акту знаходились в колективній власності КСП Зоря, право оренди яких виставляється на земельних торгах у формі аукціону окремими лотами у 2021 році на території Миколаївської сільської ради Сумського району (за межами населених пунктів) комунальної власності, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 55 Конституції України закріплено фундаментальний принцип судового захисту всіх порушених прав людини і громадянина. Так, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Згідно з частиною першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. За приписами частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень. В силу положень п. 1 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності. Конституційний Суд України в пп. 3.6 п.3 Рішення від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 (у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) зазначив, що системний аналіз, який провів Конституційний Суд України, свідчить, що поняття охоронюваний законом інтерес у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям права має один і той же зміст. У вказаній справі Конституційний Суд України вирішив, що поняття охоронюваний законом інтерес, що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям права, треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. Також, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, Конституційний Суд України в п. 4.1 рішення від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Отже обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав або інтересів позивача на момент його звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини для того, щоби мати можливість звернутися за захистом до суду особа має довести, що вона є жертвою порушення прав. Щоби претендувати на статус жертви такого порушення, оспорюваний захід має безпосередньо зашкодити особі (рішення Аксу проти Туреччини [Aksu v. Turkey] пункт 50; Берден [Burden v. the United Kingdom] пункт 33; Тенасе проти Молдови [Tгnase v. Moldova]). Отже, наведені вище положення не дозволяють скаржитися щодо певних обставин абстрактно, без реального порушення прав, свобод чи інтересів позивача у спірних правовідносинах, тільки тому, що заявник вважає, що начебто певні обставини впливають на його правове становище. Предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов`язків, а також встановлені законом умови їх реалізації. Таким чином, ураховуючи положення зазначених норм законодавства, особа, яка звертається до адміністративного суду з позовом, має довести наявність порушення оскаржуваним рішенням, дією або бездіяльністю суб`єкту владних повноважень саме її прав, свобод або законних інтересів у сфері публічно-правових відносин, які потребують судового захисту. Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що в даному випадку позивач оскаржує рішення, яке стосується питання щодо продажу права оренди на земельних торгах у формі аукціону земельної ділянки комунальної власності сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту на території Миколаївської сільської ради Сумського району Сумської області, вирішення якого, в даному випадку, відноситься до виключної компетенції Миколаївської сільської ради Сумського району Сумської області, та не створює для позивача обов`язків чи правових наслідків за результатами його прийняття. А відтак висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Миколаївської сільської ради Сумського району Сумської області від 02.03.2021 за № 34, яким бажану до відведення земельну ділянку внесено до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення під багаторічними насадженнями, які згідно з Державним актом знаходились в колективній власності КСП «Зоря», право оренди яких виставляється на земельних торгах у формі аукціону окремими лотами у 2021 році на території Миколаївської сільської ради Сумського району (за межами населених пунктів) комунальної власності, є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, є правомірним. Доводи позивача, наведені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують та свідчать про незгоду із правовою оцінкою суду першої інстанції обставин справи. Суд першої інстанції надав оцінку всім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору та дослухався до всіх аргументів сторін, які здатні вплинути на результат вирішення спору. З урахуванням висновків суду апеляційної інстанції, у справі відсутні підстави для обрання належного способу захисту порушеного права позивача. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. Зважаючи на висновки суду апеляційної інстанції та приписи статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні. Керуючись ст. 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Гулого Андрія Олександровича в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 20.12.2021 по справі № 480/8394/21 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін