Постанова 4851 № 480/5539/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 березня 2021 р. Справа № 480/5539/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Перцової Т.С., Суддів: Русанової В.Б. , Жигилія С.П. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Миколаївської сільської ради Сумського району Сумської області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 15.10.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Є.Д. Кравченко, м. Суми, по справі № 480/5539/20 за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської сільської ради Сумського району Сумської області про визнання протиправною та скасування відмови, зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Миколаївської сільської ради Сумського району Сумської області (далі по тексту - відповідач), в якій просив суд: визнати протиправною та скасувати відмову Миколаївської сільської ради Сумського району Сумської області (Миколаївської сільської територіальної громади), викладену в рішенні сьомого скликання п`ятдесят першої сесії від 30.06.2020 № 59 Миколаївської сільської ради Сумського району Сумської області (Миколаївської сільської територіальної громади), щодо відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, яка розташована за межами населеного пункту Миколаївської сільської ради (Северинівська сільська рада) Сумського району Сумської області, зобов`язавши Миколаївську сільську раду Сумського району Сумської області (Миколаївську сільську територіальну громаду) не пізніше 30 днів з дня набрання рішенням суду законної сили надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га для відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, яка розташована за межами населеного пункту Миколаївської сільської ради (Северинівська сільська рада) Сумського району Сумської області. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність відповідачем зазначено, що бажана до відведення земельна ділянка внесена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності, право оренди яких виставляється на земельних торгах у формі аукціону, проте, згідно інформації з Публічної кадастрової картки зазначена сільською радою земельна ділянка із кадастровим номером 5924786700:03:001:0180 площею 5,9763 га має статус землі запасу, а бажана земельна ділянка площею 2 га не є окремим сформованим об`єктом. Вважає, що відсутні законодавчо визначені підстави для відмови у наданні йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, зокрема, а відповідачем у рішенні від 30.06.2020 № 59 не зазначено жодної з підстав, передбачених ч.7 ст.118 ЗК України. Таким чином, вважає оскаржуване рішення відповідача протиправним, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 15.10.2020 року у справі у справі №480/5539/20, прийнятим в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, адміністративний позов ОСОБА_1 до Миколаївської сільської ради Сумського району Сумської області про визнання протиправною та скасування відмови, зобов`язання вчинити дії задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення п`ятдесят першої сесії сьомого скликання Миколаївської сільської ради Сумського району Сумської області (Миколаївської сільської територіальної громади) від 30.06.2020 № 59 про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, яка розташована за межами населеного пункту Миколаївської сільської ради (Постольненської сільської ради) Сумського району Сумської області. Зобов`язано Миколаївську сільську раду Сумського району Сумської області (Миколаївську сільську територіальну громаду) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.06.2020 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, яка розташована за межами населеного пункту Миколаївської сільської ради (Постольненської сільської ради) Сумського району Сумської області, з урахуванням висновків суду. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Миколаївської сільської ради Сумського району Сумської області (Миколаївської сільської територіальної громади) суму судового збору в розмірі 840 грн 80 коп. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено. Відповідач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його необгрунтованість, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 15.10.2020 року у справі у справі №480/5539/20 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги із посиланням на вимоги ч.3 ст.135, ч.ч.1-4 ст.136 Земельного кодексу України стверджує, що включення у передбаченому законом порядку спірної земельної ділянки до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності, права на які виставляються на земельні торги у формі аукціону, виключає можливість відчуження цієї земельної ділянки її розпорядником (відповідачем) до завершення торгів. З огляду на висновки Верховного Суду, викладені постановах від 19.01.2016 року №21-3690а15, від 13.12.2016 №21-2573а16, стверджує, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про подальшу передачу такої земельної ділянки особі. Отже, посилаючись на викладені доводи, вважає безпідставними позовні вимоги ОСОБА_1 , у задоволенні яких має бути відмовлено. Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено, що позивач звернувся до Миколаївської сільської ради Сумського району Сумської області із заявою від 01.06.2020 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, яка розташована за межами населеного пункту Миколаївської сільської ради (Постольненської сільської ради) Сумського району Сумської області з кадастровим номером 5924786700:03:001:0180. До заяви було додано графічні матеріали, на яких зазначене бажане розташування та розмір земельної ділянки, копія паспорту та ідентифікаційного коду (а.с. 10-11). Рішенням п`ятдесят першої сесії сьомого скликання Миколаївської сільської ради Сумського району Сумської області від 30.06.2020 № 59 (зі змінами, внесеними рішенням Миколаївської сільської ради Сумського району Сумської області від 17.09.2020 № 22) було відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, яка розташована за межами населеного пункту Миколаївської сільської ради (Постольненської сільської ради) Сумського району Сумської області (а.с. 12, 25). В обґрунтування зазначеної відмови відповідач вказав, що рішенням п`ятдесят першої сесії від 30.06.2020 року дана земельна ділянка (кадастровий номер 5924786700:03:001:0180) внесена до Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності, право оренди яких виставляється на земельних торгах у формі аукціону окремими лотами у 2019-2020 роках на території Миколаївської сільської ради Сумського району Сумської області (за межами населених пунктів). Не погоджуючись із таким рішенням відповідача, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду. Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення п`ятдесят першої сесії сьомого скликання Миколаївської сільської ради Сумського району Сумської області (Миколаївської сільської територіальної громади) від 30.06.2020 № 59 та зобов`язання Миколаївську сільську раду Сумського району Сумської області (Миколаївську сільську територіальну громаду) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.06.2020 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, яка розташована за межами населеного пункту Миколаївської сільської ради (Постольненської сільської ради) Сумського району Сумської області, з урахуванням висновків суду, суд першої інстанції виходив з відсутності доказів вчинення відповідачем дій з проведення земельних торгів стосовно земельної ділянки, на яку позивач просив надати дозвіл на розроблення проекту її землеустрою та необхідності захистити права позивача належним чином. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання відповідача винести рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, суд першої інстанції виходив з того, що оцінка правомірності рішення стосувалася лише тих мотивів, які наведено у рішенні відповідача від 30.06.2020 року № 59 та в межах даної справи суд не має повноважень досліджувати, чи ці мотиви є вичерпними і чи дотримано позивачем усі інші умови для надання дозволу, у зв`язку із чим, у суду відсутні підстави для зобов`язання відповідача прийняти конкретне рішення. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених ст. 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України. Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України (далі за текстом - ЗК України), а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти. Відповідно до п. б ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності. За визначенням частин першої-третьої статті 116 ЗК України громадяни набувають права власності земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (п. в ч. 3 ст. 116 ЗК України). Статтею 121 ЗК України встановлені норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 га. З огляду на це, позивач, який є громадянином України, має право на набуття права власності на земельну ділянку для особистого селянського господарства. Відповідно до ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Підставою для набуття прав на земельну ділянку є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Водночас, ухвалення рішення є результатом певної правової процедури, яка йому передує. У світлі вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України така процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування. Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами України визначено у ст. 118 ЗК України. Згідно з ч. 1 ст. 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Відповідно до положень ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Таким чином, обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови. При цьому ч. 7 ст. 118 ЗК України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме: - невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів; - невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів; - невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. У разі надання органом місцевого самоврядування відмови особі у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою обов`язковим є зазначення конкретної підстави для такої відмови, що визначені у ч. 7 ст. 118 ЗК України. Системний аналіз наведених правових норм дає підстави колегії суддів дійти висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому приписи ст. 136 ЗК України, якою визначено порядок добору земельних ділянок державної чи комунальної власності та підготовка лотів для продажу на земельних торгах, свідчать про те, що віднесення земельної ділянки до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них на земельних торгах є також самостійною підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки. Так, згідно з положеннями ч.ч. 1-3 ст. 136 ЗК України організатор земельних торгів визначає перелік земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами. Забороняється вносити до зазначеного переліку призначені під забудову земельні ділянки без урахування у випадках, передбачених законом, результатів громадського обговорення. У переліку зазначаються місце розташування (адреса) земельної ділянки, її цільове призначення (функціональне використання), площа, кадастровий номер, умови продажу. Добір земельних ділянок державної чи комунальної власності, у тому числі разом з розташованими на них об`єктами нерухомого майна (будівлями, спорудами) державної чи комунальної власності, які або права на які виставляються на земельні торги, здійснюється з урахуванням затверджених містобудівної документації та документації із землеустрою, а також маркетингових досліджень, інвестиційної привабливості, звернень громадян та юридичних осіб щодо намірів забудови. Земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів. Пунктом 4 ч. 4 ст. 136 ЗК України передбачено, що підготовка лотів до проведення земельних торгів включає державну реєстрацію земельної ділянки. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 03.04.2018 у справі №815/3059/17 та від 17.10.2019 у справі №823/1120/16, від 08.11.2019 у справі №420/914/19, яка в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України враховується судом апеляційної інстанції. Аналіз наведених правових норм також дає змогу дійти висновку, що перелік земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги, серед іншого, в обов`язковому порядку має містити кадастровий номер відповідної земельної ділянки. При цьому фактично формуванню переліку земельної ділянки передує процедура підготовки лоту до торгів, в межах якої організатор торгів, зокрема, здійснює відведення такої земельної ділянки та державну реєстрацію останньої із присвоєнням відповідного кадастрового номеру (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.02.2019 у справі №815/905/17). Як вбачається з матеріалів справи, земельна ділянка, дозвіл на розробку проекту землеустрою на яку просив позивач, є частиною іншої земельної ділянки, яка зареєстрована в базі даних Державного земельного кадастру з кадастровим номером 5924786700:03:001:0180, та має загальну площу 5,9763 га. Рішенням п`ятдесят першої сесії Миколаївської сільської ради Сумського району Сумської області від 30.06.2020 року № 13 земельну ділянку комунальної власності сільськогосподарського призначення площею 5,9763 з кадастровим номером 5924786700:03:001:0180, що розташована за межами населених пунктів на території Миколаївської сільської ради Сумського району Сумської області, включено до Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності, право оренди яких виставляється на земельних торгах у формі аукціону окремими лотами у 2019-2020 роках (а.с.26). Отже, станом на момент прийняття рішення сьомого скликання п`ятдесят першої сесії Миколаївської сільської ради Сумського району Сумської області від 30.06.2020 № 59 про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою позивачу, земельна ділянка, частину якої хотів отримати у власність позивач, була включена до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, що виключало можливість надати її в безоплатну приватизацію позивачу. Разом з цим, колегія суддів зауважує, що позивач не позбавлений права вибрати іншу земельну ділянку сільськогосподарського призначення та звернутися до відповідача для отримання дозволу на розробку проекту землеустрою. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 23.01.2020 року у справі № 620/1058/19, яка враховується судом апеляційної інстанції з огляду на вимоги ч.5 ст.242 КАС України. Враховуючи викладене, висновки суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог із посиланням на відсутність доказів вчинення відповідачем дій щодо підготовки лотів до проведення земельних торгів, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки відповідачем на виконання вимог п. 4 ч. 4 ст. 136 ЗК України здійснено державну реєстрацію земельної ділянки. Так, затверджуючи перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності, право оренди яких виставляється на земельних торгах у формі аукціону окремими лотами у 2019-2020 роках, відповідач діяв правомірно, з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 134 ЗК України, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Організатором земельних торгів в даному випадку є орган місцевого самоврядування (Відповідач), що здійснює реалізацію права державної чи комунальної власності на земельні ділянки, які уклали з виконавцем земельних торгів договір про проведення земельних торгів. Згідно зі ст. 136 ЗК України, організатор земельних торгів визначає перелік земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами. Добір земельних ділянок державної чи комунальної власності, у тому числі разом з розташованими на них об`єктами нерухомого майна (будівлями, спорудами) державної чи комунальної власності, які або права на які виставляються на земельні торги, здійснюється з урахуванням затверджених містобудівної документації та документації із землеустрою, а також маркетингових досліджень, інвестиційної привабливості, звернень громадян та юридичних осіб щодо намірів забудови. В якості обгрунтування протиправності рішення сільської ради від 30.06.2020 № 59 позивач зазначив, що земельна ділянка з кадастровим номером 5924786700:03:001:0180 площею 2 га не є сформованою. Відповідно до ст. 79 ЗК України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Згідно з ч. 1 ст. 79-1 ЗК України, формування земельних ділянок здійснюється, серед іншого: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок. Тобто, за приписами ЗК України розподілено способи формування земельної ділянки, а саме: у порядку відведення земельної ділянки із земель комунальної власності (за відсутності на даній частині земної поверхні сформованих та зареєстрованих земельних ділянок) та шляхом поділу раніше сформованої земельної ділянки. На одній частині земної поверхні неможливим є існування двох одночасно зареєстрованих земельних ділянок, координати яких перетинаються, оскільки за визначенням ч. 2 ст. 79 ЗК України право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий шар. Відповідно до абз. 4 п. 6 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини. Враховуючи існування земельної ділянки з кадастровим номером 5924786700:03:001:0180, яка має загальну площу 5,9763 га, реєстрація іншої земельної ділянки в таких межах є неможливою для державного кадастрового реєстратора, Таким чином, передача бажаної для позивача земельної ділянки за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 5924786700:03:001:0180 шляхом надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є неможливою з точки зору чинного законодавства, оскільки стосується частини земної поверхні, де вже сформована та зареєстрована земельна ділянки. Разом з цим, будь-які зміни в площі, місці розташуванні, конфігурації земельної ділянки з кадастровим номером 5924786700:03:001:0180, яка має загальну площу 5,9763 га можливі лише на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок. Так, ч. 2 статті 25 Закону України «Про землеустрій» розділяють технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок та проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки як окремі види документації із землеустрою, які не є взаємозамінними або тотожними. Аналогічні положення викладені в ч. 1 ст. 79-1 ЗК України - відведення земельної ділянки за рахунок існуючої і зареєстрованої є неможливим з точки зору законодавства. Пропозицій щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 5924786700:03:001:0180, яка має загальну площу 5,9763 га до відповідача не надходили. Таким чином, колегія суддів вважає правомірним рішення сьомого скликання п`ятдесят першої сесії Миколаївської сільської ради Сумського району Сумської області від 30.06.2020 № 59 про відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, яка розташована за межами населеного пункту Миколаївської сільської ради Сумського району Сумської області, а доводи позивача про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 5924786700:03:001:0180 площею 2 га не є сформованою свідчать лише про правомірність оскаржуваної відмови. Зазначені висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постанові від 23.01.2020 року у справі №620/1058/19. Беручи до уваги, що судом першої інстанції не враховано вищенаведеного та, як наслідок, помилково вказано на наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення п`ятдесят першої сесії сьомого скликання Миколаївської сільської ради Сумського району Сумської області від 30.06.2020 № 59 та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.06.2020 року, та частково задоволено позов за відсутності підстав. Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 317 КАС України порушення норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення. Згідно з п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. З огляду на викладене вище, Сумського окружного адміністративного суду від 15.10.2020 року по справі №480/5539/20 підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 . Керуючись ч.4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу Миколаївської сільської ради Сумського району Сумської області - задовольнити. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 15.10.2020 по справі № 480/5539/20 - скасувати. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Миколаївської сільської ради Сумського району Сумської області про визнання протиправною та скасування відмови, зобов`язання вчинити дії - відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)Т.С. Перцова Судді(підпис) (підпис) В.Б. Русанова С.П. Жигилій