Постанова Дніпровський апеляційний суд № 227/2492/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/1324/22 Справа № 227/2492/21 Суддя у 1-й інстанції - Корнєєва В. В. Суддя у 2-й інстанції - Куракова В. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 листопада 2022 року м.Кривий Ріг Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Дніпровського апеляційного судуКуракова В.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Макєєва М.О., який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 09 лютого 2022 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, - УСТАНОВИЛА: В провадження Дніпровськогоапеляційного суду20.10.22 р. надійшла апеляційнаскарга адвоката Макєєва М.О., який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 09 лютого 2022 рокущодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 . З протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 153100 від 16.06.2021 року вбачається, що16.06.2021 року о 00 годині 20 хвилин в м. Білицьке по вул. 30 років Перемоги водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом SkodaFabiaд.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з роту, поведінка, що не відповідає обстановці), від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатору Alсkotest та в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП. Постановою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 09 лютого 2022 рокуОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. В апеляційній скарзі захисник Макєєв М.О., який діє в інтересах ОСОБА_1 ,вказує, що під час складання адміністративних матеріалів ОСОБА_1 не роз`яснювались його права, що підтверджується відеозаписом, не вручалось письмове направлення на проведення медичного огляду. Зауважує, що копія протоколу про адміністративне правопорушення, надана ОСОБА_1 , не містила суті адміністративного обвинувачення, а саме номеру частини ст. 130 КУпАП, за якою було складено протокол про адміністративне правопорушення. Оскільки поліцейські, що складали матеріали щодо ОСОБА_1 є зацікавленими особами, зроблений ними відеозапис не може розцінюватися в якості допустимого доказу. Просить постанову скасувати, провадження по справі закрити. Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а постанову суду - скасувати за таких підстав. Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративніправопорушенняздійснюється на основісуворогододержаннязаконності. Згідновимог ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінюєдокази за своїмвнутрішнімпереконанням, щоґрунтується на всебічному, повному і об`єктивномудослідженнівсіхобставинсправи в їхсукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Порядок та процедура оформленняматеріалів про адміністративніправопорушення в органах внутрішніх справ Українипередбачені «Інструкцією з оформленняматеріалів про адміністративніправопорушення в органах поліції», затвердженою наказом № 1376 від 06.11.2015 р. МВС України (даліІнструкція). Стаття 256 КУпАП встановлюєвимоги до змісту протоколу про адміністративнеправопорушення, який є основнимпроцесуальним документом, доказом у справі про адміністративнеправопорушення, на підставіякоговстановлюєтьсянаявністьчивідсутністьадміністративногоправопорушення, винність особи у йоговчиненні та іншіобставини, щомаютьзначення для правильного вирішеннясправи. Протокол про адміністративнеправопорушеннясеріїААБ № 153100 від 16.06.2021 року не відповідаєвищевказанимвимогам та не можебратися до уваги як доказ вини ОСОБА_1 у вчиненніправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з огляду на наступне. Відповідно до п. 7 розділу II Інструкції не допускаютьсязакресленнячивиправленнявідомостей, щозаносятьсядо протоколу про адміністративнеправопорушення, а такожвнесеннядодатковихзаписівпісля того, як протокол про адміністративнеправопорушенняпідписано особою, стосовноякоїйогоскладено. Згідно п. 8 розділу II Інструкції протокол складається у двохпримірниках, один з якихпідпідписвручаєтьсяособі, яка притягається до адміністративноївідповідальності. Всуперечвказанимвимогам протокол про адміністративнеправопорушеннясеріїААБ № 153100 від 16.06.2021 рокудописувався працівником поліції ОСОБА_2 вже після його вручення ОСОБА_1 , що остання підтвердила в судовому засіданні суду першої інстанції. Тобто фактично ОСОБА_1 отримав від поліцейських обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП без вказання частини даної правової норми, що є неприпустимим, адже порушує право ОСОБА_1 , гарантоване Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, знати в чому його обвинувачують. Таким чином, враховуючи, що працівниками поліції в ході складання протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 153100 від 16.06.2021 року щодо ОСОБА_1 було допущено порушення п. 7 р. II вищевказаної Інструкції, у зв`язку з чим примірники протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 153100 від 16.06.2021 року,наявні в матеріалах справи, та видані ОСОБА_1 фактично протирічать один одному, що є порушенням вищезазначеної Інструкції, протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ № 153100 від 16.06.2021 року не можна вважати допустимим доказом. Згідно ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь. Обов`язок органу (особи), яка склала протокол про адміністративнеправопорушення, нести тягардоказування є складовоюпрезумпціїневинуватості та забезпеченнядоведеності вини в сенсі ст. 62 КонституціїУкраїни, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, та звільняє особу віднеобхідностідоводити свою непричетність до вчиненняпорушення. За встановленої в ходіапеляційіногорозглядунедопустимості протоколу про адміністративнеправопорушення, враховуючи, що всі інші докази є похідними від протоколу, суд апеляційноїінстанції приходить до висновку, щоматеріалисправи про адміністративнеправопорушення не містятьналежних та допустимимхдоказів ОСОБА_3 у порушенні п. 2.5 ПДР, а отже і у вчиненніадміністратвиногоправопорушення, передбаченогоч. 1 ст. 130 КУпАП. Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконаннярішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 р. суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як дерело права. У своємурішеннівід 10 лютого 1995 р. у справі «Аллене де РібермонпротиФранції» ЄСПЛ підкреслив, що сфера застосування принципу презумпціїневинуватості є значноширшою: вінобов`язковий не лише для кримінального суду, якийвирішуєпитання про обґрунтованістьобвинувачення, а й для всіхіншихорганівдержави. Виходячи з викладеного, оскаржувана постанова підлягаєскасуваннюіззакриттямпровадження через відсутністьподії і складу адміністративногоправопорушення. На підставівикладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу адвоката Макєєва М.О., який діє в інтересах ОСОБА_1 ,задовольнити. Постанову Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 09 лютого 2022 рокувідносно ОСОБА_1 скасувати. Провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності події та складу адміністративного правопорушення. Постанова апеляційного суду набираєзаконноїсилинегайнопісляїївинесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя В.В. Куракова