Постанова Дніпровський апеляційний суд № 227/1840/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/2236/24 Справа № 227/1840/24 Суддя у 1-й інстанції - Корнєєва В. В. Суддя у 2-й інстанції - Куракова В. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 вересня 2024 року м.Кривий Ріг Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Куракова В.В., за участі адвоката Верби А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Верби А.І., який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 09.08.2024 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м. Добропілля Донецької області, працюючу головою правління ОСББ «Сузір`я-1», мешкаючу за адресою: АДРЕСА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, - УСТАНОВИЛА: Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 03.06.2024 року о 22-40 год. в м. Білозерське по вул. Південній, 5 керувала транспортним засобом ЗАЗ-DAEWOO д.н.з. НОМЕР_1 з наявними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з ротової порожнини), від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Алкотест 6810 та медичного огляду в лікарні відмовилася, чим порушила п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП. Постановою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 09.08.2024 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. На вказану постанову адвокат Верба А.І., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій вказує, що постанова незаконна та підлягає скасуванню. Зауважує, що фабула протоколу про адміністративне правопорушення та відеозапис з подіями 03.06.2024 року не співпадають, крім того відсутні факти керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Звертає увагу суду, що відеозапис, зроблений на відеокамеру є недопустимим доказом, адже він не безперервний та не здійснено на портативну бодікамеру; направлення на проведення медичного огляду не виписувалось та не пропонувалось ОСОБА_1 ; не надано належної уваги показам свідків, які підтверджують відсутність факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Просить постанову скасувати, провадження по справі закрити. Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши адвоката Вербу А.І., який підтримав апеляційну скаргу, вважаю, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, постанову суду слід залишити без змін за таких підстав. З матеріалів справи вбачається, що суддя районного суду вірно прийшов до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Згідно п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Статтею 130 КУпАП прямо встановлено адміністративну відповідальність водія за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Факт вчинення адміністративного правопорушення та винність ОСОБА_1 у його вчиненні підтверджуються: - протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 818585 від 03.06.2024 року (а.с. 2); - направленням на огляд водія транспортного засобу з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а.с. 3); - скріншотами із застосунку «Дія» щодо наявності у ОСОБА_1 посвідчення водія (а.с. 4); - рапортом поліцейського Ларкіна С. (а.с. 6); - відеозаписом подій за участю ОСОБА_1 (а.с. 7). Дані докази є належними та допустимими, вони повністю між собою узгоджуються та в сукупності, з урахуванням критерія «поза розумним сумнівом», підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Особа, яка керує транспортним засобом, повинна мати відповідний дозвіл від органів державної влади. Даний дозвіл за своєю зовнішньою формою представляється як водійське посвідчення. Процедура його отримання регламентована таким чином, що особи, які бажають стати водіями, повинні знати ПДР та їх дотримуватися. Так, п. 2.5 ПДР встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Сама правова природа цієї норми має імперативний характер та зобов`язує кожного, хто має дозвіл на керування транспортними засобами, неухильно дотримуватись цього пункту. Таким чином, ОСОБА_1 повинна знати ПДР та їх виконувати. Ст. 68 Конституції України встановлено, що незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. Отже, доводи апеляційної скарги в цій частині є необгрунтованими. Порядок проходження огляду осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції регулюється нормами ст. 266 КУпАП та «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735. Згідно ч. 1, 2, 3 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Відповідно до п. 1 розділу II «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МОЗ та МВС України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом. Пунктом 1 розділу Х «Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованому не в автоматичному режимі», затвердженої наказом МВС від 7 листопада 2015 року № 1395, передбачено, що водії, стосовно яких у поліцейських є достатні підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Суд апеляційної інстанції не вбачає в діях працівників поліції порушення вимог «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МОЗ та МВС України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 та вимог ст. 266 КУпАП оскільки, як вбачається з відеозапису, долученого до матеріалів справи, працівниками поліції запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі, від якого водій ОСОБА_1 відмовилась. Поряд з цим, належить взяти до уваги те, що відповідно до ст. 267 КУпАП огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, може бути оскаржено заінтересованою особою у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) відносно органу (посадової особи), який застосував ці заходи, або до суду. Разом з тим, як було встановлено апеляційним судом, дії службових осіб, що складали протокол та фіксували правопорушення в порядку, передбаченому чинним законодавством, не оскаржувалися. Під час апеляційного розгляду адвокат Верба А.І. пояснив, що ні ОСОБА_1 , ні він зі скаргами або позовами на незаконні, на їх думку, дії працівників поліції не звертались. Отже, твердження сторони захисту щодо неправомірності дій працівників поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не відповідають дійсності та є суб`єктивними, оскільки незаконність їх дій не встановлена будь-яким судовим рішенням або висновком компетентного органу. Аналіз матеріалів справи дає підстави для висновку, що дії працівників поліції щодо фіксації правопорушення, вчиненого ОСОБА_1 , узгоджуються з вимогами ст. 266 КУпАП та приписами Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 р № 1452/735 та Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України від 06.11.2015 року № 1376. Аргументи апелянта, що ОСОБА_1 не керувала транспортним засобом спростовуються матеріалами справи про адміністративне правопорушення. Так, на відеозаписі, наявному в матеріалах справи, зафіксовано, як автомобіль, за кермом якого перебуває ОСОБА_1 , був зупинений працівником поліції та в ході спілкування із ОСОБА_1 поліцейський встановив ознаки алкогольного сп`яніння у останньої. Посилання, що автомобіль не заводився є неспроможними, адже конструкція електрики автомобіля, яким керувала ОСОБА_1 , не дозволяє використовувати ярке світло габаритів при вимкненому запалюванні. В той же час допитані в якості свідків поліцейські в суді першої інстанції підтвердили перебування ОСОБА_1 у статусі водія. Зупинка транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 є законною, з огляду на те, що під час дії Закону України «Про правовий режим воєнного стану» працівники поліції задіяні до операції з пошуку диверсійних груп, в тому числі в містах, наближених до лінії бойових зіткнень, у тилових містах. За вказаних обставин дії працівників поліції щодо зупинки ОСОБА_1 узгоджуються з вимогами Закону. Той довод, що порушено безперервність відеозаписів, долучених до матеріалів справи, що, на думку сторони захисту, тягне недопустимість цього доказу, не є підставою для скасування рішення суду, оскільки відеозаписом чітко зафіксовано виявлене працівниками поліції правопорушення, а саме - відмова водія транспортного засобу, у якого наявні ознаки алкогольного сп`яніння, відповідно до встановленого порядку, пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у закладі охорони здоров`я. Наведені апелянтом міркування з цього приводу носять суб`єктивний характер і не підтверджені доказами, які б з технічної точки зору могли поставити під сумнів достовірність проведеного відеозапису. З вищенаведених підстав клопотання захисника про визнання неналежним та недопустимим доказом долученого до матеріалів даної справи відеозапису є таким, що не підлягає задоволенню. Доводи скаржника про те, що відеозапис здійснено не на бодікамеру спростовуються відеозаписом, з якого вбачається, що на відео присутні всі інформаційні ознаки відеозапису, здійсненого саме на бодікамеру поліцейського, а саме відповідний номер, індикацію заряду, час та дату. Крім того, з відео видно, що камера закріплена на грудному відділі поліцейського, де і повинна знаходитися бодікамера. Окрім інших доказів доводи апеляційної скарги про те, що автомобіль не рухався спростовуються поясненнями самої ОСОБА_1 , яка в протоколі про адміністративне правопорушення власноручно зробила запис наступного змісту: «керувала авто, після зупинки працівниками поліції від продуття алкотестеру та мед. огляду відмовляюсь.» В протоколі про адміністративне правопорушення в графі «громадянину ОСОБА_1 роз`яснено його права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП….» мається підпис ОСОБА_1 , чим спростовуються доводи захисту про порушення права на захист ОСОБА_1 , що полягало у нероз`ясненні їй прав. Європейський суд з прав людини у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 33 КУпАП прийняв до уваги характер вчиненого правопорушення, його наслідки, обставини даної справи, а також дані про особу правопорушника, і наклав на правопорушника справедливе адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в сумі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Постанова суду першої інстанції винесена з дотриманням вимог ст.ст. 283, 284 КУпАП, є законною та обґрунтованою, тому підстав для задоволення апеляційних вимог сторони захисту та скасування постанови суду першої інстанції немає. На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, - ПОСТАНОВИЛА: . Апеляційну скаргу адвоката Верби А.І., який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення. Постанову Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 09.08.2024 року відносно ОСОБА_1 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя В.В. Куракова