Постанова 4813 № 523/11333/19

Номер провадження: 22-ц/813/2548/22 Справа № 523/11333/19 Головуючий у першій інстанції Аліна С. С. Доповідач Погорєлова С. О. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11.10.2022 року м. Одеса Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі: головуючого судді: Погорєлової С.О. суддів: Заїкіна А.П., Таварткіладзе О.М. за участю секретаря: Дубрянської Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора Кравець Олександра Володимировича Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації», Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання незаконними, скасування дій державного реєстратора та зобов`язання вчинити певні дії, на рішення Суворовського районного суду м. Одеси, постановлене під головуванням судді Аліної С.С. 22 лютого 2022 року у м. Одеса, - встановила: У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, який було уточнено, до Державного реєстратора Кравець О.В. Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації», АТ «Альфа-Банк», в якому просила:

1. Визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Кравця О.В. № 44061051 про проведення державної реєстрації права власності на квартиру загальною площею 72,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за АТ «Укрсоцбанк».

2. Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, на підставі якого за АТ «Альфа-Банк» було зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_2 та наступну реєстрацію, що передувала незаконній та була здійснена приватним нотаріусом Чапським А.Е. номер запису про право власності 34244702 за АТ «Альфа-Банк» від 19 листопада 2019 року, підстава для державної реєстрації: передавальний акт, серія та номер: б/н, виданий 11 жовтня 2019 року, видавник АТ «Альфа-Банк» та АТ «Укрсоцбанк», на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 49783993 від 21 листопада 2019 року.

3. Зобов`язати державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Кравця О.В. поновити запис про право власності на вказану квартиру за ОСОБА_1 . Уточнену позовну заяву ОСОБА_1 обґрунтовувала тим, що 19 грудня 2006 року між АТ «Укрсоцбанк» та позивачкою було укладено кредитний договір № 690/Ф03.7-146. 19 грудня 2006 року, в забезпечення виконання ОСОБА_1 кредитного договору, між АТ «Укрсоцбанк» та позивачкою було укладено іпотечний договір за реєстровим номером № 3061, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Трофімець В.В., предметом якого є майнові права на незакінчену будівництвом квартиру, розрахунковою площею 76,76 квадратних метрів, що знаходиться на шостому поверсі та будується за адресою: АДРЕСА_3 . У червні 2019 року від представників АТ «Укрсоцбанк» позивачці стало відомо, що 13 листопада 2018 року державним реєстратором комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Кравцем О.В. проведено державну реєстрацію права власності на трьохкімнатну квартиру площею 72,1 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1 за АТ «Укрсоцбанк». 22 листопада 2020 року позивачці стало відомо, що 19 листопада 2019 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Папським А.Е. проведено державну реєстрацію права власності на трьохкімнатну квартиру площею 72.1 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1 за АТ «Альфа-Банк». ОСОБА_1 з рішенням державного реєстратора не згодна, зазначаючи, що воно винесено з порушенням чинного законодавства України. Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 22 лютого 2021 року позов ОСОБА_1 було залишено без задоволення. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що: відповідач не мав права реєструвати право власності на предмет іпотеки за Банком, оскільки не було дотримано порядку здійснення звернення стягнення на майно та реєстрації права власності; звернення стягнення на нерухоме майно у позасудовому порядку відбулося в період дії мораторію на примусове відчуження житла Сторони про розгляд справи на 11 жовтня 2022 року були сповіщені належним чином. Заяв, клопотань від сторін по справі на адресу Одеського апеляційного суду не надходило. Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Апеляційний суд, з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу за відсутності сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Згідно ч.1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування судом норм матеріального права; невідповідність висновків суду обставинам справи. З матеріалів справи вбачається, що 19 грудня 2006 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку Укрсоцбанк» (правонаступником якого є АТ «Укрсоцбанк») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 690/Ф03.7-146. Згідно до п. 1.1. вказаного кредитного договору, Банк надає позичальнику у тимчасове користування грошові кошти в сумі 54 253,00 долари США на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності строком до 18 грудня 2026 року. Згідно п. 1.2. кредитного договору, кредит надається позичальнику на наступні цілі: фінансування інвестування житла - однокімнатної квартири, загальною площею 76,76 квадратних метрів, що знаходиться на шостому поверсі та будується за адресою: АДРЕСА_3 , відповідно до договору про резервування приміщення №92р/72 від 30 листопада 2006 року, що укладений між позичальником та ТОВ «Альянс-Жилстрой» та договору №92/19 купівлі-продажу цінних паперів в процесі розміщення від 30 листопада 2006 року, що укладений між позичальником та ТОВ «Альянс-Жилстрой» (а.с.24-29, т.1). 19 грудня 2006 року, в забезпечення виконання ОСОБА_1 кредитного договору, між АКБ «Укрсоцбанк» та позивачем було укладено іпотечний договір за реєстровим номером № 3061, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Трофімець В.В. (а.с.20-23, т.1). Згідно п. 1.1 Іпотечного договору, іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю майнові права на незакінчену будівництвом квартиру, розрахунковою площею 76,76 квадратних метрів, що знаходиться на шостому поверсі та будується за адресою: АДРЕСА_3 , в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 690/Ф03.7-146 від 19 грудня 2006 року. Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 133770617 від 09 серпня 2018 року, позивачка ОСОБА_1 стала власником нерухомого майна, квартири, що знаходиться за адресом: АДРЕСА_1 , на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 4287621 від 24 липня 2013 року (а.с.18, т.1). ОСОБА_1 не виконувала належним чином свої зобов`язання за договором кредиту, у зв`язку з чим 14 серпня 2018 року АТ «Укрсоцбанк» направив на адресу позивачки лист-вимогу № 13.3-01/996-7683, в якому останню було повідомлено про те, що станом на 10 серпня 2018 року зобов`язання позичальником не виконуються, внаслідок чого утворилася заборгованість за кредитним договором у розмірі 101 234,32 доларів США, яку необхідно погасити. Надано термін виконання 30 днів. У випадку невиконання вказаної вимоги у зазначений строк, АТ «Укрсоцбанк» повідомило позивача про свій намір застосувати право на позасудове врегулювання шляхом прийняття у власність предмет іпотеки квартиру АДРЕСА_2 (а.с.45-46,т.1). З наявного у матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що 21 серпня 2018 року, ОСОБА_1 отримала лист-вимогу № 13.3-01/996-7683 від 14 серпня 2018 року (а.с.48, т.1). Факт отримання особисто ОСОБА_1 зазначеного повідомлення позивачем не спростовано. З реєстраційної справи № 113864251101 щодо об`єкта нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 вбачається, що 15 листопада 2018 року державним реєстратором Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Кравець О.В. постановлено рішення №44061051, яким вирішено провести державну реєстрацію прав власності, форма власності: приватна на квартиру, що знаходиться за адресом: АДРЕСА_1 , за суб`єктом АТ «Укрсоцбанк» податковий номер 00039019 (а.с.133, т.1). З Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 145479255 від 15 листопада 2018 року встановлено про те, що власником квартири АДРЕСА_2 , є АТ «Укрсоцбанк». Підстава виникнення: іпотечний договір, серія та номер 3061, виданий 19 грудня 2006 року, виданий приватний нотаріус ОМНО Трофімець В.В., рекомендоване повідомлення, серія та номер б/н, виданий 21 серпня 2018 року, видавник Укрпошта, повідомлення № 13.3-01/996-7683, виданий 14 серпня 2018 року, видавник АТ «Укрсоцбанк» (а.с.134, т.1). 10 вересня 2019 року Загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» та єдиним акціонером АТ «Укрсоцбанк» затверджено рішення про реорганізацію АТ «Укрсоцбанк» шляхом приєднання до АТ «Альфа-Банк». Крім того, АТ «Альфа-Банк» у порядку правонаступництва набув всіх прав за переданими йому активами (включаючи права за договорами забезпечення, у тому числі поруки), а також набув обов`язків боржника за вимогами кредиторів (вкладників) за переданими зобов`язаннями без необхідності внесення змін до відповідних договорів. На підставі викладеного, приватним нотаріусом Чапським А.Е. за АТ «Альфа-Банк» було зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_2 та наступну реєстрацію, номер запису про право власності 34244702 від 19 листопада 2019 року, підстава для державної реєстрації: передавальний акт, серія та номер: б/н, виданий 11 жовтня 2019 року, видавник АТ «Альфа-Банк» та АТ «Укрсоцбанк», на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 49783993 від 21 листопада 2019 року. Згідно статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (стаття 3). За приписами частини першої статті 35 Закону N 898-IV у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Положеннями статті 37 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на час укладення договору іпотеки) визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки. Із внесенням змін до цієї норми згідно із Законом України від 25 грудня 2008 року N 800-VI «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» (далі - Закон N 800-VI) норми статті 37 Закону України «Про іпотеку» передбачають, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Стаття 36 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, яка діяла на час укладення договору іпотеки) передбачала, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений у будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Після внесення Законом N 800-VI змін до статті 36 Закону України «Про іпотеку» її нормами передбачено, зокрема, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Разом з тим, відповідно до пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року N 1127 (далі - Порядок), для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: 1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; 3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу). У даному випадку умовами іпотечного договору від 19 грудня 2006 року, зокрема положеннями підпункту 4.5.3 пункту 4.5 статті 4 договору встановлено, що договір містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя та надає останньому право звернути стягнення на предмет іпотеки позасудовим шляхом в порядку ст.37 ЗУ «Про іпотеку» - шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на Нерухоме майно. З наведеного слідує, що згідно з умовами іпотечного договору підставами для задоволення вимог іпотекодержателя шляхом позасудового врегулювання є надсилання іпотекодавцю письмової вимоги про дострокове виконання зобов`язання за кредитним договором. Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, підтверджується матеріалами справи та не спростовано позивачем, 21 серпня 2018 року ОСОБА_1 отримала лист-вимогу № 13.3-01/996-7683, направлену на її адресу АТ «Укрсоцбанк» 14 серпня 2018 року. Однак, судом першої інстанції не було враховано, що 07 червня 2014 року набрав чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», підпунктом 1 пункту 1 якого передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: - таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; - загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку. Згідно з пунктом 23 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, що діяла на момент укладення кредитного договору та договору іпотеки) споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції. Пунктом 4 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», передбачено, що протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм. Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку», звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина друга статті 36 Закону України Про іпотеку). Отже, Закон України «Про іпотеку» прямо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним зі шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки. Підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог. При цьому до прийняття Закону країни «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і в позасудовому порядку) залежало не від наявності згоди іпотекодавця, а від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору. Водночас, Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» ввів тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без згоди останнього на його відчуження. ОСОБА_1 проти відчуження належного їй майна категорично заперечує. Також колегія суддів враховує, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, спірна квартира є єдиним нерухомим майном, яке належить на праві власності ОСОБА_1 (т.1 а.с.18-19). З урахуванням викладеного, колегія суддів доходить висновку про те, що квартира АДРЕСА_2 , яка використовується позивачем як місце її постійного проживання, не може бути примусово стягнута на підставі дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», у тому числі і шляхом реєстрації права власності за АТ «Альфа-Банк» як забезпечення виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору від 19 грудня 2006 року, укладеного в іноземній валюті. Отже, у державного реєстратора були наявні підстави для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на вказану квартиру за АТ «Укрсоцбанк». Оскільки державна реєстрація права власності на спірну квартиру за АТ «Укрсоцбанк» є незаконною, то відповідно, не може вважатися законною і наступна реєстрація права власності на квартиру за АТ «Альфа-Банк». Відповідні висновки щодо застосування положень Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі №802/1340/18-а, та від 19 травня 2020 року у справі №644/3116/18 Що стосується вимог ОСОБА_1 про визнання незаконними, скасування дій державного реєстратора, то колегія суддів зазначає наступне. У пункті 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» встановлено, що судові рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про визнання недійними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що на момент набрання чинності цим Законом набрали законної сили та не виконані, виконуються в порядку, передбаченому Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до набрання чинності цим Законом. Отже, за змістом цієї норми виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. З урахуванням істотної зміни у законодавстві з 16 січня 2020 року, колегія суддів доходить до висновку, що обраний позивачем спосіб захисту шляхом скасування рішень державного реєстратора та приватного нотаріуса про державну реєстрацію права власності відповідає вимогам закону та є ефективним. А тому, встановивши, що у державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Кравця О.В. були відсутні передбачені законом підстави для проведення державної реєстрації права власності на спірну квартиру за АТ «Укрсоцбанк», то колегія суддів доходить до висновку про необхідність визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Кравця О.В. № 44061051 про проведення державної реєстрації права власності на квартиру загальною площею 72,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за АТ «Укрсоцбанк». Відповідно, скасуванню підлягає і наступне рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 49783993 від 21 листопада 2019 року, здійснене приватним нотаріусом Чапським А.Е., номер запису про право власності 34244702 за АТ «Альфа-Банк» від 19 листопада 2019 року, підстава для державної реєстрації: передавальний акт, серія та номер: б/н, виданий 11 жовтня 2019 року, видавник АТ «Альфа-Банк» та АТ «Укрсоцбанк». Щодо вимог позивача про зобов`язання державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Кравця О.В. поновити запис про право власності на вказану квартиру за ОСОБА_1 , то вказані вимоги задоволенню не підлягають, з огляду на наступне. Колегія суддів зазначає, що відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній із 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Отже, у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції, на відміну від положень частини другої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у попередній редакції», яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Відповідно до пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», судові рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що на момент набрання чинності цим Законом набрали законної сили та не виконані, виконуються в порядку, передбаченому Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до набрання чинності цим Законом. З урахуванням встановлених обставин у даній справі, зокрема, вибуття спірного майна з володіння власника на підставі іпотечного застереження в договорі іпотеки, застосування іншого способу захисту прав позивача, аніж скасування державної реєстрації права власності, здійсненої в результаті реалізації іпотечного застереження з порушенням Закону України «Про іпотеку» та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження», не буде ефективним та не призведе до захисту права, за яким звернувся позивач. При вказаних обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не визначився з характером спірних правовідносин, нормами права, які підлягають застосуванню, що, відповідно, призвело до неправильного вирішення справи, що є підставою для скасування рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 22 лютого 2021 року, та постановлення нового судового рішення про часткове задоволенні позову ОСОБА_1 , з наведених вище підстав. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, колегія суддів, - постановила: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 22 лютого 2021 року - скасувати. Постановити нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного реєстратора Кравець Олександра Володимировича Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації», Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання незаконними, скасування дій державного реєстратора та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково. Визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Кравця О.В. № 44061051 про проведення державної реєстрації права власності на квартиру загальною площею 72,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за АТ «Укрсоцбанк». Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 49783993 від 21 листопада 2019 року, здійснену приватним нотаріусом Чапським А.Е. номер запису про право власності 34244702 на квартиру загальною площею 72,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за Акціонерним товариством «Альфа-Банк» від 19 листопада 2019 року, підстава для державної реєстрації: передавальний акт, серія та номер: б/н, виданий 11.10.2019 року, видавник Акціонерне товариство «Альфа-Банк» та Акціонерне товариство «Укрсоцбанк». У задоволенні іншої частини позову відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 03 листопада 2022 року. Судді Одеського апеляційного суду С.О. Погорєлова А.П. Заїкін О.М. Таварткіладзе