Постанова Дніпровський апеляційний суд № 201/6567/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/1237/22 Справа № 201/6567/22 Суддя у 1-й інстанції - Демидова С. О. Суддя у 2-й інстанції - Слоквенко Г. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 жовтня 2022 року м. Дніпро Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Слоквенко Г.П. за участю особи, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 та потерпілої ОСОБА_2 у відкритому судовому засіданні в залі суду розглянувши апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_2 на постанову Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 21 вересня 2022 року у справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КупАП, на підставі ст. 22 КУпАП звільнено від адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, обмежившись усним зауваженням, та провадження у справі закрито, ВСТАНОВИВ: Постановою Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 21 вересня 2022 року провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 173-2 КУпАП ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. На підставі ст. 22 КУпАП звільнено ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, обмежившись усним зауваженням та провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 606868 від 10 вересня 2022 року ОСОБА_1 31 серпня 2022 року близько 14 год. 00 хв., перебуваючи за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , вдарив доньку ОСОБА_2 по обличчю, чим вчинив домашнє насильство фізичного характеру відносно ОСОБА_2 , тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КупАП. В апеляційній скарзі потерпіла ОСОБА_2 просить постанову Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 21.09.2022 скасувати та прийняти нову постанову, якою визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. В обґрунтування своїх апеляційних вимог зазначає, що її не було повідомлено про час та місце розгляду справи, що позбавило її права на справедливий суд та можливості надати пояснення та достовірні докази. Зазначає, що проживає за місцем реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 , та є власником квартири за вказаною адресою згідно з договором купівлі-продажу від 02.02.2021. Вона є самодостатньою людиною, працює, є юристом за фахом, самостійно себе утримує без сторонньої допомоги, веде активний та позитивний спосіб життя. ОСОБА_1 є її батьком та проживає разом із нею, ніде не працює. Вона потерпає від домашнього насильства з його боку як психологічного, так і фізичного, поведінка батька негативно впливає її життя, здоров`я та працездатність. На даний час вона вимушена тимчасово з 01.09.2022 орендувати квартиру, оскільки є наявність ризиків для її життя та здоров`я, які можуть настати у разі проживання у її квартирі разом із батьком. Вказує, що 31.08.2022 приблизно о 19 год. 00 хв. батько вчинив домашнє насильство відносно неї, а саме: ображав нецензурними словами, погрожував мені; бив мене руками по голові та обличчю; хапав руками за руки та викручував їх, ліктем душив шию. Після цього вона викликала поліцію та написала заяву про вчинення щодо неї домашнього насильства, хоча батько заперечував, що спричинив їй тілесні ушкодження. 31.08.2022 о 21 год. 40 хв. потерпіла звернулась до Дніпропетровської обласної клінічної лікарні ім. Мечникова та була оглянута лікарем нейрохірургом, а 01.09.2022 в приміщенні відділу комісійних судово-медичних експертиз та експертизи потерпілих, обвинувачених та інших осіб КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР» відносно неї було проведено судово-медичне обстеження, за висновком якого № 2347 від 01.09.2022 у ОСОБА_2 виявлені тілесні ушкодження у вигляді синця та внутрішньо-шкіряного крововиливу на обличчі, що спричинені від дії тупого твердого предмету (предметів) та відносяться ж легких тілесних ушкоджень. Звертає увагу, що зазначений висновок експерта вона передала працівникам поліції Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області, які їй повідомили, що висновок обов`язково буде долучено до заяви від 31.08.2022 та з відповідними матеріалами адміністративної справи будуть передані до суду першої інстанції. Але після ознайомлення в суді з матеріалами справи 23.09.2022 вона виявила, що адміністративний матеріал за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП відносно її батька ОСОБА_1 не містить висновку спеціаліста судово-медичного експерта № 2347 від 01.09.2022. На предмет свідомого не долучення лейтенантом поліції ДОП СП ВП № 5 ДРУП ГУНП Микитою Поляковим до матеріалів адміністративної справи висновку спеціаліста судово-медичного експерта № 2347 від 01.09.2022, апелянт вказала, що звернулася зі скаргою на дії працівника поліції до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області. Заслухавши доповідь судді, думку особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та потерпілої ОСОБА_2 , дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційному принципі - презумпції невинуватості (ст. 62 Конституції України). Згідно із ст. 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Відповідно до положень ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Положеннями статті 280 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, в даному випадку, передбаченого статтею 173-2 КУпАП, у числі інших визначених законом обставин, зобов`язаний з`ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності. Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин і доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. В ній зокрема, потрібно навести докази, на яких обґрунтовується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами. Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Постанова судді суду першої інстанції в повній мірі відповідає зазначеним вище вимогам. Так, відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису тягне за собою накладення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до десяти діб. Об`єктивна сторона вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі виражається в умисному вчиненні будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого. Відповідно до положень Закону України «Про попередження насильства в сім`ї» насильство в сім`ї - це будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім`ї стосовно іншого члена сім`ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім`ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров`ю. Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначає, що предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають у процесі запобігання та протидії домашньому насильству. Згідно зі ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: подружжя; колишнє подружжя; мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); особи, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; особи, які мають спільну дитину (дітей); батьки (мати, батько) і дитина (діти); та ін. Відповідно до п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу. Посадовою особою, що складає протокол, ставиться у вину особі вчинення таких конкретних протиправних діянь, що містять в собі ознаки того чи іншого адміністративного правопорушення, що відображається у протоколі. Суддя ж, розглянувши справу повинен переконатись у наявності чи відсутності підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності за конкретні дії. Розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувається в межах протоколу про адміністративне правопорушення відносно конкретної особи. Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) у багаточисельних рішеннях висловлена правова позиція щодо розгляду національними судами справ про адміністративні правопорушення. Так, у рішенні Суду «Енгель та інші проти Нідерландів» були визначені критерії, за наявності одного із них будь-яке правопорушення повинне розцінюватись як кримінальне і розглядатись за процедурою, визначеною національним законодавством для кримінальних правопорушень. Такими критеріями є: «критерій національного права», який визначає те, що будь-яке протиправне діяння є злочином, якщо воно передбачене як злочин відповідним національним законодавством; «критерій кола адресатів», відповідно до якого правопорушення повинне розглядатись як кримінальне, якщо відповідальність за нього поширюється на невизначене коло осіб; «критерій мети та тяжкості наслідків», за змістом якого вчинене правопорушення розглядається за природою кримінального злочину, якщо санкція за його вчинення є достатньо суворою і передбачає елемент покарання. У будь-якому випадку правопорушення повинне розцінюватись як кримінальне і розглядатись за правилами кримінального правопорушення за яке призначене покарання (стягнення), за яким особа позбавляється волі. Зазначені положення знайшли в подальшому своє відображення у чисельних рішеннях ЄСПЛ, зокрема: «+5 посилань» та інших. Стамбульська конвенція визначає домашнє насильство як всі акти фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, які відбуваються в лоні сім`ї чи в межах місця проживання або між колишніми чи теперішніми подружжями або партнерами, незалежно від того, чи проживає правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні. Аналіз диспозиції та санкції ч.1 ст.173-2 КУпАП дає підстави стверджувати те, що це правопорушення відповідає критерію «кола адресатів» та критерію «мети та тяжкості наслідків». Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Наведене вказує на те, що зазначене вище правопорушення повинне розглядатись за процедурою кримінального судочинства. У зв`язку із цим, при розгляді апеляційної скарги, при наданні оцінки доказам та вирішенні питання про законність та обґрунтованість судового рішення суд вважає за необхідне застосовувати відповідні положення кримінального процесуального закону, в тому числі і щодо сутності адміністративного правопорушення, яке за своєю юридичною природою фактично є обвинуваченням. Як убачається з матеріалів справи та оскаржуваного судового рішення, при розгляді даної справи суддя місцевого суду дотримався вищезазначених вимог чинного законодавства, достатньо повно, об`єктивно та всебічно дослідив наявні у ній письмові матеріали, а саме протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ №606868 від 10.09.2022, рапорт, заяву ОСОБА_2 , письмові пояснення ОСОБА_1 ,та дійшов правильного висновку про те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення знайшла своє підтвердження і в його діях є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. До того ж, ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення визнав повністю та розкаявся у скоєному. З таким висновком судді, який всупереч твердженням апелянта, ґрунтується на наявних у справі доказах, апеляційний суд погоджується, оскільки при розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 судом першої інстанції відповідно до статей 251, 252 КУпАП на підставі доказів, наявних в матеріалах справи, повно і всебічно встановлено фактичні обставини правопорушення, а в цілому постанова судді відповідає вимогам статей 245, 280, 283 КУпАП. Також під час вирішення питання стосовно накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 , суд першої інстанції врахував характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, відсутність обтяжуючих обставин та дійшов висновку, що вчинене адміністративне правопорушення хоча формально і містить ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, однак у зв`язку із своєю малозначністю не становить великої суспільної небезпеки, у зв`язку з чим визнав можливим звільнити ОСОБА_1 на підставі ст. 22 КУпАП від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням та закрити провадження у справі. Апеляційний суд, приймаючи до уваги встановлені обставини справи, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, цілком погоджується з вищевикладеною позицією суду першої інстанції, яка відповідає меті адміністративного стягнення та є достатньою для попередження скоєння нових правопорушень, та вважає за необхідне зауважити, що конфлікт між батьком та дочкою має свої особливості, і держава та її органи обмежені в можливості втручатися в родинні відносини, тож ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з метою уникнення в майбутньому конфліктних ситуацій слід побудувати свої стосунки на засадах рівноправності, взаємної відповідальності, довіри і пошани один до одного. Таким чином, під час апеляційного розгляду неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які були б підставою для скасування постанови суду, апеляційним переглядом не встановлено. Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та ухвалення нового судового рішення апелянтом також не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено, а тому суд апеляційної інстанції вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. 294 КупАП України, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_2 - залишити без задоволення. Постанову Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 21 вересня 2022 року у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП - залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно, остаточна і оскарженню не підлягає. Суддя Дніпровського апеляційного суду Г.П. Слоквенко