Постанова 4807 № 334/3577/19

Дата документу 04.11.2022 Справа № 334/3577/19 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 22-ц/807/2049/22 Головуючий у 1-й інстанції: Гнатюк О.М. Є.У.№ 334/3577/19 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 листопада 2022 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ: головуючого: Кочеткової І.В., суддів: Кримської О.М., Дашковської А.В., секретар: Рикун А.В., розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту інфраструктури та благоустрою Запорізької міської ради, Районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району про відшкодування моральної та майнової шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 12 серпня 2022 року, В С Т А Н О В И В: У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Департаменту інфраструктури та благоустрою Запорізької міської ради, Районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району про відшкодування моральної та майнової шкоди, завданої ушкодженням здоров`я. Зазначала, що 06.11.2018 приблизно о 16:20 вона послизнулася та впала на АДРЕСА_1 , в результаті чого отримала чисельні травми та була доставлена швидкою допомогою до травмпункту 9-ї міської клінічної лікарні. Відповідно до висновку магнітно-резонансної томографії від 13.11.2018 у неї встановлено багатоскольчатий внутрішньосуглобовий перелом задніх відділів латерального виростка, без зміщення фрагментів, сіновіт, мінімальні ознаки дегенеративного гонартроза, розрив заднього рогу медіального меніска, хондромаляція хрящів медіальних виростків 2-го ступеня. На фоні отриманих травм у неї розвинувся гострий тромбоз глибоких вен, у зв`язку із цим вона зробила УЗІ - доплерографію він нижніх кінцівок. Під час цього дослідження в неї було виявлено оклюзійний тромбоз медіальної суральної вени, лівої нижньої кінцівки, клапанна недостатність в басейні великої підшкірної вени на обох нижніх кінцівок, ВРВ обох нижніх кінцівок. В результаті отриманих травм склалася загроза її життю і в період з 22.12.2018 по 02.01.2019 вона проходила стаціонарне лікування в клінічній лікарні №9. На придбання ліків і проведення обстежень вона витратила 11 167,68 грн. Внаслідок ушкодження здоров`я їй завдано моральної шкоди у розмірі 20 000 грн. Вважала, що шкоду вона отримала в результаті незадовільного стану дороги по провулку Арбатському. Зазначена ділянка дороги має потребу у капітальному ремонті, а її стан створює загрозу для здоров`я осіб, які нею ходять. Позивачка неодноразово зверталася до Районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району, департаменту інфраструктури та благоустрою Запорізької міської ради, департаменту житлово-комунального господарства Запорізької міської ради із вимогами відремонтувати дорогу по провулку Арбатському. Проте у чисельних відповідях (від 11.01.19, 18.12.18, 22.11.18, 05.11.18, 05.01.18, 05.12.16, 07.10.16, 07.10.15) районна адміністрація хоч і визнавала потребу у капітальному ремонті дороги по провулку Арбатському, навіть зверталася із проханням до департаменту інфраструктури та благоустрою Запорізької міської ради розглянути можливість включення об`єкту до відповідних планів на 2019 рік, проте вкотре констатувала, що ремонт не включено до планів і провести його неможливо. Згідно відповіді райадміністрації від 11.01.2019 у 2019 році кошти на капітальний ремонт дороги по провулку Арбатському не передбачений. Посилаючись на вказані обставини, просила стягнути з Департаменту інфраструктури та благоустрою Запорізької міської ради, Районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району солідарно, за рахунок бюджетних асигнувань майнову шкоду у розмірі 11 167,68 грн. та моральну шкоду у розмірі 20 000,00 грн. Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 12 серпня 2022 року відмовлено у задоволенні позову. Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 в особі представника адвоката Пономаренка О.О. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі. Вважає помилковими висновки суду першої інстанції про недоведеність отримання позивачкою травм внаслідок неналежного утримання відповідачем дороги. На думку апелянта, суд не дав належної оцінки зібраним у справі доказам, дійшов помилкових висновків про відсутність вини відповідача в ушкодженні здоров`я позивачки. Зазначає, що невиконання відповідачем своїх обов`язків із утримання дороги в належному стані поставило під загрозу здоров`я позивачки, у зв`язку з чим остання зазнала як майнової так моральної шкоди. Відзив на апеляційну скаргу не надходив, проте це не заважає її розгляду за наявними матеріалами справи. В засідання апеляційного суду належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи позивачка і її представник адвокат Пономаренко О.О. не з`явилися, причини неявки суду не повідомили, клопотання про відкладення розгляду справи не подавали. Представник відповідача просив відкласти розгляд справи, прославшись на свою відпустку. Суд визнав причини неявки сторін і їх представників у судове засідання неповажними і такими, що не перешкоджають розгляду справи по суті. Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Згідно пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін. Відповідно статті 375 ЦП К України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань. Судом встановлено, що ОСОБА_1 , 1951 р.н., фактично проживає по АДРЕСА_1 . 06.11. 2018 о 20 год.43 хв. до неї був зареєстрований виклик бригади швидкої медичної допомоги, яка діагностувала забій коліна, контузію. Пацієнта було доставлено до КУ Запорізька міська багатопрофільна клінічна лікарня №9 (а.с.25). ОСОБА_1 хворіє на гострий тромбоз глибоких він, варикозна хвороба ніжних кінцівок. Згідно довідок №96, №32 ОСОБА_1 перебувала на лікуванні у 9-й міській лікарні з приводу травми, отриманої 06.11.2018 року. Зі слів хворої, впала у переулку Арбатському. Діагноз: внутрішнє пошкодження правого колінного суглобу. МРТ від 13.11.2018. Діагноз: багатоскольчатий внутрішньосуглобовий перелом проксимального відділу правої великої гомілкової кістки. Внутрішні пошкодження зв`язок правого колінного суглобу (а.с.8,9). Відповідно до доплерографії він нижніх кінцівок від 20.12,2018 у ОСОБА_1 було виявлено оклюзівний тромбоз медіальної суральної вени, лівої нижньої кінцівки, клапанна недостатність в басейні великої підшкірної вени на обох нижніх кінцівок, ВРВ обох нижніх кінцівок (а.с.11) . На підтвердження завданої майнової шкоди, ОСОБА_1 надала копії квитанцій про придбання у листопаді 2018- квітні 2019 медичних препаратів( а.с.13-17) . Протягом 2015-2018 ОСОБА_1 неодноразово зверталася до Районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району, департаменту інфраструктури та благоустрою Запорізької міської ради, департаменту житлово-комунального господарства Запорізької міської ради із вимогами відремонтувати дорогу по провулку Арбатському. У чисельних відповідях (від 11.01.19, 18.12.18, 22.11.18, 05.11.18, 05.01.18, 05.12.16, 07.10.16, 07.10.15) районна адміністрація, визнаючи потребу у капітальному ремонті дороги по провулку Арбатському, зазначала про відсутність фінансування на проведення капітального ремонту дороги. Згідно відповіді районної адміністрації від 11.01.2019 №Ко-0043-01, у 2019 році кошти на капітальний ремонт дороги по провулку Арбатському не передбачений (а.с.18-24). Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив із недоведеності позову. Колегія апеляційного суду погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на таке. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» громадяни у сфері благоустрою населених пунктів мають право звертатись до суду з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної майну чи здоров`ю громадян внаслідок дій чи бездіяльності балансоутримувачів об`єктів благоустрою. Так, статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Згідно частини 1 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Відповідно до частини 1 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Частиною першою вказаної статті визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. В статті 1166 ЦК України визначені загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду. Згідно частини 1 статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Відповідно до статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Статтею 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи. Як роз`яснено у пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року № 6 розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Відповідно до пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством. Згідно пункту 9 вказаної постанови Пленуму ВСУ розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Під час вирішення спорів про відшкодування шкоди на підставі статті 1173, 1174 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди, причинний зв`язок між протиправною дією чи бездіяльністю і негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві шкоди, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Оскільки для наявності зобов`язання з відшкодування шкоди відповідно до статті 1173 ЦК України потрібна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, наявність шкоди, протиправність дій її завдавача та причинний зв`язок між його діями та шкодою, ці обставини підлягають доказуванню на загальних підставах та відповідно до статей 12, 81 ЦПК України є обов`язком позивача. Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Статтями 79, 80, 81 ЦПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 89 ЦПК України , суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). В матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про те, що шкода заподіяна ОСОБА_1 з вини відповідачів Департаменту інфраструктури та благоустрою Запорізької міської ради та Районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району. Згідно ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху мають право на безпечні умови дорожнього руху, на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху. Тобто, обов`язковою підставою відшкодування шкоди є встановлений судом факт незадовільного експлуатаційного утримання автомобільних доріг, вулиць, та наявність причинного зв`язку між незадовільним станом автомобільної дороги і шкодою. Отримання позивачкою травми саме за обставинами, викладеними у позовній заяві, не підтверджується будь - якими доказами, остання не зверталася до правоохоронних органів з приводу порушення її прав, спричинення шкоди здоров`ю та бездіяльності відповідачами. Позивачем не доведено завдання їй моральної шкоди внаслідок неправомірних дій відповідачів. Наявність шкоди здоров`ю ОСОБА_1 , завданої травмуванням внаслідок падіння, ніким не оспорюється, але немає правових підстав стверджувати завдання цієї шкоди неправомірними діями ( бездіяльністю) відповідачів через невіднайдення, непредставлення суду безспірних тому доказів. Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення не вбачається. Докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права. За вказаних обставин доводи апеляційної скарги про невідповідність висновків суду першої інстанції вимогам закону є безпідставними. Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника адвоката Пономаренко Олександра Олександровича залишити без задоволення. Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 12 серпня 2022 року у цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Повний текст постанови складено 04 листопада 2022 року. Головуючий: І.В. Кочеткова Судді: А.В. Дашковська О.М. Кримська