Постанова 4803 № 211/2103/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/7061/22 Справа № 211/2103/20 Суддя у 1-й інстанції - Середня Н. Г. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 листопада 2022 року м.Кривий Ріг справа № 211/2103/20 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Остапенко В.О. суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П. сторони: позивач Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», відповідач ОСОБА_1 , розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 квітня 2022 року, яке ухвалено суддею Середньою Н.Г. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 15 квітня 2022 року, УСТАНОВИВ: В квітні 2020 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», який є правонаступником ПАТ КБ «ПриватБанк,» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позову зазначено, що 19.07.2011 року між Банком та ОСОБА_1 був укладений договір б/н, відповідно до якого останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана Анкета-Заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою, складає між ним та Банком договір, що підтверджується підписом відповідача у Анкеті-Заяві. Банк свої зобов`язання за договором про надання банківських послуг виконав у повному обсязі. Внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, станом на 22.03.2020 року, утворилась заборгованість у розмірі 130 869,82 грн., яка складається із заборгованості за простроченим тілом кредиту 82 419,97 грн., заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України 21 651,10 грн., пені -19 090,66 грн.; штрафу (фіксована частина) -500 грн., штрафу (процента складова) - 6 208,09 грн., яку позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь та вирішити питання щодо розподілу судових витрат. Уточнивши позовні вимоги позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за договором № б/н від 19.07.2011 року в сумі 100 858,95 грн., з яких: 83 419,97 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту; 17 438,98 грн. заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України. Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 квітня 2022 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 19 липня 2011 року в сумі 100 026,34 грн., яка складається з заборгованості за простроченим тілом кредиту 82 587,36 грн. та заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України 17 438,98 грн., та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 084,65 грн. В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про зміну рішення суду першої інстанції із зменшенням розміру заборгованості за кредитним договором посилаючись на те, що судом першої інстанції при ухваленні рішення не враховано, що позивачем неправомірно нараховано та включено до заборгованості за простроченим тілом кредиту відсотки в розмірі 51 837,82 грн. У зв`язку із зменшенням розміру заборгованості за простроченим тілом кредиту зменшенню підлягають і відсотки, нараховані на прострочений кредит згідно 625 ЦК України. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване, на думку позивача, апеляційну скаргу відповідача просить залишити без задоволення. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що АТ КБ «ПриватБанк» надано належні та допустимі докази надання позичальнику кредитних коштів та наявності заборгованості за простроченим тілом кредиту в розмірі 82 587,36 грн. та заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України в розмірі 17 438,98 грн., яка утворилась у зв`язку з неповерненням відповідачем отриманих кредитних коштів. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про доведеність АТ КБ «ПриватБанк» надання позичальнику кредитних коштів, однак не може повністю погодитись із визначеним судом першої інстанції розміром заборгованості за простроченим тілом кредиту, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, та не може погодитись з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, з огляду на наступне. Судом установлено та з матеріалів справи вбачається, що 19.07.2011 року відповідач звернувся до позивача із Анкетою-Заявою, відповідно до якої Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк», надав ОСОБА_1 кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Посилаючись на невиконання відповідачем умов Договору про надання банківських послуг, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором б/н від 19 липня 2011 року, яка, за розрахунком позивача, становить 100 026,34 грн. та складається з заборгованості за простроченим тілом кредиту 82 587,36 грн. та заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України 17 438,98 грн. За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до Анкети-Заяви ОСОБА_1 від 19.07.2011 року, останньому була надана кредитна картка із встановленим кредитним лімітом. За приписами п.п.3, 6 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст.68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та Правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі Правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни. Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку, відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 30.12.1998 року № 566, зі змінами та доповненнями, є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії. Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа. Згідно з п.5.4. цього Положенням, особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня. При цьому, п.5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 року № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Отже, виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів приходить до висновку, що надані АТ КБ «ПриватБанк» по справі докази є належними та допустимими, у розумінні ст. ст. 58-59 ЦПК України, та у своїй сукупності підтверджують те, що відповідач ОСОБА_1 , відповідно до наданого позивачем розрахунку, з 19.07.2011 року по 22.03.2020 року користувався кредитними коштами, наданими йому ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», за договором б/н у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Відповідно до розрахунку, наданого позивачем, станом на 22.03.2020 року, відповідач, з урахуванням часткового виконання зобов`язань за кредитним договором, має заборгованість за простроченим тілом кредиту 83 419,97 грн. Визначаючи розмір заборгованості за простроченим тілом кредиту суд першої інстанції виходив з того, що з наданих представником позивача розрахунків вбачається, що в стовпчиках 5 та 6 (тіло кредиту поточне на звітну дату + тіло кредиту прострочене на звітну дату), загальна сума тіла кредиту становить 83 419,97 грн. (а.с.10-34, 207-217). Відповідачем станом на 02.04.2015 року було сплачено на користь позивача відсотки в сумі 387,09 грн. (а.с.10-16). Станом на 30.11.2019 року сплачено пені в сумі 445,52 грн. (а.с.17-32). Таким чином з урахуванням того, що розмір та сплату відсотків і пені сторонами погоджено не було, розмір тіла кредиту повинен становити 82 587,36 грн. (83 419,97 832,61 грн.) замість 83 419,97 грн. обрахованих позивачем у цьому розрахунку. З наведеним вище колегія суддів погоджується. Проте, при визначені розміру заборгованості за простроченим тілом кредиту, суд першої інстанції не врахував, що за період з 19.07.2011 року по 22.03.2020 року позивачем по справі були нараховані та включені до заборгованості за простроченим тілом кредиту відсотки в розмірі 51 837,82 грн., розмір яких сторонами погоджено не було. На підставі наведеного вище, колегія суддів вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 30 749,54 грн. заборгованості за простроченим тілом кредиту за кредитним договором, оскільки за період з 19.07.2011 року по 22.03.2020 року Банком були нараховані та включені до заборгованості за простроченим тілом кредиту відсотки за кредитним договором в розмірі 51 837,82 грн. які, відповідно до наданих суду документів, не погоджені з відповідачем, оскільки у Анкеті-заяві позичальника від 19.07.2011 року відсутні умови про встановлення розміру відсотків за користування кредитом, отже не є фактично використаними позичальником кредитними коштами, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні із зменшенням стягнутого судом розміру заборгованості за простроченим тілом кредиту з 82 587,36 грн. до 30 749,54 грн. (82 587,36 грн. - 51 837,82 грн. = 30 749,54 грн.). Також колегія суддів вважає за необхідне відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України в розмірі 17 438,98 грн., з огляду на наступне. Обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення відсотків на прострочений кредит Банк посилався на вимоги статті 625 ЦПК України, згідно частини другої якої, в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Стаття 625 входить до розділу I «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань. За змістом частини другої статті 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання. Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Аналогічний висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц, провадження № 14-16цс18. Відповідно до правового висновку, викладеного у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, право кредитора нараховувати передбачені договором відсотки за кредитним договором припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронюваних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Отже, АТ КБ «ПриватБанк» по січень 2022 року, включно, тобто до закінчення строку дії кредитної картки, не має право на нарахування відсотків за користування кредитом на підставі ст. 625 ЦК України, а з 01 лютого 2022 року у позивача виникає право нараховувати відсотки на підставі статті 625 ЦК України, яка застосовується як наслідок прострочення виконання грошового зобов`язання. Нарахування ж відсотків на підставі статті 625 ЦК України до 01 лютого 2022 року можливе виключно у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, чого в даному випадку встановлено не було. Отже, в даному випадку в задоволенні позовних вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України в розмірі 17 438,98 грн. слід відмовити з тих підстав, що позивач, станом на момент звернення до суду з даним позовом, не набув права нараховувати відсотки на підставі статті 625 ЦК України, у зв`язку з чим доводи апеляційної скарги відповідача в цій частині заслуговують на увагу. Враховуючи викладене, колегія суддів проходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню в частині стягнення з відповідача заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України в розмірі 17 438,98 грн. з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні вказаних позовних вимог, зміні в частині визначеного судом розміру заборгованості за простроченим тілом кредиту із зменшенням цього розміру з 82 587,36 грн. до 30 749,54 грн. та зміні в частині визначеного судом розміру загальної заборгованості за кредитним договором із зменшенням цього розміру з 100 026,34 грн. до 30 749,54 грн. На підставі ст. 141 ЦПК України, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині стягнутого з відповідача на користь позивача судового збору, пропорційно задоволеним позовним вимогам, із зменшенням стягнутого з відповідача на користь позивача судового збору з 2 084,65 грн. до 700 грн. 65 коп. На підставі ст. 141 ЦПК України, з позивача на користь відповідача підлягають стягненню судові витрати, пропорційно від задоволення апеляційної скарги та зміни рішення суду першої інстанції, по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2 102 грн. Крім того, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правничу допомогу, витрачені позивачем у зв`язку з розглядом справи в суді першої та переглядом справи в суді апеляційної інстанції. Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. У п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що витрати на професійну правничу допомогу відносяться до витрат, пов`язаних з розглядом справи. За нормами частини 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Згідно з наданим відповідачем Актом приймання-передачі правничої допомоги від 23 червня 2020 року, відповідно до умов договору про надання правничої допомоги № 23/06/2020-Б від 23 червня 2020 року, розмір винагороди адвокату за складання відзиву на позовну заяву становить 3 000 грн., ведення справи в суді першої інстанції 2 000 грн. (том 1 а.с.125), відповідно до Акту приймання-передачі правничої допомоги від 15 вересня 2022 року, відповідно до умов договору про надання правничої допомоги № 23/06/2020-Б від 23 червня 2020 року, розмір винагороди адвокату за складання апеляційної скарги становить 2 000 грн. При цьому колегія суддів вважає, що такий вид правничої допомоги як ведення справи в суді першої інстанції, не містить конкретних посилань на виконані адвокатом роботи, отже не підлягає стягненню з позивача на користь відповідача. Тому колегія суддів вважає, що загальний розмір витрат відповідача на правничу допомогу в суді першої інстанції та в суді апеляційної інстанції становить 5 000 грн., витрати відповідача на правничу допомогу мають бути стягнуті пропорційно задоволеним позовним вимогам та пропорційно від задоволення апеляційної скарги, тому з позивача на користь відповідача, в порядку ст. 141 ЦПК України, підлягають стягненню 3 300 грн. витрат на правничу допомогу. Оскільки дія оскаржуваного рішення була зупинена ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 23 вересня 2022 року, та у зв`язку із зміною рішення суду першої інстанції, необхідно поновити його дію в редакції цієї постанови. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 квітня 2022 року скасувати в частині задоволення позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України в розмірі 17 438,98 грн. та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні вказаних позовних вимог. Рішення суду змінити в частині визначеного судом розміру заборгованості за простроченим тілом кредиту, стягнутого з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк», зменшивши цей розмір з 82 587,36 грн. до 30 749 (тридцять тисяч сімсот сорок дев`ять) грн. 54 коп. Рішення суду змінити в частині визначеного судом розміру загальної заборгованості за кредитним договором, стягнутої з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк», зменшивши цей розмір з 100 026,34 грн. до 30 749 (тридцять тисяч сімсот сорок дев`ять) грн. 54 коп. Рішення суду змінити в частині стягнутого з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» судового збору, зменшивши розмір судового збору з 2 084,65 грн. до 700 (сімсот) грн. 65 коп. Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. та 3 300 (три тисячі триста) грн. витрат на правничу допомогу. Поновити дію рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 квітня 2022 року в редакції цієї постанови. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 02 листопада 2022 року. Головуючий: Судді: