Постанова 4873 № 910/2762/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "01" листопада 2022 р. Справа№ 910/2762/22 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Корсака В.А. суддів: Євсікова О.О. Владимиренко С.В. розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліфілм-Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2022, повний текст складено 02.06.2022 у справі №910/2762/22 (суддя Чебикіна С.О.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дженерал Транс Альянс Логістик" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліфілм-Україна" про стягнення 155 194,52 грн В С Т А Н О В И В : Короткий зміст позовних вимог. Товариство з обмеженою відповідальністю "Дженерал Транс Альянс Логістик" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліфілм-Україна» (далі - відповідач) про стягнення 155 194,52 грн на підставі ст. ст. 11, 526, 530, 625, 882 ЦК України та ст. ст. 12 ГК України. Позов мотивовано необхідністю оплати відповідачем отриманих від позивача транспорно-експедиторських послуг у встановлений строк у розмірі 147 176,00 грн. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття. Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.07.2022 у справі №910/2762/22 позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліфілм-Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дженерал Транс Альянс Логістик" 147 176 грн заборгованості, 2037 грн 76 коп. 3% річних, 5 252 грн 63 коп. інфляційних втрат та 2 469 грн 36 коп. судового збору. В іншій частині в позові відмовлено. Рішення мотивовано тим, що позивач виконав свої зобов`язання з організації на користь відповідача з перевезення вантажу, а відповідач не виконав належним чином свої зобов`язання з їх оплати у строки визначені договорами-заявками на його перевезення, у зв`язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 147 176 грн. Оскільки доказів оплати заборгованості в сумі 147 176 грн відповідачем не надано, то права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, порушено відповідачем. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Поліфілм-Україна» звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2022 у справі №910/2762/22 скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на те, що судом першої інстанції не досліджено факт укладення сторонами договору на транспортно-експедиторські послуги, а наявні в матеріалах справи товарно-транспорті накладні не є належним доказом надання позивачем транспортно-експедиційних послуг. Крім того зазначив, що копії товарно-траспортних накладних СМR №54005 та CMR №50367 не містять відмітки про дату розвантаження вантажу; акти надання послуг №ОУ-00000661, №ОУ-00000979, №ОУ-00000584 ним не підписувались. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи. В межах встановлених судом процесуальних строків від відповідача надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2022 у справі №910/2762/22 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті та межі розгляду справи судом апеляційної інстанції. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.07.2022 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Владимиренко С.В., Євсіков О.О. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2022 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/2762/22. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва. Після надходження матеріалів справи, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.08.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліфілм-Україна" на рішення Господарського суду Міста Києва від 01.07.2022 у справі №910/2762/22. Постановлено розгляд апеляційної скарги здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Закінчено проведення підготовчих дій. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 20.09.2022. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 20.09.2022. З урахуванням положень Закону України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (зі змінами), Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX), Указу Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України від 15.03.2022 № 2119-IX), Указу Президента України від 18.04.2022 № 259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України від 21.04.2022 № 2212-IX), Указу Президента України від 17.05.2022 № 341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України від 22.05.2022 № 2263-IX), Указу Президента України від 12.08.2022 № 573/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України від 15.08.2022 № 2500-IX) Північний апеляційний господарський суд здійснює розгляд справи № 910/2762/22 у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав. Частиною 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку, зокрема, позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні (частина 3 статті 12 ГПК України). Відповідно до частини 3 статті 247 ГПК України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. Частиною 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову не менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Враховуючи, що предметом позову у цій справі є вимога про стягнення 155 194,52 грн, вказана справа, у відповідності до приписів ГПК України, відноситься до малозначних справ. Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Виходячи із зазначених правових норм, враховуючи відсутність клопотань інших учасників справи, перегляд оскаржуваного рішення ухвалено здійснювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження. Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та обґрунтування відзиву, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржене рішення у даній справі залишити без змін, виходячи з наступного. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції. Товариством з обмеженою відповідальністю "Поліфілм-Україна" (замовник) було замовлено у Товариства з обмеженою відповідальністю "Дженерал Транс Альянс Логістик" (виконавець) послуги по перевезенню вантажу за маршрутами м. Київ (Україна) - (Німеччина); м. Київ (Україна) - (Німеччина); м. Київ (Україна) - (Німеччина). Відповідно до договору-заявки на перевезення вантажу № 1737 від 07.05.2021, замовлено перевезення за маршрутом м. Київ (Україна) - (Німеччина), вартістю 1 500 Євро, у гривні по курсу НБУ на дату розвантаження. Відповідно до договору-заявки на перевезення вантажу № 1848 від 15.06.2021 року замовлено перевезення за маршрутом м. Київ (Україна) - (Німеччина), вартістю 1 500 Євро, у гривні по курсу НБУ на дату розвантаження. Відповідно до договору-заявки на перевезення вантажу № 1743 від 11.05.2021 року замовлено перевезення за маршрутом м. Київ (Україна) - (Німеччина), вартістю 1 200 Євро, у гривні по курсу НБУ на дату розвантаження. Позивачем були здійснені перевезення відповідно до вказаних вище договорів-заявок відповідача, що вбачається із міжнародних товарно-транспортних накладних: - (CMR) №010396 від 08.05.2021 року; - (CMR) №50367 від 13.05.2021 року; - (CMR) №54005 від 15.06.2021 року. Позивачем було передано відповідачу рахунки на оплату, які містяться в матеріалах справи, а саме: - № 661 від 17.05.2021 року на суму 50 205 грн; - № 979 від 21.06.2021 року на суму 56 807 грн; - № 584 від 17.05.2021 року на суму 40 164 грн. Також, відповідачу було передано акти надання послуг на вказані суми №ОУ-00000661, №ОУ-00000979, №ОУ-00000584 та міжнародні товарно-транспортні накладні (CMR) № 010396 від 08.05.2021 року, № 54005 від 15.06.2021 року, № 50367 від 13.05.2021. Вказані вище документи отримані уповноваженим представником відповідача 07.06.2021 та 12.07.2021, що засвідчено підписом у відповідних реєстрах передачі документів. 19.10.2021 позивач надіслав на адресу відповідача претензію від 19.10.2021 із вимогою оплати 147 176,00 грн заборгованості. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови. Предметом спору у даній справі є стягнення суми боргу по оплаті отриманих від позивача траспорно-експедиторських послуг у розмірі 147 176,00 грн. Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), яка кореспондуються із ст. 193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України). Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно зі ст. 929 ЦК України та ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов`язки експедитора виконуються перевізником. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами. Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Загальні правила укладення договору перевезення вантажу закріплені у ст. 909 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України (далі- ГК України). За договором перевезення вантажу, відповідно до ст. 909 ЦК України, одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Важливим є те, що договір перевезення повинен укладатися у письмовій формі (ч. 2 ст. 909 ЦК України). Істотні умови перевезення можна узгодити як у договорі перевезення безпосередньо, так і у заявці на перевезення вантажу. Заявка на договір перевезення вантажу дозволяє вантажоперевізнику отримати всю необхідну інформацію та визначитися з остаточною ціною за свої послуги. Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження надання відповідачу послуг позивач подав: - договір-заявку № 1737 від 07.05.2021, акт надання послуг №ОУ-00000661 від 17.05.2021 на суму 50 205,00 грн, скріплений печатками та підписаний обома сторонами, а також товарно-транспортну накладну (CMR) №54005 від 15.06.2021 року, відповідно до якої перевізником Товариством з обмеженою відповідальністю "Дженерал Транс Альянс Логістик" було здійснено перевезення вантажу за маршрутом м. Київ (Україна) - Bedburg (Німеччина), вантажоотримувачем: ТОВ "Поліфілм-Україна" отримано вантаж, що засвідчено його підписом та печаткою в графі 24; - договір-заявку № 1743 від 11.05.2021 року, акт надання послуг №ОУ-00000584 від 17.05.2021 року на суму 40 164 грн, скріплений печатками та підписаний обома сторонами, а також товарно-транспортну накладну (CMR) №50367 від 13.05.2021 року, відповідно до якої перевізником Товариством з обмеженою відповідальністю "Дженерал Транс Альянс Логістик" було здійснено перевезення вантажу за маршрутом м. Київ (Україна) - (Німеччина), вантажоотримувачем: ТОВ "Поліфілм-Україна" отримано вантаж, що засвідчено його підписом та печаткою в графі 24; - договір-заявку № 1848 від 15.06.2021, акт надання послуг №ОУ-00000979 від 21.06.2021 року на суму 56 807 грн, скріплений печатками та підписаний обома сторонами, а також товарно-транспортну накладну (CMR) №54005 від 15.06.2021 року, відповідно до якої перевізником Товариством з обмеженою відповідальністю "Дженерал Транс Альянс Логістик" було здійснено перевезення вантажу за маршрутом м. Київ (Україна) - Bedburg (Німеччина), вантажоотримувачем: ТОВ "Поліфілм-Україна" отримано вантаж, що засвідчено його підписом та печаткою в графі

24. Колегія зазначає, що вказані договори-заявки містять інформацію про вантаж для перевезення, його кількість, вагу, комплектацію, якісні характеристики. Зауважень щодо неналежного виконання позивачем зобов`язань за договором-заявкою, зокрема і щодо ненадання документів, що підтверджують перевезення, при їх підписанні відповідачем не надано. Відтак, факт підписання сторонами актів №ОУ-00000661 від 17.05.2021, №ОУ-00000584 від 17.05.2022, №ОУ-00000979 від 21.06.2021, і прийняття послуг за ним, свідчить про виконання позивачем договірних зобов`язань, та обізнаність відповідача про обов`язок оплати отриманих послуг (остаточного розрахунку), який відповідно до договорів-заявок настав після вивантаження товару. Колегія також доходить висновку, що за кожним договором-заявкою, які складені на підписані сторонами, останні дійшли згоди у відповідності до всіх умов щодо надання послуг з перевезення вантажу. А тому, посилання скаржника на відсутність в матеріалах справи саме договору про надання транспортно-експедиційних послуг не приймаються до уваги та відхиляються судом апеляційної інстанції. Відповідач у своїх доводах оскарження наголосив на тому, що копії товарно-траспортних накладних СМR №54005 та CMR №50367 не містять відмітки про дату розвантаження вантажу; акти надання послуг №ОУ-00000661, №ОУ-00000979, №ОУ-00000584 ним не підписувались. Твердження відповідача про те, що останнім не підписувались акти надання послуг №ОУ-00000661, №ОУ-00000979, №ОУ-00000584 не заслуговують на увагу, так як у матеріалах справи наявні належним чином засвідчені копії актів, які було досліджено судом першої інстанції, що містять підписи замовника, які також скріплені печаткою товариства. Що стосується аргументів відповідача про те, що копії товарно-траспортних накладних СМR №54005 та CMR №50367 не містять відмітки про дату розвантаження вантажу колегія відхиляє, оскільки як вбачається з даних накладних, вантаж було доставлено до місця призначення, про що міститься відмітка отримувача в графі номер 24 вказаних накладних. 19.10.2021 позивач надіслав на адресу відповідача претензію від 19.10.2021 із вимогою оплати 147176,00 грн заборгованості. Вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати відповідачем, у визначені договором строки, послуг на суму 147 176,00 грн. Враховуючи вищевикладене, за переконанням колегії суддів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у сумі 147 176,00 грн є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню. Згідно зі ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо оплати послуг перевезення вантажів на підставі договорів-заявок. Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача 2765,89 грн 3% річних у зв`язку із порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань з оплати наданих послуг відповідно до договорів-заявок 5252,63 грн інфляційних втрат на підставі ст. 625 ЦК України. Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Після перевірки правильності нарахувань заявлених позивачем до стягнення 2765,89 грн 3% річних, 5252,63 грн інфляційних втрат у зв`язку із порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань з оплати наданих послуг, суд першої інстанції встановив, що позивачем нараховано відповідачу 3% річних на загальну суму 2 765,89 грн. з яких: - 795,58 грн 3% річних та 1465,99 грн інфляційних втрат за період 07.06.2021 по 02.02.2022 з суми 40 164 грн (за рахунком № 584 від 17.05.2021); - 994,47 грн 3% річних та 1 832,48 грн інфляційних втрат за період з 07.06.2021 по 02.02.2022 з суми 50 205 грн (за рахунком № 661 від 17.05.2021 року); - 957,84 грн 3% річних та 1 954,16 грн інфляційних втрат за період з 09.07.2021 по 02.02.2022 з суми 56 807 грн (за рахунком № 979 від 21.06.2021 року). Суд дійшов висновку про те, що у відповідності до умов договорів-заявок, після спливу шістдесяти календарних днів після розвантаження автомобіля про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення 2 037,76 грн 3% річних, 5 252,63 грн інфляційних втрат. Дослідивши розрахунок здійснений позивачем, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується прострочка відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо порушення строків розрахунків за договором-заявкою, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення 2 037,76 грн 3% річних, 5 252,63грн інфляційних втрат. В решті вимог судом першої інстанції правомірно відмовлено у зв`язку з безпідставністю їх нарахування. В той же час відповідач звертаючись з апеляційною скаргою, наголосив на порушенні судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки за його ствердженням, він був позбавлений права вчасно подати заперечення на позов, так як ухвалу про відкриття провадження у справі не отримав. Відповідач зазначає, що наявний в матеріалах справи конверт рекомендованого листа №0105492114266 підтверджує, що ухвалу про відкриття провадження у справі відповідач не отримав. У зв`язку із введенням воєнного стану з 24.02.2022 відповідач призупинив свою діяльність, частина працівників були вимушені евакуюватись в більш безпечні регіони, через що, на його думку, поштову кореспонденцію не можливо було отримати. Зазначені аргументи відповідача не заслуговують на увагу, враховуючи наступне. Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Частиною першою статті 46 ГПК України передбачено, що сторони користуються рівними процесуальними правами. Відповідно до ч. 4 ст. 161 ГПК України, подання заяв по суті, у тому числі відзиву на позовну заяву (відзиву), є правом учасників справи. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.03.2022 було, зокрема, відкрито провадження за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дженерал Транс Альянс Логістик", призначено до розгляду позовну заяву за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників за наявними матеріалами справи. Встановлено строк за подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Вказану ухвалу 31.03.2022 направлено скаржнику, що підтверджується відміткою канцелярії суду на зворотній частині ухвали суду. Кореспонденція, надіслана на адресу відповідача повернулася до суду з відміткою: «адресат відсутній за вказаною адресою». Кореспонденція надсилалася відповідачу за адресою: 03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд. 136, яка відповідає адресі, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та відома суду. При цьому, колегія зазначає, що жодної іншої адреси або адреси електронної пошти відповідача суду не повідомлено. Згідно із частиною сьомою статті 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру. Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр) створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру. Згідно із частинами першою та четвертою статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаютьсядостовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи-підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах. З наявної у справі інформації з Єдиного державного реєстру вбачається, що адресою місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліфілм-Україна" є 03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд.

136. Така ж сама адреса зазначена скаржником в його апеляційній скарзі. На вказану адресу Господарським судом міста Києва була направлена ухвала від 31.03.2022 про відкриття провадження. Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. А тому відповідач, в сили приписів ст. 242 ГПК України, вважається повідомленим про апеляційне провадження у даній справі належним чином. Таким чином, судом першої інстанції виконано обов`язок щодо належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи (близький за змістом висновок викладений у пункті 31 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20.06.2018 у справі № 127/2871/16-ц, у пунктах 47-48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 752/11896/17). Враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано розглянув справу за наявними матеріалами. Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Так, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, який в подальшому неодноразово продовжувався. Проте скаржник, пославшись на обставини припинення діяльності товариства та неможливості отримати поштову кореспондецію, у зв`язку з введенням воєнного стану, не надав будь-яких доказів відсутності у нього обмежень щодо отримання поштової кореспондеції у період воєнного стану або інших доказів, що підтверджують відсутності у нього можливості з об`єктивних причин отримати ухвалу суду про відкриття провадження та подати відзив на позовну заяву. За таких обставин, посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі судова колегія вважає такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені доводи відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції. У зв`язку з наведеним, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються встановленими обставинами та застосованими нормами матеріального права, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні. Враховуючи положення ч.1 ст.9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВРКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, інші доводи, викладені в апеляційній скарзі не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги. Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів встановила, що у даному випадку скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції. Таким чином, апеляційні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, підстав для зміни чи скасування оскарженого рішення у даній справі колегія суддів не вбачає. Судові витрати. Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 129 ГПК України та, у зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги, покладаються на відповідача (скаржника). Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270,273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2021 у справі №910/2762/22 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/2762/22 повернути до суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя В.А. Корсак Судді О.О. Євсіков С.В. Владимиренко