Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 346/3480/22

Справа № 346/3480/22 Провадження № 22-ц/4808/1196/22 Головуючий у 1 інстанції Третьякова І.В. Суддя-доповідач Луганська ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 листопада 2022 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Луганської В.М. суддів - Баркова В.М., Девляшевського В.А., учасники справи позивач ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_2 розглянувши в порядку спрощеного провадження (без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України) апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , на ухвалу Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 30 вересня 2022 року, постановлену судом у складі судді Третьякова І.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, в с т а н о в и в: У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив суд розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та залишити неповнолітніх дітей: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на проживанні з батьком ОСОБА_1 . В обґрунтування позову зазначив, що між позивачем та відповідачкою 12 серпня 2005 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Коломийському районі Коломийського міськрайонного управління юстиції Івано-Франківської області було зареєстровано шлюб. За час перебування у шлюбі у них народилося двоє синів: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивачу з відповідачкою не вдалося створити міцної сім`ї, оскільки з часом відносини в сім`ї погіршились, виникли непорозуміння та сварки, їх погляди на сім`ю та життя є розбіжними. З початку 2020 року між ними припинено будь-які шлюбні відносини, проживають окремо, спільне господарство не ведуть. Зазначив, що примирення між позивачем та відповідачем неможливо. Ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області 19 вересня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху. Ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області 30 вересня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу повернуто позивачеві. Не погодившись з вказаною ухвалою, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених в ухвалі суду першої інстанції, обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права, основних засад судочинства, визначених Конституцією України, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу суду першої інстанції та повернути до суду першої інстанції для продовження розгляду. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що підставою повернення позивачу позовної заяви передувала ухвалою Коломийського міськрайонного суду від 19 вересня 2022 року про залишення позовної заяви без руху. Заява про усунення недоліків згідно вимог вищезазначеної ухвали не подавалася, оскільки представник позивача ОСОБА_3 з 16.09.2022 по 24.09.2022 перебував на стаціонарному лікуванні у Коломийській ЦРЛ. Зазначає, що постановляючи ухвалу від 19 вересня 2022 року про залишення без руху позовної заяви позивача, суд першої інстанції порушив вимоги ч. 1 та ч. 3 ст. 13 ЦПК України та вийшов за межі заявлених позивачем позовних вимог, оскільки позивач у своєму позові просив суд розірвати шлюб, укладений між ним та відповідачкою ОСОБА_2 та залишити проживати двох неповнолітніх дітей з батьком. Вказує, що спір з приводу залишенні дітей на проживанні з батьком між сторонами відсутній. Позивач не ставить вимоги про визначення місця проживання неповнолітніх дітей, а лише заявляє похідну вимогу про залишення на проживанні неповнолітніх дітей сторін із батьком. Вказані вимоги не є тотожними. В тексті ухвали Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 19 вересня 2022 року про залишення позовної заяви без руху суд трактує дану вимогу, як визначення місця проживання дітей. Вважає, що суд першої інстанції вийшов за межі своїх повноважень, спонукаючи сторін до спору щодо визначення місця проживання дітей, якого в наявності не має. Скаржник зазначив, що позовна вимога заявлена в п. 2 прохальної частини позовної заяви про залишення неповнолітніх дітей на проживанні з батьком є похідною позовною вимогою, задоволення якої залежить від основної вимоги (про розірвання шлюбу), відтак, з посиланням на ч. 1 ст. 188 ЦПК України, ч. 3 ст. 6 ЗУ «Про судовий збір», п. 10 постанови Пленуму ВССУ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17.10.2014 року, позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 17.10.2018 провадження № 61-2839св18, вказано, що за похідну вимогу залишення неповнолітніх дітей на проживанні з матір`ю/ батьком, судовий збір не сплачується. Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37 - 40 частини першої статті 353 цього Кодексу, в тому числі про повернення заяви позивачеві (заявникові), розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Тому, розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження. Згідно ч. 1 ст.8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні. Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області 19 вересня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків, шляхом подання до суду уточнюючої позовної заяви з зазначенням в ній правових підстав, на яких ґрунтуються вимоги позивача щодо визначення місця проживання дітей, доплатою суми судового збору та надання до суду доказів його сплати. Ухвала про залишення позову без руху від 19 вересня 2022 року була отримана представником позивача ОСОБА_3 20 вересня 2022 року, проте у встановлені судом строки недоліки позовної заяви не усунуто. З таким висновком суду колегія суддів не може погодитись з огляду на наступне. Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій. За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 3 ст. 13 ЦПК України). Так, з матеріалів справи вбачається, що у серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив суд розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та залишити проживати неповнолітніх дітей: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з батьком ОСОБА_1 . В позовній заяві позивач зазначив, що діти від народження і по даний час проживають з позивачем, знаходяться на його утриманні та вихованні. Відповідно до пункту 4 Пленуму Верховного суд від 21.112.2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» у заяві про розірвання шлюбу має бути зазначено дату й місце реєстрації шлюбу, мотиви його розірвання, чи є від шлюбу неповнолітні діти, при кому з батьків вони перебувають, пропозиції щодо участі подружжя в утриманні та вихованні дітей після розірвання шлюбу, чи заявляються інші вимоги, які може бути вирішено одночасно з позовом про розірвання шлюбу. Під час вирішення питання про визначення місця проживання дитини, участь органу опіки та піклування є обов`язковою, а позивач до заяви про визначення місця проживання дитини повинен надати висновок органу опіки та піклування про доцільність проживання дитини з одним із батьків, характеристики з місця проживання, роботи, місця навчання дитини (гуртків), медичні довідки (судом обов`язково враховується стан здоров`я як батьків, так і дитини), довідки про доходи (інші документи, які підтверджують матеріальне становище заявника), акти обстеження житлово-побутових умов, документи, що підтверджують право власності на житло. У постанові від 15 січня 2020 року у справі № 200/952/18 (провадження № 61-14859св19) Верховний Суд зазначив, що за загальним правилом за відсутності спору щодо того, з ким із батьків будуть проживати неповнолітні діти, суд може вирішити питання про залишення проживання дитини разом із матір`ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу. У разі наявності такого спору між батьками суд повинен роз`яснити сторонам порядок вирішення питання про визначення місця проживання дитини. Як вбачається із тексту позовної заяви, позивач не зазначає, що між сторонами є спір про визначення місця проживання дітей. Залишаючи позовну заяву без руху, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позивачем заявлено вимоги про визначення місця проживання дітей та дав оцінку щодо наявності чи відсутності спору між сторонами щодо участі у вихованні дітей. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина третя статті 13 ЦПК України). Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини перша та четверта статті 12 ЦПК України). Враховуючи, що позивач не звертався до суду із вимогами про визначення місця проживання неповнолітніх дітей, то у суду першої інстанції не було правових підстав для залишення позовної заяви позивача без руху. Оскільки позовна заява не містить самостійної вимоги про визнаяення місця проживання дітей, то у суду не було підстав для залишення позовної заяви без руху для сплати судового збору за подання вимоги, якої позивач не заявляв. З урахуванням зазначеного, ухвала Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 30 вересня 2022 року про повернення позовної заяви постановлена помилково, оскільки у суду першої інстанції були відсутня правові підстави для залишення позовної заяви позивача без руху. Ураховуючи наведене, відповідно до п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відповідно до роз`яснень, які містяться в п. 37 постанови Пленуму ВССУ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» №10 від 17 жовтня 2014 року, якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції, передбачену в частині першійстатті 293 ЦПК, або судом касаційної інстанції скасовано ухвалу, передбачену у пункті 2частини першої статті 324 ЦПК, з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом відповідної апеляційної та/або касаційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами статті 88ЦПК. Тому апеляційний суд не вирішує питання про розподіл судових витрат, оскільки це питання має вирішуватися судом першої інстанції при розгляді справи по суті. Керуючись ст.ст. 369 374, 379, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , задовольнити. Ухвалу Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 30 вересня 2022 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Дата складання повного тексту постанови 01 листопада 2022 року. Головуючий В.М. Луганська Судді: В.М. Барков В.А. Девляшевський