Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 353/1058/22

Справа № 353/1058/22 Провадження № 22-ц/4808/932/23 Головуючий у 1 інстанції Мотрук Л.І. Суддя-доповідач Василишин Л.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 вересня 2023 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі: судді-доповідача Василишин Л.В. суддів: Максюти І.О., Фединяка В.Д., секретаря Мельник О.В. за участю ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 12 червня 2023 року, ухвалене у складі судді Мотрук Л.І. у м. Тлумачі, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, в с т а н о в и в: Короткий зміст позовних вимог У грудні 2022 рокуОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 07 квітня 2017 року між нею та відповідачем було зареєстровано шлюб. У шлюбі у них народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спільне життя з відповідачем у них не склалося через різні характери та різні погляди на сімейне життя. З листопада 2022 року подружніх відносин не підтримують, разом не проживають, подальше примирення та спільне життя є неможливим. Просила розірвати шлюб мiж нею та відповідачем, відновити їй дошлюбне прізвище « ОСОБА_4 », малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити за її місцем проживання та стягнути із відповідача на її користь понесені судові витрати. Короткий зміст оскаржуваного рішення суду Тлумацький районний суд Івано-Франківської області рішенням від 12 червня 2023 року частково задоволив позов ОСОБА_1 . Розірвав шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстровано 07 квітня 2017 року у Тлумацькому відділі державної реєстрації актів цивільного стану в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), актовий запис №

23. Після розірвання шлюбу відновив ОСОБА_1 дошлюбне прізвище « ОСОБА_4 ». Стягнув із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 992,40 грн судового збору. Відмовив у задоволенні вимоги в частині залишення місця проживання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місцем проживання ОСОБА_1 . Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову суд виходив із того, що сторони не підтримують шлюбні відносини, не проживають разом, їхній шлюб існує формально, його подальше збереження суперечить інтересам позивачки, а тому його необхідно розірвати. При цьому відмовляючи у задоволенні вимоги про залишення малолітнього сина проживати з матір`ю, суд виходив з її безпідставності та недоведеності, роз`яснив, що сторони мають право звернутися до суду із відповідним позовом з наданням до нього належних документів та доказів. Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення суду в частині відмови у задоволенні вимоги про залишення малолітнього сина проживати із нею подала апеляційну скаргу, в якій посилається на його незаконність та необґрунтованість, неправильне застосування судом норм матеріального права, неповноту встановлення обставин, які мають значення для справи. Зокрема, апелянтка вказує на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження факту проживання малолітнього сина із нею, оскільки із позовною заявою нею було подано відповідний акт Тлумацької міської ради на підтвердження зазначеного факту. Відповідач вказаний факт не спростував та не давав будь-яких заперечень щодо проживання сина із нею, а тому вважає, що суд першої інстанції зобов`язаний був одночасно із вимогою про розірвання шлюбу вирішити питання щодо залишення малолітнього сина проживати із нею. Просить оскаржуване рішення суду в частині відмови у залишенні малолітнього сина проживати із нею скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення, яким залишити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за її місцем проживання. Позиція інших учасників справи Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку. Заяви (клопотання) учасників справи У судовому засіданні апелянт вимоги скарги підтримала, просила її задоволити. Відповідач направив суду клопотання про розгляд справи у його відсутність. Фактичні обставини справи, встановлені судами Відповідно до свідоцтва про шлюб, виданого повторно Тлумацьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), ОСОБА_2 та ОСОБА_5 (після реєстрації шлюбу - ОСОБА_6 ) 07 квітня 2017 року зареєстрували шлюб, про що складено відповідний актовий запис № 23 (а.с. 2). У шлюбі в сторін народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 3). Відповідно до довідки, виданої 05 грудня 2022 року адміністратором ЦНАП Тлумацької міської ради за № 1405, ОСОБА_1 та малолітній ОСОБА_3 зареєстровані у житловому буд. АДРЕСА_1 (а.с. 4). Згідно із актом, складеним 09 грудня 2022 року комісією в складі депутата Тлумацької міської ради Чаплінського А.М. та сусідів: ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , в результаті обстеження та зі слів сусідів і заявника встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживають без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 5). Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Рішення суду щодо розірвання шлюбу сторонами не оскаржується, а тому в цій частині апеляційним судом не переглядається. Звертаючись до суду із позовом про розірвання шлюбу, ОСОБА_1 одночасно просила залишити проживати малолітнього сина із нею. Відмовляючи в задоволенні цієї вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять жодних доказів того, що дитина проживає саме разом з матір`ю. При цьому, суд роз`яснив, що сторони не позбавлені права на звернення до суду з відповідним позовом з наданням належних документів і доказів на підтвердження такої вимоги. Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції не погоджується з огляду на таке. Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. У частині четвертій статті 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає. Статтею 160 СК України встановлено право батьків на визначення місця проживання дитини. Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення (частина перша статті 161 СК України). У постанові від 15 січня 2020 року у справі № 200/952/18 (провадження № 61-14859св19) Верховний Суд зазначив, що за загальним правилом за відсутності спору щодо того, з ким із батьків будуть проживати неповнолітні діти, суд може вирішити питання про залишення проживання дитини разом із матір`ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу. У разі наявності такого спору між батьками суд повинен роз`яснити сторонам порядок вирішення питання про визначення місця проживання дитини. Тобто за відсутності спору щодо того, з ким із батьків будуть проживати неповнолітні діти, суд може вирішити питання про залишення проживання дитини з матір`ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу. І тільки за наявності такого спору між батьками суд повинен роз`яснити сторонам порядок вирішення питання про визначення місця проживання дитини. Таким чином, при відсутності спору про визначення місця проживання дитини, суд мав би тільки констатувати, з ким залишається проживати дитина після розірвання шлюбу, не визначаючи і не змінюючи при цьому її місце проживання, така правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 22 грудня 2021 року у справі № 339/143/20. Як вбачається зі справи, позивач в позовній заяві вказувала, що неповнолітня дитина після розірвання шлюбу проживає з нею та просить суд залишити проживати з нею. Суд першої інстанції розцінив це як позовну вимогу та відмовив, оскільки вважав, що у справі не достатньо доказів, які б підтверджували, що дитина фактично проживає разом з позивачкою. Тобто, суд вказав про таку можливість, однак відмовив у залишенні на проживання дитини з матір`ю через недостатність наявних у справі доказів про це. Разом з тим, на думку колегії суддів такий висновок передчасний, оскільки як вбачається з наявної у справі довідки, виданої 05 грудня 2022 року адміністратором ЦНАП Тлумацької міської ради за № 1405, ОСОБА_1 та малолітній ОСОБА_3 зареєстровані у житловому буд. АДРЕСА_1 , а фактично згідно Акту підтвердження місця проживання, проживають за адресою: АДРЕСА_2 . При цьому, відповідач брав участь у справі, заявляв клопотання та знайомився з матеріалами справи і зазначену обставину не заперечив. У своєму клопотанні від 20 лютого 2023 року відповідач пояснив, що намагається спілкуватися з дитиною згідно встановленого органом опіки та піклування графіку. Тобто, на підставі наведеного, можна прийти до висновку, що дитина проживає з матір`ю, а відповідач налагоджує спілкування, тому за відсутності спору та на підставі наявних документів суд вправі був вирішити питання про залишення дитини на проживанні з мамою після розлучення. Перевіривши матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Основні позовні вимоги про розірвання шлюбу вирішені судом, в цій частині рішення не оскаржується, відповідач не заперечує проти скарги , тому рішення необхідно змінити в частині відмови у зазначенні в рішенні суду про залишення дитини з позивачем, доповнити рішення суду першої інстанції, зазначивши, що спільна дитина сторін після розірвання шлюбу залишається проживати із матір`ю. Керуючись статтями 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити. Рішення Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 12 червня 2023 рокув частині відмови у залишенні на проживанні дитини з матір`ю змінити. Залишити малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 після розірвання шлюбу з матір`ю ОСОБА_1 . Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 11 вересня 2023 року. Суддя-доповідач Л.В. Василишин Судді: В.Д. Фединяк І.О. Максюта