Постанова 4806 № 303/7983/21

Справа № 303/7983/21 П О С Т А Н О В А Іменем України 20 жовтня 2022 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд у складі: головуючого судді Куштана Б.П. (доповідача), суддів: Бисаги Т.Ю. і Собослоя Г.Г., з участю секретаря Зубашкова М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Сочки Віталія Івановича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 31 січня 2022 року (у складі судді Куцкіра Ю.Ю.) за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про зобов`язання учинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом у жовтні 2021 р. Просила: -зобов`язати АТ КБ «ПриватБанк» відновити їй залишок коштів на карткових рахунках № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 до стану, який існував станом на 23 год. 59 хв. 12.10.2018 р.; -зобов`язати АТ КБ «ПриватБанк» припинити нарахування щомісячних платежів, процентів, пені та інших штрафних санкцій, що почали нараховуватися за належним їй картковим рахунком № НОМЕР_1 у зв`язку зі списанням 13.10.2018 р. 2789 грн. і картковим рахунком № НОМЕР_2 у зв`язку з оформленням 13.10.2018 р. миттєвих розстрочок; -зобов`язати АТ КБ «ПриватБанк» скасувати нараховані щомісячні платежі, проценти, пеню та інші штрафні санкції за належними їй картковим рахунком № НОМЕР_1 у зв`язку зі списанням 13.10.2018 р. 2789 грн. і за картковим рахунком № НОМЕР_2 у зв`язку з оформленням 13.10.2018 р. миттєвих розстрочок. На обґрунтування позовних вимог указала, що вона є клієнтом АТ КБ «ПриватБанк» і власником карти «Універсальна» № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 . У квітні місяці 2019 р. позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про стягнення безпідставно списаних грошових коштів, визнання і скасування нарахованих відсотків незаконними, визнання договору про встановлення розстрочки з кредитної карти недійсним. Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 02.09.2020 р. було встановлено, що з 12 на 13 жовтня 2018 р. невідомою особою було здійснено перевипуск Sim-карти номера її мобільного телефону. За допомогою вказаної Sim-карти з кредитної карти № НОМЕР_3 було списано 2789 грн., а також оформлено дві миттєві розстрочки з карти № НОМЕР_2 на загальну суму 19000 грн. (14000 грн. і 5000 грн.). У зв`язку з тим, що списання коштів, а також оформлення миттєвої розстрочки відбулось несанкціоновано, позивач звернулась до АТ КБ «ПриватБанк» із вимогою заблокувати всі відкриті на її ім`я картки та повідомила про факт шахрайства. Крім того, 13 жовтня 2018 р. вона звернулась з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення до Мукачівського відділу поліції Головного управління поліції у Закарпатській області міліції. По даному факту Мукачівським відділом поліції Головного управління поліції у Закарпатській області розпочато кримінальне провадження № 12018070040002392 за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 185 КК України. У судовому засіданні не доведено, що позивач вчиняла розпорядження щодо списання/перерахунку коштів, або будь-які інші дії, що могли б призвести до списання грошових коштів з її рахунків, натомість встановлено, що позивачем негайно повідомлено на гарячу лінію відповідача про несанкціоноване списання коштів з кредитної карти. Судом було встановлено відсутність вини позивача, а тому відмова АТ КБ «ПриватБанк» у відновленні залишку кредитних коштів, які були списані з рахунку, є неправомірною. Відповідачем були перераховані кошти в сумі 2789 грн. на картковий рахунок позивача, що підтверджується матеріалами справи, а саме витягів по карті і ця обставина не заперечується сторонами. Аналогічні обставини були встановлені Мукачівським міськрайонним судом у справі № 303/6178/19 за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, яким у задоволенні позову відповідачу було відмовлено. Однак, незважаючи на це, позивач систематично та регулярно отримує від відповідача дзвінки, листи та повідомлення про наявність заборгованості з вимогами її негайного погашення. Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 31 січня 2022 р. у задоволенні позовних вимог відмовлено. ОСОБА_1 просить скасувати це рішення і прийняти нову постанову, якою її позов задовольнити в повному обсязі. Доводить про неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що відповідач не заперечував проведення спірних фінансових операцій із карткового рахунку позивача, нарахування щомісячних платежів, процентів, пені та інших штрафних санкцій, що почали нараховуватися у зв`язку із здійсненням такий фінансових операцій. Також відповідачем не заперечується той факт, що позивач зверталася до них із проханням припинення неправомірних дій, тому вказані обставини в силу вимог ч.1 ст.82 ЦПК України не підлягали доведенню. У письмовому відзиві на апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» (надалі Банк) просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Узагальнені доводи заперечення зводяться до безпідставності та необґрунтованості доводів апеляційної скарги. Переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про залишення апеляційної скарги ОСОБА_1 без задоволення, а рішення суду без змін, із таких мотивів. Суд першої інстанції щодо вимоги позивача про зобов`язання Банку відновити їй залишок коштів на карткових рахунках № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 до стану, який існував станом на 23 год. 59 хв. 12.10.2018 р. констатував, що така не підлягає до задоволення, оскільки, як було встановлено в судовому засіданні позивач не зверталася до Банку із заявами або листами з цього приводу, або що їй у цьому було відмовлено. Щодо вимоги позивача про зобов`язання Банку припинити нарахування щомісячних платежів, процентів, пені та інших штрафних санкцій суд констатував, що така не підлягає задоволенню через недоведеність. Із цих же підстав суд відмовив у задоволенні вимоги позивача стосовно зобов`язання Банку скасувати нараховані щомісячні платежі, проценти, пеню та інші штрафні санкції. Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції через їх відповідність правильно встановленим обставинам, які мають значення для справи (є предметом доказування), належно оціненим доказам і нормам матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Суд першої інстанції встановив, що рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 02.09.2020 р. у задоволенні позову ОСОБА_1 до Банку про стягнення безпідставно списаних грошових коштів, визнання і скасування нарахованих відсотків незаконними, визнання договору про встановлення розстрочки з кредитної картки недійсним - відмовлено. Постановою Закарпатського апеляційного суду від 01.02.2021 р. указане судове рішення залишено без змін. Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 20.04.2021 р. у задоволенні позову Банку до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості було відмовлено. ОСОБА_1 є клієнтом Банку та власницею кредитних карт «Універсальна» № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 . Із 12 на 13 жовтня 2018 р. було здійснено перевипуск Sim-карти номера мобільного телефону, за допомогою якої із кредитної карти № НОМЕР_2 було списано 2789 грн., 800 грн. і 1989 грн. - телеком послуги, а також оформлено дві миттєві розстрочки кредит із карти НОМЕР_3 на загальну суму 19 000 грн. (14000 грн. і 5000 грн.). 13.10.2018 р. позивач звернулася до правоохоронних органів із заявою про злочин, на підставі якої розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12018070040002392 за ч.1 ст.185 КК України (а.с.50). Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнано судом недійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Позивач як на підставу для задоволення своїх вимог, які були викладені як у позовній заяві, так і в апеляційній скарзі, посилається на те, що вона договори розстрочки не укладала, у зв`язку з чим щомісячні платежі, відсотки, пеня та інші штрафні санкції по її картковим рахункам нараховуються незаконно. У п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено. Банком не надано доказів на підтвердження здійснення позивачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, внаслідок чого були укладені договори розстрочки. Указане свідчить про відсутність вини позивача. Однак, вимоги позивача можуть бути наслідком визнання судом кредитних угод недійсним, що свідчить про обрання позивач неефективного способу захисту своїх прав. Крім того, у матеріалах справи міститься витяг із ЄРДР у кримінальному провадженні № 12018070040002392 за ч.1 ст.185 КК України (а.с.50), однак з моменту реєстрації заяви про злочин пройшло 4 р., і жодних доказів подальшого руху цієї заяви в кримінальному провадженні стороною позивача не надано. Як пояснив у судовому засіданні представник позивачки адвокат Сочка В.І., позовні вимоги обумовлені тим, що ОСОБА_1 систематично та регулярно отримує від відповідача дзвінки, листи та повідомлення про наявність заборгованості з вимогами її негайного погашення. Тобто, по своїй суті позов спрямований на уникнення відповідних претензій банку в майбутньому, що не може розцінюватися як належний спосіб захисту прав у спірних правовідносинах, оскільки на даному етапі позивачем не доведено належними та допустимим доказами порушення її прав. Доводи позовної заяви можуть слугувати формою заперечень у випадку звернення банку до суду з відповідним позовом. Отже, за наслідками розгляду апеляційної скарги та згідно з положеннями ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, оскільки вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права, не встановлено. Керуючись п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381 - 384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ: 1.Апеляційну скаргу адвоката Сочки Віталія Івановича в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення. 2.Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 31 січня 2022 року залишити без змін. 3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду. 4.Повне судове рішення складено 31 жовтня 2022 р. Судді: