Постанова 4803 № 932/2253/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4279/22 Справа № 932/2253/21 Суддя у 1-й інстанції - Цитульський В.І. Суддя у 2-й інстанції - Деркач Н. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 червня 2022 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді: Деркач Н.М., суддів: Пищиди М.М., Ткаченко І.Ю., за участю секретаря: Усик А.Д., розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення осіб апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 лютого 2022 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - В С Т А Н О В И В: У березні 2021 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позову банк зазначив, що 08.02.2019 між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк» було укладено договір б/н який оформлено у вигляді анкети-заявки щодо отримання останнім кредиту у розмірі 399 000,00 грн. шляхом встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі та строки визначені «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку». З огляду на те, що ОСОБА_1 допустив неналежне виконання умов договору у зв`язку з чим утворилась заборгованість, позивач вимушений звернутися до суду з даним позовом. Позивач просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість, що станом на 15.02.2021 становить 277 624,15 грн. та складається з: 208 943,40 грн. - заборгованості за поточним тілом кредиту; 48 257,51 грн. - заборгованості за простроченим тілом кредита; 11 917,15 грн. - заборгованості за нарахованими відсотками; 8 506, 09 грн. - заборгованості за простроченими відсотками. Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 лютого 2022 року у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» відмовлено. Не погодившись з вказаним рішенням суду, АТ КБ «ПриватБанк» звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення їх позовних вимог в повному обсязі. Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Статтею 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам судове рішення у даній справі не відповідає. Судом встановлено, що відповідно до копії заявки-анкети про приєднання до Умов та Правил надання банком банківських послуг від 08.02.2019, ОСОБА_1 було подано заявку на оформлення пластикової картки, яку останній отримав 08.02.2019. Кредитний ліміт обмежено сумою 399 тис.грн. Доданим до позову витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» визначено Умови та порядок користування карткою «УНІВЕРСАЛЬНА». Також в ній визначено порядок нарахування процентів та штрафних санкцій. На підтвердження суми заборгованості надано: розрахунок заборгованості, виписку за договором. Згідно з наданим банком розрахунком, станом на 15.02.2021 року становить 277 624,15 грн. та складається з: 208 943,40 грн. - заборгованості за поточним тілом кредиту; 48 257,51 грн. - заборгованості за простроченим тілом кредиту; 11 917,15 грн. - заборгованості за нарахованими відсотками; 8 506, 09 грн. - заборгованості за простроченими відсотками. Відмовляючи у задоволенні заявлених позовних вимог банку в повному обсязі суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність позивачем позовних вимог, а також виходив з того, що сума нарахованого позивачем боргу є меншою за суму зарахованих в тіло кредиту процентів, процентів за овердрафтом, комісії та сплачених відповідачем грошових коштів, зарахованих позивачем на погашення заборгованості по процентах. Проте, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного. Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним(стаття 1055 ЦК України). Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Витягом з Умов та правил надання банківських послуг, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, умови кредитування. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку. Колегія суддів вважає, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин ч. 1 ст. 634 ЦК України, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у ст. 3 ЦК України. У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року № 39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями. Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Згідно зі ст. 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України). За приписами ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Неподання стороною позивача належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог є підставою для висновку колегії суддів про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості по відсоткам, оскільки вони ґрунтуються лише на припущеннях. Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог банку до ОСОБА_1 в частині стягнення відсотків у розмірі 20 423,24 грн. слід відмовити. Посилання апеляційної скарги АТ КБ "ПриватБанк" на те, що суд першої інстанції зробив помилковий висновок про відсутність підстав для стягнення з відповідача відсотків, оскільки позивачем до суду було надано анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку від 08.02.2019 року, та Паспорт споживчого кредиту, які підписані відповідачем особисто, що підтверджує, що сторони погодили умови користування кредитними коштами, і що у Паспорті споживчого кредиту позичальник підтверджує отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані, виходячи із обраних ним умов кредитування, є безпідставними, з огляду на наступне. Матеріали справи свідчать, що в анкеті-заяві позичальника від 08.02.2019 року відсоткова ставка за кредитом не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Наданий позивачем Паспорт споживчого кредиту містить зауваження про те, що інформація зазначена в паспорті зберігає чинність та є актуальною до 19 вересня 2019 року(а.с.22). Більш того, зі змісту цього паспорту вбачається, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо. У розділі 4 вказаного Паспорту зазначено, що реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит. Отже, зазначений Паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту та передує укладенню кредитного договору з позичальником, оскільки передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача. Враховуючи, що анкета-заява, підписана ОСОБА_1 не містить домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами та посилання на паспорт споживчого кредиту, як складову договору, а саме по собі підписання відповідачем Паспорту споживчого кредиту без підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила банківських послуг не може вважатися частиною кредитного договору. Оскільки Паспорт споживчого кредиту є інформацією, яка була надана ОСОБА_1 , була актуальною лише до 19 вересня 2019 року, а матеріали справи не містять відомостей про те, які саме із зазначених у Паспорті умов були прийняті позичальником, дана інформація не може бути взята судом до уваги як доказ підтвердження конкретних умов кредитування. Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді розмір процентів за користування кредитними коштами. Разом з тим, як вбачається з наявного у справі розрахунку заборгованості, заборгованість відповідача 257 200,91 грн. є заборгованістю по тілу кредиту. Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Разом з тим, відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №

75. Таким чином, виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи, може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами. Так, матеріалами справи встановлено, що кредитна картка відповідача була відкрита 07.12.2018 року та перевипускалася у 2019 році, термін дії останньої до листопада 2022 року. Згідно довідки банку, по карткам ОСОБА_1 встановлювався кредитний ліміт, який станом на 2019 рік становив 399 000 грн. Крім того, згідно виписки про рух коштів по рахунку ОСОБА_1 , він активно користувався кредитними коштами (отримував готівку у банкоматі, купував товари, перераховував кошти на інші рахунки тощо та частково здійснював повернення коштів банку), внаслідок чого і виникла заборгованість за тілом кредиту, яку ОСОБА_1 отримав і не повернув банку. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, а саме з виписки по рахунку, означена банком сума заборгованості 257 200,91 грн. як «заборгованість за тілом кредиту» фактично складається із: заборгованості за тілом кредиту - 86 870 грн. 56 коп., відсотків, які включені банком до тіла кредиту - 163 700,30 грн., відсотків за овердрафтом - 30,05 грн. та комісії - 6600 грн. Як вбачається з розрахунку заборгованості, сума відсотків, які були нараховані банком необґрунтовано були включені до тіла кредиту, та на вказані відсотки у сукупності із сумами отримуваних відповідачем кредитних коштів були нараховані відсотки за користування кредитними коштами у наступних періодах. За викладених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що розрахунок заборгованості, в якому зазначено, що станом на 15 лютого 2021 року заборгованість по тілу кредиту становить 257 200 грн. 91 коп., є необґрунтованим, оскільки з вказаного розрахунку судом встановлено, що відсотки за користування кредитом (ставка яких не була обумовлена сторонами договору) були нараховані банком як на фактичні витрати кредитних коштів, так і на суму нарахованих банком відсотків за попередній період. Сума зазначених відсотків щомісяця була включена банком у тіло кредиту, відтак у наступному періоді відсотки так само були нараховані на суму відсотків за попередній період. Крім того, в такому ж порядку до заборгованості за тілом кредиту були включені і списання банком комісії за обслуговування картки, яка також не була обумовлена сторонами договору. Жодних даних про досягнення між сторонами домовленості про включення відсотків чи комісії до тіла кредиту та нарахування відсотків за користування кредитом на суму, яка включає раніше нараховані відсотки, - матеріали справи не містять. За викладених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що розрахунок заборгованості, складений позивачем, відповідно до якого заборгованість по тілу кредиту становить 257 200 грн. 91 коп., неможливо визнати законним та обґрунтованим, оскільки встановлено, що зазначена сума фактично складається також і з нарахованих відсотків та сум комісії, при цьому такий розрахунок не ґрунтується на відповідних умовах договору, які були б погоджені сторонами щодо: процентної ставки, за якою нараховуються відсотки, підстав для включення нарахованих відсотків до тіла кредиту, нарахування відсотків на відсотки, що нараховані за попередній період, та подальше їх щомісячне включення до тіла кредиту. Між тим, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у сумі 86 870 грн. 56 коп. в добровільному порядку банку не повернуті, а також враховуючи вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, колегія суддів вважає, що банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані сторонами належні, допустимі та достовірні докази як кожний окремо, так і у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з боржника суми заборгованості за тілом кредиту - 86 870 грн. 56 коп., а інші складові заборгованості стягненню не підлягають з вищевикладених підстав. Таким чином, апеляційний суд доходить до висновку про необхідність скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позовних вимог банку та стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованості по тілу кредиту у сумі 86 870 грн. 56 коп. Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про скасування рішення суду першої інстанції, слід змінити розподіл судових витрат та стягнути із ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» пропорційно розміру задоволених позовних вимог витрати зі сплати судового збору, понесені у зв`язку із розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції у розмірі (4164,36 грн. + 6246,54 грн.) х 31,29%(86 870,56/277624,15х100) = 3 257,57 грн. Керуючись ст.ст. 268, 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" задовольнити частково. Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 лютого 2022 року - скасувати. Позовні вимоги акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд.1-Д) заборгованість за кредитним договором № б/н від 08 лютого 2019 року, яка складається з тіла кредиту у розмірі 86 870 грн. 56 коп. У задоволенні решти позовних вимог акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" до ОСОБА_1 - відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд.1-Д) витрати по сплаті судового збору понесені у зв`язку із розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції у розмірі 3 257,57 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Судді: Н.М. Деркач М.М. Пищида І.Ю. Ткаченко