Постанова 4803 № 185/236/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/9252/21 Справа № 185/236/20 Суддя у 1-й інстанції - Болдирєва У. М. Суддя у 2-й інстанції - Деркач Н. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 грудня 2021 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Деркач Н.М., суддів: Пищиди М.М., Ткаченко І.Ю., за участю секретаря: Усик А.Д., розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення осіб апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 березня 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - В С Т А Н О В И В: У січні 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позову банк зазначив, що 13 лютого 2012 року між банком та ОСОБА_1 було укладено договір № б/н, згідно якого останній отримав кредит у розмірі 6500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Банк свої зобов`язання по наданню кредиту виконав в повному обсязі, однак відповідач не виконав належним чином умови договору і станом на 28 листопада 2019 року має заборгованість за кредитом у розмірі 114543 грн. 88 коп., яка складається з наступного: заборгованості за тілом кредиту 8360 грн. 95 коп., заборгованості по відсоткам за користування кредитом 97252 грн. 27 коп., заборгованості за пенею 3000 грн., штрафу (фіксована частина) 500 грн., штрафу (процентна складова) 5430 грн. 66 коп. Заочним рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 березня 2020 року позов АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 13 лютого 2012 року у розмірі 114543 (сто чотирнадцять тисяч п`ятсот сорок три) грн. 88 коп., яка складається з наступного: -заборгованості за тілом кредиту 8360 грн. 95 коп., -заборгованості по відсоткам за користування кредитом 97252 грн. 27 коп., -заборгованості за пенею 3000 грн., -штрафу (фіксована частина) 500 грн., -штрафу (процентна складова) 5430 грн. 66 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» витрати по сплаті судового збору у сумі 2102 (дві тисячі сто дві) грн. Не погодившись з вказаним рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Статтею 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам судове рішення у даній справі не відповідає. Судом встановлено, що 13 лютого 2012 року між ПАТ КБ ПриватБанк та ОСОБА_1 було укладено договір № б/н, який складається з Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанк, згідно з умовами якого відповідач отримав від позивача кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 6500 грн. Як стверджує позивач, Банк свої зобов`язання по наданню кредиту виконав в повному обсязі, однак відповідач не виконав належним чином умови договору і станом на 28 листопада 2019 року має заборгованість за кредитом у розмірі 114543 грн. 88 коп., яка складається з наступного: заборгованості за тілом кредиту 8360 грн. 95 коп., заборгованості по відсоткам за користування кредитом 97252 грн. 27 коп., заборгованості за пенею 3000 грн., штрафу (фіксована частина) 500 грн., штрафу (процентна складова) 5430 грн. 66 коп. Звертаючись до суду з позовом, банк посилався на те, що відповідачем не виконано умови кредитного договору, внаслідок чого виникла заборгованість, яку він просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь. Задовольняючи позовні вимоги банку, суд першої інстанції виходив з того, що позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, проте відповідач порушив умови договору та перестав належним чином сплачувати кредит, у результаті чого виник борг у розмірі 114543 грн. 88 коп., що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с.6-8). Проте з таким висновком суду погодитись не можна. Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним(стаття 1055 ЦК України). Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Витягом з Умов та правил надання банківських послуг, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, умови кредитування. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку. Колегія суддів вважає, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин ч. 1 ст. 634 ЦК України, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у ст. 3 ЦК України. У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року № 39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями. Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Згідно зі ст. 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України). За приписами ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Неподання стороною позивача належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог є підставою для висновку колегії суддів про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості по відсоткам, пені та штрафів, оскільки вони ґрунтуються лише на припущеннях. Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог банку до ОСОБА_1 в частині стягнення відсотків, пені та штрафів, слід відмовити. Разом з тим, як вбачається з наявного у справі розрахунку заборгованості, заборгованість відповідача 8 360,95 грн. є складовою загальної заборгованості по тілу кредиту. Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Разом з тим, відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №

75. Таким чином, виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи, може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами. Так, матеріалами справи встановлено, що кредитна картка відповідача була відкрита 17.11.2011 року та перевипускалася у 2014 році, термін дії останньої до липня 2017 року. Згідно довідки банку, по карткам ОСОБА_1 встановлювався кредитний ліміт, який станом на 2014 рік максимально досягав 6 500 грн. Крім того, згідно виписки про рух коштів по рахунку ОСОБА_1 , він активно користувався кредитними коштами (отримував готівку у банкоматі, купував товари, перераховував кошти на інші рахунки тощо та частково здійснював повернення коштів банку), внаслідок чого і виникла заборгованість за тілом кредиту, яку ОСОБА_1 отримав і не повернув банку. При цьому Банком в позові зазначалось, що відповідачу був наданий ліміт по кредиту у сумі 6 500,00 грн. Видачу кредиту у більшому розмірі Банком не доведено та матеріалами справи не підтверджено. Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, а також враховуючи вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, колегія суддів вважає, що банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані сторонами належні, допустимі та достовірні докази як кожний окремо, так і у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з боржника суми заборгованості за наданим кредитним лімітом 6 500,00 грн, а інші складові заборгованості стягненню не підлягають з вищевикладених підстав. З урахуванням наведених обставин, беручи до уваги розрахунок банку суми заборгованості відповідача, апеляційний суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ ПриватБанк заборгованість по тілу кредиту у сумі 6 500,00 грн. Таким чином, апеляційний суд доходить до висновку про необхідність скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позовних вимог банку та стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ ПриватБанк заборгованості по тілу кредиту у сумі 6 500,00 грн. Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про скасування рішення суду першої інстанції, слід змінити розподіл судових витрат та стягнути із ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» пропорційно розміру задоволених позовних вимог витрати зі сплати судового збору, понесені у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції у розмірі 119,18 грн. Разом з тим, з урахуванням відстрочення сплати судового збору в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 до ухвалення судом рішення та часткового задоволення його апеляційної скарги, слід стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 178,78 грн. та стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на користь держави 2 974,22 грн. Керуючись ст.ст. 268, 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Заочне рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 березня 2020 року скасувати. Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд.1-Д) заборгованість за кредитним договором № б/н від 13 лютого 2012 року, яка складається з тіла кредиту у розмірі 6 500,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" до ОСОБА_1 відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд.1-Д) витрати по сплаті судового збору понесені у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції у розмірі 119,18 грн. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь держави частину судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 178,78 грн. Стягнути з Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд.1-Д) на користь держави судові витрати у вигляді судового збору за перегляд справи в суді апеляційної інстанції у сумі 2 974,22 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Судді: Н.М. Деркач М.М. Пищида І.Ю. Ткаченко