Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 140/3881/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 жовтня 2022 рокуЛьвівСправа № 140/3881/22 пров. № А/857/10840/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Затолочного В.С., суддів: Большакової О.О., Курильця А.Р., з участю секретаря судового засідання Єршової Ю.С., представників позивача Кирилова Я.В., Копитчак Є.І., Мороза О.В., представника відповідача Каленюка Д.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРАВАН-САРАЙ» на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14 липня 2022 року у справі № 140/3881/22 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРАВАН-САРАЙ» до Головного управління ДПС у Волинській області про скасування рішення (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Костюкевич С.Ф. в м. Луцьку Волинської області 14.07.2022 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін), - ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «КАРАВАН-САРАЙ» (далі ТзОВ «КАРАВАН-САРАЙ», позивач, товариство, підприємство) звернулося з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі ГУ ДПС у Волинській області, відповідач, податковий орган) про визнання протиправним та скасування рішення від 01.04.2022 № 2624/6/03-20-18-06 про відмову в переході на спрощену систему оподаткування зі сплатою єдиного податку 3-ї групи за ставкою 2%. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 14 липня 2022 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, його оскаржив позивач, який вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14 липня 2022 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. У доводах апеляційної скарги посилається на те, що визначені Податковим кодексом (далі ПК України) критерії для відмови позивачу в переході на спрощену систему оподаткування відсутні. Позивач з 01.04.2022 не займався і не має можливості займатися реалізацією підакцизних товарів. Наявність ліцензій на право торгівлі алкогольними напоями не є доказом того, що підприємство на період перебування на спрощеній системі оподаткування буде займатися такою торгівлею. Посилання суду першої інстанції на сплачений позивачем у березні 2022 року акцизний податок з реалізації підакцизних товарів України також не підтверджує здійснення такої реалізації позивачем товариством з 01.04.2022 року. Суд першої інстанції безпідставно погодився з доводами податкового органу щодо наявності зареєстрованих позивачем податкових накладних на закупівлю пива після 01.04.2022 року, оскільки факти закупівлі чи торгівлі підприємством алкогольними напоями за вказаний період відсутні. Відповідач, скориставшись правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, зазначив в ньому, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити. В судовому засіданні представники позивача, один з яких приймав участь у режимі відеоконференції, наполягали на задоволенні апеляційної скарги. Представник відповідача, приймаючи участь у розгляді справи в режимі відеоконференції, заперечував проти задоволення апеляційної скарги. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши та обговоривши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Матеріалами справи встановлено, що ТзОВ «КАРАВАН-САРАЙ» зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 08.12.2014 року. Місцем реєстрації є місто Краматорськ Донецької області. Основним видом економічної діяльності позивача є оптова торгівля напоями (КВЕД 46.34). 31.03.2022 ТзОВ «КАРАВАН-САРАЙ» через електронний кабінет платника податків подано заяву про переведення підприємства з 01.04.2022 року на спрощену систему оподаткування з обраною ставкою єдиного податку 2 відсотки доходу, 3 групи. Дане звернення прийнято ГУ ДПС у Донецькій області (м. Краматорськ) 31.03.2022 року. Листом від 01.04.2022 № 2624/6/03-20-18-06 ГУ ДПС у Волинській області, з посиланням на наказ ДПС України від 28.03.2022 року № 173 «Про забезпечення безперебійної роботи територіальних органів ДПС» повідомлено позивача про відмову у переході на спрощену систему оподаткування з 01.04.2022 року. Оцінюючи спірні правовідносини що виникли між сторонами, апеляційний суд виходить з наступних міркувань. Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування платниками єдиного податку першої - третьої груп врегульовано підпунктами 298.1.1 - 298.1.4 статті 298 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Так, згідно названих норм ПК України, зокрема, для переходу на спрощену систему оподаткування суб`єкт господарювання подає до контролюючого органу за місцем податкової адреси заяву. Заява подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один з таких способів: 1) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; 2) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; 3) засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги»; 4) державному реєстратору під час державної реєстрації створення юридичної особи або державної реєстрації фізичної особи - підприємця. Відповідна заява або відомості передаються до контролюючих органів у порядку, встановленому Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань». Суб`єкт господарювання, який є платником інших податків і зборів відповідно до норм цього Кодексу, може прийняти рішення про перехід на спрощену систему оподаткування шляхом подання заяви до контролюючого органу не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу. Такий суб`єкт господарювання може здійснити перехід на спрощену систему оподаткування один раз протягом календарного року. Перехід на спрощену систему оподаткування суб`єкта господарювання, зазначеного в абзаці першому цього підпункту, може бути здійснений за умови, якщо протягом календарного року, що передує періоду переходу на спрощену систему оподаткування, суб`єктом господарювання дотримано вимоги, встановлені в пункті 291.4 статті 291 цього Кодексу. До поданої заяви додається розрахунок доходу за попередній календарний рік, який визначається з дотриманням вимог, встановлених цією главою. При цьому якщо суб`єкт господарювання протягом календарного року, що передує року обрання спрощеної системи оподаткування, самостійно прийняв рішення про припинення фізичної особи-підприємця, то при переході на спрощену систему оподаткування до розрахунку доходу за попередній календарний рік включається вся сума доходу, отриманого такою особою в результаті провадження господарської діяльності за такий попередній календарний рік. Форма розрахунку доходу за попередній календарний рік, що передує року переходу на спрощену систему оподаткування, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Аналізуючи вищенаведені норми ПК України, слід дійти висновку про те, що перехід на спрощену систему оподаткування відбувається з дотриманням таких умов: 1) подання відповідної заяви до контролюючого органу разом із розрахунком доходу за попередній календарний рік, який визначається з дотриманням вимог, встановлених главою 1 розділу XIV ПК України; 2) дотримання платником податків вимог п. 291.4 статті 291 ПК України. Пунктом 299.6 статті 299 ПК України визначено, що підставами для прийняття контролюючим органом рішення про відмову у реєстрації суб`єкта господарювання як платника єдиного податку є виключно: 1) невідповідність такого суб`єкта вимогам, встановленим статтею 291 цього Кодексу; 2) наявність у суб`єкта господарювання, який утворюється у результаті реорганізації (крім перетворення) будь-якого платника податку, непогашених податкових зобов`язань чи податкового боргу, що виникли до такої реорганізації; 3) недотримання таким суб`єктом вимог, встановлених підпунктом 298.1.4 пункту 298.1 статті 298 цього Кодексу. Законом України від 15.03.2022 № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» внесено зміни до Розділу XX «Перехідні положення» ПК України. Так, пунктом 9 Підрозділу 8 Розділу XX «Перехідні положення» ПК України визначено, що тимчасово, з 1 квітня 2022 року до припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України, установлено ряд особливостей застосування положень розділу XIV ПК України. Відповідно до підпункту 9.3. п. 9 Підрозділу 8 Розділу XX «Перехідні положення» ПК України (тут і далі у редакції названого закону, чинній на час вирішення відповідачем заяви позивача від 31.03.2022 про перехід на спрощену систему оподаткування) платниками єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, без урахування обмежень, встановлених пунктом 291.5 статті 291 цього Кодексу, не можуть бути, зокрема, суб`єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи-підприємці), які здійснюють виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів (крім роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів в ємностях до 20 літрів та діяльності фізичних осіб, пов`язаної з роздрібним продажем пива, сидру, пері (без додання спирту) та столових вин). Підпунктом 9.4 пункту 9 Розділу XX «Перехідні положення» ПК України відсоткова ставка єдиного податку для платників єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, встановлюється у розмірі 2 відсотки доходу. Згідно підпункту 9.8 пункту 9 Розділу XX «Перехідні положення» ПК України для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування платником з особливостями, встановленими цим пунктом, суб`єкт господарювання до останнього числа місяця, що передує періоду переходу на спрощену систему оподаткування, подає до контролюючого органу за місцем податкової адреси заяву. Відповідно до підпункту 9.9 пункту 9 Розділу XX «Перехідні положення» ПК України після припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України платники єдиного податку третьої групи, які на день припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України використовували особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, з першого дня місяця, наступного за місяцем припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України, втрачають право на використання особливостей оподаткування, передбачених цим пунктом, і автоматично вважаються такими, що застосовують систему оподаткування, на якій такі платники податку перебували до обрання особливостей оподаткування, передбачених цим пунктом. З матеріалів справи встановлено, що відмова відповідача у задоволенні поданої позивачем заяви про переведення на спрощену систему оподаткування обґрунтована тим, що в переліку видів діяльності ТзОВ «Караван Сарай» обліковуються види господарської діяльності, що не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, а також наявністю у позивача сплати за ліцензії на право оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, електронними сигарами, а також сплатою акцизного податку з реалізації торгівлі підакцизними товарами. Суд першої інстанції, погодившись з правильністю дій податкового органу, теж послався на наявність у позивача діючих ліцензій на оптову та роздрібну торгівлю алкогольними напоями. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що підтвердженням реалізації алкогольних напоїв позивачем в період дії воєнного стану є нарахування та сплата акцизного податку позивачем у березні 2022 року та зареєстровані накладні на закупівлю пива у травні 2022 року. Оцінюючи викладену у листі від 01.04.2022 року оскаржувану відмову податкового органу та висновки суду першої інстанції, апеляційний суд звертає увагу на наступне. Як зазначалося вище, пунктом 299.6 статті 299 ПК України визначений виключний перелік підстав для відмови у реєстрації суб`єкта господарювання як платника єдиного податку. У рішенні відповідача, яке є предметом спору у справі, що розглядається, жодна із наведених у пункті 299.6 статті 299 ПК України, не вказана. Як вбачається з матеріалів справи, позивач у заяві про застосування спрощеної системи оподаткування вказував ряд обраних видів діяльності згідно з КВЕД ДК 009:2010. Серед самостійно обраних товариством видів економічної діяльності зазначений, зокрема, КВЕД 46.34 оптова торгівля напоями. Інші, зазначені у оспорюваній відмові відповідача КВЕД (46.35 та 47.11), позивачем у заяві не вказувалися. Таким чином, відповідач мав оцінити виключно право позивача на перебування на спрощеній системі оподаткування, виходячи із КВЕД 46.34. Зазначений вид економічної діяльності (оптова торгівля напоями) згідно національного класифікатора ДК 009:2010 «Класифікація видів економічної діяльності», затвердженого наказом Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11.10.2010 № 457, є загальним та включає підвиди: «Оптова торгівля алкогольними напоями» та «Оптова торгівля безалкогольними напоями». Отже, маючи право здійснювати торгівлю безалкогольними напоями, позивач правомірно в заяві про перехід на спрощену систему оподаткування вказав КВЕД 46.34, оскільки відсутній окремий КВЕД для торгівлі безалкогольними напоями. Тому, на думку апеляційного суду, відповідач безпідставно послався на дану обставину, як на перешкоду для задоволення заяви позивача. При цьому, у відповідача не було також підстав відмовляти позивачу у задоволенні заяви через наявність за даними ЄДР в переліку видів діяльності ТзОВ «КАРАВАН-САРАЙ» КВЕД 46.35 оптова торгівля тютюновими виробами та КВЕД 47.11 роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, тому що дані види діяльності не зазначалися позивачем у заяві від 31.03.2022 про перехід на спрощену систему оподаткування. Матеріалами справи підтверджено, що у ТзОВ «КАРАВАН-САРАЙ» на час подання заяви та її вирішення відповідачем були діючі ліцензії на: оптову торгівлю алкогольними напоями - сидром та перрі № 990209202100025 терміном дії з 29.04.2021 по 29.04.2026; оптову торгівлю алкогольними напоями, крім сидру та перрі (без додавання спирту) № 990208202000023 терміном дії з 29.05.2020 по 29.05.2025; на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями №№ 05150308202101199, 05150308202101200, 05150308202101198 терміном дії з 01.05.2021 по 01.05.2022. Наявність діючих ліцензій також зазначена як одна з підстав відмови у переході на спрощену систему оподаткування. Апеляційний суд погоджується з доводами апелянта про те, що сама лише наявність діючих ліцензій не може бути підставою для відмови у переході на спрощену систему оподаткування, тому що вони тільки дають право на торгівлю алкогольними напоями, однак не доводять наміру реалізації такого права після переходу на спрощену систему оподаткування. До того ж, враховуючи, що серед обраних видів діяльності, які були зазначені позивачем у заяві від 31.03.2022, відсутні види діяльності, пов`язані з роздрібною торгівлею, наявність ліцензій у позивача на роздрібну торгівлю алкоголем не могла впливати на рішення відповідача за заявою позивача. Відтак, відповідач, безпідставно послався, відмовляючи в задоволенні заяви, на наявність у товариства сплати за ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями. Більше того, позивач зазначає, що у нього відсутні ліцензії на право торгівлі тютюновими виробами та електронними сигарами, а податковий орган не надав жодних доказів наявності таких ліцензій, хоча в спірному рішенні про відмову в задоволенні заяви послався на це. Що стосується сплати ТзОВ «КАРАВАН-САРАЙ» акцизного податку, що на думку податкового органу, з якою погодився суд першої інстанції, також підтверджує відсутність у позивача права на перехід на спрощену систему оподаткування, то сплата даного виду податку, як вбачається з наявних у справі декларацій акцизного податку, здійснювалася по березень 2022 року включно і така сплата не спростовує доводів позивача про відсутність у нього намірів та можливостей продовжувати реалізацію алкоголю з 01.04.2022 року. Тому висновок суду першої інстанції про здійснення позивачем продажу алкоголю з 01.04.2022 року не ґрунтується на матеріалах справи. Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне наголосити на тому, що з 24.02.2022 року в Україні запроваджено воєнний стан, режим якого наразі триває. За нормами пункту 13 частин першої статті 8 Закону України від 12.05.2015 № 389-VII «Про правовий режим воєнного стану» № 389-VII в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, заходи правового режиму воєнного стану, зокрема, забороняти торгівлю алкогольними напоями та речовинами, виробленими на спиртовій основі. Постановою Кабінету Міністрів № 1457 від 29 грудня 2021 року (далі Постанова 1457) затверджено Порядок заборони торгівлі зброєю, сильнодіючими хімічними і отруйними речовинами, а також алкогольними напоями та речовинами, виробленими на спиртовій основі, в умовах правового режиму воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях. Згідно пунктів 3-5 даного Порядку заборона торгівлі зброєю, сильнодіючими хімічними і отруйними речовинами, а також алкогольними напоями та речовинами, виробленими на спиртовій основі, в межах території, на якій вводиться воєнний стан, запроваджується шляхом видання наказу військовим командуванням разом з військовою адміністрацією (у разі її утворення) з метою забезпечення громадської безпеки і порядку. Наказом військового командування та військової адміністрації (у разі її утворення) визначається час введення та строк дії заборони торгівлі зброєю, сильнодіючими хімічними і отруйними речовинами, а також алкогольними напоями та речовинами, виробленими на спиртовій основі, в межах території, на якій вводиться воєнний стан. Наказ військового командування та військової адміністрації (у разі її утворення) доводиться до виконання Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, обласним, Київській та Севастопольській міським держадміністраціям, МВС, Міндовкіллю, Національній поліції, ДПС. Військові адміністрації (у разі їх утворення), Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації забезпечують негайне інформування про запровадження заборони торгівлі зброєю, сильнодіючими хімічними і отруйними речовинами, а також алкогольними напоями та речовинами, виробленими на спиртовій основі, зокрема через засоби масової інформації, суб`єктів господарювання та населення на відповідній території. Розпорядженням начальника штабу першого заступника Командувача об`єднаних сил від 25.03.2022 № 62 «Про заборону торгівлі на території Донецької та Луганської областей алкогольними напоями та речовинами, виробленими на спиртовій основі» заборонено з 25 березня 2022 року на території Донецької та Луганської областей на період дії правового режиму воєнного стану торгівлю алкогольними напоями та речовинами, виробленими на спиртовій основі. Вищезазначений розпорядчий акт доведено до відома суб`єктів господарювання та цивільного населення. Інформацію про запровадження заборони на території Донецької області розміщено на офіційному веб-сайті Краматорської міської ради, засобах масової інформації, офіційних Інтернет ресурсах. Отже на території Донецької та Луганської областей торгівля алкоголем, на яку у відповідача були наявні відповідні ліцензії, з 25 березня 2022 року була заборонена і позивач позбавлений саме з вказаної дати і на весь період дії правового режиму воєнного стану на законних підставах вчиняти дії з реалізації алкоголю. Оскільки пільга, що надається суб`єктам господарювання положеннями пункту 9 Підрозділу 8 Розділу XX «Перехідні положення» ПК України діє виключно на період дії на території України воєнного, надзвичайного стану, позивач може скористатися наданим даними положеннями правом на перебування на спрощеній системі оподаткування тільки на протязі вказаного періоду. З врахуванням встановлених обмежень на торгівлю алкоголем, ТзОВ «КАРАВАН-САРАЙ» на протязі дії режиму воєнного стану права на таку торгівлю не має і не може її здійснювати, що свідчить про відсутність у нього встановлених обмежень, на які у відмові від 01.04.2022 року послався позивач, для переходу на спрощену систему оподаткування. Тому у відповідача були відсутні підстави для висновку про те, що позивач займатиметься продажем підакцизних товарів, що в свою чергу свідчить про відсутність підстав для відмови у задоволенні заяви товариства про перехід на спрощену систему оподаткування. Суд першої інстанції, погодившись із оспорюваним позивачем рішенням відповідача, додатково зазначив про те, що ТзОВ «КАРАВАН-САРАЙ» 30.05.2022-31.05.2022 зареєстровано 42 податкові накладні на закупівлю пива на загальну суму 67197248,31 грн., що також начебто свідчить про продовження підприємством реалізації алкоголю і після 01.04.2022 року. Разом з тим, жодними наявними у справі доказами такі висновки суду першої інстанції не підтверджуються. Навпаки, представник відповідача у відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні суду апеляційної інстанції зазначив, що контролюючим органом допущена помилка у запереченнях на позовну заяву щодо даного факту. Таким чином, суд першої інстанції виходив тільки із помилкової оцінки контролюючим органом наявної в нього податкової інформації, не перевіривши її належним чином. Аналізуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до переконання про те, що рішення від 01.04.2022 № 2624/6/03-20-18-06 про відмову в переході на спрощену систему оподаткування зі сплатою єдиного податку 3-ї групи за ставкою 2% підлягаю скасуванню. Крім того, апеляційний суд вважає за необхідне, виходячи з положень частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) вийти за межі позовних вимог з метою ефективного захисту порушеного права позивача та зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 31.03.20222 року з врахуванням висновків апеляційного суду. Це пов`язане з тим, що лише визнання протиправним оскаржуваного рішення не призведе до «автоматичного» визнання відповідачем права позивача на перебування на спрощеній системі оподаткування. Відповідно до пункту 299.1 ПК України реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку. Тобто контролюючий орган повинен вчинити відповідні дії за результатами розгляду заяви позивача, щоб він на законних підставах міг перебувати на спрощеній системі оподаткування. Вчинення таких дій є наслідком саме належного розгляду заяви позивача з врахуванням, в даному випадку, висновків суду апеляційної інстанції. Відповідно до пункту 2 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно частин першої та другої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що суд першої інстанції у справі, що розглядається не дав належної оцінки встановленим обставинам, неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до ухвалення помилкового рішення, а відтак апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати. В порядку статті 139 КАС України, виходячи із результату апеляційного розгляду, слід здійснити розподіл судових витрат. При цьому, належить стягнути на користь ТзОВ «КАРАВАН-САРАЙ» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання до суду позовної заяви та апеляційної скарги в розмірі 6202,50 грн., згідно з платіжними дорученнями, які є в матеріалах справи. Керуючись ст.ст. 241, 242, 308, 310, 315, 317, 321, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРАВАН-САРАЙ» задовольнити. Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14 липня 2022 року у справі № 140/3881/22 скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРАВАН-САРАЙ» до Головного управління ДПС у Волинській області про скасування рішення задовольнити. Визнати протиправним та скасувати рішення від 01.04.2022 № 2624/6/03-20-18-06 про відмову в переході на спрощену систему оподаткування зі сплатою єдиного податку 3-ї групи за ставкою 2%. Зобов`язати відповідача, Головне управління ДПС у Волинській області потворно розглянути заяву позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРАВАН-САРАЙ», подану 31 березня 2022 року, про застосування спрощеної системи оподаткування. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРАВАН-САРАЙ» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання до суду позовної заяви та апеляційної скарги в розмірі 6202 (шість тисяч двісті дві) гривні 50 копійок. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, касаційному оскарженню не підлягає за виключенням випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Головуючий суддя В. С. Затолочний судді О. О. Большакова А. Р. Курилець Повне судове рішення складено 31.10.2022