Постанова КАС ВС № 380/17438/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 травня 2026 року м. Київ справа № 380/17438/24 касаційне провадження № К/990/19922/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Бившевої Л.І., суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф., розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.04.2025 (головуючий суддя - Коваль Р.Й., судді - Ільчишин Н.В., Кухтей Р.В.) у справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - Управління) про визнання протиправним та скасування рішення і податкового повідомлення-рішення та зобов`язання вчинити дії, УСТАНОВИВ: У серпні 2024 року ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління, в якому просив: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №22367/13-01-24-11 від 21.05.2024; визнати протиправним та скасувати рішення Управління ДПС у Львівській області №14637/6/13-01-24-11 від 21.05.2024 про виключення з реєстру платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1 з 31.12.2023; зобов`язати Управління поновити реєстрацію ФОП ОСОБА_1 в реєстрі платників єдиного податку в якості платника єдиного податку третьої групи з 31.12.2023. На обґрунтування вказаної заяви ФОП ОСОБА_1 посилався на те, що він з 01.01.2023 по 31.05.2023 перебував на загальній системі оподаткування, з 01.06.2023 по 31.07.2023 застосовував спрощену систему з особливостями оподаткування встановленими пунктом 9 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (ставка ЄП 2%), а з 01.08.2023 вважається платником єдиного податку третьої групи (ставка єдиного податку 5%), оскільки до 01.09.2023 подав заяву про перехід на спрощену систему оподаткування (підпункт 9-1.4.4. пункту 9 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України). Управлінням було проведено камеральну перевірку, результати якої оформлені актом від 06.03.2024 складено акт №9006-13-01-24-11, за висновками якого контролюючий орган дійшов висновку про те, що позивачем порушено умови перебування на спрощеній системі оподаткування у 2023 році, тим самим ФОП ОСОБА_1 порушено вимоги підпункту 9-1.4.3 п.п.9 прим.1.4 п.9 прим.1 підрозд.8 розд. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, пунктів 293.4, 293.8 статті 293, підпункту 293.2.3 пункту 293.2 статті 293 Податкового кодексу України. Позивач зазначав, що він використовував особливості оподаткування встановлені пунктом 9 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (тобто був платником ЄП за ставкою 2%) лише протягом 2 календарних місяців 2023 року. Тому, для визначення його обсягу доходу у 2023 році повинні враховуватись 10 календарних місяців (з січня по травень та з серпня по грудень), а не лише 5 календарних місяців (з серпня по грудень). В такому випадку обсяг доходу ФОП ОСОБА_1 у 2023 році не повинен був перевищувати 6515750,00 грн. (7818900,00 грн. / 12 місяців * 10 місяців). Саме така позиція і викладена у відповіді Управління від 16.04.2024 № 11754/13-01-24-03-10 на звернення позивача від 02.04.2024. ФОП ОСОБА_1 в 2023 календарному році (за винятком червня та липня) було отримано та задекларовано дохід у розмірі 6464362,08 грн. Таким чином, позивачем у 2023 календарному році не допущено перевищення граничного розміру доходу платника єдиного податку 3 групи, а отже висновки відповідача щодо такого перевищення вважає помилковими та необґрунтованими. Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 11.07.2024 позов задовольнив повністю: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення №22367/13-01-24-11 від 21.05.2024; визнав протиправним та скасував рішення Управління ДПС у Львівській області №14637/6/13-01-24-11 від 21.05.2024 про виключення з реєстру платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1 з 31.12.2023; зобов`язав Управління поновити реєстрацію ФОП ОСОБА_1 в реєстрі платників єдиного податку в якості платника єдиного податку третьої групи з 31.12.2023. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанцій виходив з того, що оскільки позивач використовував особливості оподаткування, встановлені пунктом 9 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (тобто був платником єдиного податку за ставкою 2%) лише протягом 2 календарних місяців 2023 року, то для визначення його обсягу доходу у 2023 році повинні враховуватись 10 календарних місяців (з січня по травень та з серпня по грудень), а не лише 5 календарних місяців (з серпня по грудень). В такому випадку обсяг доходу ФОП ОСОБА_1 у 2023 році не повинен був перевищувати 6515750,00 грн. (7818900,00 грн. / 12 місяців * 10 місяців). Згідно з податковою декларацією позивача за 2023 рік обсяг його доходу становив 6464362,08 грн. Таким чином, позивач у 2023 році не перевищив граничного розміру доходу платника єдиного податку 3 групи. Крім того, суд першої інстанції вказав, що висновки Управління про перевищення позивачем обсягу доходу за 2023 рік суперечать наданому Управлінням на запит ФОП ОСОБА_1 роз`ясненню щодо порядку розрахунку граничного обсягу доходу на 2023 рік, яке викладено в листі №11754/6/13-01-24-03-10 від 16.04.2024, а також офіційним роз`ясненням податкового органу, які оприлюднені на офіційному сайті Державної податкової служби України за посиланням https://kyiv.tax.gov.ua/media-ark/news-ark/print664012.html. Також, суд першої інстанції вказав, що відповідно до правових висновків, викладених Верховним Судом, зокрема, у постановах від 03.12.2020 у справі № 200/9334/19-а, від 26.02.2019 у справі № 805/1396/17-а, від 19.04.2019 у справі № 822/2037/18, від 05.03.2019 у справі №818/606/17, від 10.11.2021 у справі № 340/3300/19, рішення про виключення платника податку з реєстру платників єдиного податку не може були прийняте на підставі акту камеральної перевірки, оскільки таке рішення може бути прийняте виключно на підставі акту документальної перевірки. Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 02.04.2025 скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове, яким у задоволенні позову відмовив. Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що підпунктом 9-1.4.3 пункту 9-1 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України встановлено, що у 2023 звітному році обсяг доходу для відповідної групи платників єдиного податку, встановлений пунктом 291.4 статті 291 цього Кодексу, визначається пропорційно до кількості календарних місяців поточного календарного року, протягом яких платник єдиного податку не застосовував особливості оподаткування, встановлені пунктом 9 цього підрозділу. Тому контролюючим органом правомірно не взято до уваги період з 01.06.2023 по 31.07.2023, як і період перебування на загальній системі оподаткування, позаяк вказані норми стосуються лише періоду перебування на спрощеній системі оподаткування. Не погоджуючись із рішеннями суду апеляційної інстанції, ФОП ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Підставою для касаційного оскарження скаржник вказав пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме - суд апеляційної інстанції застосував норми права, встановлені пунктами 299.10, 299.11 статті 299 ПК України, без урахування висновків щодо застосування вказаних норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18.03.2025 по справі №160/21398/24, що «прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході такої перевірки порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування. Відповідно, єдиним законним способом реалізації владних управлінських функцій є проведення документальної перевірки на підставі якої встановлюється, що платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), як наслідок - прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, шляхом виключення з реєстру платників цього податку». Верховний Суд при розгляді подібних адміністративних справ сформував аналогічні висновки, зокрема, у постановах від 26.02.2019 у справі №805/1396/17-а, від 05.02.2019 у справі №805/206/17-а, від 24.01.2019 у справі №813/1346/18, від 05.06.2018 у справі №13/4266/17. Також, підставою для касаційного оскарження позивач вказав пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки відсутній викладений в постановах суду касаційної інстанції висновок щодо правильного застосування пункту 9-1.4.3 підпункту 9-1.4 пункту 9-1 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України для визначення у 2023 звітному році граничного обсягу доходів для відповідної групи платників єдиного податку, встановленого пунктом 291.4 статті 291 цього Кодексу. Крім того, позивач вказав, що спірним податковим повідомленням-рішенням від 21.05.2024 №22367/13- 01-24-11, податковим органом збільшено ФОП ОСОБА_1 суму грошового зобов`язання за платежем: єдиний податок з фізичних осіб на 529070,37 грн, в тому числі 480973,06 грн за основним платежем та 48097,31 грн штрафні санкції, тобто розмір якого перевищує 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 23.05.2025 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції. У відзиві на касаційну скаргу Управління просить суд відмовити у її задоволенні, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін. Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 05.05.2026 закінчив підготовку справи до касаційного розгляду, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження і призначив справу до розгляду в порядку письмового провадження з 06.05.2026. Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне. У справі, що розглядається, суди установили, що ОСОБА_1 зареєстрований як суб`єкт господарювання фізична особа-підприємець та з 12.09.2016 перебуває на обліку в Управлінні як платник податків. З 01.01.2023 по 31.05.2023 позивач перебував на загальній системі оподаткування. На підставі заяви про застосування спрощеної системи оподаткування від 16.06.2023 позивач з 01.06.2023 по 31.07.2023 застосовував спрощену систему з особливостями оподаткування, встановленими пунктом 9 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (платник податків 3 групи зі ставкою єдиного податку 2% без податку на додану вартість). З 01.08.2023 на підставі заяви від 21.08.2023 позивач змінив ставку єдиного податку для платників третьої групи 5% без податку на додану вартість. ФОП ОСОБА_1 18.01.2024 подав до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за 2023 рік, що підтверджується квитанцією (реєстраційний номером 9375463765), в розділі IV якої задекларував обсяг доходу за 2023 рік, що оподатковується за ставкою 5%, в розмірі 6464362,08 грн. Обсяг доходу, що оподатковується за ставкою 15 відсотків (згідно з пунктом 293.4 статті 293 Податкового кодексу України) 0,00 грн. Управління провело камеральну перевірку податкової декларації платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1 , результати якої оформлені актом №9006/13-01-24-11 від 06.03.2024, за висновками якого позивачем були порушені: вимоги підпункту 9-1.4.3 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України; пунктів 293.4, 293.8 статті 293, підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 293 Податкового кодексу України. Зокрема, у акті перевірки було вказано, що позивачем у звітному періоді 2023 року перевищив максимальний обсяг доходу на суму 3206487,08 грн. Також, контролюючий орган дійшов висновку про позивач не задекларував дохід від суми перевищення обсягу доходу, дозволеного для відповідної групи спрощеної системи оподаткування, з огляду на що ФОП ОСОБА_1 необхідно збільшити суму грошового зобов`язання за платежем: єдиний податок з фізичних осіб на 480973,06 грн (3206487,08 грн. * 15%). На підставі висновків вказаного акту камеральної перевірки Управління прийняло податкове повідомлення-рішення №22367/13-01-24-11 від 21.05.2024, яким збільшила ФОП ОСОБА_1 суму грошового зобов`язання за платежем: єдиний податок з фізичних осіб на 529070,37 грн, в тому числі: 480973,06 грн. - за основним платежем та на 48097,31 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами). Також, Управління прийняло рішення від 21.05.2024 №14637/6/13-01-24-11 про виключення з реєстру платників єдиного податку ФОП ОСОБА_1 з 31.12.2023. Підставою для виключення платника єдиного податку з реєстру у рішенні контролюючий орган вказав виявлення перевищення протягом календарного року обсягу доходу встановленого для обраної групи платників єдиного податку. Не погоджуючись із прийнятими Управлінням рішеннями, позивач звернувся із цим позовом до суду. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить із наступного. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Глава 1 розділу XIV ПК України регулює питання спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності. Відповідно до пункту 291.3 статті 291 Податкового кодексу України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою. Згідно з підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 ПК України до третьої групи платників єдиного податку відносяться фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена, та юридичні особи - суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року; Пунктом 293.1. статті 293 ПК України ставки єдиного податку для платників першої групи встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - прожитковий мінімум), другої групи - у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), третьої групи - у відсотках до доходу (відсоткові ставки). Відповідно до пункту 293.3 статті 293 ПК України відсоткова ставка єдиного податку для платників третьої групи встановлюється у розмірі: 1) 3 відсотки доходу - у разі сплати податку на додану вартість згідно з цим Кодексом; 2) 5 відсотків доходу - у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку. Пунктом 293.4 статті 293 Податкового кодексу України визначено, що ставка єдиного податку встановлюється для платників єдиного податку першої - третьої групи (фізичні особи - підприємці) у розмірі 15 відсотків, зокрема, до суми перевищення обсягу доходу, визначеного у підпунктах 1, 2 і 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу. Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 № 2120-IX доповнено підрозділ 8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України пунктом 9, відповідно до якого тимчасово, з 01.04.2022 до припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України, встановлено особливості застосування положення розділу XIV Податкового кодексу України. Окрім іншого, відповідно до вказаних особливостей фізичні особи - підприємці - платники єдиного податку першої та другої групи мають право не сплачувати єдиний податок (підпункт 9.1 пункту 9 підрозділу 8 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України ). Платниками єдиного податку третьої групи можуть бути фізичні особи - підприємці та юридичні особи - суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 10 мільярдів гривень. До таких осіб не застосовується обмеження щодо кількості осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах (підпункт 9.2 пункту 9 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» Пк України ). Відсоткова ставка єдиного податку для платників єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, встановлюється у розмірі 2 відсотки доходу (підпункт 9.4 пункту 9 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України). Платники єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на додану вартість з операцій з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України (підпункт 9.5 пункту 9 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України ) . Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, є квартал. Платники єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку за податковий (звітний) квартал із зазначенням суми помісячного доходу у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду. Такі платники єдиного податку щомісяця до 15 числа сплачують авансовий внесок єдиного податку за підсумками попереднього календарного місяця (підпункт 9.6 пункту 9 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України ). Платники єдиного податку третьої групи розраховують суму податку за звітний квартал та здійснюють сплату задекларованих сум з урахуванням авансових внесків єдиного податку, сплачених протягом звітного кварталу (підпункт 9.7 пункту 9 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України). Для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування платником з особливостями, встановленими цим пунктом, суб`єкт господарювання до останнього числа місяця, що передує періоду переходу на спрощену систему оподаткування, подає до контролюючого органу за місцем податкової адреси заяву. Зареєстровані в установленому законом порядку суб`єкти господарювання (новостворені), які протягом 10 днів з дня державної реєстрації подали заяву про обрання спрощеної системи оподаткування з урахуванням особливостей оподаткування, встановлених цим пунктом, вважаються платниками єдиного податку третьої групи з дня їх державної реєстрації (підпункт 9.8 пункту 9 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України ). Після припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України платники єдиного податку третьої групи, які на день припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України використовували особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, з першого дня місяця, наступного за місяцем припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України, втрачають право на використання особливостей оподаткування, передбачених цим пунктом, і автоматично вважаються такими, що застосовують систему оподаткування, на якій такі платники податку перебували до обрання особливостей оподаткування, передбачених цим пунктом. Платник податку має право самостійно відмовитися від використання особливостей оподаткування, передбачених цим пунктом, з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому прийнято таке рішення. Новоутворені суб`єкти господарювання, які бажають обрати спрощену систему оподаткування з урахуванням особливостей оподаткування, встановлених цим пунктом, подають заяву за загальною процедурою, передбаченою цим Кодексом (підпункт 9.8 пункту 9 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України) . В подальшому законами України № 2142-IX від 24.03.2022, № 2173-IX від 01.04.2022, № 2192-IX від 14.04.2022, № 2325-IX від 21.06.2022, № 2719-IX від 03.11.2022, № 2876-IX від 12.01.2023 внесено зміни до пункту 9 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України. Відповідно до вказаних змін, пункт 9 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України станом на червень 2023 року містив, зокрема, такі положення: - платниками єдиного податку третьої групи можуть бути фізичні особи - підприємці та юридичні особи - суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми. До таких осіб не застосовується обмеження щодо обсягу доходу та кількості осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах; - відсоткова ставка єдиного податку для платників єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, встановлюється у розмірі 2 відсотки доходу, визначеного відповідно до статті 292 цього Кодексу; - платники єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, звільняються від обов`язку нарахування та сплати податку на додану вартість за операціями з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, а також від подання податкової звітності з податку на додану вартість, а їх реєстрація платником податку на додану вартість є призупиненою; - податковий (звітний) період для платників єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, дорівнює календарному місяцю. Сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 9.7 цього пункту для подання податкової декларації; - платники єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строки, встановлені для місячного податкового (звітного) періоду, крім випадків, передбачених цих пунктом; - для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування платником з особливостями, встановленими цим пунктом, суб`єкт господарювання подає до контролюючого органу заяву. При цьому до заяви не додається розрахунок доходу за попередній календарний рік; - суб`єкт господарювання вважається платником єдиного податку третьої групи з особливостями, встановленими цим пунктом: з 1 квітня 2022 року - у разі подання заяви до 1 квітня 2022 року; з наступного робочого дня після подання заяви - у разі подання заяви починаючи з 1 квітня 2022 року; - зареєстровані в установленому законом порядку суб`єкти господарювання (новостворені), які протягом 10 днів з дня державної реєстрації подали заяву про обрання спрощеної системи оподаткування з урахуванням особливостей оподаткування, встановлених цим пунктом, вважаються платниками єдиного податку третьої групи з дня їх державної реєстрації; - платник податку має право самостійно (шляхом подання заяви) відмовитися від використання особливостей оподаткування, передбачених цим пунктом, з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому прийнято таке рішення. У такому разі платник податків вважається таким, що застосовує систему оподаткування, на якій він перебував до обрання особливостей оподаткування, передбачених цим пунктом, крім випадку, якщо у заяві про відмову від використання особливостей оподаткування, передбачених цим пунктом, платник податку зазначив про перехід на сплату інших податків і зборів. До платників податків, які відмовилися від використання особливостей оподаткування, передбачених цим пунктом, положення підпункту 298.8.8 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу не застосовуються. Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану» від 30.06.2023 № 3219-IX внесено зміни до пункту 9 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, зокрема, установлено, що положення розділу XIV цього Кодексу застосовуються з урахуванням особливостей визначених пунктом 9 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України тимчасово, з 1 квітня 2022 року до припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України, але не пізніше ніж до 1 серпня 2023 року. Крім того, підрозділ 8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України доповнено пунктом 9-1, який регулює особливості переходу суб`єктів господарювання, які використовували особливості оподаткування, встановлені пунктом 9 цього підрозділу, на систему оподаткування, на якій такі платники податку перебували до обрання особливостей оподаткування, передбачених пунктом 9 цього підрозділу. Вказаним пунктом, окрім іншого, визначено, що: - платники єдиного податку третьої групи, які станом на 31 липня 2023 року використовували особливості оподаткування, встановлені пунктом 9 цього підрозділу, та не відмовилися від їх використання самостійно, з 1 серпня 2023 року автоматично вважаються такими, що застосовують систему оподаткування, на якій такі платники податку перебували до обрання особливостей оподаткування, передбачених пунктом 9 цього підрозділу. Новостворені суб`єкти господарювання, які з дня державної реєстрації обрали спрощену систему оподаткування з урахуванням особливостей оподаткування, встановлених пунктом 9 цього підрозділу, автоматично вважаються платниками єдиного податку третьої групи із ставкою єдиного податку у розмірі, визначеному підпунктом 2 пункту 293.3 статті 293 цього Кодексу (підпункт 9-1.1 пункту 9-1 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України). Підпункт 9-1.4 пункту 9-1 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України регулює особливості справляння єдиного податку платників, які до 1 серпня 2023 року використовували особливості оподаткування, встановлені пунктом 9 цього підрозділу. Зокрема, відповідно до положень вказаного підпункту: - встановлено, що у 2023 звітному році обсяг доходу для відповідної групи платників єдиного податку, встановлений пунктом 291.4 статті 291 цього Кодексу, визначається пропорційно до кількості календарних місяців поточного календарного року, протягом яких платник єдиного податку не застосовував особливості оподаткування, встановлені пунктом 9 цього підрозділу (пункт 9-1.4.3 підпункту 9-1.4 пункту 9-1 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України); - встановлено, що у 2023 звітному році суб`єкти господарювання, які у 2023 році використовували особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, та втратили право або самостійно відмовилися від використання особливостей оподаткування, встановлених пунктом 9 цього підрозділу, і були переведені на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, або щодо яких проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності, мають право у 2023 році повторно здійснити перехід (обрати) на спрощену систему оподаткування, в тому числі у разі повторної протягом 2023 року державної реєстрації фізичною особою - підприємцем, шляхом подання заяви за загальною процедурою, визначеною цим Кодексом (пункт 9-1.4.4 підпункту 9-1.4 пункту 9-1 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України) . Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану» від 30.06.2023 № 3219-IX, який вніс зазначені вище зміни до ПК України набрав чинності 01.08.2023. Як установив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач використовував особливості оподаткування, встановлені пунктом 9 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (тобто був платником єдиного податку за ставкою 2%) лише протягом 2 календарних місяців 2023 року, то для визначення його обсягу доходу у 2023 році повинні враховуватись 10 календарних місяців (з січня по травень та з серпня по грудень), а не лише 5 календарних місяців (з серпня по грудень). В такому випадку обсяг доходу ФОП ОСОБА_1 у 2023 році не повинен був перевищувати 6515750,00 грн. (7818900,00 грн. / 12 місяців * 10 місяців). Згідно з податковою декларацією позивача за 2023 рік обсяг його доходу становив 6464362,08 грн. Таким чином, позивач у 2023 році не перевищив граничного розміру доходу платника єдиного податку 3 групи. Крім того, суд першої інстанції вказав, що висновки Управління про перевищення позивачем обсягу доходу за 2023 рік суперечать наданому Управлінням на запит ФОП ОСОБА_1 роз`ясненню щодо порядку розрахунку граничного обсягу доходу на 2023 рік, яке викладено в листі №11754/6/13-01-24-03-10 від 16.04.2024, в якому контролюючий орган вказав, що оскільки ФОП ОСОБА_1 з 01.01.2023 по 18.06.2023 був платником інших податків і зборів (перебував на загальній системі оподаткування) та з 19.06.2023 по 31.07.2023 застосовував спрощену систему з особливостями оподаткування, встановленими пунктом 9 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, а з 01.08.2023 перебував на єдиному податку третьої групи за ставкою 5%, то граничний обсяг доходу для такого платника за 2023 рік становитиме 6515750,00 грн. (7818900,00 грн. / 12 місяців * 10 місяців). Враховуючи наведене, Верховний Суд погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на що касаційна скарга ФОП ОСОБА_1 підлягає задоволенню, рішення суду апеляційної інстанції - скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції. Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (частина перша статті 352 КАС України). Переглянувши рішення суду апеляційної інстанції, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що при ухваленні рішення суд апеляційної інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які є підставою для скасування судового рішення, а тому касаційну скаргу необхідно задовольнити, рішення суду апеляційної інстанції - скасувати із залишенням в силі рішення суду першої інстанції. Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 КАС України, Суд, ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задовольнити. Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.04.2025 скасувати, а рішення Львівського окружного адміністративного суду міста Києва від 11.11.2024 залишити в силі. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова