Ухвала КАС ВС № 140/1485/22

УХВАЛА про відмову у відкритті касаційного провадження 28 жовтня 2022 року м. Київ справа №140/1485/22 адміністративне провадження № К/990/22271/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Берназюка Я.О., Стародуба О.П., перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2022 року (суддя Ксензюк А.Я.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2022 року (колегія у складі суддів Шавеля Р.М., Улицького В.З., Глушка І.В.) у справі № 140/1485/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправною відмови у призначенні пенсії за вислугу років, спонукання до вчинення певних дій. УСТАНОВИВ: У лютому 2022 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області; відповідач), у якому просив: - визнати протиправними рішення відповідача від 23.10.2021 № 22509 щодо відмови у призначенні та виплаті пенсії; - зобов`язати ГУ ПФУ у Волинській області призначити та виплачувати пенсію за вислугою років згідно з п. "а" ст. 12 Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та деяких інших осіб" (далі - Закон № 2262-XII), п. 6 ст. 1 Закону України від 15.06.2004 № 1763-IV "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей", ч. 3 ст. 50 Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців звільнених із військової служби та деяких інших осіб" з 25.09.2021. Волинський окружний адміністративний суд рішенням від 12.04.2022, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.07.2022, відмовив у задоволенні позову. 15.08.2022 ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, що 18.08.2022 надійшла до Верховного Суду, в якій, із посиланням на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12.04.2022 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.07.2022, передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Верховний Суд ухвалою від 07.09.2022 залишив касаційну скаргу без руху відповідно до ч. 2 ст. 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а ухвалою від 27.09.2022 - продовжив процесуальний строк для усунення недоліків. ОСОБА_1 усунув недоліки, які слугували підставою для залишення касаційної скарги без руху, подав до Суду уточнену касаційну скаргу та підтвердив сплату судового збору у розмірі 1 985,00 грн. Як на підставу касаційного оскарження покликається на те, що суди попередніх інстанцій вирішили спір без урахування висновків щодо застосування норм права, висловлених у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 539/3872/14-а, від 16.07.2019 у справі № 686/651/17, від 21.11.2019 у справі № 331/1442/17, від 14.04.2020 у справі № 260/450/19, від 21.05.2020 у справі № 460/286/19, від 04.05.2022 у справі № 640/25383/19; не застосували п. "а" ст. 12 Закону № 2262-XII у редакції, чинній на момент прийняття його на службу, ст. 8, 17, 22 Конституції України, Рішення Конституційного Суду України від 20.03.2002 № 5-рп/2002. Перевіряючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження, Суд виходить з такого. Відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин. Згідно із п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг. У цій справі оскаржується рішення територіального органу Пенсійного фонду про відмову у призначенні пенсії. За предметом спору ця справа не належить до категорії справ, що підлягають розгляду виключно за правилами загального провадження (ч. 4 ст.12 КАС України). Тому Волинський окружний адміністративний суд в ухвалі від 23.02.2022 про відкриття провадження вирішив питання про розгляд цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження. У такому разі, ухвалені у цій справі судові рішення відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу. Для підтвердження фундаментального значення для формування єдиної правозастосовної практики скаржник має сформулювати проблемне правове питання, вирішення якого у випадку відкриття Верховним Судом касаційного провадження, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми. ОСОБА_1 у касаційній скарзі не обґрунтовує, у чому саме полягає винятковість для нього цієї справи чи фундаментальне значення розгляду справи для формування єдиної правозастосовної практики, не вказує приклади неоднакового застосування судами у інших справах у подібних правовідносинах норм матеріального чи процесуального права, не визначає проблемне питання, відповідь на яке потребувала б викладення судом касаційної інстанції нового висновку щодо застосування норм права як для сторін спору, так і для невизначеного кола суб`єктів подібних правовідносин. Таким чином, Суд не вбачає у справі обставин, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, для відкриття касаційного провадження, розглянутій у порядку спрощеного позовного провадження. Крім того, суд апеляційної інстанції, переглянувши рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12.04.2022, виходив з того, що на момент звернення ОСОБА_1 до Пенсійного фонду для призначення пенсії відповідно до п. «а» ч. 1 ст.12 Закону № 2262-XII особа повинна мати на день звільнення вислугу 25 календарних років і більше; на день звільнення (24.09.2021) ОСОБА_1 мав вислугу 21 рік 08 місяців 02 дні у календарному обчисленні, 22 роки 04 місяці 26 днів у пільговому обчисленні, тому не набув право на призначення пенсії за зазначеною нормою Закону. Такі висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються з усталеною правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у постановах від 10.02.2015 у справі № 21-630а14, від 01.07.2014 у справі № 21-244а-14 та Верховним Судом у постановах від 30.01.2018 у справі № 539/3872/14-а, від 16.07.2019 у справі № 686/651/17 про те, що, «<…> виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України <Рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій> розуміння сутності соціальних гарантій військовослужбовців та прирівняних до них осіб зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини по їхньому пенсійному забезпеченню виникають не в момент звернення за призначенням пенсії, а в момент виникнення права на її призначення». Тобто, у питанні призначення пенсії визначальним є момент, коли у позивача виникнуло право на призначення пенсії, а не момент, коли він був прийнятий на службу. Тому, Суд відхиляє покликання ОСОБА_1 на чинність п. "а" ст. 12 Закону № 2262-XII у редакції, чинній на момент прийняття його на службу (2001 рік), яка передбачала 20 років вислуги і більше незалежно від підстав та часу звільнення для призначення пенсії, оскільки така редакція Закону втратила чинність 01.10.2011 у зв`язку із набранням чинності Законом України від 08.07.2011 № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», яким п. "а" ст. 12 Закону № 2262-XII було викладено у новій редакції. Станом на 30.09.2011 ОСОБА_1 не мав 20 років вислуги, тому не набув права на призначення пенсії відповідно до попередньої редакції п. "а" ст. 12 Закону № 2262-XII. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. За викладених обставин, ОСОБА_1 слід відмовити у відкритті касаційного провадження. Керуючись ст. 328, 333, 359 КАС України, Суд,- УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2022 року у справі № 140/1485/22.

2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена. Суддя В.М. Кравчук Суддя Я.О. Берназюк Суддя О.П. Стародуб