Постанова 4814 № 619/3325/14

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 619/3325/14 Номер провадження 22-ц/814/2380/22Головуючий у 1-й інстанції Жорняк О.М. Доповідач ап. інст. Гальонкін С. А. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 жовтня 2022 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Гальонкіна С.А., суддів Чумак О.В., Хіль Л.М., при секретарі Гречці Є.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 09 листопада 2021 року у справі за скаргою ОСОБА_2 на дії державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), стягувач ОСОБА_1 , В С Т А Н О В И В : ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст позовних вимог та заяви про забезпечення позову У жовтні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду зі скаргою на дії державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), стягувач ОСОБА_1 . В обґрунтування скарги посилається на те, що рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 07 серпня 2014 року у справі № 619/3325/14 виселено ОСОБА_2 , ОСОБА_3 з квартири в АДРЕСА_1 . В задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 такими, що втратили право користування квартирою у АДРЕСА_1 , відмовлено. У задоволенні позову ОСОБА_1 про зняття ОСОБА_2 , ОСОБА_3 з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1 , відмовлено. 13 листопада 2015 року державним виконавцем ВДВС Дергачівського районного управління юстиції Харківської області була винесена постанова про відкриття (поновлення) виконавчого провадження №45188086 та №45188179 про виселення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1 . 15 серпня 2020 року старшим державним виконавцем Міжрайонного відділу ДВС по Дергачівському та Золочівському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Топоріною Л.О. у вказаному виконавчому провадженні була винесена постанова про закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ч.1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження» через те, що вимоги виконавчого документа виконані фактично у повному обсязі. 03 листопада 2020 року старшим державним виконавцем Міжрайонного відділу ДВС по Дергачівському та Золочівському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Топоріною Л.О. на підставі заяви ОСОБА_4 було відновлено виконавче провадження № 45188086 про виселення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1 . Вказану постанову ОСОБА_2 було оскаржено до Дергачівського районного суду. Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 23 грудня 2020 року у задоволенні скарги відмовлено. Постановою Харківського апеляційного суду від 22 лютого 2021 року ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 23 грудня 2020 року в оскаржуваній частині скасовано та ухвалено нове судове рішення. Скаргу ОСОБА_2 щодо винесення постанови про відновлення виконавчого провадження задоволено. Визнано дії старшого державного виконавця Міжрайонного відділу Державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Східногоміжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Топоріної Любові Олександрівни щодо винесення постанови про відновлення виконавчого провадження від 03 листопада 2020 року у виконавчому провадженні № 45188086 неправомірними. Скасовано постанову Міжрайонного відділу Державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Східногоміжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) про відновлення виконавчого провадження від 03 листопада 2020 року у виконавчому провадженні № 45188086. Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 05 квітня 2021 року відновлене виконавче провадження № 45188086 та повторно виселено боржника з квартири в АДРЕСА_1 . На сьогодні є чинною ухвала Апеляційного суду Харківської області від 30 грудня 2015 року у кримінальному провадженні № 12012220060000084 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень за ч.1 ст. 15, ч.2 ст. 190, ч.1 ст. 190, ч.2 ст. 190, ч.3 ст. 190, ч.4 ст. 190 КК України. Відповідно вказаної ухвали на вказану квартиру накладений арешт із забороною вчинення будь-яких дій, у т.ч. у рамках виконавчих проваджень. На сьогодні вказана ухвала є чинною, копія вказаної ухвали неодноразово направлялась нею до Міжрайонного відділу ДВС по Дергачівському та Золочівському районах. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що 31 жовтня 2016 року вказана квартира була зареєстрована за ТОВ «АН Естейт-Сервіс», таким чином з вказаного періоду квартира не належить ОСОБА_1 як фізичній особі. Станом на жовтень 2021 рік ОСОБА_1 також не є власником вказаної квартири та не має права звертатись із заявами про поновлення виконавчого провадження. Заявник вважає, що постанова про відновлення виконавчого провадження від 04 жовтня 2021 року винесена старшим державним виконавцем Міжрайонного відділу ДВС по Дергачівському та Золочівському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Топоріною Л.О. з порушенням вимог законодавства, а тому підлягає скасуванню. Просила визнати дії старшого державного виконавця Міжрайонного відділу Державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Топоріної Л.О. щодо винесення постанови про відновлення виконавчого провадження від 04 жовтня 2021 року у виконавчому провадженні №45188179 неправомірними. Скасувати постанову Міжрайонного відділу Державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про відновлення виконавчого провадження від 04 жовтня 2021 року у виконавчому провадженні №45188179. Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 09 листопада 2021 року визнано дії старшого державного виконавця Міжрайонного відділу Державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Топоріної Л.О. щодо винесення постанови про відновлення виконавчого провадження від 04 жовтня 2021 року у виконавчому провадженні №45188179 неправомірними. Скасовано постанову Міжрайонного відділу Державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про відновлення виконавчого провадження від 04 жовтня 2021 року у виконавчому провадженні №45188179. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Не погодившись з ухвалою суду її в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_1 . Просив зазначену ухвалу скасувати та відмовити у задоволенні вимог ОСОБА_2 у повному обсязі. Позиція сторін Узагальнені доводи апеляційної скарги В апеляційній скарзі посилається на те, що судом першої інстанції при рознгляді справи порушено норми матеріального та процесуального права та не взято до уваги, що рішення суду щодо виселення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не виконано. Дана обставина перешкоджає йому вільно володіти та користуватися своїм майном. Доводи відзиву на апеляційну скаргу У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Учасники справи будучи належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи до суду не з`явилися.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку. Встановлені обставини справи З матеріалів справи вбачаєтеся, що рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 07 серпня 2014 року у справі № 619/3325/14 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, усунення перешкод у здійснення права власності шляхом виселення та зняття з реєстраційного обліку задоволено частково. Виселено ОСОБА_2 , ОСОБА_3 з квартири в АДРЕСА_1 . В задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 -відмовлено. В задоволенні позову ОСОБА_1 про зняття ОСОБА_2 , ОСОБА_3 з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1 , відмовлено. 13 листопада 2015 року державним виконавцем ВДВС Дергачівського районного управління юстиції Харківської області була винесена постанова про відкриття (поновлення) виконавчого провадження №45188086 та №45188179 про виселення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 з квартири в АДРЕСА_1 . 15 серпня 2020 року старшим державним виконавцем Міжрайонного відділу ДВС по Дергачівському та Золочівському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Топоріною Л.О. у вказаному виконавчому провадженні була винесе на постанова про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» через те, що вимоги виконавчого документа виконані фактично у повному обсязі. 03 листопада 2020 року старшим державним виконавцем Міжрайонного відділу ДВС по Дергачівському та Золочівському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Топоріною Л.О. на підставі заяви ОСОБА_1 було відновлено виконавче провадження № 45188086 про виселення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 з квартири в АДРЕСА_1 . Вказану постанову ОСОБА_2 було оскаржено до Дергачівського районного суду. Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 23 грудня 2020 року у задоволенні скарги відмовлено. Постановою Харківського апеляційного суду Харківської області від 22 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, зазначену ухвалу в оскаржуваній частині скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення. Скаргу ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), ОСОБА_1 , на дії державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) щодо винесення постанови про відновлення виконавчого провадження задоволено. Визнано дії старшого державного виконавця Міжрайонного відділу Державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Топоріної Любові Олександрівни щодо винесення постанови про відновлення виконавчого провадження від 03 листопада 2020 року у виконавчому провадженні № 45188086 неправомірними. Скасовано постанову Міжрайонного відділу Державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про відновлення виконавчого провадження від 03 листопада 2020 року у виконавчому провадженні № 45188086. В іншій частині ухвала суду не оскаржувалась та не переглядалась. Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 05 квітня 2021 року заяву ОСОБА_1 про відновлення виконавчого провадження та винесення ухвали про повторне виселення боржника задоволено частково. Повторно виселено ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_2 . В іншій частині вимог відмовлено. Постановою Харківського апеляційного суду Харківської області від 14 липня 2021 апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу суду Дергачівського районного суду Харківської області від 05 квітня 2021 року задоволено. Ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 05 квітня 2021 року скасовано. Заяву ОСОБА_1 про відновлення виконавчого провадження та винесення ухвали про повторне виселення боржника залишено без задоволення. Дана постанова обґрунтована тим, що власником спірної квартири є ТОВ «Агентство нерухомості Естейт-Сервіс», на момент розгляду справи ОСОБА_1 не є власником квартири. При цьому, судом встановлено, що рішення суду було виконане, постанова про закінчення виконавчого провадження є чинною. Зі змісту постанови про відновлення виконавчого провадження ВП № 45188179 від 04 жовтня 2021 року вбачається, що від стягувача до відділу надійшла заява про відновлення виконавчого провадження та ухвала суду № 619/3325/14-ц від 05 квітня 2021 року. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 279659761 від 16 жовтня 2021 року квартира за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві власності ТОВ «Агентство нерухомості Естейт-Сервіс». Позиція апеляційного суду Статтею 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Європейський суд з прав людини вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (рішення у справі «Горнсбі проти Греції», заява № 18357/91, від 19 березня 1997 року). Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (частина 3 статті 451 ЦПК України). Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Згідно з частиною 10 статті 66 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо особа самостійно вселилася у приміщення, з якого вона була примусово виселена, повторне її виселення може бути здійснено державним виконавцем на підставі ухвали суду, який прийняв рішення про виселення. Виконавче провадження у такому разі підлягає відновленню за постановою державного виконавця. З матеріалів справи вбачається, що виконавче провадження про примусове виселення було закінчене у зв`язку з його виконанням, однак після винесення виконавцем відповідної постанови ОСОБА_2 продовжує проживати у квартирі АДРЕСА_2 . У зв`язку з зазначеним стягувач ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про відновлення виконавчого провадження та винесення ухвали про повторне виселення боржника, яка була частково задоволена ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 05 квітня 2021 року. Повторно виселено ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_2 . В іншій частині вимог відмовлено. На підставі зазначеної ухвали виконавцем відновлено виконавче провадження. Відповідно до вимог частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно частин 1 та 2 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. При дослідженні матеріалів справи судом апеляційної інстанції встановлено, що скаржником не надано доказів, що зазначена вище ухвала оскаржувалася в апеляційному порядку та була скасована. Тобто ухвала Дергачівського районного суду Харківської області від 05 квітня 2021 року на момент вчинення державним виконавцем дій щодо відновлення виконавчого провадження є чинною та підлягає виконанню. При цьому, зі змісту постанови Харківського апеляційного суду Харківської області від 14 липня 2021 року вбачається, що вона постановлена у результаті розгляду апеляційної скарги іншої особи, а саме ОСОБА_3 та нею скасована ухвала Дергачівського районного суду Харківської області від 05 квітня 2021 року про відновлення виконавчого саме щодо ОСОБА_3 . За вказаних обставин дана ухвала не має правового значення щодо чинності ухвала Дергачівського районного суду Харківської області від 05 квітня 2021 року про повторне виселення ОСОБА_2 . Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що ОСОБА_1 є стягувачам у даному виконавчому провадженні, у свою чергу скаржником не надано доказів заміни сторони виконавчого провадження на ТОВ «Агентство нерухомості Естейт-Сервіс». Аналізуючи зазначене, враховуючи обов`язковість судових рішень, колегія суддів приходить до висновку, що державний виконавець при відновленні виконавчого провадження діяв у відповідності до норм чинного законодавства в тому числі статей 41 та 66 Закону України «Про виконавче провадження» Доводи наведені у відзиві на апеляційну скаргу, щодо наївності ухвали Апеляційного суду Харківської області від 30 грудня 2015 року про накладення арешту на зазначену вище квартиру не є підставою для відмови у відновленні виконавчого провадження, а тому не свідчить про незаконні дії державного виконавця. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Згідно пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до пунктів 1, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи викладене, оцінюючи докази наявні в матеріалах справи в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги. Ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 09 листопада 2021 року слід скасувати. У задоволенні скарги ОСОБА_2 на дії державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) відмовити. Щодо судових витрат За правилами частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. (частини 2 статті 141 ЦПК України). Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно частини 1 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19 та від 26 квітня 2022 року у постанові № 289/1560/20. Як вбачається з апеляційної скарги ОСОБА_1 також просив вирішити питання розподілу судових витрат понесених стягувачам при подачі апеляційної скарги та які складаються з судового збору та витрат на правничу допомого. На підтвердження зазначених витрат до апеляційної скарги додано копії квитанції про сплату судового збору, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Поліщука О.Л., договору № 01-22/11-21 про надання правничої допомоги від 22 листопада 2021 року укладеного між адвокатом Поліщуком О.Л. та Подвезьком А.В.; додатку до зазначеного договору рахунку-калькуляції відповідно до якого на складання та виготовлення апеляційної скарги було витрачено 4 години, вартість однієї години становить 1280 грн, загальна вартість 5120 грн.; акту прийняття-передачі наданих послуг з правової допомоги в якій зафіксовано факт складання та виготовлення апеляційної скарги протягом 4 годин, за що передбачена загальна вартість 5120 грн,; квитанції від 22 листопада 2021 року про сплату ОСОБА_1 н а рахунок ОСОБА_5 гонорару адвоката за договором № 01-22/11-21 про надання правничої допомоги у розмірі 5120 грн. У свою чергу, колегія суддів звертає увагу, що жодних заперечень щодо розміру витрат на правничу допомогу скаржник не заявляв. Враховуючи задоволення апеляційної скарги з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір сплачений останнім за подачу апеляційної скарги в розмірі 454 грн. 00 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 5120 грн. 00 коп. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 09 листопада 2021 року скасувати. У задоволенні скарги ОСОБА_2 на дії державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) відмовити. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір сплачений останнім за подачу апеляційної скарги в розмірі 454 грн. 00 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 5120 грн. 00 коп. Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 13 жовтня 2022 року Головуючий С.А. Гальонкін Судді О.В. Чумак Л.М. Хіль