Постанова 4803 № 211/5539/17

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5408/22 Справа № 211/5539/17 Суддя у 1-й інстанції - Ткаченко С. В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 жовтня 2022 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Бондар Я.М., суддів Зубакової В.П., Остапенко В.О. секретар судового засідання Гладиш К.І. сторони справи позивач - ОСОБА_1 відповідач- ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, без участі учасників справи, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Бондаренко Євген Володимирович на рішення Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 червня 2022 року, ухваленого суддею Ткаченко С.В. у м.Кривому Розі Дніпропетровської області, (відомості про дату складення повного тексту судового рішення відсутні), УСТАНОВИВ У грудні 2017 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про визнання житлового будинку з господарчими побудовами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , своєю особистою приватною власністю. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що нею у 2004 році було замовлено проект обґрунтування площі земельної ділянки для будівництва житлового будинку, у 2005 році позивач отримала погодження виділення земельної ділянки площею 800 кв.м. для будівництва житлового будинку, акт вибору земельної ділянки під будівництво, погоджено місце розташування житлового будинку. У 2006-му році було затверджено містобудівне обґрунтування щодо розміщення індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_2 січня 2007 року Криворізьким міським управлінням земельних ресурсів було погоджено проект відведення земельної ділянки, а рішенням Криворізької міської ради від 17.10.2007 р. №1869 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано в оренду земельну ділянку для будівництва житлового будинку. У 2008-му році позивач замовила розробку проектної документації, отримала технічні умови, дозвіл на виконання будівельних робіт. Також позивач зазначила, що після здійснення необхідних дій та отримання документів вона збудувала спірний житловий будинок за спільні кошти її та своїх батьків, а рішенням виконавчого комітету Довгинцівської районної у місті ради від 16 квітня 2010 року №202 було вирішено видати на ім`я ОСОБА_1 свідоцтво про право власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 квітня 2010 року позивачу було видано свідоцтво про право власності, яке було зареєстровано КП ДОР «Криворізьке БТІ» 05.05.2010 р. Зважаючи на викладені вище факти і обставини позивач вважає, що нею особисто, а також завдяки матеріальної та фізичної допомоги її батьків, було здійснено всі необхідні дії щодо будівництва та оформлення права власності на спірний житловий будинок. Але кінцевий етап оформлення права власності на нерухоме майно, тобто отримання свідоцтва про право власності, за твердженням позивача, прийшовся на період часу, коли вона вже перебувала у шлюбі, укладеному з відповідачем 20 вересня 2008 року. Позивач зазначила, що відповідач не приймав участі у будівництві спірного житлового будинку, немає до нього ніякого відношення. В ході розгляду цивільної справи позивач 11.06.2020 р. подала заяву про збільшення позовних вимог, додатково заявила вимогу про виселення відповідача з житлового будинку, обґрунтувавши її тим, що відповідач самовільно у травні 2015 року вселився до спірного житлового будинку, змінив вхідні замки та сигналізацію, проживає в будинку без реєстрації місця проживання. Відповідач без згоди позивача змінив газове обладнання на твердопаливний котел, в будинку руйнується дах, у зв`язку із заборгованістю в будинку відключено водопостачання, що може призвести до перемерзання води у трубах. Внаслідок виходу з ладу газового лічильника до житлового будинку припинено газопостачання. Позивач особисто сплачує податок на землю та на нерухомість. Позивач вважає свої права власника житлового будинку порушеними внаслідок неправомірних дій відповідача, не має змоги проживати у будинку та завершити внутрішні оздоблювальні роботи. Вимога позивача у заяві про збільшення позовних вимог не є збільшенням розміру вимоги майнового характеру, заявленої позивачем у первісному позові, а є новою вимогою, яка повинна подаватись в окремій позовній заяві, тому суд у даній справі розглянув вимоги позивача про визнання нерухомого майна об`єктом особистої приватної власності, тобто в редакції, зазначеній у позові. Відповідач звернувся до суду із зустрічним позовом про поділ спільного майна подружжя, в якому просив суд визнати своє право власності на 1/2 частку житлового будинку з господарчими побудовами, а також на 1/2 частку автомобіля «Ниссан Жук» державний номерний знак НОМЕР_1 . Зустрічний позов відповідач обґрунтував тим, що 20 вересня 2008 року він з позивачем уклав шлюб. Однак, ще до цього, він з позивачем з 2007 року перебували у фактичних шлюбних відносинах, мешкали разом в квартирі за адресою: АДРЕСА_3 . Загалом відповідач з позивачем мешкали більше десяти років. Однак, 06 січня 2016 року шлюб було розірвано. Після розірвання шлюбу відповідач мешкає у спірному житловому будинку. Також відповідач у своєму зустрічному позові зазначив, що після здійснення необхідних дій та отримання документів було збудовано житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . У період з 2008 року по 2010 рік за спільні кошти чоловіка та дружини збудували коробку будинку без внутрішнього оздоблення. Під час будівництва відповідач займав високооплачувану посаду у ТОВ «Вагоноремонт», а також займався підприємницькою діяльністю, мав особисті кошти, набуті до шлюбу. За час шлюбу з 2010 року по 2016 рік у будинку було проведено внутрішні роботи та оздоблення, проведено електрику, газ, встановлено опалювальну систему та охоронну систему відеоспостереження. Незважаючи на факт оформлення свідоцтва про право власності на нерухоме майно на ім`я позивача ОСОБА_1 , відповідач вважає, що воно належить подружжю на праві спільної сумісної власності, оскільки набуто за спільні кошти та внаслідок докладення спільних зусиль подружжя. Відповідач зазначив у зустрічному позові, що за час його шлюбу з позивачем подружжям було придбано у власність автомобіль «Ниссан Жук» державний номер НОМЕР_1 . На теперішній час автомобіль знаходиться у користуванні позивача. В ході розгляду цивільної справи позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 подав до суду заяву про залишення без розгляду вимог в частині поділу автомобіля. Ухвалою Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 липня 2021 р. позовні вимоги ОСОБА_2 про поділ майна подружжя в частині автомобіля «Ниссан Жук» державний номер НОМЕР_1 залишено без розгляду. Відповідач вважає, що частки подружжя у праві спільної сумісної власності на нерухоме майно та автомобіль є рівними, просив суд визнати право власності за ним на 1/2 частку зазначеного вище майна. Рішенням Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 червня 2022 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні первісного позову до ОСОБА_2 про визнання права особистої приватної власності на нерухоме майно та виселення. Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя задоволено в повному обсязі. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 298,7 кв.м., житловою площею 130,1 кв.м., на земельній ділянці площею 0,0800 га. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 298,7 кв.м., житловою площею 130,1 кв.м., на земельній ділянці площею 0,0800 га. Витрати віднесені за рахунок ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_1 адвокат Бондаренко Є.В., посилаючись на незаконність і необґрунтованість судового рішення, ухваленого з неправильним застосуванням норм матеріального права, невідповідністю висновків суду, викладених у рішенні суду, обставинам справи, просить його скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким первісні позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 задодовольнити у повному обсязі, визнати за позивачем право особистої приватної власності на житловий будинок з господарчими спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , відмовивши ОСОБА_2 в задоволенні його зустрічного позову в повному обсязі. При цьому, адвокат Бондаренко Є.В. зазначає, що шлюб між сторонами було укладено 20.09.2008, а твердження відповідача про те, що він з позивачем проживав однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 2007 року не мають жодних правових наслідків, оскільки відповідач в період з 07 вересня 2007 по 13 травня 2008 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 . Вимоги про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю до реєстрації шлюбу сторонами по справі не заявлялись. Вказує, що фактично підготовка до будівництва спірного житлового будинку позивачем ОСОБА_1 була розпочата у 2004 році, тобто за кілька років до її знайомства з відповідачем і всі ці обставини викладені у позовній заяві. Сторона позивача наголошує на тому, що процес будівництва домоволодіння, починаючи з подання заяви на виділення земельної ділянки і розробки проектів землеустрою, будівництва житлового будинку, водо-газо-енергозабезпечення, придбання будівельних матеріалів, безпосередньо самі будівельні роботи, закінчуючи підписанням акту введення житлового будинку в експлуатацію і державної реєстрації права власності на домоволодіння, відбувалися виключно за грошові кошти позивача, зароблені нею до укладення шлюбу з відповідачем, а будівельні матеріали були придбані коштом її батьків і подаровані позивачу. Адвокат Бондаренко Є.В. вважає, що в ході судового розгляду справи доведено належними і допустимими доказами, що спірний будинок побудований виключно за особисті кошти позивача ОСОБА_1 , а тому є її особистою приватною власністю. Вказує, що журнал авторського нагляду ПП «Арх-студія» і висновок експерта №65/19 від 28.10.2019 засвідчують той факт, що станом на день реєстрації шлюбу між сторонами 20.09.2008, вже був завершений будівництвом перший поверх спірного будинку з фундаментом, гараж, сарай, душ, вбиральня, огорожа, а також були збудовані каналізація, водопостачання, електропостачання, що унеможливлює набуття вказаного майна статусу спільного майна подружжя. Висновок суду першої інстанції про високі доходи ОСОБА_5 під час будівництва спірного будинку у 2008-2009 роках не відповідає фактичним обставинам справи. Окрім того, сторона позивача зазначає, що наявними у справі доказами доведено, що у період з 4-го кварталу 2008 року по 2-й квартал 2010 року включно, загальні доходи відповідача склали 27 261,48 грн., у тому числі: 2008 рік 2786,26 грн.; 2009 12384,82 грн.; 2010 11090,40 грн. Вказує, що згідно висновку судової оціночно-будівельної експертизи №61/19 від 16.10.2019 вартість спірного домоволодіння без урахування вартості земельної ділянки станом на час складення висновку складає 927 934,00 грн., що відповідає 37 438,19 доларам США (по курсу НБУ 24.785759 за 1 долар США). При цьому, відповідачем не надано жодного належного і допустимого доказу, що ним в це будівництво були вкладені будь-які кошти або його особиста праця (наприклад квитанції щодо сплати за придбання будівельних матеріалів, щодо сплати за виконані проекти, а також фактичні будівельні роботи, щодо сплати за отримання дозволів, проектування мереж постачання газу, електричної енергії, води, водовідведення і її підключення, щодо оплати послуг по введенню будинку в експлуатацію, оформлення дозвільних і реєстраційних документів тощо). Адвокат зазначає, що позивачем долучено до справи ряд документів, які підтверджують факт фінансування нею і її батьками особистими грошовими коштами будівництва спірного будинку. Відповідно до квитанцій і товарних чеків, що зберіглися і були долучені позивачем до справи, вартість шлакоблоків, цементу, лісу, труб і запорної арматури, інших будівельних матеріалів, придбаних матір`ю позивача в період 2008-2010 роки, складає 126 535,80 грн., що відповідає 20 056,59 доларам США по курсу НБУ на той час 5,05 гривень за 1 долар США. Вказує, що значна частина квитанцій щодо придбання будівельних матеріалів у позивача не зберіглася, тому що була викрадена відповідачем, про що позивач наголошувала в судовому засіданні. В судовому засіданні позивач, будучі допитаною в якості свідка підтвердила той факт, що будівельні матеріали для будівництва спірного будинку придбавались особисто її матір`ю ОСОБА_6 за грошові кошти батьків позивача і дарувалися позивачу батьками, і саме ці будівельні матеріали були використані під час будівництва спірного будинку. Також, сторона позивача вказує і на те, що 29.01.2008 року позивач зі свого особового банківського рахунку, який було відкрито в АТ «АЛЬФА-БАНК» зняла особисті грошові кошти в сумі 30525 грн. і необхідність зняття цих коштів позивачем виникла тому, що в цей день нею був отриманий Дозвіл Інспекції державного архітектурного-будівельного контролю м.Кривий Ріг №2 від 28.01.2008 на виконання будівельних робіт, тобто ці грошові кошти позивач зняла зі свого рахунку у зв`язку з початком будівництва будинку за особисті кошти позивача та її батьків. Адвокат наголошує на тому, що документально підтверджені витрати позивача в сумі 30 525 грн., батьків на придбання будівельних матеріалів на суму 126 535,80 грн., що разом становить 157 060,80 грн., що в еквіваленті складає 31 101 доларів США при перерахунку за офіційним курсом НБУ (5,05 грн. за 1 долар США станом на 2008 рік). Таким чином документально підтверджені витрати на будівництво спірного будинку позивача і її батьків склали 31 101 доларів США, що співставно з вартістю спірного будинку, визначеною у розмірі 37 438,19 доларів США, відповідно до висновку судової оціночно-будівельної експертизи №61/19 від 16.10.2019. Сторона позивача вважає, що викладені в апеляційній скарзі обставини є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового судового рішення про повне задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та відмові у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 . У відзиві на апеляційну скаргу сторони позивача, представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Губар А.Л., посилаючись на законність і обґрунтованість судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 червня 2022 року без змін. 25.10.2022 року від представників сторін, адвоката Бондаренка Є.В. представника позивача ОСОБА_1 та адвоката Губара А.Л. представника відповідача ОСОБА_2 надійшли заяви про проведення апеляційного розгляду без участі сторін. Сторона позивача наполягає на задоволенні апеляційної скарги, а сторона відповідача просить залишити рішення суду першої інстанції без змін. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених позовних вимог, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та відмові у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 , з огляду на таке. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 20 вересня 2008 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 було укладено шлюб. На підставі рішення виконавчого комітету Довгинцівської районної в місті ради від 16.04.2010 №202 «Про видачу свідоцтва про право власності на домоволодіння по АДРЕСА_4 » ОСОБА_1 30 квітня 2010 р. було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно - житловий будинок з господарчими побудовами, що розташований за адресою: АДРЕСА_4 (т.1 а.с.29, 30). Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №26043394 від 05.05.2010 (т.1 а.с.31), право власності на вказаний житловий будинок було зареєстроване за позивачем ОСОБА_1 05.05.2010. У матеріалах справи знаходиться Акт готовності об`єкта до експлуатації №1 від 28.12.2009, підписаний позивачем, генеральним проектувальником ПП «АРХ СТУДИЯ», організацією, яка виконала технічний висновок ТОВ «КРИВБАСДУДСЕРВІС», погоджений заступником голови виконкому Криворізької міської ради, заступником начальника КМУ ГУ МНС України у Дніпропетровській області, головним Державним санітарним лікарем Довгинцівського району міста Кривого Рогу (т.1 а.с.85-88). Згідно п.5 вказаного Акту, будівельно-монтажні роботи виконані у період часу з лютого 2008 року по жовтень 2009 року. У позові позивач ОСОБА_1 підтвердила, що після закінчення будівництва КП ДОР «Криворізьке БТІ» здійснено інвентаризацію та опис об`єкта нерухомості. У матеріалах справи наявні технічний паспорт на житловий будинок (т.1 а.с.177-181), оформлений 13.09.2009 за результатами інвентаризації об`єкта нерухомості, та Повідомлення КП «Криворізьке БТІ» ДОР від 13.10.2009 (т.1 а.с.167), які підтверджують період закінчення будівництва, зазначений в Акті готовності об`єкта до експлуатації №1 від 28.12.2009, тобто у жовтні 2009 року. Терміни закінчення будівельних робіт зафіксовані, зокрема в Журналі авторського нагляду за будівництвом, що вівся проектувальником ПП «АРХ СТУДИЯ» (т.1 а.с.183, 186), записи в якому здійснювались до 01.09.2009. На підтвердження обставини щодо набуття нерухомого майна у власність за рахунок власних коштів позивачем надано суду розрахункові документи, специфікацію та накладні оформлені на ОСОБА_6 , мати позивача ОСОБА_1 (т.1 а.с.148-160) З поданих до суду відповідачем Відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків ДФС України про суми виплачених доходів (т.1 а.с.105) вбачається, що протягом періоду проведення будівельних робіт зі спорудження спірного нерухомого майна відповідач мав дохід, працював у ТОВ «Вагоноремонт», а також у ТОВ «Електровоз-КРП». Суд першої інстанції, дослідивши надані сторонами докази, допитавши свідків, відмовляючи ОСОБА_1 в задоволенні її позовних вимог, виходив з того, що спірний житловий будинок з господарчими побудовами було введено в експлуатацію під час шлюбу сторін, тому він становить об`єкт права спільної сумісної власності подружжя в силу вимог ст.ст.60, 61, 62 Сімейного кодексу України, відповідно позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 не може бути задоволений судом, натомість, вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 за зустрічним позовом підлягають задоволенню в повному обсязі. При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що спорудження спірного житлового будинку здійснювалось під час шлюбу сторін, що здійсненні нею дії щодо проектування будівництва, отримання рішення та погодження щодо виділення земельної ділянки, затвердження проекту землеустрою, оформлення дозвільних документів на будівництво та укладення договору оренди землі не надають їй право особистої власності на спірний житловий будинок, оскільки, ці дії не можуть вважатись завершенням будівництва, з яким закон пов`язує момент набуття права власності на нерухоме майно. Окрім того, надані до суду позивачем розрахункові документи, специфікації та накладні (т.1 а.с.148-160) ,на думку суду першої інстанції, не підтверджують, що куплені ОСОБА_6 (мати позивача) будівельні матеріли використовувались на будівництво спірного будинку, а позивачем не доведено належними та допустимими доказами вартість будівельних робіт та будівельних матеріалів, інших витрат здійснених для спорудження спірного житлового будинку та не доведено, що ці витрати сплачені позивачем у повній мірі за рахунок коштів, набутих нею у власність до шлюбу, тобто до 20.09.2008., оскільки висновком судового експерта Бихно М.В. за результатами проведення судових оціночно-будівельної та земельно-оціночної експертизи встановлено лише ринкову вартість земельної ділянки, а також житлового будинку в цілому та окремих його елементів зокрема на визначену дату, а не розмір понесених замовником фактичних витрат на будівництво та їх сплату позивачем до реєстрації шлюбу. Проте, колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції та погоджується з доводами представника позивача ОСОБА_7 викладеними в апеляційній скарзі про наявність підстав для задоволення первисних позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права особистої приватної власності на нерухоме майно та відсутності підстав для задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, з огляду на таке. За приписами ст. 60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Згідно ч. 1 ст. 61 Сімейного кодексу України, об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка, у відповідності з ч. 1 ст. 57 Сімейного кодексу України, є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто. Пунктом 23 постанови від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» визначено наступне: «Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом». Для правильного застосування статті 60 СК України та визнання майна спільною сумісною власністю суд повинен установити не тільки факт набуття цього майна за час шлюбу, а й той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя. При вирішенні спорів про належність майна на праві спільної сумісної власності подружжю, суду в першу чергу належить встановити час набуття такого майна. При встановленні судом факту набуття майна у період шлюбу, на таке майно поширюється презумпція спільності майна подружжя. Факт набуття майна у період шлюбу доводить той із подружжя, який на нього посилається в обґрунтування своїх вимог про поділ такого майна. Спростовує презумпцію спільності майна подружжя той із подружжя, який заперечує, що майно набуте у період шлюбу є спільним сумісним майном (Постанова ВС у справі 595/324/17). Згідно ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України, у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. Так, судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що сторони зареєстрували шлюб 20 вересня 2008 року. Також матеріалами справи підтверджено, що з 07 вересня 2007 року по 13 травня 2008 року відповідач ОСОБА_2 перебував у шлюбі з іншою жінкою ОСОБА_4 (а.с.55, т.1). Окрім того, з матеріалів справи видно, що підготовка до будівництва спірного житлового будинку розпочалася позивачем ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_8 ) у 2004 році. У травні 2004 року позивач звернулася до Довгинцівської районної у місті Кривому Розі ради із заявою про відведення їй земельної ділянки для розміщення житлового будинку з господарчими побудовами. У цьому ж 2004 році у Приватному підприємстві «Арх-Студія» позивач замовила і придбала проект обґрунтування площі земельної ділянки під розміщення житлового будинку з господарчими побудовами, а також самостійно придбала проект будівництва житлового будинку (а.с.10-11, т.1). Рішенням Криворізької міської ради від 27.09.2006 №331 затверджено містобудівне обґрунтування щодо розміщення індивідуального житлового будинку з господарчими побудовами ОСОБА_9 (дошлюбне прізвище ОСОБА_1 ) (а.с.16, т.1). Рішенням Криворізької міської ради №1869 від 17.10.2007 позивачу затверджено проект землеустрою про відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку з господарчими спорудами (а.с.24-25, т.1). 12 грудня 2007 року між Криворізькою міською радою і ОСОБА_9 укладено договір оренди земельної ділянки (а.с.168-170, т.1). 28.01.2008 позивач отримала Дозвіл Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю м.Кривий Ріг №2 на виконання будівельних робіт, який був наданий на підставі, затвердженої 15.01.2008 управлінням містобудування і архітектури проектної документації та рішення виконкому Криворізької міськради №1869 від 17.10.2007 (а.с.175, т.1). Акт готовності об`єкта (спірного житлового будинку) підписаний комісією 28.12.2009 (а.с.85-87, т.1). В подальшому, Рішенням Довгинцівської районної у місті ради м.Кривого Рогу від 16.04.2010 №202 на ім`я ОСОБА_1 видано свідоцтво про право власності на спірне домоволодіння, на підставі якого 05.05.2010 Комунальним підприємством Дніпропетровської обласної ради «Криворізьке бюро технічної інвентаризації» проведена державна реєстрація права власності на спірне домоволодіння за позивачем ОСОБА_1 (а.с.29-31, т.1). З журналу авторського нагляду ПП «Арх-студія», яке проводило проектування спірного житлового будинку і здійснювало авторський нагляд за його будівництвом на а.с. 188 є запис під №1, датований 25.02.2008, де зазначено, що роботи по виготовленню фундамента виконані згідно будівельних норм та правил, а також є запис під №2 від 20.09.2008, в якому відображено облаштування перекриття першого поверху, яке виконано без порушень та зауважень (а.с.188, т.1). Згідно висновку експерта №65/19 за результатами проведення судової додаткової оціночно-будівельної експертизи від 28.10.2019 року: ринкова вартість на час складення висновку складових частин спірного домоволодіння, які існували до 20 вересня 2008 року, визначена методом пропорційного розподілу питомої ваги в загальній ринковій вартості без врахування вартості земельної ділянки становить: першого поверху житлового будинку літера «А2» з урахуванням земляних робіт, фундаменту, каналізації, прокладки водопостачання, проведення електрики, перегородок, облицювальної цегли 209 341,93 грн.; гаражу літ. «Б» -67 187,58; сараю літ. «В» - 48 353,98 грн.; душу літ. «Г» - 3 000 грн.; вбиральні літ. «Д» - 4 125,33 грн.; огорожі №№1-5 - 39 460,23 грн., що разом складає 367 344,03 грн. (а.с.326, т.1). Журнал авторського нагляду ПП «Арх-студія» і висновок експерта №65/19 від 28.10.2019 підтверджують той факт, що на час реєстрації шлюбу сторін 20.09.2008 вже був завершений будівництвом перший поверх спірного будинку з фундаментом, гараж, сарай, душ, вбиральня, огорожа, а також були збудовані каналізація, водопостачання, електропостачання. У рішенні суд першої інстанції зазначив, що з поданих до суду відповідачем Відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків ДФС України про суми виплачених доходів (т.1 а.с.105) вбачається, що протягом періоду проведення будівельних робіт зі спорудження спірного нерухомого майна відповідач мав дохід, працював у ТОВ «Вагоноремонт», а також у ТОВ «Електровоз-КРП». При цьому, суд не не зазначив конкретну суму доходів відповідача, які останій отримав в період, з дня реєстрації шлюбу (20.08.2008) до дня отримання позивачем свідоцтва про право власності на спірний будинок (05.06.2010). Слід зазначити, що ОСОБА_2 не ставилось питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з 14.05.2008 (13.05.2008 розірвано шлюб з ОСОБА_4 ) по 20.09.2008 року (до часу реєстрації шлюбу з позивачем). Колегія суддів перевірила зазначені у Відомостях з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків ДФС України суми виплачених доходів ОСОБА_2 за період з 4 кварталу 2008 року по 2 квартал 2010 року та встановила наступне. Так, у 4 кварталі 2008 року відповідачу за 3 місяці кварталу ТОВ «Вагоноремонт» було нараховано 4029,4 грн. заробітної плати, з якої у бюджет переховано податку на суму 400,63 грн., отримано заробітної плати після відрахування податків на загальну суму 3628,77 грн. Відомостей про перший квартал 2009 року про виплату заробітної плати та відрахування податків Відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків ДФС України не містять. В подальшому, починаючи з 2 кварталу 2009 року по 2 квартал 2010 року ТОВ «Вагоноремонт» та ТОВ «Електровоз-КРП» ОСОБА_2 було нараховано заробітної плати на суму 19514,82 грн., з якої утримано податки на суму 2377,68 грн. і таким чином відповідачем у зазначений період було отримано заробітної плати на загальну суму 17137,14 грн. Разом сума отриманої заробітної плати відповідача за період з 4 квартату 2008 року по 2 квартал 2010 року становить 20765,91 грн. (3628,77 грн.+ 17137,14 грн.= 20765,91грн.). Згідно висновку судової оціночно-будівельної експертизи №61/19 від 16.10.2019, вартість спірного будинку без урахування вартості земельної ділянки станом на час складення висновку складає 927 934,00 грн. (а.с.200-210, т.1). Позивачем ОСОБА_1 суду на підтвердження фінансування особисто нею та її батьками будівництва спірного житлового будинку надано ряд доказів, зокрема:довідка Криворізької північної об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Дніпропетровській області №3049/10/04-83-13-00 від 22.05.2018 про обсяг виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) батька позивача ОСОБА_10 за період з 2005 по 2017 роки (а.с.84, т.1), квитанції, товарні чеки, накладні на придбання будівельних матеріалів (шлакоблоків, цементу, лісу, труб, запорної арматури, інших матеріалів) в період з 2008 -2010 роки матір`ю позивача ОСОБА_6 на суму 126 535,80 грн. (а.с.148-160,т.1); виписка з історії операцій АТ «АЛЬФА-БАНК», з якої видно, що з особового банківського рахунку позивачем 29.01.2008 року зняті її особисті кошти в сумі 30 525,00 грн. (а.с.119-122, т.2). Матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_1 отримала Дозвіл Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю м.Кривий Ріг №2 на виконання будівельних робіт 28 січня 2008 року і відповідно особисті грошові кошти зняті позивачем з особового банківського рахунку 29.01.2008 в сумі 30 525,00 грн. потрібні були останній для початку будівництва домоволодіння, яке розпочалося, як встановлено доказами наявними у справи, у лютому 2008 року, що зокрема підтверджено Журналом авторського нагляду ПП «Арх-студія», яке проводило проектування спірного житлового будинку і здійснювало авторський нагляд за його будівництвом, в якому зокрема, міститься запис під №1, датований 25.02.2008, де зазначено, що роботи по виготовленню фундамента виконані згідно будівельних норм та правил (а.с.188, т.1). Частиною 3 статті 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Колегія суддів, вивчивши матеріали справи та надані сторонами докази, оцінивши кожний доказ окремо так і в їх сукупності, дійшла висновку, що позивачем ОСОБА_1 належними та допустимими доказами наведеними вище підтверджуються її позовні вимоги, що спірний житловий будинок є особистою приватною власністю позивача, а не спільною власністю подружжя, оскільки позивачем доведено, що процес будівництва спірного домоволодіння, починаючи з подання заяви на виділення земельної ділянки і розробки проектів землеустрою, будівництва житлового будинку, водо-газо-енергозабезпечення, придбання будівельних матеріалів, безпосередньо самі будівельні роботи, закінчуючи підписанням акту введення житлового будинку в експлуатацію і державної реєстрації права власності на домоволодіння, відбувалися виключно за грошові кошти позивача ОСОБА_1 , зароблені нею до укладення шлюбу з відповідачем, а будівельні матеріали придбані коштом її батьків і подаровані позивачці. Відповідачем належними та допустимими доказами не доведена його участь у фінансуванні будівництва в період з дня реєстрації шлюбу (20.08.2008) по день отримання позивачем свідоцтва про право власності на спірний житловий будинок (05.05.2010) або його особиста праця у будівництві, оскільки відомості про отримання заробітної плати відповідачем за період з 4 квартату 2008 року по 2 квартал 2010 року в розмірі 20765,91 грн. не підтверджують внесення цих грошових коштів у будівництво спірного домоволодіння, а свідчать лише про те, що в зазначений період ОСОБА_2 працював та отримував такі доходи, які з огляду на вартість спірного будинку та необхідність утримувати хоча б себе самого не можна визнати співвставними. Доводи сторони відповідача про те, що подаровані батьками позивача грошові кошти на придбання будівельних матеріалів повинні бути оформленні нотаріально, тому надані позивачем квитанції та інші документи на підтвердження придбання матір`ю позивача будівельних матеріалів докази не можна вважати належними та допустимими доказами, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки з цих доказів видно, що будівельні матеріали придбавались матір`ю позивача на невеликі суми, які не потребують нотаріального посвідчення, та підготовка до будівельних робіт розпочалась ще з 2007 року та тривала протягом всього строку будівництва (лютий 2008 року по грудень 2009 року) спірного будинку, що підтверджено квитанціями, специфікацією до договору купівлі-продажу, накладними, де зазначені дати придбання будівельного товару його найменування та сума його вартості сплачена покупцем (а.с.148-160, т.1). Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що будівництво спірного домоволодіння розпочалося у лютому 2008 року, тобто ще до реєстрації шлюбу сторін та закінчилось у грудні 2009 року (Акт готовності об`єкта до експлуатації від 28.12.2009), вже під час перебування сторін у шлюбі, при цьому, колегія суддів вважає, що відповідачем ОСОБА_2 не доведено належними та допустимими доказами (не надано квитанцій про оплату будівельних матеріалів, щодо оплати за виконання проектів необхідних для будівництва, оплати необхідних дозволів для будівництва, оплати послуг по введенню будинку в експлуатацію тощо) факт набуття спірного майна за спільні сумісні кошти подружжя або спільною працею подружжя, натомість, сукупність доказів наданих стороною позивача ОСОБА_1 спростовує презумпцію спільності майна подружжя, оскільки спірний житловий будинок було збудовано на особисті грошові кошти позивача та грошові кошти батьків позивача, які купували будівельні матеріали для будівництва будинку дочки та дарували останній. Відповідачем не спростовано того, що будівельні матеріали куплені матір`ю позивача ОСОБА_6 були придбанні на будівництво іншого об`єкта ніж на будівництво спірного домоволодіння. За вимогами п.1 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час судового розгляду справи не в повній мірі з`ясував обставини, що мають значення для справи, у зв`язку з чим ухвалив незаконне судове рішення, яке підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про повне задоволення первісних позовних вимог та відмові у задоволенні зустрічних позовних вимог. Згідно ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Як видно з матеріалів справи, при зверненні до суду із позовом ОСОБА_1 сплачено судовий збір у сумі 640 грн. та за подачу апеляційної скарги сплачено судовий збір в розмірі 13 918,50 грн. (а.с.1, т.1, а.с.172,т.2). Окрім того, позивачем під час розгляду справи понесені витрати на оплату висновків експертів в розмірі 9000 грн. (3500 грн. висновок експерта №61/19 від 16.10.2019 (а.с.198, т.1); 2500 грн. висновок експерта №65/19 від 28.10.2019 (а.с.229, т.1); 3000 грн.- висновок судового експерта Бихно М.В. №63-19 від 15.10.2019 (а.с.237, т.1), які підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 . Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України Дніпровський апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Бондаренко Євген Володимирович задовольнити. Рішення Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 червня 2022 року скасувати, ухвалити нове судове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права особистої приватної власності на нерухоме майно задовольнити. Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , право особистої приватної власності на житловий будинок з господарчими побудовами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розподіл майна подружжя відмовити в повному обсязі. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , понесені останньою витрати зі сплати судового збору за подачу позову до суду в сумі 640 грн. та 13 918,50 грн. судовий збір за подачу апеляційної скарги, що разом становить 14 558,50 грн. (чотирнадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят вісім гривень п`ятдесят копійок) та витрати за проведення експертних досліджень в розмірі 9000 грн. (дев`ять тисяч гривень). Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено 25 жовтня 2022 року. Головуючий: Судді: