Постанова 4803 № 212/10405/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5778/22 Справа № 212/10405/21 Суддя у 1-й інстанції - Пустовіт О. Г. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 жовтня 2022 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Бондар Я.М., суддів Зубакової В.П., Остапенко В.О. сторони справи позивач - ОСОБА_1 відповідач- ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні,в порядку спрощеного позовного провадження, у порядку ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 червня 2022 року, ухваленого суддею Пустовітом О.Г. в м.Кривому Розі Дніпропетровської області, повний текст судового рішення складено 07 липня 2022 року, УСТАНОВИВ У листопаді 2021 року позивач позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 , у якому просив стягнути з відповідача на його користь 373,50 грн. у відшкодування матеріальної шкоди та 200000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування позову зазначив, що вироком Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу від 16 жовтня 2020 року у справі №212/936/19, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, та призначено покарання у вигляді п`яти років позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням, строком на три роки. Зазначений вирок суду набрав законної сили 16 листопада 2020 року. Даним вироком суду встановлено, що обвинувачений ОСОБА_2 26 вересня 2018 року, близько 19.30 години, знаходячись на сходинковій площадці 4-го поверху під їзду №2 будинку АДРЕСА_1 , зустрів раніше знайомого сусіда - ОСОБА_1 , який повертався додому на адресу проживання. В цей час, між обвинуваченим ОСОБА_2 та ОСОБА_1 виник словесний конфлікт з приводу тривалих неприязних відносин, під час якого ОСОБА_1 дістав та тримав в правій руці свій мобільний телефон «Samsung GT-S 5610» ІМЕІ НОМЕР_1 з сім-картою оператору мобільного зв`язку «Київстар» з абонентським номером НОМЕР_2 з метою здійснення відеофіксації можливих неправомірних дій з боку обвинуваченого. Побачивши у ОСОБА_1 мобільний телефон, що викликало обурення у обвинуваченого ОСОБА_2 та раптово викликало злочинний намір, направлений на відкрите викрадення мобільного телефону та обернення його на свою користь. Того ж дня, близько 19.33 години, обвинувачений ОСОБА_2 , реалізуючи раптово виниклий злочинний намір, направлений на відкрите викрадення чужого майна та обернення його на свою користь, діючи із корисного мотиву, упевнившись у тому, що ОСОБА_1 ніхто не супроводжує, з метою відкритого викрадення чужого майна, перебуваючи на площадці 4-го поверху під`їзду №2 будинку АДРЕСА_1 , усвідомлюючи, що його дії очевидні для ОСОБА_1 та оточуючих, застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, наніс однин удар кулаком правої руки в ділянку тулубу з переду ОСОБА_1 , який був звернутий до нього обличчям та однин удар кулаком правої руки в ділянку правої кісті руки ОСОБА_1 , від якого мобільний телефон випав з руки останнього на підлогу. Після чого обвинувачений ОСОБА_2 відкрито викрав мобільний телефон «Samsung GT-S 5610» ІМЕІ НОМЕР_1 в корпусі чорно-сірого кольору з сім-картою оператору мобільного зв`язку «Київстар» з абонентським номером НОМЕР_2 , вартість якого, згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №625 від 15.01.2019р., становить 373,50 гривень та з викраденим майном з місця вчинення злочину зник, завдавши потерпілому ОСОБА_1 майнової шкоди на загальну суму 373,50 гривень та фізичний біль. Як встановлено зазначеним вироком суду, вартість викраденого ОСОБА_2 , належного ОСОБА_1 мобільного телефону, згідно висновку судово-товарознавчої експертизи становить 373,50 гривень. Позивач просив відшкодувати понесені майнові збитки. Окрім того, дії відповідача спричинили негативні зміни у його житті: щоденні негативні думки та спогади про ті події, страх можливого повторення подій, тривога, порушення активного способу життя, знижений настрій, порушення сну, неприємні сновидіння, емоційна напруга, нервозність, пригніченість, дратівливість, почуття образи, принизливості та безпорадності, невпевненість, побоювання за своє життя та здоров`я. В результаті вчинення ОСОБА_2 зазначеного злочину він постійно перебуває у стані емоційного стресу, який призвів до певних захворювань. Починаючи з жовтня 2018 року, у нього різко погіршився стан здоров`я. До теперішнього часу він знаходиться на "Д" обліку у сімейного лікаря за місцем проживання. Він проходить лікування у лікаря-невролога, психолога. Також він змушений постійно нести витрати на придбання медикаментів для лікування. Крім того, він вимушений користуватись послугами комунальної установи "Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) в Покровському районі" Криворізької міської ради", які надаються йому на платній основі. Враховуючи, що його пенсія складає 2300 грн. на місяць, тому зазначені витрати становлять для позивача надмірний тягар. Наслідки вчиненого злочину обумовили необхідність витрачання ним значних фізичних, душевних і матеріальних ресурсів, через що він не має можливості пройти повноцінне лікування, придбати всі необхідні медикаменти, а також скористатись усіма необхідними йому послугами комунальної установи "Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) в Покровському районі "Криворізької міської ради". До того ж, внаслідок викрадення ОСОБА_2 телефону він тривалий час залишався без засобів зв`язку, був позбавлений можливості вирішити нагальні питання, викликати швидку допомогу, зателефонувати своєму сімейному лікарю, соціальному працівнику, психологу. Враховуючи характер та обсяг душевних страждань, яких зазнав позивач, він оцінює завдану моральну шкоду у розмірі 200 000,00 грн. Позивач ОСОБА_1 , будучи незгодним з розміром моральної шкоди, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди, ухвалити у цій частині нове судове рішення про повне задоволення заявлених позовних вимог, стягнувши з відповідача на його користь моральну шкоду в сумі 200 000 грн., в решті рішення суду залишити без змін. Скаржник зазначає, що при визначенні судом розміру відшкодування моральної шкоди, судом першої інстанції не було враховано, що після вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення, починаючи з жовтня 2018 року у нього значно погіршився стан здоров`я, що підтверджено наданим ним доказами. Також позивач вважає, що суд не врахував того, що через погіршення стану здоров`я він постійно несе витрати на придбання медикаментів для лікування, а також на оплату послуг комунальної установи «Територіальний центр соціального обслуговування, що також підтверджено доказами. Зазначає, що суд залишив поза увагою і те, що через викрадення ОСОБА_2 мобільного телефону він тривалий час залишався без засобів зв`язку та був позбавлений можливості вирішити нагальні питання. Окрім того, позивач вважає, що суд не звернув уваги на розмір його пенсії і на те, що викрадення телефону становило для нього надмірний тягар у придбанні нового телефону. Вказує, що знищення ОСОБА_2 карти пам`яті, де зберігались фотографії та відеозаписи, завдало йому значних моральних страждань, оскільки він не має можливості їх відновити. Позивач зазначає, що суд першої інстанції проігнорував його доводи про те, що він зазнав приниження його честі та гідності з боку ОСОБА_2 , що також спричинило йому значні душевні страждання. Вказує, що судом не враховано і те, що внаслідок вчиненого злочину були порушені і назавжди розірванні родинні зв`язки між ним та сином ОСОБА_3 , оскільки ОСОБА_2 переконав його сина у тому, що я його обмовив і він не скоював злочину, тому син після цих подій припинив з ним спілкування і надання будь-якої допомоги. Вважає, що визначений судом розмір моральної шкоди не є достатнім, розумним та справедливим. Відзив на апеляційну скаргу не подано Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч.13 ст.7, ч.2 ст.369 ЦПК України, оскільки ціна позову менша розміру ста мінімальних заробітних плат. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Позивача не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 26 вересня 2018 року, близько 19.30 години ОСОБА_2 , знаходячись на сходинковій площадці 4-го поверху під`їзду №2 будинку АДРЕСА_1 , скоїв щодо потерпілого ОСОБА_1 кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.186 КК України, за що ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення вироком Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 жовтня 2020 року, та призначено покарання у вигляді п`яти років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, строком на три роки. Зазначений вирок суду набрав законної сили 16 листопада 2020 року. Вказаним вироком суду встановлено, що вартість викраденого ОСОБА_2 , належного ОСОБА_1 мобільного телефону, згідно висновку судово-товарознавчої експертизи становить 373,50 гривень. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 в частині відшкодування матеріальної шкоди виходив з їх законності та обґрунтованості. Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 в частині моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок протиправних дій відповідача, позивачу було спричинено моральну шкоду, позивач зазнав душевних страждань, оскільки було порушено його особисте немайнове право внаслідок викрадення відповідачем майна позивача. Визначаючи розмір моральної шкоди, суд врахував характер та ступінь діяння, особи, яка заподіяла шкоду, моральні страждання позивача та інші наслідки даних обставин, та виходячи із засад розумності та справедливості стягнув з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 10 000 грн. Колегія суддів повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції, як і погоджується з визначеним судом розміром моральної шкоди та не може погодитись з доводами позивача щодо заниженого судом розміру моральної шкоди, з огляду на таке. Рішення суду в частині стягнення матеріальної шкоди не оскаржується і у цій частині апеляційним судом не переглядається. Статтею 3 Конституції України зазначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Право кожної фізичної особи на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної внаслідок порушення їх прав і свобод та законних інтересів, гарантоване статтями 32, 56, 62 Конституції України. Згідно зі ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Відповідно ч.1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Згідно до ч. 2, 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Відповідно до роз`яснень, викладених у пунктах 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступень зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. Колегія суддів погоджується із визначеними судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, які визначені ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року). Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. В зв`язку з чим, колегія судів не бере до уваги доводи апеляційної скарги позивача про те, що розмір стягнутої судом моральної шкоди є надто заниженим, оскільки на думку суду апеляційної інстанції визначений судом розмір відшкодування моральної шкоди відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості. Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами. Оскільки судове рішення залишається без змін, розподіл судових витрат не здійснюється. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381,382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 червня 2022 рокузалишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Повний текст постанови складено 27 жовтня 2022 року. Головуючий: Судді: