Постанова Львівський апеляційний суд № 462/5281/21

Справа № 462/5281/21 Головуючий у 1 інстанції: Мусієвський В.Є. Провадження № 22-ц/811/637/22 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 жовтня 2022 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі: головуючої: Н. П. Крайник суддів: О.М. Ванівського, О.Я. Мельничук розглянувши в місті Львові, в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 25 січня 2022 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» до ОСОБА_1 про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування, - в с т а н о в и в: 26 липня 2021 року ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просило стягнути з відповідача на його користь 25009 грн 46 коп. виплаченого страхового відшкодування. Позов позивач обґрунтовував тим, що 15 березня 2020 року о 16 год. 32 хв. у м. Львові на перехресті вулиць Кульпарківської та Виговського відбулася ДТП за участю автомобіля марки «Опель» номерний знак НОМЕР_1 під керуванням відповідача та транспортного засобу марки «Фіат» номерний знак НОМЕР_2 , внаслідок якої останньому завдано механічні пошкодження. На момент ДТП автомобіль марки «Фіат» номерний знак НОМЕР_2 був застрахований згідно з договором добровільного страхування наземного транспорту № 014034/4605/0000070 від 08 липня 2019 року, за умовами якого позивач взяв на себе зобов`язання відшкодувати шкоду, завдану зазначеному транспортному засобу. Постановою Залізничного районного суду м. Львова від 23 квітня 2020 року у справі № 462/1790/20 відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Страхувальник за договором добровільного страхування наземного транспорту «Каско» № 014034/4605/0000070 від 08 липня 2019 року звернувся до страховика з заявою про подію, що має ознаки страхового випадку, на підставі якої останнім виплачено страхове відшкодування у розмірі 72985 грн 72 коп. 13 серпня 2020 року позивачем від МТСБУ отримано страхове відшкодування у розмірі 47976 грн. 26 коп., яке виплачено з урахуванням зносу автомобіля. Враховуючи наведене, вважає, що різниця у виплаченому ним страховому відшкодуванні і отриманих від МТСБУ грошових коштів повинна бути стягнена з відповідача на його користь. Просив позов задовольнити. Оскаржуваним рішенням у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» до ОСОБА_1 про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування відмовлено. Рішення суду оскаржило Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка». Вважає рішення суду незаконним, необґрунтованим та таким, що постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зазначає, що відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції не врахував обставини справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Зокрема, оскільки на час вчинення ДТП цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки «Опель» номерний знак НОМЕР_1 не була, позивач звернувся до МТСБУ із заявою про здійснення регламентної виплати, яку МТСБУ здійснило в порядку ст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». При цьому, при здійсненні такої виплати МТСБУ керувалося положеннями ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників неземних транспортних засобів», відповідно до якої витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу розраховуються страховиком з урахуванням зносу, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Тому, МТСБУ здійснило на рахунок ПрАТ «СК «УНІКА» регламентну виплату в розмірі 47976 грн 26 коп. з урахуванням зносу автомобіля марки «Фіат» номерний знак НОМЕР_2 . Однак, наявні в матеріалах справи рахунки № 00179 від 01.04.2020 року, № 00129 від 02.04.2020 року та платіжні доручення № 145787 від 07.04.2020 року, № 145788 від 07.04.2020 року є належними доказами фактично здійснених позивачем витрат, зумовлених ДТП, по виплаті страхового відшкодування. Відтак, відповідач, як винуватець ДТП, повинен спатити на користь позивача різницю між сумою страхової виплати за договором добровільного страхування наземного транспорту «Каско» № 014034/4605/0000070 , що становить 72985 грн. 72 коп. та сумою, сплаченою МТСБУ в розмірі 47976 грн 26 коп. Просить рішення суду скасувати та постановити нове, яким позов задовольнити. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України розгляд справи судом апеляційної інстанції проведено без повідомлення учасників справи, тому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних мотивів. Відповідно ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Згідно положень ст.ст.12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до положень ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Згідно ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Згідно ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Згідно ч. 1 ст.

13. Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності та особи з інвалідністю внаслідок війни, що визначені законом, особи з інвалідністю I групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним особі з інвалідністю I групи, у її присутності, звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом. Відповідно до п. 1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку, страховик, відповідно до лімітів відповідальності страховика, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Статтею 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки. Згідно ч. 1 ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування. Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння особами, на яких поширюється дія пункту 13.1 статті 13 цього Закону. Судом встановлено, що 15 березня 2020 року о 16 год. 32 хв. у м. Львові на перехресті вулиць Кульпарківської та Виговського водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Опель» номерний знак НОМЕР_1 , не обрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку та стан транспортного засобу, не дотримався безпечної дистанції, чим порушив вимоги пункту 13.1 Правил дорожнього руху України, та здійснив наїзд на автомобіль марки «Фіат» номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , який зупинився попереду, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Постановою Залізничного районного суду м. Львова від 23 квітня 2020 року у справі № 462/1790/20 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. Зазначена постанова суду набрала законної сили 04 травня 2020 року. На час вчинення ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 як власника наземного транспортного засобу автомобіля марки Фіат» номерний знак НОМЕР_2 була застрахована у ПрАТ «СК «Уніка» відповідно до договору добровільного страхування наземного транспорту «Каско» № 014034/4605/0000070 від 08 липня 2019 року, за умовами якого ПрАТ «СК «Уніка» взяла на себе зобов`язання відшкодувати збитки, завдані внаслідок, зокрема, пошкодження застрахованого транспортного засобу марки «Фіат» номерний знак НОМЕР_2 вигодонабувачу ОСОБА_2 . Згідно пункту 1.2.11 договору добровільного страхування наземного транспорту «Каско» № 014034/4605/0000070 від 08 липня 2019 року, укладеного між ПрАТ «СК «Уніка» та ОСОБА_3 , відшкодування збитків розраховується без урахування зносу деталей, що замінюються при ремонті. 17.03.2020 року власник автомобіля марки «Фіат» номерний знак НОМЕР_2 відповідно до умов договору страхування звернулася до ПрАТ «СК «Уніка» із заявою про здійснення виплати страхового відшкодування у зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою, яка мала місце 15.03.2020 року. Згідно рахунку № 00179 від 01 квітня 2020 року, рахунку № НОМЕР_3 від 02 квітня 2020 року та ремонтної калькуляції № 00348337 від 03 квітня 2020 року, вартість ремонту автомобіля марки «Фіат» номерний знак НОМЕР_2 становить 73 524,04 грн. Як вбачається зі Звіту № 2835 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу, від 03.04.2020 року коефіцієнт фізичного зносу автомобіля марки «Фіат» номерний знак НОМЕР_2 дорівнює нулю, а вартість збитків, завданих пошкодженням вказаного транспортного засобу становить 73524 грн. 04 коп. з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу, який становить 0 (нуль). Відповідно до страхового Акту № 00348337 від 06.04.2020 року, ПрАТ «СК «Уніка» визнало дорожньо-транспортну пригоду, яка мала місце 15 березня 2020 року, страховим випадком та прийняло рішення про виплату страхового відшкодування, яке становить 72 985,72 гривень та виплатило страхувальнику ОСОБА_2 суму страхового відшкодування у розмірі 72 985,72 гривень, що підтверджується платіжними дорученнями № 145787 від 07.04.2020 року та № 145788 від 07 квітня 2020 року. На час вчинення ДПТ винуватець дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 як учасник бойових дій був звільнений від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України відповідно до ст. 13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Тому, позивач ПрАТ «СК «Уніка» звернувся до МТСБУ із заявою про відшкодування суми виплаченого страхового відшкодування. 13 серпня 2020 року МТСБУ виплатило на користь ПрАТ «СК «Уніка» 47976,26 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 1480989 від 13.08.2020 року по справі № 68101 згідно наказу № 7501 від 20 липня 2020 року, т.з. НОМЕР_2 . Звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення з останнього 25009 грн 46 коп. виплаченого страхового відшкодування, позивач посилався на те, що з відповідача підлягає стягненню різниця між виплаченим ОСОБА_2 страховим відшкодування, розрахованим без урахування фізичного зносу автомобіля в розмірі 72 985,72 грн, та сумою відшкодованого МТСБУ збитку з урахуванням фізичного зносу застрахованого транспортного засобу, що становить 47 976,26 грн. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач на підтвердження обгрунтованості позовних вимог не надав суду належних доказів того, що різниця між здійсненою ним страховою виплатою і отриманими від МТСБУ грошовими коштами по справі № 68101 становить суму фізичного зносу автомобіля марки «Фіат» номерний знак НОМЕР_2 . З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується повністю. При цьому колегія суддів враховує, що МТСБУ відшкодувало позивачу суму страхового відшкодування з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, що відповідає положенням ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а страхових - ПрАТ «СК «Уніка», уклавши з ОСОБА_2 договір добровільного страхування наземного транспорту «Каско» № 014034/4605/0000070 від 08 липня 2019 року на відповідних умовах, передбачив у договорі добровільного страхування на власний ризик, розмір страхового відшкодування розраховується без урахування зносу деталей, що замінюються при ремонті, про що також зазначено і у Звіті № 2835 від 03.04.2020 року про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу. Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що районний суд підставно відмовив у задоволенні позовуПрАТ СК «Уніка» до ОСОБА_1 про стягнення 25009 грн 46 коп. виплаченого страхового відшкодування. Доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують, підстав для задоволення скарги та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає. Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 17 жовтня 2022 року. Керуючись ч. 5 ст. 268, ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» залишити без задоволення. Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 25 січня 2022 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 17 жовтня 2022 року. Головуючий: Н.П. Крайник Судді О.М. Ванівський О.Я. Мельничук