Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/14734/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/14734/21 Суддя першої інстанції: Панченко Н.Д. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 жовтня 2022 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача - Степанюка А.Г., суддів - Бужак Н.П., Кобаля М.І., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на прийняте у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 січня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И Л А: У листопаді 2021 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - Відповідач, ГУ ПФ в м. Києві) про: - визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФ в м. Києві, викладеного у листі від 24.09.2021 №25460-25193/Б-02/8-2600/21 та листі-відмові його структурного підрозділу - відділу обслуговування громадян №2 від 22.06.2021 №2600-0205-8/102061; - зобов`язання ГУ ПФ в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки, виданої Офісом Генерального прокурора від 22.04.2021 №21-520зп про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії, за нормами, чинними з 01.01.2021, у розмірі 82% від суми заробітку, без обмеження максимального розміру, починаючи з 01.01.2021, з урахуванням раніше проведених виплат. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27.06.2022 позов задоволено частково: - визнано протиправними та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, оформлені листами від 24.09.2021 №25460-25193/Б-02/8-2600/21 та від 22.06.2021 №2600-0205-8/102061; - зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у місті Києві здійснити з 01.01.2021 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років без обмежень її максимального розміру, з розрахунку 82 відсотки від розміру місячної заробітної плати, визначеної у довідці Офісу Генерального прокурора №21-520зп від 22.04.2021, з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що право Позивача на перерахунок пенсії є беззаперечним, а передумовою для його проведення є оформлення уповноваженим органом довідки про розмір грошового забезпечення. Підкреслив, що Відповідач зобов`язаний перерахувати пенсію Позивачу без обмежень її максимального розміру з розрахунку 82 відсотки від розміру місячної заробітної плати, оскільки рішенням суду, яке набрало законної сили, було зобов`язано орган Пенсійного фонду України проводити виплату пенсії ОСОБА_1 саме у такому розмірі. Відмовляючи у задоволенні іншої частини позовних вимог, суд зазначив, що рішення суду не підлягає негайному виконанню з огляду на те, що у ньому відсутні вказівки до стягнення визначеної суми коштів. Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що перерахунок пенсії Позивача згідно виданої Офісом Генерального прокурора довідки від 22.04.2021 №21-520зп не було проведено з огляду на те, що її розмір внаслідок такого перерахунку зменшиться з урахуванням максимального розміру. Зауважує, що пенсія в силу ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» обчислюється з 60% місячної (чинної) заробітної плати та обмежується максимальним розміром в силу норм чинного законодавства. Наголошує, що з 01.04.2021 ГУ ПФ у м. Києві не здійснює фінансування виплати пенсій, оскільки такі повноваження перекладені виключно на Пенсійний фонд України. Підкреслює, що перерахунок пенсії неможливо здійснити раніше, ніж дата видачі довідки. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.02.2022 відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції, які надійшли до Шостого апеляційного адміністративного суду 20.10.2022. Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.10.2022 призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оскільки рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог не є предметом апеляційного оскарження, то судова колегія вважає за необхідне здійснювати перевірку його законності та обґрунтованості у межах доводів та вимог апеляційної скарги ГУ ПФ в м. Києві. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати, виходячи з такого. Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 з травня 2007 року перебуває на обліку у ГУ ПФ в м. Києві та отримує пенсію за вислугу років згідно ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (а.с. 12). Наказом Генерального прокурора України від 23.03.2017 №299-ц Позивача звільнено з посади заступника начальника управління внутрішньої безпеки та захисту працівників прокуратури - начальника відділу службових розслідувань, запобігання та протидії корупції, захисту працівників прокуратури Генеральної прокуратури України у зв`язку з реорганізацією органу прокуратури відповідно до вимог п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» та п. 1 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України (а.с. 15). Судом першої інстанції встановлено, що Офіс Генерального прокурора надав ОСОБА_1 на підставі рішень Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(ІІ)/2019 та від 26.03.2020 №6-р/2020 довідку від 22.04.2021 №21-520зп про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій, за нормами, чинними на 01.01.2021, за відповідною (прирівняною) посадою заступник начальника управління-начальника відділу, в сумі 80 929,34 грн (а.с. 17). У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФ в м. Києві із заявою про перерахунок пенсії, до якої було додано, зокрема, згадану вище довідку (а.с. 16). Листом від 22.06.2021 №2600-0205-8/102061 Відповідач повідомив Позивача про проведення перерахунку пенсії та станом на 01.06.2021 її розмір з урахуванням обмежень максимального розміру складає 17 690,00 грн. Крім того, у листі з посиланням на ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» і п. 13-2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» зазначено про відсутність підстав для перерахунку пенсії без обмеження максимального розміру (а.с. 21-22). У подальшому, за наслідками розгляду скарги Позивача від 26.08.2021 №ВЕБ-26002-Ф-С-21-075012 щодо відсутності жодної відповіді за заявою про перерахунок пенсії (а.с. 18) Відповідач листом від 24.09.2021 №25460-25193/Б-02/8-2600/21 повідомив останнього, що оскільки у випадку перерахунку пенсії розмір останній зменшиться з урахуванням обмежень, то в її перерахунку було відмовлено (а.с. 19-20). Поміж іншим, судом першої інстанції також встановлено, що рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 21.09.2020 у справі №753/8209/17, яке набрало законної сили 12.03.2021, заяву ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за виключними обставинами в адміністративній справі № 753/8209/17 задоволено частково: - постанову Дарницького районного суду міста Києва від 09.11.2017 в адміністративній справі № 753/8209/17 скасовано; - позовні вимоги задоволено частково; - зобов`язано ГУ ПФ в м. Києві провести перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 13.12.2019, виходячи з розрахунку 82% від суми місячної заробітної плати, на підставі довідки Генеральної прокуратури України від 30.03.2017 № 18-164зп, без обмеження максимального розміру пенсії, та здійснити відповідні виплати з урахуванням фактично сплачених сум. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. На підставі встановлених вище обставин, виходячи з системного аналізу приписів ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ від 05.11.1991 (далі - Закон №1789), ст. 86, п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII від 14.10.2014 (далі - Закон №1697), рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(ІІ)/2019, постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури», постанови Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1155 «Про умови оплати праці прокурорів», а також позиції Верховного Суду, наведеної у постанові від 14.09.2020 у справі №560/2120/20, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що пенсія Позивача підлягає перерахунку виходячи із відсоткового значення станом на час призначення, а саме у розмірі 82% грошового забезпечення та без обмеження її максимальним розміром, про що вказано у рішенні суду у справі №753/8209/17. Однак з такими висновком суду першої інстанції не можна погодитися з огляду на таке. На час призначення ОСОБА_1 пенсії (травень 2007 року) особливості пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих прокуратури визначалися статтею 50-1 Закону №1789-ХІІ. Відповідно до частини 1 цієї правової норми прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку. Згідно ч. 12 ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи (ч. 17 ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ). До статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ вносилися зміни Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VI (далі - Закон № 3668-VI), унаслідок яких наведена вище частина 17 статті 50-1 Закону №1789-ХІІ з 1 жовтня 2011 року стала 18, - тобто відбулась зміна порядкового номеру частини статті, що регламентувала порядок та підстави перерахунку пенсії, проте її текст залишився незмінним. 14.10.2014 ухвалено Закон України «Про прокуратуру» № 1697-VІІ. У первинній редакції частина 12 статті 86 цього Закону мала такий текст: «Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки». Отже, первинна редакція наведеної правової норми та частина 17 (з 1 жовтня 2011 року - 18) статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ містили аналогічні за змістом положення щодо підстав та порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених працівникам прокуратури. Розділ XII «Прикінцеві положення» Закону № 1697-VІІ щодо набрання ним чинності (в розрізі конкретних статей закону) неодноразово змінювався, переважна більшість статей (у тому числі й стаття 86) цього Закону набрали чинності з 15.07.2015. Водночас з 15.07.2015 втратив чинність Закон № 1789-XII (крім пункту 8 частини 1 статті 15, частини 14 статті 16, абзацу 1 частини 2 статті 462, статті 47, частини 1 статті 49, частини 5 статті 50, частин 3, 4, 6 та 11 статті 50-1, частини 3 статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів). 01.01.2015 набрав чинності Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 № 76-VIII (далі - Закон № 76-VIII), яким, зокрема, частину 18 статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ (діяла до 15.07.2015) та частину 20 статті 86 Закону № 1697-VІІ (набрала чинності 15.07.2015) викладено у новій редакції, відповідно до якої умови на порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Прийняття зазначеного Закону, як убачається із пояснювальної записки до його законопроекту, було обумовлено необхідністю реалізації заходів щодо економного та раціонального використання державних коштів та приведення до фінансових можливостей держави дії положень окремих законів України, створення умов для стабілізації фінансового стану держави та удосконалення окремих положень соціальної політики. Таким чином, починаючи з 01.01.2015, в Україні жоден закон не визначав ані умов (підстав), ані порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених на підставі Законів України «Про прокуратуру». Законодавець повноваження на встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури після 01.01.2015 делегував Кабінету Міністрів України. 13 грудня 2019 року Конституційний Суд України ухвалив рішення № 7-р(II)/2019, яким: - визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини 20 статті 86 Закону № 1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України; - положення частини 20 статті 86 Закону № 1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. До того ж Конституційний Суд України установив такий порядок виконання цього рішення: - частина 20 статті 86 Закону № 1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення; - частина 20 статті 86 Закону № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції: «

20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки». Отже, з моменту прийняття зазначеного рішення правові підстави для проведення перерахунку пенсій, призначених на підставі Закону №1789-ХІІ, визначені положеннями частини 20 статті 86 Закону № 1697-VII. Тим часом, із прийняттям Закону № 1697-VII запроваджений новий порядок розрахунку заробітної плати прокурорів. Так, відповідно до положень статті 81 цього Закону, посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. З 1 січня 2021 року посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, а з 1 січня 2022 року - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора окружної прокуратури з коефіцієнтом, визначеним у частині 4 цієї правової норми. Оскільки на момент виникнення спірних правовідносин питання розміру заробітної плати прокурора, так само як і розміру його пенсійного забезпечення, врегульовані положеннями Закону № 1697-VII, то колегія суддів приходить до висновку, що правові підстави для застосування положень Закону №1789-ХІІ у відповідній частині відсутні. Відмінний підхід призведе до нерівного становища осіб, яким пенсійне забезпечення призначено за Законом №1789-ХІІ, та осіб, яким таке забезпечення призначено за діючим Законом. Як вбачається із матеріалів справи, довідка про розмір заробітної плати від 22.04.2021 №21-520зп видана саме на підставі положень Закону №1697-VII. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з твердженням Відповідача, що проведення перерахунку на підставі такої довідки має здійснюватися виходячи з процентного розміру пенсії, встановленого положеннями ст. 86 Закону №1697-VII. Крім іншого, суд апеляційної інстанції зауважує, що у рішенні Конституційного Суду України від 22.05.2018 №5-р/2018 зазначено, що положення частини першої статті 22 Конституції України необхідно розуміти так, що при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності. Колегія суддів зазначає, що гарантією належного пенсійного забезпечення працівників прокуратури є право на безумовний перерахунок розміру пенсії у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Таке право за своєю суттю направлене на збільшення розміру виплачуваної працівнику прокуратури пенсії, а гарантія дотримання конституційного права на соціальний захист, зокрема щодо недопущення зменшення такого розміру у випадку перерахунку пенсії, має бути забезпечена виплатою пенсії в раніше встановленому розмірі. Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає до правовідносин щодо визначення відсоткового значення розміру пенсії, право на перерахунок якої виникло після набранням чинності Законом №1697-VII, повинні застосовуватись виключно норми цього Закону, зокрема частини другої статті 86, якими встановлено, що пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати працівників прокуратури, а не норма, що визначає розмір місячного (чинного) заробітку у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії. Указані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, наведеній у постановах від 21.12.2021 у справі №580/5962/20, від 30.12.2021 у справі №500/101/21, від 12.01.2022 у справі №140/16989/20, від 05.05.2022 у справі №580/4123/21, від 08.06.2022 у справі №620/2708/21. Водночас, у справі №560/2120/20 Велика Палата Верховного Суду прийшла до висновку, що з 13.12.2019 особи, яким пенсії призначені відповідно до Закону № 1789-ХІІ або Закону № 1697-VII, мають право на перерахунок пенсії у зв`язку з підвищенням заробітної плати працівників прокуратури (зокрема, на підставі Постанови № 657) і такі пенсії перераховуються з 13.12.2019, питання застосування розміру відсотків так само як і питання застосування обмежень розміру пенсії в межах справи №560/2120/20 не вирішувалося і відповідні правові висновки Верховним Судом не приймалися. Судовою колегією враховується, що на час звернення ОСОБА_1 із заявою від 04.06.2021 про перерахунок пенсії (а.с. 16) стаття 50-1 Закону №1789-ХІІ відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону № 1697-VII у частині перерахунку пенсії втратила чинність. З огляду на наведене на спірні правовідносини поширюються положення ч. 2 ст. 86 Закону №1697-VII, в силу вимог яких пенсія працівникам прокуратури призначається (перераховується) в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати. За таких обставин колегія суддів погоджується з твердженням Відповідача, що проведення перерахунку на підставі виданої у квітні 2021 року довідки має здійснюватися виходячи з процентного розміру пенсії, встановленого положеннями ст. 86 Закону №1697-VII. Щодо доводів Апелянта про необхідність перерахунку пенсії Позивача згідно Офісу Генерального прокурора від 22.04.2021 №21-520зп із застосуванням обмеження максимальним розміром десяти прожиткових мінімумів, колегія суддів зазначає таке. За змістом ст. 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VI (який набрав чинності 01.10.2011) максимальний розмір пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України «Про прокуратуру», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Цим Законом було внесено зміни до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ, положення частини п`ятнадцятої якої викладено в аналогічній редакції. При цьому абзацом першим пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668-VI встановлено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом. Абзацом другим цього пункту визначено, що пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої ст. 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), установленому цим Законом. На думку колегії суддів, положення пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668-VI спрямовані на врегулювання питань, які виникли у зв`язку із застосуванням цього Закону стосовно осіб, у яких розмір пенсії на момент набрання чинності цим Законом перевищував максимальний розмір, а саме - надання права на отримання пенсії у розмірі, який перевищує максимальний, без можливості її перерахунку до моменту, коли такий розмір відповідатиме максимальному розміру пенсії. Водночас з моменту, коли особа набуде право на перерахунок, на розмір її пенсії будуть поширюватися загальні правила щодо обмежень. Закон України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ утратив чинність (крім окремих положень, які не стосуються спірних правовідносин) у зв`язку з набранням чинності Законом України «Про прокуратуру» №1697-VІІ, за правилами абзацу шостого частини п`ятнадцятої статті 86 якого максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Ураховуючи наведене, з моменту набрання чинності Законом № 1697-VІІ питання призначення та перерахунку пенсій працівникам прокуратури врегульовувалися нормами цього Закону, зокрема, статтею 86, частиною п`ятнадцятою якої були встановлені обмеження пенсії максимальним розміром. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що пункт 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668-VI не скасовує обмеження максимального розміру пенсії, призначеної працівнику прокуратури до набрання чинності цим Законом, а встановлює особливе регулювання щодо застосування такого обмеження до осіб, яким пенсія призначена до набрання чинності Законом № 3668-VI, і в яких розмір пенсії на момент набрання чинності цим Законом перевищував максимальний розмір. Зокрема, шляхом надання права на отримання пенсії у розмірі, який перевищує максимальний, без можливості її перерахунку до моменту, коли такий розмір відповідатиме максимальному розміру пенсії. Водночас з моменту відповідності розміру пенсії максимальному розміру пенсії, - поширення на її розмір загальних правил щодо обмежень, установлених статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ, а з 14.10.2014 - абзацом шостим частини п`ятнадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VІІ. Матеріалами справи підтверджується, що внаслідок перерахунку пенсії ОСОБА_1 її розмір перевищив максимальний, що, у свою чергу свідчить, що перерахунок такої пенсії ГУ ПФ в м. Києві було проведено. З огляду на наведене, на спірні правовідносини поширюються положення абзацу шостого частини п`ятнадцятої ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VІІ, які встановлюють обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність. Отже, є помилковим висновок суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 щодо здійснення перерахунку пенсії без обмеження її максимальним розміром. Окрім того, аналізуючи питання правомірності встановлення таких обмежень, необхідно зазначити, що Конституційний Суд України неодноразово висловлював позицію щодо можливості встановлення обмежень розміру соціальних виплат. Так, відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної у рішенні від 26.12.2011 № 20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави. Окрім того, аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що, неодноразово висловлюючи правову позицію щодо можливості обмеження розміру соціальних виплат, ЄСПЛ, не заперечуючи право держав зменшувати такий розмір, не сформулював правової позиції щодо достатнього розміру таких соціальних виплат, підкреслюючи водночас необхідність забезпечення прозорості, недискримінаційного характеру відповідних змін, не покладення надмірного тягаря на заявників внаслідок такого втручання держави. Така практика свідчить про достатньо широке «поле» для розсуду, яке ЄСПЛ залишає державам у питаннях соціального забезпечення. Наведене свідчить про те, що ЄСПЛ визнає можливість того, що виплати соціального страхування можуть бути зменшені або припинені, однак, розглядаючи питання відповідності таких дій, у кожній конкретній справі ураховує всі відповідні обставини справи і з`ясовує: чи було законним таке втручання, чи переслідувало легітимну мету таке втручання та чи не поклало таке втручання надмірний тягар на особу, якої це стосується. За аналогічних обставин ЄСПЛ не констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції (справа Valkov and Others v. Bulgaria (заява № 2033/04); справа Khoniakina v. Georgia (заява № 17767/08). Хоча виплати соціального страхування є «майном» у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, однак обмеження максимальним розміром пенсій працівникам прокуратури не може вважатися порушенням їх права володіння цим майном, оскільки такі здійснені державою шляхом введення нових законодавчих положень з метою регулювання політики соціального забезпечення. Встановлені обмеження не є непропорційними та не призводять до порушення сутності пенсійних прав. Водночас розмір пенсії працівників прокуратури, з урахуванням встановлених обмежень максимальною сумою, залишається вищим середньомісячного розміру пенсії в Україні. Тобто, встановлення максимального розміру пенсії для працівників прокуратури не поставило їх у невигідне становище, оскільки їх право на соціальне забезпечення було за ними збережене, вони не були позбавлені своїх засобів для існування і не були піддані ризикові недостатності таких засобів для життя. Тому встановлення максимального розміру пенсії не можна вважати таким, що поклало на працівників прокуратури надмірний чи непропорційний тягар, чи порушило їх право на мирне володіння своїм майном. При цьому таке обмеження не є дискримінаційним, оскільки стосується не лише працівників прокуратури, а й інших категорій пенсіонерів, зокрема поширюється на пенсії, призначені відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення». Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією висловленою Верховним Судом у вже згаданій вище постанові від 21.12.2021 у справі № 580/5962/20, а також, зокрема, у постановах від 08.06.2022 у справі №620/2708/21, від 05.05.2022 у справі № 580/3812/21, від 25.01.2022 у справі № 580/419/21, від 17.01.2022 у справі № 560/1111/20. За таких обставин колегія суддів погоджується з твердженням Відповідача, що проведення перерахунку на підставі виданої у квітні 2021 року довідки має здійснюватися виходячи з процентного розміру пенсії, встановленого положеннями ст. 86 Закону №1697-VII, із обмеженням максимального розміру пенсії. Посилання суду першої інстанції на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 21.09.2020 у справі №753/8209/17 в якості преюдиційного факту для застосування до перерахунку пенсії Позивача саме у розмірі 82% від суми місячної заробітної плати, а не 60%, та без обмеження пенсії максимальним розміром, є помилковим, з огляду на таке. Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Водночас передбачене вказаною нормою процесуального права звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Адміністративний суд не повинен сприймати як обов`язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях за інших адміністративних, цивільних чи господарських справ. Для спростування преюдиційних обставин, передбачених частиною четвертою ст. 78 КАС України, учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами ст. 90 КАС України. При цьому суд також повинен враховувати вимоги частини четвертої ст. 9 КАС України щодо необхідності офіційного з`ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках витребувати ті докази, яких, на його думку, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається. Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу. Указаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду наведеній у постанові від 23.09.2022 у справі № 821/203/18. У розрізі наведеного колегія суддів зауважує, що згідно ч. 7 ст. 78 КАС України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду. Таким чином, наявність у судовому рішенні в іншій, зокрема, адміністративній справі, висновку щодо про необхідність здійснення перерахунку пенсії Позивача з розрахунку 82% від суми місячної заробітної плати та без обмеження максимального розміру пенсії, не може бути беззастережною підставою для задоволення позову в межах даної справи, з огляду на таке. Спірні відносини у справі №753/8209/17 виникли у березні 2017 року. Предметом позову було зобов`язання Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Генеральної прокуратури України від 30.03.2017 № 18-164зп. Місцевий суд розглядав справу відповідно до чинного на той час законодавства, у подальшому у вказане рішення було переглянуто з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 № 7-р(ІІ)/2019. Проте, як вбачається із матеріалів справи, рішення в якій переглядається в апеляційному порядку, предметом цього позову є зобов`язання Відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії Позивачу на підставі нової довідки Офісу Генерального прокурора, виданої у квітні 2021 року, за період з 01.01.2021 і вказана довідка видана саме на підставі положень Закону №1697-VII. Таким чином, обставини справи №753/8209/17 є відмінними від справи №320/14734/21, позаяк спірним є перерахунок пенсії на підставі довідки Офісу Генерального прокурора від 22.04.2021 №21-520зп, а не довідки Генеральної прокуратури України від 30.03.2017 №18-164зп, а тому суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку поро преюдиційність щодо справи №320/14734/21 обставин, встановлених судовим рішенням у справі № №753/8209/17. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Таким чином, суд першої інстанції не врахував особливостей правового регулювання перерахунку пенсії прокурорів за чинного правового регулювання та прийшов до помилкового висновку про преюдиційний характер справи №753/8209/17 щодо цього спору. Наведені вище обставини є підставою для скасування судового рішення. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Приписи п. п. 1, 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати та прийняти у ній нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - задовольнити повністю. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 січня 2022 року - скасувати. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Суддя-доповідач А.Г. Степанюк Судді Н.П. Бужак М.І. Кобаль Повний текст постанови складено та підписано 26 жовтня 2022 року.