Постанова 4855 № 320/5251/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/5251/21 Суддя (судді) першої інстанції: Лапій С.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 жовтня 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Парінова А.Б., суддів: Грибан І.О. Ключковича В.Ю. при секретарі судового засідання Почепі В.В., за участю учасників судового процесу: від позивача: не прибув від відповідача (апелянта): Мосінзова І.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Виконавчого комітету Березанської міської ради Київської області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2022 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Березанської міської ради Київської області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, - ВСТАНОВИВ: До Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_2 (змінено прізвище на ОСОБА_3 ) з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Березанської міської ради Київської області, в якому просила суд: - визнати протиправним та скасувати розпорядження Виконавчого комітету Березанської міської ради від 31.03.2021 № 52-К про її звільнення з посади головного спеціаліста відділу з земельних питань управління містобудування, архітектури та землекористування виконавчого комітету Березанської міської ради; - поновити її на роботі на посаді головного спеціаліста відділу з земельних питань управління містобудування, архітектури та землекористування Виконавчого комітету Березанської міської ради з 01 квітня 2021 року; - стягнути з Виконавчого комітету Березанської міської ради Київської області на її користь суму середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, починаючи з 01.04.2021 по час ухвалення рішення у справі з відповідними відрахуваннями установлених законом податків та інших обов`язкових платежів. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що оскаржуване розпорядження є протиправним, оскільки відповідачем не було дотримано процедури звільнення. Вказала, що їй не було запропоновано вакантної посади, яку вона могла би обійняти відповідно до своєї кваліфікації. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2022 року позов задоволено частково: - визнано протиправним та скасовано розпорядження Виконавчого комітету Березанської міської ради від 31.03.2021 № 52-К "Про звільнення ОСОБА_2 "; - поновлено гр. ОСОБА_2 на посаді головного спеціаліста відділу з земельних питань управління містобудування, архітектури та землекористування виконавчого комітету Березанської міської ради або на рівнозначній посаді з 01.04.2021; - стягнуто з Виконавчого комітету Березанської міської ради на користь гр. ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.04.2021 по день прийняття рішення у справі у розмірі 146346 (сто сорок шість тисяч триста сорок шість) грн. 76 коп., з вирахуванням обов`язкових податків та зборів; - допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення гр. ОСОБА_2 на посаді головного спеціаліста відділу з земельних питань управління містобудування, архітектури та землекористування виконавчого комітету Березанської міської ради або на рівнозначній посаді з 01.04.2021 та в частині стягнення з Виконавчого комітету Березанської міської ради на користь гр. ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць, з вирахуванням обов`язкових податків та зборів; - у решті позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідачем (надалі - апелянт) подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування всіх обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким залишити позовну заяву без розгляду. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує на те, що судом першої інстанції при прийняті рішення застосував Закон України «Про місцеві державні адміністрації», а зовсім проігнорував Закони України «Про місцеве самоврядування в Україні» та «Про службу в органах місцевого самоврядування» тобто неправильно застосував норми матеріального права, що є підставою для скасування судового рішення. Крім того, апелянт зазначає, що судом першої інстанції тривалий час не розглядав справу. В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити. Позивач заперечує проти апеляційної скарги відповідача в повному обсязі, з підстав зазначених у письмовому відзиві на апеляційну скаргу. Позивачем заявлено клопотання про заміну позивача у даній справі з ОСОБА_2 на ОСОБА_4 , у зв`язку з укладенням шлюбу з ОСОБА_5 , який був зареєстрований 18 серпня 2022 року Бориспільським Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Бориспільському районі Київської області ЦМУ МЮ (м. Київ) про що було видано свідоцтво № НОМЕР_1 . Колегією суддів досліджено матеріали справи та прийнято рішення про зміну прізвища позивача з ОСОБА_6 на ОСОБА_3 , у зв`язку з укладанням шлюбу. Від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за її відсутності. Відповідно до положень статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що розпорядженням ВК Березанської міської ради від 06.06.2016 року № 115-К ОСОБА_2 призначено на посаду спеціаліста відділу землекористування виконавчого комітету Березанської міської ради. Зазначеним розпорядженням позивачці присвоєно 13-й ранг посадової особи органу місцевого самоврядування. Розпорядженням від 03.09.2018 року №110-К позивачці присвоєно 12-й ранг посадової особи органу місцевого самоврядування. Розпорядженням ВК Березанської міської ради від 29.03.2019 року № 42-К у зв`язку з реорганізацією відділу землекористування та агропромислового розвитку виконавчого комітету Березанської міської ради відповідно до рішення Березанської міської ради від 22.01.2019 №641-59 "Про затвердження загальної чисельності та структури апарату Березанської міської ради та її виконавчого комітету" позивачку переведено на конкурсній основі на посаду начальника відділу з земельних питань управління землекористування та агропромислового розвитку виконавчого комітету Березанської міської ради та присвоєно 11-й ранг посадової особи органу місцевого самоврядування. Розпорядженням ВК Березанської міської ради від 30.08.2019 року № 119-К позивачку переведено на посаду головного спеціаліста відділу агропромислового розвитку управління землекористування та агропромислового розвитку виконавчого комітету Березанської міської ради. Рішенням відповідача від 09.01.2020 року №964-83 VII та розпорядженням від 10.02.2020 № 19-К у зв`язку із змінами в структурі позивачку переведено на посаду головного спеціаліста відділу з земельних питань управління містобудування, архітектури та землекористування виконавчого комітету Березанської міської ради. Рішенням Березанської міської ради від 12.01.2021 року №96-06-VIII "Про затвердження структури та загальної чисельності Березанської міської ради на 2021 рік" затверджено структуру та загальну чисельності Березанської міської ради на 2021 рік. Рішенням Березанської міської ради від 26.01.2021 року № 103-07-VIII "Про виконавчі органи Березанської міської ради та затвердження положень про них" ліквідовано управління містобудування, архітектури та землекористування виконавчого комітету Березанської міської ради та створено відділ архітектури та містобудування виконавчого комітету Березанської міської ради та відділ з земельних та екологічних питань виконавчого комітету Березанської міської ради. На підставі розпорядження міського голови від 28.01.2021 року № 9-к "Про попередження працівників Березанської міської ради про зміну істотних умов праці та можливе вивільнення у зв`язку із скороченням штатної чисельності" позивачку під особистий підпис було попереджено про можливе вивільнення 01.02.2021. Одночасно із повідомленням про можливе вивільнення їй було запропоновано взяти участь у конкурсі на вакантну посаду головного спеціаліста відділу з земельних та екологічних питань ВК Березанської міської ради. Як вбачається з попередження від 01.02.2021 року, позивачка погодилася взяти участь у конкурсі. Конкурс на заміщення вакантних посад посадових осіб Березанської міської ради відбувся 23.03.2021 року. Позивачка взяла участь у зазначеному конкурсі та за результатами його проходження набрала 19 балів. Як вбачається із протоколу конкурсної комісії від 23.03.2021 року № 2, комісія вирішила вважати ОСОБА_2 , ОСОБА_7 такими, що успішно пройшли конкурс на заміщення вакантної посади головного спеціаліста відділу з земельних та екологічних питань виконавчого комітету Березанської міської ради. Рекомендувати ОСОБА_7 у призначенні на посаду головного спеціаліста відділу з земельних та екологічних питань виконавчого комітету Березанської міської ради. Позивачка 30.03.2021 року звернулася до Березанського міського голови із заявою, в якій просила перевести її на вакантну посаду головного спеціаліста відділу з земельних та екологічних питань ВК Березанської міської ради у зв`язку з ліквідацією управління містобудування, архітектури та землекористування ВК Березанської міської ради з 31.03.2021 або запропонувати іншу рівнозначну посаду відповідно до ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України. Розпорядженням ВК Березанської міської ради від 31.03.2021 року № 52-К позивачку звільнено із займаної посади з 01.04.2021 року, згідно п.1 ст.40 КЗпП України у зв`язку із скороченням штатної чисельності. Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням, позивачка звернулася до суду за захистом своїх прав. Приймаючи рішення про задоволення частково позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що відповідачем при звільненні позивачки згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України не дотримано приписи статті 49-2 КЗпП України щодо забезпечення відповідачем гарантованих позивачці прав на сприяння у збереженні роботи та дотримання процедури її вивільнення. У свою чергу, звільнення працівника з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника. Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке. В силу вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди захищається законом. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації. Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади. Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою. Згідно статті 5 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" склад місцевих державних адміністрацій формують голови місцевих державних адміністрацій. У межах бюджетних асигнувань, виділених на утримання відповідних місцевих державних адміністрацій, а також з урахуванням вимог статті 18 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", їх голови визначають структуру місцевих державних адміністрацій. Відповідно до статті 44 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" голова місцевої державної адміністрації затверджує положення та визначає структуру апарату, призначає на посади і звільняє з посад керівників та інших працівників структурних підрозділів апарату. Згідно статті 47 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" фінансове забезпечення місцевих державних адміністрацій здійснюється за рахунок Державного бюджету України. Гранична чисельність, фонд оплати праці працівників і витрати на утримання місцевих державних адміністрацій та їх апаратів встановлюються Кабінетом Міністрів України. Граничну чисельність, фонд оплати праці працівників структурних підрозділів місцевої державної адміністрації, в межах виділених асигнувань, визначає голова відповідної місцевої державної адміністрації. Типове положення про структурні підрозділи місцевої державної адміністрації та рекомендаційний перелік її структурних підрозділів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Постановою КМ України від 26.09.2012 року № 887 затверджено Типове положення про структурний підрозділ місцевої державної адміністрації (надалі -Положення № 887). Згідно п. 1- п.5 Положення № 887 структурний підрозділ місцевої держадміністрації (далі - структурний підрозділ) утворюється головою місцевої держадміністрації, входить до її складу і в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці забезпечує виконання покладених на цей підрозділ завдань. Структурний підрозділ підпорядкований голові місцевої держадміністрації, а також підзвітний і підконтрольний відповідним міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади. Структурний підрозділ у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, наказами міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, розпорядженнями голови місцевої держадміністрації, а також положенням про структурний підрозділ. Вид структурного підрозділу (департамент, управління, відділ, сектор, інший структурний підрозділ, передбачений законом) та його статус як юридичної особи публічного права визначаються головою місцевої держадміністрації. Основним завданням структурного підрозділу є забезпечення реалізації державної політики у визначеній одній чи кількох галузях на відповідній території. Відповідно до абз. 2 пункту 4 Постанови КМ України від 12.03.2005 № 179 "Про упорядкування структури апарату центральних органів виконавчої влади, їх територіальних підрозділів та місцевих державних адміністрацій" (надалі - Постанова КМУ № 179) у складі апарату районних державних адміністрацій, їх самостійних управлінь, відділів та інших структурних підрозділів, територіальних підрозділів центральних органів виконавчої влади в районах та містах обласного значення можуть утворюватися (якщо інше не передбачено актами, що мають вищу юридичну силу) відділи з штатною чисельністю не менш як 3 одиниці та сектори з штатною чисельністю не менш як 2 одиниці. Згідно абз. 9 пункту 4 Постанова КМУ № 179 у разі недоцільності утворення у складі апарату місцевих державних адміністрацій, їх структурних підрозділів, зазначених у пункті 3-1 цієї постанови, територіальних підрозділів центральних органів виконавчої влади підрозділів, зазначених в абзацах першому та другому цього пункту, для виконання окремих функцій вводяться посади відповідних спеціалістів. З аналізу вищезазначених норм права вбачається, судом першої інстанції зроблено обґрунтований про те, що відповідач вправі самостійно визначати свою організаційну структуру, встановлювати чисельність працівників і штатний розпис. Так, підстави припинення трудового договору передбачені статтею 36 КЗпП України. Відповідно до частини 4 якої у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини 1 статті 40). Пунктом 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, на підставі якого припинено державну службу позивача, передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. При цьому, згідно з частинами 1 і 3 статті 49-2 Кодексу законів про працю України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. Обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення. Отже, звільнення з підстав, зазначених у пункті 1 статті 40 КЗпП України, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації (частина друга, частина четверта статті 40 КЗпП України). Таким чином однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року N 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" (надалі - постанова Пленуму ВСУ) містяться роз`яснення, згідно з якими при розгляді спорів про звільнення за пунктом 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. З матеріалів справи вбачається, що Рішенням Березанської міської ради від 26.01.2021 № 103-07-VIII "Про виконавчі органи Березанської міської ради та затвердження положень про них" ліквідовано управління містобудування, архітектури та землекористування виконавчого комітету Березанської міської ради та створено відділ архітектури та містобудування виконавчого комітету Березанської міської ради та відділ з земельних та екологічних питань виконавчого комітету Березанської міської ради. Колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи відсутній штатний розпис апарату Березанської міської ради та їх виконавчих комітетів, інших виконавчих органів, який діяв до січня 2021 року, як і відсутні докази того, що штат в управлінні містобудування, архітектури та землекористування виконавчого комітету Березанської міської ради перевищував посади у новоствореному відділі архітектури та містобудування виконавчого комітету Березанської міської ради та відділ з земельних та екологічних питань виконавчого комітету Березанської міської ради. В той же час, суд першої інстанції вірно звернув увагу на той факт, що в матеріалах справи відсутні докази пропонування позивачці одночасно із попередженням про вивільнення жодної вакантної посади, яка з`явилися на підприємстві протягом усього періоду оптимізації та існувала на день звільнення. З аналізу матеріали справи колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем при звільненні позивачки згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України не дотримано приписи статті 49-2 КЗпП України щодо забезпечення відповідачем гарантованих позивачці прав на сприяння у збереженні роботи та дотримання процедури її вивільнення. У свою чергу, звільнення працівника з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника. Відповідно до частини 1 статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. У постанові Верховного Суду України від 23.03.2016 року по справі №6-2748цс15 викладено правовий висновок про те, що під час звільнення працівника на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України у зв`язку зі змінами в організації праці, у тому числі скорочення штату працівників, необхідно дотримуватись гарантій, передбачених ст.49-2 КЗпП України. Враховуючи той факт, що позивачка не може бути поновлена на попередній посаді у зв`язку з її скороченням, суд вважає, що вона підлягає поновленню на роботі на рівнозначній посаді з урахуванням вимог ст. 49-2 КЗпП України. Такий спосіб захисту порушених прав працівника є ефективним та забезпечує поновлення прав у відповідності до ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Суд вважає, що вказана процедура поновлення незаконно звільненого працівника на рівнозначній посаді є загальною, тому, приймаючи до уваги той факт, що суд не вправі втручатися в прийняття власником підприємства рішень щодо зміни в організації структури та чисельності працівників, такий спосіб захисту не потребує конкретизації та уточнення у судовому рішенні та узгоджується з вищезазначеними нормами права, тобто їм не суперечить. Таким чином, власник або уповноважений ним орган мають вжити заходи щодо відновлення існуючих до моменту звільнення працівника відносин між працівником та роботодавцем, з врахуванням обставин вказаних вище, в тому числі і на раніше займаній посаді або рівнозначній, з врахуванням структури або штату підприємства. Оскільки позивачці не пропонувалися всі наявні вакантні посади на момент звільнення, відповідачем гарантованих прав на сприяння у збереженні роботи та дотримання процедури її вивільнення не дотримано, отже оскаржуване розпорядження підлягає визнанню протиправним та скасуванню, а позивачку слід поновити на посаді головного спеціаліста відділу з земельних питань управління містобудування, архітектури та землекористування виконавчого комітету Березанської міської ради або на рівнозначній посаді з 01.04.2021 року із стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Відповідно до положень статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими "Порядком обчислення середньої заробітної плати", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок). Пунктом 2 абзацом 3 Порядку № 100 встановлено, що обчислення середньої заробітної плати, передбачено, що у всіх інших випадках (крім випадків обчислення середньої заробітної плати для оплати щорічної відпустки) збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Відповідно до пункту 8 абзацу 1 Порядку № 100, обчислення середньої заробітної плати нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Згідно із пунктом 6 абзацом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" від 24.12.1999 № 13, при задоволенні вимог про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Як вбачається з матеріалів справи, що відповідачем надано суду першої інстанції розрахунок середньої заробітної плати позивачки, з якого слідує, що середньомісячний заробіток складає 67584,70 грн, середньоденний - 544,04 грн. Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2021 рік" та Закону Україну "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану норма тривалості робочого часу: за квітень 2021 року 22 дні, травень 2021 року 18 днів, червень 2021 року 20 днів, липень 2021 року 22 дні, серпень 2021 року 21 день, вересень 2021 року - 22 дні, жовтень 2021 року 20 днів, листопад 2021 року 22 дні, грудень 2021 року 22 дні, січень 2022 року 19 днів, лютий 2022 року 20 днів, березень 2022 року 23 дні, квітень 2022 року 18 днів. Таким чином, загальна кількість робочих днів за період вимушеного прогулу з 01.04.2021 по 26.04.2022 складає 269 днів, а загальна сума середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з 01.04.2021 по 26.04.2022, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 146346, 76 грн (544,04 х 269 грн). Так, оскільки апеляційна скарга не містить жодних обґрунтувань та/або посилань апелянта на незаконність рішення суду першої інстанції в частині розрахунку щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, апеляційний суд не здійснює перевірку його законності та обґрунтованості у межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача. Щодо посилання апелянта на те, що судом першої інстанції не враховано вимоги Закони України «Про місцеве самоврядування в Україні» та «Про службу в органах місцевого самоврядування» (ст. 10 Закону), колегія суддів зазначає наступне. У відповідності до статті 10 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» прийняття на службу в органи місцевого самоврядування здійснюється: на посаду сільського, селищного, міського голови в порядку, встановленому Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні"; на посаду голови та заступників голови районної, районної у місті, обласної ради, заступника міського голови - секретаря Київської міської ради, секретаря сільської, селищної, міської ради, голови постійної комісії з питань бюджету обласної, Київської та Севастопольської міських рад шляхом обрання відповідною радою; на посади заступників сільського, селищного, міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради, старости шляхом затвердження відповідною радою; на посади керівника секретаріату (керуючого справами) районної, обласної ради, керуючого справами виконавчого апарату обласних і районних рад, керівників відділів, управлінь та інших працівників органів місцевого самоврядування шляхом призначення відповідно сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України. Проведення конкурсу, випробування та стажування при прийнятті на службу в органи місцевого самоврядування здійснюється в порядку, визначеному законодавством України про державну службу. У разі необхідності, за згодою сторін, посадова особа місцевого самоврядування може бути переведена на рівнозначну чи нижчу посаду або посаду радника чи консультанта без конкурсного відбору. Відповідач зазначає, що вищезазначеним законом про службу в органах місцевого самоврядування визначено право, а не обов`язок роботодавця переведення працівника на рівнозначну посаду без проведення конкурсу. Колегія суддів ставиться критично до даних тверджень, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, а саме, пояснень відповідача наданих до суду першої інстанції, що останнім було без конкурсу переведено до відділу архітектури та містобудування виконавчого комітету Березанської міської ради та відділу з земельних та екологічних питань виконавчого комітету Березанської міської ради працівників, які обіймали керівні посади (керівник, заступники) в управлінні містобудування, архітектури та землекористування виконавчого комітету Березанської міської ради та створено, що в свою чергу свідчить про привілейованого ставлення до працівників (головного спеціаліста, спеціалісти), які працювали в управлінні. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що статтею Закону України «Про місцеве самоврядування в України» чітко передбачено, що відповідач в своїй роботі повинен дотримуватися вимог Конституції України, зокрема і ст.ст. 19, 43 Конституції України та інших законів. Щодо посилання апелянта на тривалий розгляд справи, що є порушенням норм права, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки, як свідчать матеріали справи, відповідач в судове засідання не з`явився та не заявляв клопотання до суду першої інстанції про прискорення розгляду справи. Отже, доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а відтак не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог. Судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Частиною 1 ст. 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв`язку з чим апеляційна скарга залишаються без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Березанської міської ради Київської області - залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2022 року -залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя А.Б. Парінов Судді І.О. Грибан В.Ю. Ключкович Повний текст постанови складено 26 жовтня 2022 року.