Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/3674/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 25 жовтня 2022 року м. Дніпросправа № 160/3674/22 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач), суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю., за участю секретаря судового засідання Поспєлової А.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2022 року (суддя Захарчук-Борисенко Н.В.) у справі №160/3674/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Орлівщина» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,- в с т а н о в и В : ТОВ «Агрофірма «Орлівщина» звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми Ш № 0019381810 від 31.01.2022 року про застосування штрафу у сумі 48 659 грн. 96 коп. за несвоєчасну сплату узгодженої суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що спірні штрафні санкції застосовано на підставі положень п.124.2 ст.124 ПК України, якими передбачено таку обов`язкову умову для застосування штрафу як наявність вини платника в скоєнні податкового правопорушення. У спірному випадку, за позицією позивача, контролюючим органом не було доведено умислу підприємства у несвоєчасній сплаті узгоджених податкових зобов`язань, що виключає можливість застосування штрафних санкцій на підставі положень п.124.2 ст.124 ПК України. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2022 року позов задоволено. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що обов`язковим для застосування до платника штрафних санкцій, передбачених п.124.2 ст.124 ПК України, є встановлення вини такого платника у вчиненні податкового правопорушення у вигляді порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобов`язань. За наслідками проведеної камеральної перевірки, за висновками суду першої інстанції, контролюючим органом не було встановлено умислу позивача у несвоєчасній сплаті узгоджених податкових зобов`язань, що свідчить про неправомірність застосування спірних штрафних санкцій. Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на те, що за наслідками камеральної перевірки щодо своєчасності сплати узгоджених податкових зобов`язань, було встановлено як факт порушення позивачем строків сплати узгоджених податкових зобов`язань так і навмисні дії позивача у вчиненні такого податкового правопорушення, які полягають в тому, що підприємство, здійснюючи фінансову діяльність, отримало чистий дохід від підприємницької діяльності, який був достатнім для своєчасної сплати узгоджених податкових зобов`язань. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін з огляду на його законність та обґрунтованість. Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Встановлені обставини справи свідчать про те, що Головним управління ДПС у Дніпропетровської області була проведена камеральна перевірка ТОВ Агрофірма Орлівщина (код ЄДРПОУ 39438945) з питань своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість за вересень 2020 року, листопад 2020 року. Результатами камеральної перевірки встановлено порушення п. 50.1 статті 50 глави 4 розділу ІІ ПК України в частині несвоєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість. Згідно з висновками камеральної перевірки діяння позивача, що призвели до порушення правил сплати узгодженої суми грошового зобов`язання, вважається вчиненим умисно, а отже відповідальність платника за несвоєчасну сплату узгодженої суми грошового зобов`язання передбачена п. 124.2 ст. 124 ПК України. За результатами перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення рішення від 31.01.2022 № 0019381810 форми Ш про нарахування штрафу у розмірі 25% за грошовими зобов`язаннями з податку на додану вартість у розмірі 48 659,96 грн. Правомірність та обґрунтованість вказаного податкового повідомлення-рішення є предметом спору, який передано на вирішення суду. За наслідками перегляду справи суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке. Так, суть спору в цій справі полягає в тому, що не заперечуючи встановленого факту несвоєчасної сплати узгоджених податкових зобов`язань, позивач вважає неправомірним застосування до нього штрафних санкцій на підставі положень п.124.2 ст.124 ПК України через не встановлення в його діях умислу на несплату податкових зобов`язань у строки, встановлені законом. Отже, визначальним в цій справі є встановлення наявності чи відсутності підстав для застосування контролюючим органом штрафних санкцій на підставі положень п.124.2 ст.124 ПК України, у зв`язку з встановленням факту несвоєчасної сплати позивачем узгодженої суми податкових зобов`язань. Згідно з п.124.1 ст.124 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу. Якщо зарахування коштів з електронного рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість в оплату узгодженої суми грошового зобов`язання, визначеного в уточнюючому розрахунку до податкової декларації, здійснюється на наступний операційний (банківський) день, штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються. (п. 124.1 ст.124). У свою чергу, п.124.2 ст.124 ПК України визначено те, що діяння, передбачені пунктом 124.1 цієї статті вчинені умисно, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання. Отже, відмінність між собою складів податкових правопорушень, передбачених законодавцем у п.124.1 ст.124 ПК України та у п.124.2 ст.124 ПК України, полягає виключно в наявності або відсутності такого елементу вини як умисел платника податків на вчинення податкового правопорушення. Відповідно до абз. 2 п. 109.1 ст. 109 ПК України діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Таким чином, обов`язок доведення вини платника у формі умислу, покладено на контролюючий орган. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у спірному випадку не можливо стверджувати про доведеність контролюючим органом умислу позивача на порушення строків сплати узгоджених податкових зобов`язань. Так, в акті камеральної перевірки, який став підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, контролюючий орган наводить загальну інформацію щодо фінансового стану позивача, що, у свою чергу, за позицією відповідача, дає підстави стверджувати про умисну несплату позивачем узгоджених податкових зобов`язань у визначені законом строки. З такими твердженнями відповідача погодитися не можливо з огляду на те, що контролюючим органом не було проаналізовано та встановлено фінансовий стан позивача саме на час виникнення у позивача обов`язку по сплаті узгоджених податкових зобов`язань. У свою чергу, фінансовий стан позивача за результатами господарської діяльності протягом 2020 року не дає підстав стверджувати, що позивач мав фінансові можливості сплатити зобов`язання у визначений законом термін. Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необґрунтованість застосування контролюючим органом штрафних санкцій, передбачених п.124.2 ст.124 ПК України. Крім цього, суд апеляційної інстанції погоджується з аргументами позивача про те, що спірне рішення відповідача не можливо визнати і правомірним через застосування положень п.124.2 ст.124 ПК України до тих правопорушень, які мали місце до набрання вказаною нормою права чинності. Так, відповідачем застосовано положення п.124.2 ст.124 ПК України, в редакції Закону №1117-ІХ від 17.12.2020, який набрав чинності з 01.01.2021. В той же час, у спірному випадку відповідачем проводилась камеральна перевірки з питань несвоєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість за період вересень 2020 року та листопад 2020 року. В акті перевірки зазначено, що граничний строк сплати узгоджених податкових зобов`язань, зокрема, настав у листопаді 2020 року. Тобто, правопорушення у вигляді несвоєчасної сплати узгодженої суми податкових зобов`язань було вчинено позивачем, у тому числі, в листопаді 2020 року. Відповідно до ст..58 Конституції України Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Оскільки положення п.124.2 ст.124 ПК України, які набрали чинності з 01.01.2021, посилювали відповідальність платника за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов`язань, то вони не можуть бути застосовані до тих податкових правопорушень, які мали місце до набрання чинності вказаною нормою права. Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим підстав для його скасування не існує. На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 325 КАС України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2022 року у справі №160/3674/22 без змін. Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, визначені ст.ст.328, 329 КАС України. Вступну та резолютивну частину проголошено 25.10.2022 Повне судове рішення складено 26.10.2022 Головуючий - суддя Я.В. Семененко суддя Н.А. Бишевська суддя І.Ю. Добродняк