Постанова 4852 № 160/17129/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 13 жовтня 2021 року м. Дніпросправа № 160/17129/20 (суддя Єфанова О.В., м. Дніпро) Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач), суддів: Іванова С.М., Панченко О.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2021 року у справі №160/17129/20 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Гірничопромисловий та будівельний інжинірінг» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення,- ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Гірничопромисловий та будівельний інжинірінг» 16 грудня 2020 року звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області згідно з яким просить скасувати податкове повідомлення-рішення №0035720416 від 25.11.2020 року прийняте відповідачем стосовно застосування до позивача штрафу у розмірі 18671,25 грн за порушення п. 57.1 ст.57, п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України. Позов обґрунтовано тим, що позивачем своєчасно здійснено сплату узгодженої суми податкового зобов`язання, а тому у відповідача не було підстав для застосування до позивача санкцій за їх несвоєчасну сплату. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2021 року позов задоволено повністю. Рішення суду мотивовано тим, що позивач не порушив строки виконання зобов`язань, які встановлені контролюючим органом в акті перевірки 11.11.2020 року за №55853/04-36-04-16/42078650 по зобов`язанням визначеним у податковій декларації з ПДВ №9199262243 від 13.08.2020 року. Суд першої інстанції задовольняючи позов врахував те, що відповідачем в зазначеному акті перевірки не наведено жодних належних та допустимих доказів, визначених ст. ст. 73, 74 КАС України, щодо порушення позивачем зобов`язань по податкових деклараціях з ПДВ №9233084666 від 15.09.2020 року, №9199262243 від 13.08.2020 року, №9168276862 від 15.07.2020 року та уточнюючим розрахунком зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок №9283017748 від 30.10.2020 року. При цьому, суд зазначив, що як в акті перевірки, так і в наданому відзиві не зазначено та не надано відповідних доказів щодо наявності у позивача боргу, що стало наслідком зарахування поточних платежів за минулі періоди. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскаржив його до апеляційного суду. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що перевіркою, висновки якої зафіксовано в акті №55853/04-36-04-16/42078650 встановлено порушення позивачем граничних строків сплати сум узгоджених податкових зобов`язань. Так, позивач при сплаті податкових зобов`язань по податковій декларації з ПДВ №9199262243 від 13.08.2020 року здійснив їх фактичну сплату 27.10.2020 року, тобто з прострочкою у 57 днів, що є підставою для застосування штрафу у 20% розмірі від суми такого зобов`язання (93356,25 грн). Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що за результатами камеральної перевірки з питання своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість відповідачем складено акт від 11.11.2020 року №55853/04-36-04-16/42078650 (а.с.5). Під час проведення камеральної перевірки ТОВ «Гірничопромисловий та будівельний інжинірінг» контролюючим органом було використано інформацію, наявну в базах даних ДПС України, надану платником податку. В зазначеному вище акті перевірки від 11.11.2020 року №55853/04-36-04-16/42078650, контролюючим органом зроблено висновок про несвоєчасну сплату ТОВ «Гірничопромисловий та будівельний інжинірінг» узгодженої суми грошового зобов`язання з ПДВ, а саме, зокрема, по податковій декларації з ПДВ №9199262243 від 13.08.2020 року позивач здійснив їх фактичну сплату 27.10.2020 року, тобто з прострочкою у 57 днів, що є підставою для застосування штрафу у 20% розмірі від суми такого зобов`язання (93356,25 грн). Відповідальність платника за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов`язання передбачена пунктом 126.1 статті 126 ПК України. На підставі вищезазначеного акта відповідачем складено податкове повідомлення-рішення №0035720416 від 25.11.2020 року, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 18671,25 грн за порушення п. 57.1 ст.57, п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України (а.с.3). Законність та обґрунтованість вищезазначеного податкового повідомлення-рішення є предметом спору переданого на вирішення суду. Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, виходить з наступного. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до п. 203.2 ст. 203 ПК України, сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації. При цьому, пунктом 203.1 ст. 203 ПК України встановлено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Як вбачається з матеріалів справи, податкова декларація з податку на додану вартість №3139207795 за звітний період липень згідно з якою задекларовано 213232 грн суми ПДВ подана 13.08.2020 року (а.с.8). При цьому, як вбачається з доданих до позовної заяви копій платіжних доручень №857 від 13.08.2020 року на суму 43800 грн та №865 від 28.08.2020 року на суму 168300 грн позивачем сплачено податок на додану вартість за липень 2020 року в розмірі 212100 грн (а.с.9,10). Враховуючи вищезазначені платіжні доручення, а також те, що податковою декларацією №3139207795 задекларовано зобов`язання з ПДВ за липень і строк подання такої декларації згідно з пунктом 203.1 ст. 203 ПК України становить до 20 серпня 2020 року, при цьому сума податкового зобов`язання у відповідності до статті 57 ПК України повинна бути сплачена до 30 серпня 2020 року, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не порушено строки виконання зобов`язань по зазначеній податковій декларації. Згідно з пунктом 87.1 статті 87 Податкового кодексу України, джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів. Відповідно до пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України, у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Як вбачається з акта перевірки відповідачем встановлено те, що позивач при сплаті податкових зобов`язань по податковій декларації з ПДВ №9199262243 від 13.08.2020 року здійснив їх фактичну сплату 27.10.2020 року, тобто з прострочкою у 57 днів. Відповідно до частини 1 та 2 статті 76 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Однак, відповідач стверджуючи про те, що позивачем здійснена сплата податкових зобов`язать за податковою декларацією з ПДВ №9199262243 - 27.10.2020 року не надав будь-яких доказів в підтвердження зазначеного факту, натомість позивачем надано копії платіжних доручень №857, 865 про сплату цього зобов`язання у серпні 2020 року, тобто у встановлені Законом строки. При цьому, як обґрунтовано звернув увагу суд першої інстанції, відповідач не наводить обґрунтувань з посиланнями на докази наявності у позивача боргу, що могло б стати наслідком згідно з вимогами 87 Податкового кодексу України для зарахування поточних платежів за минулі періоди. На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2021 року у справі №160/17129/20 без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Повне судове рішення складено 13 жовтня 2021 року. Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко суддя С.М. Іванов суддя О.М. Панченко