Ухвала КЦС ВС № 1007/115/2009

Ухвала 19 жовтня 2022 року м. Київ справа № 1007/115/2009 провадження № 61-6000св22 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І., суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа - приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночка Олександр Вікторович, особа, яка подала касаційну скаргу - ОСОБА_6 , розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Апеляційного суду Київської області від 20 вересня 2016 року в складі колегії суддів: Кашперської Т. Ц., Ігнатченко Н. В., Фінагєєва В. О., ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У серпні 2008 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , третя особа - приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночка О. В., про визнання недійсними довіреностей і правочинів та витребування майна. Позовні вимоги обґрунтовувала, зокрема тим, що їй на праві спільної часткової власності належать 1/2 частка нежилої будівлі (магазину-кафетерію) на АДРЕСА_1 . 30 липня 2008 року між нею та ОСОБА_8 , від імені якої діяв ОСОБА_9 , укладений нотаріально посвідчений попередній договір купівлі-продажу 1/2 частки нежилої будівлі (магазину-кафетерію) та 33/100 часток нежилого приміщення (складу продбази) на АДРЕСА_2 . На виконання умов зазначеного договору вона передала кошти в розмірі 345 000,00 грн, що на день укладення договору було еквівалентно 75 000,00 дол. США. Згодом їй стало відомо, що на момент укладення попереднього договору ОСОБА_8 не була власником, оскільки 24 липня 2008 року ОСОБА_8 та ОСОБА_7 за договором купівлі-продажу продали ОСОБА_5 належні їм частки нежитлового приміщення. Крім того, їй стало відомо, що 22 березня 2008 року ОСОБА_2 , діючи від її імені на підставі довіреностей від 24 січня 2008 року, посвідчених нотаріусом нотаріального округу міста Надим Ямало-Ненецького автономного округу Тюменської області Російської Федерації Жихаревою І. О., зареєстрованих у реєстрі за № № 115 і 117, відчужив ОСОБА_3 належну їй на праві власності 1/2 частку нежилої будівлі (магазину-кафетерію) за договором купівлі-продажу. 22 квітня 2008 року на підставі договорів купівлі-продажу ОСОБА_3 відчужив зазначене нерухоме майно ОСОБА_7 , який, у свою чергу, 24 липня 2008 року продав 1/2 частку нежитлової будівлі (магазину-кафетерію) ОСОБА_5 . На вчинення дій щодо відчуження належного їй на праві власності майна ОСОБА_2 вона не уповноважувала, підписи у графі «довіритель» у вказаних овіреностях згідно із висновком почеркознавчої експертизи виконані не нею ( ОСОБА_1 ), а іншою особою, тому ОСОБА_2 не мав права укладати від її імені 22 березня 2008 року договір купівлі-продажу із ОСОБА_3 , відповідно який не набув на нього права власності та не мав права відчужувати це майно ОСОБА_7 , а той у подальшому з цих же підстав не мав права відчужувати майно ОСОБА_5 . Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила: - визнати недійсними дві довіреності від 24 січня 2008 року, видані ОСОБА_2 , посвідчені нотаріусом нотаріального округу міста Надим Ямало-Ненецького автономного округу Тюменської області Російської Федерації Жихаревою І. О., зареєстровані в реєстрі за № № 115 і 117; - визнати недійсними договір купівлі-продажу 1/2 частки нежилої будівлі (магазину-кафетерію), розташованої на АДРЕСА_1 та договір дарування 33/100 часток нежилого приміщення (складу продбази) на АДРЕСА_2 , укладені 22 березня 2008 року між ОСОБА_1 , від імені якої діяв ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 , що посвідчені приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночка О. В. та зареєстровані в реєстрі за № № 4661 і 4663 відповідно; - витребувати від ОСОБА_5 на її користь 1/2 частину нежилої будівлі (магазину-кафетерію), яку він придбав у ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу від 24 липня 2008 року, укладеного між ОСОБА_8 , від імені якої діяв ОСОБА_9 , ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , посвідченого приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Базир Н. М. та зареєстрованого у реєстрі за № 1793; - витребувати від ОСОБА_7 на її користь 33/100 частки нежилого приміщення (складу продбази), власником яких він став на підставі договору купівлі-продажу від 22 квітня 2008 року, укладеного між ним та ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Базир Н. М. та зареєстрованого в реєстрі за № 1124. Короткий зміст судових рішень Справа розглядалась судами неодноразово. Зокрема, рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 10 червня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано недійсною довіреність від 24 січня 2008 року, видану від імені ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , посвідчену нотаріусом нотаріального округу міста Надим Ямало-Ненецького автономного округу Тюменської області Російської Федерації Жихаревою І. О., зареєстровану в реєстрі за №

115. Визнано недійсною довіреність від 24 січня 2008 року, видану від імені ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , посвідчену нотаріусом нотаріального округу міста Надим Ямало-Ненецького автономного округу Тюменської області Російської Федерації Жихаревою І. О., зареєстровану в реєстрі за №

117. Визнано недійсними договір купівлі-продажу 1/2 частини нежилої будівлі (магазину-кафетерію), розташованої на АДРЕСА_1 , укладений 22 березня 2008 року між ОСОБА_1 , від імені якої діяв ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночка О. В., зареєстрований в реєстрі за № 4661. Визнано недійсним договір дарування 33/100 часток нежилого приміщення (складу продбази), розташованого на АДРЕСА_2 , укладений 22 березня 2008 року між ОСОБА_1 , від імені якої діяв ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночка О. В., зареєстрований в реєстрі за № 4663. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Суд першої інстанції виходив із того, що оспорювані довіреності та вчинені на підставі них правочини не відповідали волевиявленню та внутрішній волі позивача, як учасника правочину, отже наявні підстави для визнання їх недійсними на підставі частини першої статті 215 та частини третьої статті 203 ЦК України. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про витребування майна, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач пропустила позовну давність. Рішенням апеляційного суду апеляційного суду Київської області від 20 вересня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 10 червня 2016 року скасовано в частині відмови в задоволенні позову та ухвалено в цій частині нове рішення. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , третя особа - приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночка О. В., про витребування майна задоволено. Витребувано на користь ОСОБА_1 від ОСОБА_7 33/100 частин нежитлового приміщення (складу продбази), що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 . Витребувано на користь ОСОБА_1 від ОСОБА_5 1/2 частину нежитлової будівлі (магазин - кафетерій), що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . В іншій частині рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 10 червня 2016 року залишено без змін. Стягнуто з ОСОБА_7 , ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 3 789,50 грн із кожного. Рішення апеляційного суду в частині вирішення позову ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння мотивовано тим, що позивач не пропустила позовну давність для звернення до суду із цими вимогами. В частині вирішення позовних вимог про визнання недійсними спірних довіреностей від 24 січня 2008 року, договору купівлі продажу від 22 березня 2008 року та договору дарування від 22 березня 2008 року апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції. Постановою Верховного Суду від 17 квітня 2019 року касаційну скаргу представника ОСОБА_7 - ОСОБА_10 залишено без задоволення. Рішення апеляційного суду Київської області від 20 вересня 2016 року в частині вимог ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 30 вересня 2020 року касаційну скаргу представника ОСОБА_3 залишено без задоволення. Рішення апеляційного суду Київської області від 20 вересня 2016 року в частині вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про витребування майна залишено без змін. Короткий зміст вимог касаційної скарги У червні 2022 рокуособа, яка не брала участь у справі - ОСОБА_6 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Касаційна скарга мотивована, зокрема тим, що рішення Апеляційного суду Київської обл. від 20 вересня 2016 року є незаконними і необґрунтованими, постановленими з істотним порушенням норм процесуального права, вона не брала участі у справі, а суди вирішили питання про її права та інтереси. У 2008 році під час шлюбу вона разом з ОСОБА_5 придбали за спільні кошти у власність магазин-кафетерій загальною площею 269,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . Але оскарженими рішеннями вирішено питання щодо її права власності на спільне сумісне майно без залучення до участі в справі. При цьому вона надавала згоду на придбання цього майна у власність подружжя. Однак суди не залучили її до участі в справі і фактично позбавили її права власності на частку у спільному майні. Оскільки апеляційний суд позбавив її частини спільного майна, то таке судове рішення безпосередньо стосується її права власності. Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи Ухвалою Верховного Суду від20 липня 2022 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 10 червня 2016 року та рішення Апеляційного суду Київської області від 20 вересня 2016 року у справі № 1007/115/2009 в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсними довіреностей і правочинів, витребування від ОСОБА_4 33/100 частин нежитлового приміщення (складу продбази). За касаційною скаргою на рішення Апеляційного суду Київської області від 20 вересня 2016 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 про витребування у ОСОБА_5 1/2 частину нежитлової будівлі (магазин - кафетерій), що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , ухвалою Верховного Суду від 08 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі. В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави передбачені пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі). Ухвалою Верховного Суду від 27 вересня 2022 року справу призначено до судового розгляду. Фактичні обставини справи Суди встановили, що ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності належали 1/2 частка нежилої будівлі (магазину-кафетерію) на АДРЕСА_1 . 24 січня 2008 року нотаріусом нотаріального округу міста Надим Ямало-Ненецького автономного округу Тюменської області Російської Федерації Жихаревою І. О. посвідчено довіреність, що зареєстрована в реєстрі за № 115, якою ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_2 продати на умовах та за ціною на свій розсуд належну їй частку нежитлової будівлі, розташованої на АДРЕСА_1 . 22 березня 2008 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночка О. В. посвідчено договір купівлі-продажу, за яким ОСОБА_1 , від імені якої діяв ОСОБА_2 на підставі довіреності від 24 січня 2008 року, продала, а ОСОБА_3 придбав 1/2 частку нежитлової будівлі - магазину-кафетерію. 22 квітня 2008 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 укладено договір купівлі-продажу, за умовами яких ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_7 придбав 1/2 частку нежитлової будівлі (магазину-кафетерію). 24 липня 2008 року між ОСОБА_8 , від імені якої діяв ОСОБА_9 (продавці) та ОСОБА_5 (покупець) укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого ОСОБА_8 та ОСОБА_7 продали, кожний по 1/2 частки, ОСОБА_5 нежитлову будівлю (магазину-кафетерію), розташовану на АДРЕСА_1 .

Позиція Верховного Суду Відповідно до частини першої статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції (пункт 1 частини першої статті 389 ЦПК України). Зазначені норми цивільного процесуального права визначають коло осіб, які наділені процесуальним правом на касаційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. У частині четвертій статті 389 ЦПК України визначено, що особа, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, має право подати касаційну скаргу на судове рішення лише після його перегляду в апеляційному порядку за її апеляційною скаргою, крім випадку, коли судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи було ухвалено безпосередньо судом апеляційної інстанції. Після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов`язки учасника справи. Необхідною умовою для набуття особою, яка не брала у часті у справі, права касаційного оскарження судового рішення є вирішення цим судовим актом питання щодо її прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків (див. ухвалу Великої Падати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 504/2457/15-ц (провадження № 14-726цс19). Отже особи, які не брали участі у справі, мають право оскаржити в касаційному порядку лише ті судові рішення, які встановлюють, змінюють або припиняють права й обов`язки цих осіб. Особа, яка не брала участі у розгляді справи та звертається з касаційною скаргою, повинна довести, що оскаржене судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки, і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 396 ЦПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом першої чи апеляційної інстанції питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року). Відповідно до частини другої статті 369 ЦК України та частини другої статті 65 СК України при укладенні одним з подружжя договору щодо розпорядження спільним майном вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 вересня 2021 року у справі № 754/4108/18 (провадження № 61-14888св20) зазначено, що «право подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя врегульовано в статті 65 СК України. Дружина, чоловік розпоряджуються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Законодавець у вказаній нормі передбачив як загальне правило так звану презумпцію згоди одного з подружжя на укладення другим з подружжя договорів щодо спільного майна, за винятком тих, що потребують обов`язкового нотаріального посвідчення (частина третя статті 65 СК України). Права одного з подружжя, який надавав тільки згоду на відчуження спільного майна, але не був стороною договору, у разі розгляду справи про визнання договору відчуження (дарування, міни, купівлі-продажу) майна недійсним і позовних вимог до нього не пред`явлено, не порушуються, оскільки ці права захищаються тим з подружжя, який уклав договір, і є відповідачем у справі». У справі, що переглядається ОСОБА_6 не є особою права, свободи, інтереси та (або) обов`язки якої були вирішені судом апеляційної інстанції при ухваленні оскарженого рішення, оскільки ці права захищалися другим з подружжя, який уклав договір, і є відповідачем у справі. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги З урахуванням того, що рішенням Апеляційного суду Київської області від 20 вересня 2016 року не вирішувалось питання про права та обов`язки ОСОБА_6 , касаційне провадження за її касаційною скаргою підлягає закриттю. Керуючись статтями 260, 396 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Апеляційного суду Київської області від 20 вересня 2016 року у справі № 1007/115/2009 в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 про витребування у ОСОБА_5 1/2 частки нежитлової будівлі (магазин - кафетерій) закрити. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Головуючий В. І. Крат Судді: Н. О. Антоненко І. О. Дундар Є. В. Краснощоков В. М. Коротуна