Постанова 4822 № 713/2743/21

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 жовтня 2022 року м. Чернівці справа № 713/2743/21 провадження 22-ц/822/740/22 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Перепелюк І. Б. суддів Владичана А.І., Кулянди М.І. секретар Скрипка С.В. розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа-Банк», на рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 20 липня 2022 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Приватний нотаріус Чернівецького міського округу Південно-Західного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції Козлова Наталія Володимирівна, третя особа на стороні позивача ОСОБА_2 про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановив:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача приватний нотаріус Чернівецького міського округу Південно-Західного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції Козлова Н.В., третя особа на стороні позивача ОСОБА_2 про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Позов обгрунтовано наступним. Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 22.01.2020 року по цивільній справі №713/1424/18 провадження №2/713/3/20 відмовлено в задоволенні позову Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , де третьою особою є ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки. Дане рішення суду набрало законної сили 10.03.2020 року, а тому відповідно до положень 4.4 ст.82 ЦПК України встановлені ним обставини, не потребують доказуванню. Зазначеним рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області встановлено, зокрема, що 14.05.2007 року між Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 укладено договір кредиту №151, відповідно до умов якого кредитор надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 15000,00 доларів США, зі сплатою 13 (тринадцять) процентів річних, з кінцевим терміном повернення заборгованості по кредиту до 13.05.2015 року. (Пунктом 1.2. кредитного договору №151 від 14.05.2007 року передбачено, що кредит надається позичальнику на споживчі цілі ). 14.05.2007 року між Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір №151 від 14.05.2007 року, за умовами якого він передав в іпотеку Іпотекодержателю (AT «Укрсоцбанк») у якості забезпечення виконання зобов`язань за договором кредиту №151 від 14.05.2007 року, укладеним між іпотекодержателем та іпотекодавцем, наступне нерухоме майно: житловий будинок (літ. «А») - цегла, загальною площею - 127,00 кв.м, в тому числі житловою площею - 74,80 кв.м, літню кухню з гаражем, сараєм та підвалом (літ. «Б») - цегла, убиральню (літ. «В») - цегла, №1 огорожу - м/сітка, що заходиться за адресою: АДРЕСА_1 . 13.09.2013 року між Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено договір №1 про зміну умов іпотечного договору №151 (з майновим поручителем) від 14.05.2007 року, за умовами якого у зв`язку із внесенням змін та доповнень до Договору кредиту №151 від 14.05.2007 року, з договором №1 від 24.05.2013 року, договором №2 від 19.08.2013 року та договором №3 від 13.09.2013 року про внесення змін до договору кредиту №151 (з майновим поручителем) від 14.05.2007 року, посвідченого нотаріусом Вижницького районного нотаріального округу Штефюк Н.В., зареєстрованого в реєстрі за №3441, викладено п. 1.4.1 іпотечного договору в наступній редакції: «1.4.1 повернення кредиту в розмірі 15000,00 доларів США зі сплатою 1% річних на період з 13.09.2013 року по 12.03.2014 року. У разі невиконання даного зобов`язання, з 12.03.2014 року встановлено плату за користування кредитом 16 % річних та комісій в іншому розмірі, обумовленому основним зобов`язанням та всіма додатковими договорами до нього, з кінцевим терміном погашення 13.05.2015 року, а також дострокового погашення у випадках, передбачених договором, яким обумовлено основне зобов`язання. 2 викладення в новій редакції п. 1.4.1 Іпотечного договору не тягне змін інших умов іпотечного договору». Згідно Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно №14224071 від 12.04.2007 року ОСОБА_1 є власником житлового будинку, який розташований в АДРЕСА_1 . Згідно наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором №151 від 14.05.2007 року станом на 15.03.2018 року заборгованість по кредитному договору становила 24539,73 доларів США, яка склалася з наступного: 6706,78 доларів США - заборгованість за кредитом; 12658,84 доларів США - заборгованість за відсотками; 1841,56 доларів США - пеня за несвоєчасність повернення кредиту; 3332,55 доларів США - пеня за несвоєчасність повернення відсотків. Згідно довідки ПАТ «Укрсоцбанк» по кредитному договору №151 від 14.05.2007 року ОСОБА_2 за період з 20.06.2007 року по 20.12.2013 року було сплачено кошти в рахунок заборгованості в сумі 11785,28 доларів США, з яких: 8293,22 доларів США - основна заборгованість за кредитом; 3492,06 доларів США - відсотки за кредитом. Згідно висновку експерта за результатами проведення оціночно-будівельної експертизи №5763-5766/18-26 від 11.09.2019 року, призначеної ухвалою суду від 16.10.2018 року дійсна вартість іпотечного майна, а саме: житлового будинку (літ. «А») - цегла, загальною площею - 127,00 кв.м, в тому числі житловою площею - 74,80 кв.м, літньої кухні з гаражем, сараєм та підвалом (літ. «Б») - цегла, убиральні (літ. «В») - цегла, №1 огорожі - м/сітка, що заходиться: АДРЕСА_1 становила 1310 026,00 гривень, без ПДВ. Сторони погодили, що кінцевим терміном повернення кредитної заборгованості по кредиту є 13 травня 2015 року. Останній платіж ОСОБА_2 в рахунок погашення кредиту було внесено 27 травня 2013 року. AT «Укрсоцбанк», правонаступником якого є AT «Альфа-Банк», пред`явило позов про звернення стягнення на предмет іпотеки з пропуском встановленого законодавством трирічного строку на звернення до суду за захистом свого порушеного права, а тому суд відмовив у задоволенні пред`явлених до нього, ОСОБА_1 , де третьою особою є ОСОБА_2 , позовних вимог, у зв`язку зі спливом позовної давності, про застосування якої він заявив. AT «Альфа-Банк» не оскаржував рішення Вижницького районного суду, а отже погодився з ним. У жовтні 2021 року йому стало відомо, що його житловий будинок належить AT «Альфа-Банк», оскільки вони на підставі іпотечного договору зареєстрували право власності на нього та запропонували викупити його будинок у AT «Альфа-Банк». Також надали копію Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майн. Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №277702685, сформованої 01.10.2021 року з якої вбачається, що: 14.05.2007 року Реєстраційною службою Вижницького районного управління юстиції Чернівецької області на підставі договору іпотеки серія та номер 3441, посвідченого 14.05.2007 року приватним нотаріусом Вижницького районного нотаріального округу Штефюк Н.В. проведено державну реєстрацію іпотеки. Строк виконання основного зобов`язання: 13.05.2015 року, розмір основного зобов`язання: 15000,00 доларів США. Іпотекодержатель: АКБ «Укрсоцбанк», іпотекодавець: ОСОБА_1 . Цього ж дня проведено державну реєстрацію обтяжень. 24.09.2021 року приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Козловою Н.В. на підставі іпотечного договору №151 проведено державну реєстрацію права приватної власності Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на житловий будинок «А», загальною площею 127,00 кв.м, житловою площею 74,8 кв.м з господарськими будівлями та спорудами: літня кухня-гараж-сарай «Б», убиральня «В», огорожа №1, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , номер запису про право власності: 44192622. Вважав, що AT «Альфа-Банк» своїми діями, а приватний нотаріус Козлова Н.В. своїм рішенням про державну реєстрацію права власності протиправно позбавили його права приватної власності на нерухоме майно, що і стало підставою для звернення з даним позовом до суду. Просив скасувати рішення приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Козлової Н.В. про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень, номер запису про право власності: 44192622 від 24.09.2021 року про право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 за Акціонерним товариством «Альфа-Банк», код ЄДРПОУ 23494714. Стягнути з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 1362 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області 20 липня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено. Скасовано рішення приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Козлової Н.В. про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень, номер запису про право власності: 44192622 від 24.09.2021 року про право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 за Акціонерним товариством «Альфа-Банк», код ЄДРПОУ 23494714. Стягнуто з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1362 грн. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі АТ «Альфа-Банк» просить рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 20.07.2022 року скасувати, та ухвалити нове рішення яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Стягнути з позивача понесені відповідачем судові витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу АТ «Альфа-Банк» в апеляційній скарзі зазначає, що з рішенням суду не погоджується, оскільки вважає рішення незаконними, прийнятим при невірному застосуванні судом норм матеріального права та порушенні норм процесуального права. Судом не з`ясовано усіх обставин, що мають істотне значення для справи та не надано їм належної оцінки. Як вбачається з матеріалів справи, реєстраційна дія була вчинена більш як через 30 днів з дати отримання вимоги кредитора, тому державним реєстратором в повній відповідності до вимог ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» було вчинено реєстраційні дії щодо переходу права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя, адже іпотекодержатель надав встановлені законом документи для такої реєстраційної дії. При цьому, слід зазначити що спірна реєстрація відбулась 24.09.2021 року, тобто тоді коли Закон України від 03 червня 2014 року « Про мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» вже втратив чинність. Зокрема, Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» в п. 2 прикінцевих та перехідних положеннях якого зазначено, що Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" втрачає чинність через п ять місяців з дня набрання чинності цим Законом», набув чинності 23.04.2021 року, відповідно 23.09.2021 року минуло 5 місяців з дня набрання ним чинності, тож в цю дату і втратив чинність Закон України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті''. Тобто на час вчинення спірної реєстраційної дії жодних законодавчих заборон, мораторіїв, та інших перешкод які б не давали права кредитору звертати стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку, не було. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції посилаючись на положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» та ст. 35 ЗУ «Про іпотеку» не зазначив, в чому саме у даній справі вбачається порушення такого законодавства. Як вбачається з матеріалів справи, Іпотекодержатель отримав висновок про вартість майна від 15.09.2021 року, згідно якого вартість предмету іпотеки складала 872800,00 грн, що по курсу 26,6362 грн за 1 дол. США становить 32 767,44 дол. СІЛА,. При цьому, право власності на предмет іпотеки було зареєстровано за Іпотекодержателем 24.09.2021 року, тобто в межах 90-денного строку визначеного п. 61 Правил. Відповідач вважає що Іпотекодержатель дотримався положень п. 5 ст 37 Закону України «Про іпотеку» та п. 61 Правил. Право власності на предмет іпотеки було зареєстровано 24.09.2021 року, тобто через дев`ять днів після виготовлення висновку про вартість майна, що свідчить про дотримання Іпотекодержателем вимог положень ст. 37 Закону України «Про іпотеку» в частині визначення вартості майна на момент набуття права власності, та п. 61 Правил. Зважаючи на викладене, позивач повинен був звернутись до суду з позовом про витребування майна а не про скасування рішення державного реєстратора. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи У поданому відзиві на апеляційну скаргу позивач просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Мотивувальна частина Обставини справи, встановлені судом Судом встановлено, що рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 22.01.2020 року по цивільній справі №713/1424/18 провадження №2/713/3/20 відмовлено в задоволенні позову Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до нього ОСОБА_1 , де третьою особою є ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки. Дане рішення суду набрало законної сили 10.03.2020 року. Зазначеним рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області встановлено, зокрема, що 14.05.2007 року між Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 укладено договір кредиту №151, відповідно до умов якого кредитор надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 15000,00 доларів США, зі сплатою 13 (тринадцять) процентів річних, з кінцевим терміном повернення заборгованості по кредиту до 13.05.2015 року. (Пунктом 1.2. кредитного договору №151 від 14.05.2007 року передбачено, що кредит надається позичальнику на споживчі цілі. 14.05.2007 року між Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір №151 від 14.05.2007 року, за умовами якого він передав в іпотеку Іпотекодержателю (AT «Укрсоцбанк») у якості забезпечення виконання Іпотекодавцем зобов`язань за договором кредиту №151 від 14.05.2007 року, укладеним між іпотекодержателем та іпотекодавцем, наступне нерухоме майно: житловий будинок (літ. «А») - цегла, загальною площею - 127,00 кв.м, в тому числі житловою площею - 74,80 кв.м, літню кухню з гаражем, сараєм та підвалом (літ. «Б») - цегла, убиральню (літ. «В») - цегла, №1 огорожу - м/сітка, що заходиться за адресою: АДРЕСА_1 . 13.09.2013 року між Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено договір №1 про зміну умов іпотечного договору №151 (з майновим поручителем) від 14.05.2007 року, за умовами якого у зв`язку із внесенням змін та доповнень до Договору кредиту №151 від 14.05.2007 року, з договором №1 від 24.05.2013 року, договором №2 від 19.08.2013 року та договором №3 від 13.09.2013 року про внесення змін до договору кредиту №151 (з майновим поручителем) від 14.05.2007 року, посвідченого нотаріусом Вижницького районного нотаріального округу Штефюк Н.В., зареєстрованого в реєстрі за №3441, викладено п. 1.4.1 іпотечного договору в наступній редакції: «1.4.1 повернення кредиту в розмірі 15000,00 доларів США зі сплатою 1% річних на період з 13.09.2013 року по 12.03.2014 року. У разі невиконання даного зобов`язання, з 12.03.2014 року встановлено плату за користування кредитом 16 % річних та комісій в іншому розмірі, обумовленому основним зобов`язанням та всіма додатковими договорами до нього, з кінцевим терміном погашення 13.05.2015 року, а також дострокового погашення у випадках, передбачених договором, яким обумовлено основне зобов`язання. 2 викладення в новій редакції п. 1.4.1 Іпотечного договору не тягне змін інших умов іпотечного договору». Згідно Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно №14224071 від 12.04.2007 року ОСОБА_1 є власником житлового будинку, який розташований в АДРЕСА_1 . Згідно наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором №151 від 14.05.2007 року станом на 15.03.2018 року заборгованість по кредитному договору становила 24539,73 доларів США, яка склалася з наступного: 6706,78 доларів США - заборгованість за кредитом; 12658,84 доларів США - заборгованість за відсотками; 1841,56 доларів США - пеня за несвоєчасність повернення кредиту; 3332,55 доларів США - пеня за несвоєчасність повернення відсотків. Згідно довідки ПАТ «Укрсоцбанк» по кредитному договору №151 від 14.05.2007 року ОСОБА_2 за період з 20.06.2007 року по 20.12.2013 року було сплачено кошти в рахунок заборгованості в сумі 11785,28 доларів США, з яких: 8293,22 доларів США - основна заборгованість за кредитом; 3492,06 доларів США - відсотки за кредитом. Згідно висновку експерта за результатами проведення оціночно-будівельної експертизи №5763-5766/18-26 від 11.09.2019 року, призначеної ухвалою суду від 16.10.2018 року дійсна вартість іпотечного майна, а саме: житлового будинку (літ. «А») - цегла, загальною площею - 127,00 кв.м, в тому числі житловою площею - 74,80 кв.м, літньої кухні з гаражем, сараєм та підвалом (літ. «Б») - цегла, убиральні (літ. «В») - цегла, №1 огорожі - м/сітка, що заходиться: АДРЕСА_1 становила 1310 026,00 гривень, без ПДВ. Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови Заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Відповідно до положень ст. ст. 367, 368 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Суд першої інстанції дійшов висновку, що приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Козлова Н.В. прийняла рішення про державну реєстрацію права власності на іпотечне нерухоме майно за АТ «Альфа-Банк» за відсутності: - передбаченої ст.35 ЗУ «Про іпотеку» письмової вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору, та передбачених пунктом 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127 доказів її отримання ОСОБА_1 - передбаченої ст.37 ЗУ «Про іпотеку» та пунктом 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року №1127, здійсненої відповідно до вимог ст.ст.9, 11 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1440 від 10.09.2003 року оцінки іпотечного майна, здійсненої суб`єктом оціночної діяльності станом на момент переходу права власності до Банку та погодженої АТ «Альфа-Банк» з ОСОБА_1 , власником майна, ціни набуття права власності на предмет іпотеки станом на момент переходу права власності (дату вчинення реєстраційної дії) і під час дії ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Під час ініціювання процедури звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору АТ «Альфа-Банк» не було дотримано вимог ст.ст.35-37 ЗУ «Про іпотеку», а державний реєстратор приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Козлова Н.В. провела 22.04.2021 року державну реєстрацію за АТ «Альфа-Банк» права власності на житловий будинок, розташований за адресою: житловий будинок АДРЕСА_1 , за відсутності документів, передбачених пунктом 61 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а отже без дотримання вимог ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а тому її рішення про державну реєстрацію права власності є протиправним і підлягає скасуванню. Відповідно до ст.1 ЗУ «Про іпотеку»іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (ст. 3 ЗУ «Про іпотеку»). При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). Згідно зі ст.36 ЗУ «Про іпотеку»сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання в порядку, встановленому статтею 37 ЗУ «Про іпотеку»; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 цього Закону. Відповідно до ст.638 ЦК Українидоговір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до частини першої статті 33 ЗУ «Про іпотеку»у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Згідно із частиною першою статті 35 ЗУ «Про іпотеку»у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку (частина друга статті 35 зазначеного Закону). Отже, за змістом частини першої статті 33та частини першої статті 35 ЗУ «Про іпотеку»реалізації права іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки передує реалізація ним права вимагати дострокового виконання основного зобов`язання. І лише якщо останнє не виконане чи неналежно виконане, іпотекодержатель, якщо інше не передбачено законом, може звертати стягнення на предмет іпотеки. Недотримання цих правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає іпотекодержателю звернутися з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов`язання відповідно до частини другої статті 35 ЗУ «Про іпотеку». Вимоги частини першої статті 35 ЗУ «Про іпотеку»не перешкоджають іпотекодержателю здійснювати права, визначені цим Законом та/або іпотечним договором, без попереднього повідомлення іпотекодавця тільки тоді, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки (частина третя зазначеної статті). Умови договору іпотеки та вимоги частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку»пов`язують можливість задоволення вимог кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки з дотриманням іпотекодержателем процедури належного надсилання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, вимоги про усунення порушення основного зобов`язання. Належним слід вважати надсилання вимоги з дотриманням встановленого договором порядку на адресу отримувача, яка вказана в договорі або додатково повідомлена відповідно до умов договору. Якщо такий порядок договором не визначений, відповідно до звичаїв ділового обороту належне направлення вимоги може здійснюватися засобами поштового зв`язку чи кур`єрської служби, які дозволяють встановити зміст відправлення та підтвердити його вручення, наприклад, цінним листом з описом вкладеного відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року №270. Належним дотриманням іпотекодержателем процедури повідомлення іпотекодавця та боржника, якщо він є відмінним від іпотекодавця, про вимогу стосовно усунення порушення також слід вважати таке повідомлення, що було надіслане належним чином, проте не отримане внаслідок недбалості або ухилення від отримання. Направлення такої вимоги іпотекодавцю про усунення порушень основного зобов`язання обґрунтовується саме тим, що іпотекодавець має право замість боржника усунути порушення основного зобов`язання і тим самим убезпечити себе від звернення стягнення на належний йому предмет іпотеки. В разі дотримання іпотекодержателем порядку належного надсилання вимоги про усунення порушення основного зобов`язання діє презумпція належного повідомлення іпотекодержателя про необхідність усунення порушень основного зобов`язання, яка може бути спростована іпотекодавцем в загальному порядку. За відсутності такого належного надсилання вимоги відповідно до частини першої статті 35 ЗУ «Про іпотеку»іпотекодавець не набуває права звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання Таким чином, недотримання вимог частини першої статті 35 ЗУ «Про іпотеку»щодо належного надсилання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, вимоги про усунення порушення основного зобов`язання унеможливлює застосовування позасудового способу задоволення вимог іпотекодержателя. При цьому, метою повідомлення іпотекодержателем іпотекодавця та інших осіб є доведення до їх відома наміру іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Тому іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання лише за умови належного надсилання вимоги, коли іпотекодавець фактично отримав таку вимогу або мав її отримати, але не отримав внаслідок власної недбалості чи ухилення від такого отримання. В іншому випадку іпотекодержатель не набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, зокрема не вправі відчужувати предмет іпотеки іншій особі. У разі направлення іпотекодержателем іпотекодавцю вимоги про усунення порушення основного зобов`язання відповідно до частини першої статті 35 ЗУ «Про іпотеку»з одночасним повідомленням про обраний спосіб задоволення вимог іпотекодержателя відповідно до частини першої статті 38 ЗУ «Про іпотеку»(одним документом) слід виходити з пріоритету дотримання саме частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку». У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 січня 2020 року у справі №209/2599/17-ц (провадження № 61-5415св19) вказано, що: «Установивши, що іпотекодержатель ухилився від виконання свого обов`язку, передбаченого як Законом України «Про іпотеку», так і Порядком №1127, щодо надіслання боржнику повідомлення-вимоги про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання та усунення таких порушень, державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за АТ КБ «ПриватБанк» проведена всупереч норм чинного законодавства». Належним дотриманням іпотекодержателем процедури повідомлення слід вважати надсилання вимоги з дотриманням встановленого договором порядку на адресу отримувача, яка вказана в договорі або додатково повідомлена відповідно до умов договору. Якщо такий порядок договором не визначений, відповідно до звичаїв ділового обороту належне направлення вимоги може здійснюватися засобами поштового зв`язку чи кур`єрської служби, які дозволяють встановити зміст відправлення та підтвердити його вручення, наприклад, цінним листом з описом вкладеного відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270(із змінами). Іпотекодержатель на підтвердження факту направлення й отримання іпотекодавцем вимоги про порушення основного зобов`язання та звернення стягнення на предмет іпотеки у силу зазначених норм матеріального права зобов`язаний надати державному реєстратору докази отримання іпотекодавцем такої вимоги разом із заявою про державну реєстрацію. Всупереч наведеному, матеріали цивільної справи не містять належних доказів на підтвердження факту отримання ОСОБА_1 письмової вимоги іпотекодержателя про усунення порушень, а посилання апелянта на те, що відповідно до п.3.1.6.11 «Порядку пересилання поштових відправлень» в одержані рекомендованого поштового відправлення одержувач розписується в книзі форма 8 та вказує своє прізвище, є безпідставним, оскільки матеріали справи доказів проставлення підпису ОСОБА_1 чи зазначення його прізвища як особи, який вручена кореспонденція, в зворотних повідомленнях не містять. Суд першої інстанції належно дослідив ці обставини та прийшов до правильного висновку, що ОСОБА_1 спростував належне отримання вимоги банку про усунення порушень виконання взятих на себе зобов`язань. Іпотекодержатель не може вважатися таким, що набув право власності на нерухоме майно за правочином, оскільки його умовами прямо пов`язано перехід за іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки із моментом отримання іпотекодавцем повідомлення про усунення порушень. Відповідно до п.61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 25 грудня 2015 року №1127, для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: 1) засвідчена іпотекодержателем копія письмової вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцю та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) засвідчена іпотекодержателем копія повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з відміткою про вручення адресату, або засвідчена іпотекодержателем копія рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з позначкою про відмову адресата від одержання такого відправлення, або засвідчені іпотекодержателем копії рекомендованих поштових відправлень або поштових відправлень з оголошеною цінністю (поштових конвертів), якими не менше ніж двічі з періодичністю не менше ніж один місяць надсилалася вимога, зазначена у підпункті 1 цього пункту, та які повернулися відправнику у зв`язку із відсутністю адресата або закінченням встановленого строку зберігання поштового відправлення, або засвідчені іпотекодержателем паперові копії електронного листа, яким за допомогою засобів інформаційної, телекомунікаційної або інформаційно-телекомунікаційної системи, що забезпечує обмін електронними документами, надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, та електронного службового повідомлення відповідної системи, яким підтверджується доставка відповідного електронного листа за адресою електронної пошти адресата (у разі коли договором з іпотекодавцем або боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, передбачено можливість обміну електронними документами); 3) довідка іпотекодержателя, що містить відомості про суму боргу за основним зобов`язанням станом на дату не раніше трьох днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації та відомості про вартість предмета іпотеки, визначену суб`єктом оціночної діяльності, станом на дату не раніше 90 днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації; 4) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу). У разі подання документа, зазначеного в абзаці першому або четвертому п.п.2 цього пункту, державна реєстрація проводиться після спливу тридцятиденного строку з моменту отримання адресатом вимоги, зазначеної у підпункті 1 цього пункту, якщо у такій вимозі не зазначений більш тривалий строк. Відповідно до ч.3 ст.37 ЗУ «Про іпотеку» іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя. Згідно з ст.12 ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності суб`єктом господарювання відповідно до договору. Відповідно до ст.3 ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», оцінка майна, майнових прав це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону, і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності. Статтею 11 ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»передбачено, що замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб`єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення оцінки. Матеріали справи не містять відомостей та доказів того, що на час проведення реєстрації будинок був оглянутий суб`єктом оціночної діяльності. Так, згідно висновку про вартість майна від 15.09.2021 року вбачається, що ТОВ «Незалежна експертна компанія» виконала оцінку житлового будинку загальною площею 127,00 кв.м., розташований за адресою АДРЕСА_1 вартість об`єкта оцінки складає 872,800,00 грн. Оцінка нерухомого майна має здійснюватися у відповідності до Національного стандарту №2 «Оцінка нерухомого майна» з урахуванням вимог Національного стандарту №1, яким визначено загальні засади. Згідно з приписами п.50 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап, на якому здійснюється, зокрема, ознайомлення з об`єктом оцінки. Відповідно до п.51 вказаного Національного стандарту незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності: - укладення договору на проведення оцінки, - ознайомлення з об`єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки; ідентифікація об`єкта оцінки та пов`язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів; вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування; узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів; складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об`єкта оцінки на дату оцінки; доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об`єкта оцінки на нову дату (у разі потреби). Пунктом 53 зазначеного стандарту передбачено, що незалежно від обраних підходів та методів оцінки оцінювач повинен: зібрати та проаналізувати всі істотні відомості про об`єкт оцінки, зокрема вихідні дані про його правовий статус, відомості про склад, технічні та інші характеристики, інформацію про стан ринку стосовно подібного майна, відомості про економічні характеристики об`єкта оцінки (прогнозовані та фактичні доходи і витрати від використання об`єкта оцінки, у тому числі від його найбільш ефективного використання та існуючого використання); проаналізувати існуючий стан використання об`єкта оцінки та визначити умови його найбільш ефективного використання; зібрати необхідну інформацію для обґрунтування ставки капіталізації та (або) ставки дисконту; визначити правові обмеження щодо об`єкта оцінки врахувати їх вплив на вартість об`єкта оцінки; обґрунтувати застосування методичних підходів, методів та оціночних процедур, у разі потреби застосування спеціальних методів оцінки та оціночних процедур (комбінування кількох методичних підходів або методів). Відповідно до пп.10 абз.2 п.56 Національного стандарту звіт про оцінку майна, що складається у повній формі, повинен, серед іншого, містити письмову заяву оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої інформації, особистий огляд об`єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання оцінки), дотримання національних стандартів оцінки майна та інших нормативно-правових актів з оцінки майна під час її проведення, інші заяви, що є важливими для підтвердження достовірності та об`єктивності оцінки майна і висновку про його вартість. Без безпосереднього доступу суб`єкта оціночної діяльності до предмету іпотеки, який підлягав оцінці та без отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення оцінки, зазначений висновок не може містити достовірної інформації щодо предмету доказування. Відомостей про звернення до ОСОБА_1 з вимогою про надання доступу до спірного будинку для проведення оцінки останнього матеріали справи не містять. За наведеного вбачається, що АТ «Альфа-Банк» не дотримано вимог ЗУ «Про іпотеку», а саме не було визначено реальну ринкову вартість спірного майна, на яке звернуте стягнення, отже й така підстава для задоволення позовних вимог вірно застосована судом першої інстанції. Протягом дії ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті»для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яким є нерухоме житлове майно загальною площею в межах, визначених зазначеним Законом, що виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, також подається заява, що підтверджує згоду іпотекодавця - громадянина України на набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, справжність підпису на якій засвідчується відповідно до ЗУ «Про нотаріат», крім випадків встановлення державним реєстратором наявності зареєстрованого права власності іпотекодавця на інше нерухоме житлове майно (його частину) у Державному реєстрі прав чи в його невід`ємній архівній складовій частині або надання державному реєстратору документів, якими підтверджується, що відповідне нерухоме житлове майно не є місцем постійного проживання іпотекодавця. ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» втратив чинність 21.04.2021 року, підстава Закон 2597-VIII. 23.04.2021 року набрав чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті», в якому ч.2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення визначено, що ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (Відомості Верховної Ради України, 2014 р., № 28, ст. 940; 2015 р., № 43, ст. 386; 2020 р., № 38, ст. 279; із змінами, внесеними Законом України від 16 вересня 2020 року № 895-IX) втрачає чинність через п`ять місяців з дня набрання чинності цим Законом. У ст.58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. В Конституції України ст.58 міститься у розділі II «Права, свободи та обов`язки людини і громадянина», в якому закріплені конституційні права, свободи і обов`язки насамперед людини і громадянина та їх гарантії. Про це свідчить як назва цього розділу, так і системний аналіз змісту його статей та частини другої статті 3 Конституції України. Тому Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб. Але це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом`якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті. У іншому своєму рішенні від 5 квітня 2001 року Конституційний Суд України зазначив, що Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. Отже, на час проведення реєстраційної дії 22.04.2021 року Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» втратив чинність, а ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті»чинності набув лише 23.04.2021 року, а отже на спірні правовідносини дія Закону не поширювалася. Щодо перевірки доводів апеляційної скарги про належність способу захисту, апеляційний суд констатує наступне. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України). Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України). Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ч.1-2 ст.5 ЦПК України). Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом. Згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності 16 січня 2020 року, статтю 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»викладено у новій редакції. Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»(у редакції, чинній на момент ухвалення оскарженого судового рішення) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 жовтня 2021 року в справі № 545/1883/20 (провадження № 61-5728св21) вказано, що «на підставі статті 412 ЦПК Українипідлягають скасуванню оскаржувані судові рішення і в частині вирішення позовних вимог про скасування запису про реєстрацію права власності на нерухоме майно та поновлення становища, що існувало до порушення, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні цих вимог, оскільки задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності за АТ «Альфа-Банк» призведе до відновлення порушених прав позивача, і не потребує для застосування додаткових способів захисту, таких як поновлення права власності та скасування запису про реєстрацію права власності, який є неналежним способом захисту порушеного права». З урахуванням викладеного належним способом захисту у справі, що переглядається, є скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, що було вірно обґрунтовано судом першої інстанції. Так, згідно ч.2 ст.17 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»реєстраційна справа включає заяви на проведення реєстраційних дій, документи, на підставі яких проведено реєстраційні дії, документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав під час проведення таких реєстраційних дій, а також відомості з реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, отримані державним реєстратором шляхом безпосереднього доступу до них чи в порядку інформаційної взаємодії таких систем з Державним реєстром прав, запити державного реєстратора та документи, отримані із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 1 січня 2013 року. Реєстраційна справа ведеться в електронній формі та формується автоматично за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав, до якої за результатом проведення кожної реєстраційної дії щодо об`єкта нерухомого майна автоматично включаються заяви, сформовані або подані в електронній формі, електронні копії документів, на підставі яких проведено реєстраційні дії, поданих у паперовій формі, документи, на підставі яких проведено реєстраційні дії, подані в електронній формі, документи в електронній формі, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав під час проведення таких реєстраційних дій, а також відомості реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, отримані державним реєстратором в електронній формі шляхом безпосереднього доступу до них чи в порядку інформаційної взаємодії таких систем з Державним реєстром прав, електронні копії запитів державного реєстратора в паперовій формі та документів, отриманих із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 1 січня 2013 року. Документи, подані заявником для проведення реєстраційних дій в паперовій формі, підлягають поверненню такому заявнику. Заява, подана в паперовій формі, документ про сплату адміністративного збору, запити державного реєстратора в паперовій формі та документи, отримані із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 1 січня 2013 року, за результатом проведення реєстраційних дій заявнику не повертаються та зберігаються державним реєстратором, яким проведено реєстраційну дію, протягом трьох років. Підсумовуючи результати оцінки на предмет законності оскаржуваного рішення апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про наявність підстав для задоволення позову. В матеріалах справи відсутні відомості про отримання іпотекодавцем письмової вимоги від іпотекодержателя про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття на нього права власності та інформація про реальну вартість майна, за якою відбулося зарахування вимог, що є істотною обставиною, правильно встановив порушення вимог Договору та Закону України «Про іпотеку»щодо процедури звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку, поруч з невірно застосованими нормами Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», однак це не вплинуло на результати розгляду та постановлення законного та обґрунтованого рішення. Доводи апеляційної скарги зводяться до суб`єктивного тлумачення заявником чинних норм законодавства України та незгоди з висновком суду першої інстанції стосовно встановлених обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував, та не можуть бути підставами для скасування судового рішення. Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги На підставі ч.1 ст.375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін. Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа-Банк» залишити без задоволення. Рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 20 липня 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повної постанови 28 жовтня 2022 року. Головуючий І.Б. Перепелюк Судді: А.І. Владичан М.І. Кулянда