Постанова 4857 № 260/2847/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 жовтня 2022 рокуЛьвівСправа № 260/2847/20 пров. № А/857/2575/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді Судової-Хомюк Н.М., суддів Онишкевича Т.В., Сеника Р.П., за участі секретаря судового засідання Лутчин А.М., представник позивача: не з`явився представник відповідача: не з`явився розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного Управління Національної поліції в Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2021 року у справі № 260/2847/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Національної поліції в Закарпатській області про визнання незаконним звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, суддя в 1-й інстанції Рейті С.І., час ухвалення рішення 10 год. 04 хв., місце ухвалення рішення м. Ужгород, дата складання повного тексту рішення 22.11.2021,- В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 (далі також позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Закарпатській області (далі також відповідач, ГУНП в Закарпатській області) про визнання протиправним та скасування наказу № 1557 від 20.07.2020 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності майора поліції ОСОБА_1 заступника начальника районного відділення поліції начальника слідчого відділу Ужгородського відділу поліції ГУ НП у Закарпатській області та накладення дисциплінарного стягнення звільнення з посади та визнання протиправним та скасування наказу № 1589 від 23.07.2020 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності майора поліції ОСОБА_1 заступника начальника районного відділення поліції начальника слідчого відділу Ужгородського районного відділення поліції Ужгородського відділу поліції ГУ НП у Закарпатській області та накладення дисциплінарного стягнення звільнення з органів поліції; визнання незаконним та скасування наказу ГУ НП в Закарпатській області по особовому складу в частині звільнення ОСОБА_1 з Національної поліції; поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника районного відділення поліції начальника слідчого відділу Ужгородського районного відділення поліції Ужгородського відділу поліції ГУ НП у Закарпатській області з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що за наслідками проведеного службового розслідування, відповідно до пп.6 п.3 ст. 13 розділу ІІІ Дисциплінарного статуту Національної поліції України його звільнено з посади заступника начальника районного відділення поліції начальника слідчого відділення Ужгородського районного відділення поліції Ужгородського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області. Однак вважає, що службове розслідування було проведено з порушенням вимог закону та без належного встановлення обставин справи. Зокрема службовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 своїм вчинком (керуванням автомобілем в стані сп`яніння) та перебування в даному стані під час виконання службових обов`язків вчинив дії, які компрометують його, як поліцейського, та дискредитують поліцію в цілому. Позивач вважає, що даний висновок є нісенітницею та не підтверджується жодними доказами, так як факт перебування в стані сп`яніння не знайшов свого підтвердження з матеріалів дисциплінарного провадження, в матеріалах провадження відсутній акт обстеження на стан сп`яніння, акт відмови від обстеження на стан сп`яніння , складений адміністративний протокол за ст.130 КУПАП, які працівники поліції зобов`язані скласти при встановленні факту перебування за кермом в стані сп`яніння. Окрім того, зазначає про те, що факт виконання службових обов`язків теж не підтверджується, оскільки в матеріалах провадження наявний рапорт від 20.06.2020 самого ОСОБА_1 , що в нього погіршився стан здоров`я і він не може виконувати покладені на нього обов`язки та відповідно відбулась заміна відповідальної особи. Також вважає незаконним його звільнення в період тимчасової непрацездатності з 19.06.2020 року по 30.07.2020 року. Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2021 позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 20 липня 2020 року № 1557 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Ужгородського районного відділення поліції Ужгородського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області» частково - в частині звільнення з посади ОСОБА_1 . Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 23 липня 2020 року № 1589 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУНП» частково - в частині звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 . Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 21 липня 2020 року № 152 о/с частково - в частині призначення майора поліції ОСОБА_1 дільничним офіцером поліції сектору превенції Тячівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, звільнивши його з посади заступника начальника відділення поліції начальника слідчого відділення Ужгородського районного відділення поліції Ужгородського відділу поліції цього ж ГУНП, з 21 липня 2020 року. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 24 липня 2020 року № 154 о/с частково - в частині звільнення зі служби в поліції майора поліції ОСОБА_1 , дільничного офіцера поліції сектору превенції Тячівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, з 24 липня 2020 року. Поновлено ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді заступника начальника відділення поліції начальника слідчого відділення Ужгородського районного відділення поліції Ужгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області з 25 липня 2020 року. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 184299,30 грн. (сто вісімдесят чотири тисячі двісті дев`яносто дев`ять гривень тридцять копійок). Не погодившись із зазначеним судовим рішенням Головне управління Національної поліції в Закарпатській області звернулось з апеляційною скаргою, в якій апелянт зазначає, що постанова суду прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи. Апелянт у поданій апеляційній скарзі зокрема зазначає про те, що у період з 01.07.2020 року по 20.07.2020 року дисциплінарною комісією ГУНП, створеною відповідно до наказу ГУНП від 01.07.2020 року № 1426, проводилося службове розслідування відносно окремих працівників Ужгородського районного відділення поліції за наслідками якого притягнуто до дисциплінарної відповідальності ряд працівників, у тому числі й позивача. Також вказує про те, що майже одночасно з службовим розслідуванням призначеним наказом від 01.07.2020 року № 1426 щодо перевірки окремих працівників Ужгородського РВП, тривало інше службове розслідування, призначене наказом ГУНП від 22.06.2020 № 1375 щодо можливого керування майором поліції ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Так, апелянт вказує про те, що висновком службового розслідування від 22.07.2020 року встановлено, що 20.06.2020 року ОСОБА_1 , будучи відповідальним від керівництва відділення поліції, виїхав на місце ДТП на власному автомобілі Mitsubishi Pajero, д.н.з. НОМЕР_1 . На місці події також знаходився начальник управління карного розшуку ГУНП в Закарпатській області Носов В.В, який виявив, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння та у зв`язку з цим викликав на місце події наряд Управління патрульної поліції в Закарпатській області та працівників відділу інспекції особового складу управління кадрового забезпечення ГУНП. Також у ході службового розслідування встановлено, що ОСОБА_1 грубо та нетактовно поводився по відношенню до поліцейських Управління патрульної поліції в Закарпатській області та начальника УКР ГУНП ОСОБА_2 , відмовився від надання для перевірки документів водія та реєстраційних документів на автомобіль, відмовився від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння та безпідставно втік з місця події, надав завідомо неправдиві пояснення та перешкоджав дисциплінарній комісії під час службового розслідування, не виконав накази ОСОБА_2 . Відтак, апелянт вважає, що висновком службового розслідування від 20.07.2020 встановлено ряд порушень окремими працівниками поліції Ужгородського РВП Ужгородського відділу поліції ГУНП, у тому числі й майором поліції ОСОБА_1 , заступником начальника районного відділу поліції - начальника слідчого відділення Ужгородського РВП Ужгородського відділу поліції. Також зауважує, що у період з 22.06.2020 по 24.07.2020 до ГУНП в Закарпатській області листки непрацездатності про перебування ОСОБА_1 на лікуванні не надходили. Тому вважає, що накази ГУНП в Закарпатській області від 23.07.2020 № 1589 та від 24.07.2020 № 154 о/с видані у межах та у спосіб визначений законом. Щодо висновків суду першої інстанції про перебування позивача на лікуванні у період з 19.06.2020 року по 30.07.2020 року, апелянт звертає увагу суду на те, що не була взята до уваги управлінням кадрового забезпечення тимчасова втрата працездатності ОСОБА_1 , оскільки така мала бути підтверджена листком непрацездатності, а не довідкою «№50, яка не містила підпису головного лікаря; не вказано номер карти амбулаторного хворого; у графах: діагноз первинний, діагноз заключний, шифр МКХ-10 поставлено прочерки; половина довідки заповнена почерком та синьою кульковою ручкою, інша частина іншим почерком та чорною гелевою ручкою, що не відповідає почерку одного лікаря; у графі: звільнення від служби з 19.06.20 до тридцяте липня (без зазначення року) відсутня дата продовження до 5 календарних днів, до 15 календарних днів та після 15 календарних днів до 30 днів спільно з завідувачем відділення, а надалі ЛКК та відсутній комісійний огляд хворого. Відтак, надана довідка не відповідала вимогам наказу МВС від 23.03.2016 № 201 та наказу МОЗ від 13.11.2001 року, а тому не було підстав вважати ОСОБА_1 таким, що перебував на лікарняному з 19.06.2020 року по 30.07.2020 року. З урахуванням викладеного в апеляційній скарзі, апелянт приходить до висновку щодо правомірності звільнення позивача та відповідно, відсутність підстав для задоволення позову. Просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити. ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначає, що судом першої інстанції прийнято рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, таке рішення ґрунтується на засадах верховенства права, є законним та обґрунтованим. Зазначає про те, що апелянт обґрунтовує правомірність власних дій при проведенні службового розслідування та прийняття відповідних оскаржуваних рішень, всупереч приписам ст.18 Дисциплінарного статуту, без врахування позиції та пояснень позивача під час його перебування на лікуванні, тим, що хоча позивач і повідомив відповідача про неможливість прибуття на засідання дисциплінарної комісії для надання пояснень через перебування на лікарняному, однак не надав відповідних підтверджуючих документів про тимчасову непрацездатність. Позивач звертає увагу суду на те, що єдиним належним підтверджуючим документом про відсутність позивача на засіданні дисциплінарної комісії є листок непрацездатності, який видається лікувальним закладом особі особисто після закриття листка непрацездатності - з відміткою «стати до роботи». Вважає твердження відповідача про те, що ненаданням комісії самим позивачем підтверджуючих документів про причини його відсутності на засіданні, є такими, що не узгоджуються з приписами чинного законодавства та обставинами справи Крім того позивач зауважує, що апелянт залишив поза увагою той факт, що згідно з висновком службового розслідування від 20.07.2020 виявлені порушення в роботі взагалі не відносяться до кола виконуваних посадових обов`язків позивача. Також обставини зазначені у висновку службового розслідування від 22.07.2020 щодо перебування позивача у стані алкогольного сп`яніння чи будь-які інші дії позивача є надуманими, не підтвердженими жодними доказами, як станом на час прийняття відповідачем оскаржуваних рішень так і станом на час прийняття рішення судом першої інстанції. Вважає, що вказані дії відповідача прямо суперечать приписам ч.2 ст.13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, згідно з якою дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку. Щодо заперечення апелянтом факту перебування позивача на лікуванні у період з 19.06.20 по 30.07.20 через недоліки поданої Довідки №50 про тимчасову непрацездатність, вважає, що такі посилання апелянта не заслуговують на увагу суду, оскільки не узгоджуються з вимогами підзаконних нормативно-правових актів щодо порядку заповнення та видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян. Що стосується окремих порушень лікувального закладу у веденні медичної документації при продовженні листка непрацездатності, позивач вважає, що такі не свідчать про необґрунтованість видачі позивачу листка непрацездатності, та не спростовують факту його хвороби у період з 19.06.2020 по 30.07.2020. Листок непрацездатності не може бути визнаний недійсним, оскільки він не є правочином, а при порушенні процедури його оформлення (продовження) з вини лікувального закладу - наслідком є направлення уповноваженим органом акту перевірки в лікувальний заклад для вжиття заходів щодо усунення виявлених порушень та недоліків. Вважає доводи апелянта щодо правомірності проведення ним процедури звільнення позивача під час перебування останнього на лікарняному, з підстав невідповідності медичної документації оформленої лікувальним закладом за відсутності рішення відповідної комісії є неправомірними. Просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а тому колегія суддів, відповідно до ч.4 ст.229 КАС України, вважає за можливе провести розгляд справи без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Заслухавши суддю - доповідача, представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не дотримано критерію обґрунтованості, оскільки, приймаючи рішення про наявність в діях позивача ознак дисциплінарного проступку, яке тягне за собою звільнення, не враховано всіх обставин, які мали бути враховані. У висновку службового розслідування не зазначено про наявність чи відсутність пом`якшуючих, обтяжуючих обставин, не надано оцінки особі позивача (попередня поведінка, ставлення до служби). Також відповідач не надав жодних доказів, які б підтверджували правомірність висновку службового розслідування. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного. За правилами частини 1 статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі Закон № 580-VIII; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Статтею 2 Закону №580-VIII передбачено, що завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги. Відповідно до частини першої статті 17 Закону №580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції. Основні обов`язки поліцейського закріплені у статтею 18 Закону №580-VIII, згідно яких поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді. Згідно із ч.ч.1, 2 статті 19 Закону №580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом. Згідно із пунктом 6 частини першої статті 77 Закону №580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Відповідно до частин першої, другої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15 березня 2018 року №2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут), службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу. Частина 3 вказаної статті Дисциплінарного статуту Національної поліції України визначає, що службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону №580-VIII, зобов`язує поліцейського, у тому числі: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України. За правилами статті 11 Дисциплінарного статуту Національної поліції України від 15 березня 2018 року №2337-VIII за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом. Відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. Згідно із статтею 13 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони. До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції. Відповідно до ч.ч.1, 2, 3, 4, 5, 6, 10 статті 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. У разі надходження до органу поліції матеріалів про вчинення поліцейським адміністративного правопорушення, що складені в порядку, визначеному Кодексом України про адміністративні правопорушення, службове розслідування не призначається, а рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності приймається на підставі зазначених матеріалів. Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою. Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України. Згідно із ч.ч.13, 14, 15 статті 15 Дисциплінарного статуту уповноважений член дисциплінарної комісії, що проводить службове розслідування, має право, у тому числі: одержувати пояснення щодо обставин справи від поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та від інших осіб; одержувати в органах, закладах, установах поліції та їхніх підрозділах чи за запитом в інших органах державної влади та органах місцевого самоврядування необхідні документи або їх копії та долучати до матеріалів справи. За результатами проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія приймає рішення у формі висновку. За правилами статті 19 Дисциплінарного статуту у висновку за результатами службового розслідування зазначаються: 1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; 2) підстава для призначення службового розслідування; 3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; 4) пояснення поліцейського щодо обставин справи; 5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; 6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; 7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; 9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; 10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; 11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку. Висновок підписується всіма членами дисциплінарної комісії, що проводила розслідування. Члени дисциплінарної комісії мають право на окрему думку, що викладається письмово і додається до висновку. Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби. У разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції. Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби. Згідно із ч.ч. 1, 2, 3, 4, 5, 6 статті 22 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його застосування, не враховуючи часу перебування поліцейського у відпустці, відрядженні або на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності). Після закінчення зазначеного строку дисциплінарне стягнення не виконується. Дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь та звільнення із служби в поліції виконуються (реалізуються) шляхом видання наказу по особовому складу. Вказані положення Дисциплінарного статуту Національної поліції України кореспондуються із приписами наказу МВС України «Про реалізацію окремих положень Дисциплінарного статуту Національної поліції України» від 07 листопада 2018 року №893, зареєстрованого Міністерстві юстиції України 28 листопада 2018 року за № 1355/32807. Таким чином, з аналізу положень Дисциплінарного статуту слідує висновок, що підставою для дисциплінарної відповідальності поліцейського є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні службової дисципліни та означає недотримання Конституцій законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів МВС підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги. Отже, підставою для накладення дисциплінарного стягнення є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях поліцейського ознак дисциплінарного проступку, зокрема протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення. Водночас, адміністративний суд у силу вимог частини другої статті 2 КАС України в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно тощо. При цьому, колегія суддів зауважує, що у відповідності до вимог ст.77 КАС України, суб`єкт владних повноважень повинен довести суду правомірність свого рішення належними, допустимими та достатніми доказами, зокрема, матеріалами службового розслідування тощо. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 22.07.2021 по справі №50/1954/20 акцентував увагу, що саме лише відтворення у висновку службового розслідування фабули певного правопорушення не є достатнім для того, щоб вважати такий висновок обґрунтованим, як і ухвалене на підставі нього рішення. Обставини подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, мають бути підтверджені й оцінені в сукупності з іншими зібраними під час службового розслідування доказами. Стосовно правової оцінки правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, то така повинна фокусуватися насамперед на такому: чи прийнято рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України; чи дійсно у діянні особи є склад дисциплінарного порушення; чи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення; чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим діянням. Аналогічні висновки неодноразово висловлювались Верховним Судом у своїх рішеннях та, зокрема, у постанові від 06 лютого 2020 року у справі № 826/1916/17. Так, з матеріалів справи встановлено, що на підставі довідки про результати проведення цільової перевірки службової діяльності Ужгородського РВП Ужгородського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області від 01.07.2020 року № 1616/106/04-2020, у період з 23.06 по 26.06.2020 року дисциплінарною комісією ГУНП в Закарпатській області проведено службове розслідування за фактами вчинення дисциплінарних проступків окремими поліцейськими Ужгородського районного відділення поліції Ужгородського відділу ГУНП, які виразилися у недотриманні ними вимог Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події. У ході проведення перевірки службової діяльності слідчого підрозділу Ужгородського РВП Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області, зокрема вивчення стану досудового розслідування у кримінальних провадженнях встановлено, що мають місце системні недоліки з організації та здійснення слідства. Згідно висновку про результати проведеного з цих питань службового розслідування, затвердженого начальником ГУНП в Закарпатській області 20.07.2020 року, відповідно до п. 6-10 ст. 18 р. ІІІ Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», дисциплінарною комісією ОСОБА_3 було запрошено на 10:00 год. 13.07.2020 року (лист за № 1706/106/03/4-2020 від 10.07.2020 року) на засідання дисциплінарної комісії ГУНП в Закарпатській області (кабінет № 249)/ Також встановлено, що ОСОБА_1 на засідання комісії не з`явився, проінформував письмово, що перебуває на амбулаторному лікуванні через хворобу та пояснення з вищевказаних запитань буде надавати після одужання. Також, як зазначено у згаданому висновку, ОСОБА_4 в порушення п. 9 ст. 18 р. ІІІ Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», до свого повідомлення про неявку на засідання дисциплінарної комісії не надав підтверджуючих документів про амбулаторне лікування та медичний заклад в якому відкрито лікарняний лист про тимчасову непрацездатність. Окрім того, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 22.06.2020 року начальником ГУНП в Закарпатській області видано наказ за № 1375 «Про створення дисциплінарної комісії та призначення службового розслідування», зі змісту якого вбачається, що 20.06.2020 о 21.48 надійшло повідомлення від начальника УКР ГУНП в Закарпатській області капітана поліції ОСОБА_2 про те, що ним отримано відомості щодо можливого керування заступником начальника відділення начальником слідчого відділення Ужгородського РВП Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області майором поліції Степановим Б.С, автомобілем марки Mitsubishi Pajero, д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Під час спроби перевірки документів на право керування автомобілем, ОСОБА_1 намагаючись уникнути відповідальності повідомив, що він не керував автомобілем, а на пропозицію надати документи для перевірки раптово втік з місця події в невідомому напрямку. Після цього ОСОБА_1 вимкнув мобільний пристрій і по місцю проживання не з`являвся. Вказані обставини відображені у постанові Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12.08.2020 року у справі №08/6092/20 за фактом оскарження позивачем постанови серії НК №301395 від 24.06.2020. Разом з тим, вказане судове рішення містить інформацію про керування транспортним засобом марки «Мітсубіші Аутлендер» ОСОБА_1 .. Колегія суддів зазначає про розбіжності у визначенні марки транспортного засобу при визначенні обставин події, що мала місце 20.06.2020 року за участі начальника слідчого відділення Ужгородського РВП Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області майора поліції Степанова Б.С.. Судом встановлено, що на підставі висновку службового розслідування за відомостями, викладеними у рапорті начальника УКЗ ГУНП А. Скорохода, затвердженого начальником ГУНП в Закарпатській області 22.07.2020 року, дисциплінарною комісією встановлено, що колишній заступник начальника відділення начальник слідчого відділення Ужгородського РВП Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області, а на даний час дільничний офіцер поліції сектору превенції Тячівського ВП ГУНП в Закарпатській області майор поліції ОСОБА_4 своїми діями, які полягали у зверхній та нетактовній поведінці по відношенню до поліцейських Управління патрульної поліції в Закарпатській області та начальника УКР ГУНП капітана поліції В. Носова, відмові від пред`явлення для перевірки документів водія та реєстраційних документів на автомобіль, відмові від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння та безпідставній втечі з місця події, наданні завідомо неправдивих пояснень та перешкоджанні під час проведення службового розслідування, не виконанні наказів В. Носова, скоїв дисциплінарний проступок, порушив вимоги пунктів 1, 4, 5, 6, 7, 11, 14, ч. 3 ст. 1, п. 1 ст. 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, п.п. 1, 2, 6 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», абзаців 1, 2, 7, 8, 10 п. 1, абзацу 6 п. 2 розділу ІІ, абзацу 1 п. 3 розділу V Правил етичної поведінки поліцейських, п. 7 розділу 4 Порядку проведення службових розслідувань в органах Національної поліції України. За наслідками проведених службових розслідувань, наказом ГУНП в Закарпатській області № 1557 від 20.07.2020 року, відповідно до пп.6 п.3 ст. 13 розділу ІІІ Дисциплінарного статуту Національної поліції України, ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника районного відділення поліції начальника слідчого відділення Ужгородського районного відділення поліції Ужгородського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області, а наказом № 1589 від 23.07.2020 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУНП» ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції. На реалізацію вказаних дисциплінарних стягнень ГУНП в Закарпатській області видано накази за №№ 152 о/с від 21.07.2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника відділення поліції начальника слідчого відділення Ужгородського районного відділення поліції Ужгородського відділу поліції цього ж ГУНП з 21.07.2020 року та призначення майора поліції дільничним офіцером поліції сектору превенції Тячівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, а також № 154 о/с від 24.07.2020 року про звільнення зі служби в поліції майора поліції ОСОБА_1 , дільничного офіцера поліції сектору превенції Тячівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, з 24.07.2020 року. Так, судом встановлено, що в період з 22.06.2020 року по 20.07.2020 року ГУНП в Закарпатській області проведено два службові розслідування, а саме: по факту вчинення дисциплінарних проступків окремими поліцейськими Ужгородського РВП Ужгородського відділу поліції (викладеними у довідці УОАЗОР ГУНП № 1616/106/4-2020 від 01.07.2020 року з цих питань), а також, щодо можливого перебування в стані алкогольного сп`яніння ОСОБА_3 . Водночас, позивач заперечує факт порушення ним службової дисципліни, Правил етичної поведінки поліцейських, Присяги поліцейського та скоєння дисциплінарного проступку і вказує на процедурні порушення, допущені під час службових розслідувань. Колегія суддів враховує, що під час проведення вказаних службових розслідувань, пояснень від ОСОБА_1 отримано не було. Також в матеріалах справи відсутні належні та достатні докази про обставини повідомлення позивача про дату, час та місце засідання дисциплінарної комісії, відтак слід дійти висновку, що відповідачем не було вчинено належних заходів з метою з`ясування причин, які стали підставою для службового розслідування. Так, відповідно до ч. 7 ст. 14 Дисциплінарного статуту у разі вчинення поліцейським більше двох дисциплінарних порушень проводиться одне службове розслідування. Якщо протягом проведення службового розслідування поліцейським вчинено інший дисциплінарний проступок, розпочинається нове службове розслідування. Дисциплінарним статутом зокрема передбачено, що під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій. Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право відмовитися від надання пояснень. Факт такої відмови фіксується шляхом складення акта, що підписується членом дисциплінарної комісії, присутнім під час відмови, та іншими особами, присутніми під час відмови. У разі відсутності поліцейського на службі дисциплінарна комісія викликає його для надання пояснень. Виклик для надання пояснень надсилається рекомендованим листом з повідомленням на адресу місця проживання поліцейського, що зазначена в його особовій справі. Виклик про надання пояснень надсилається з таким розрахунком, щоб поліцейський, який викликається, мав не менше двох діб для прибуття на засідання дисциплінарної комісії. Натомість, у матеріалах справи відсутні належні та достатні докази про обставини повідомлення позивача про дату, час та місце засідання дисциплінарної комісії. Також в матеріалах справи відсутні належні та достатні докази на підтвердження відмови ОСОБА_1 у наданні пояснень в межах проведення службового розслідування, з урахуванням положень ч. 3 ст. 18 Дисциплінарного статуту. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у період з 19.06.2020 року по 03.07.2020 року позивач був непрацездатний, отримував курс лікування в умовах стаціонару, що підтверджено листком непрацездатності серії АКА № 019107 Комунального некомерційного підприємства «Ужгородський міський центр первинної медико-санітарної допомоги». В подальшому, лікарняний було продовжено по 30.07.2020 року згідно довідки №

50. Також ГУНП в Закарпатській області надано суду лист за підписом т.в.о. директора Комунального некомерційного підприємства Чопської міської ради «Чопська міська лікарня» Світлани Ілюшиної від 16.06.2021 року за № 189 на запит від 07.06.2021 року за № 228/106/11-2021, за змістом якого, Довідка № 50 про тимчасову непрацездатність поліцейського, військовослужбовця Національної гвардії України видана 19.06.2020 року по 25.06.2020 року громадянину ОСОБА_1 , згідно записів журналу реєстрації. 26.06.2020 року даний громадянин мав приступити до роботи. При цьому, позивачем до суду надано лист за підписом т.в.о. директора Комунального некомерційного підприємства Чопської міської ради «Чопська міська лікарня» Світлани Ілюшиної від 16.08.2021 року за № 223 на адвокатський запит від 11.08.2021 року, згідно якого встановлюється, що відповідь № 189 від 16.06.2021 року була надана згідно даних «Журналу реєстрації довідок про тимчасову втрату працездатності» та не враховувались записи з амбулаторної карти. Також, зі змісту даного листа вбачається, що згідно записів в амбулаторній карті № НОМЕР_2 ОСОБА_1 перебував на амбулаторному лікуванні у лікаря-онколога ОСОБА_5 з 19.06.2020 року по 30.07.2020 року. За час перебування на амбулаторному лікуванні відсутні записи за період з 30.06.2020 року по 29.07.2020 року. Довідка № 50 від 19.06.2020 року видана КНП ЧМР «Чопська міська лікарня», в який зазначено термін непрацездатності з 19.06.2020 року по 30.07.2020 року. Окрім того встановлюється, що згідно акту комісійного розбору від 18.12.2020 року довідка № 50 від 19.06.2020 року та записи в амбулаторній карті ОСОБА_1 видані з порушенням вимог Інструкції № 455 від 13.11.2001 року, за що лікаря-онколога ОСОБА_5 притягнуто до дисциплінарної відповідальності. Враховуючи дані обставини суд першої інстанції витребував у Комунального некомерційного підприємства Чопської міської ради «Чопська міська лікарня» документи та письмову інформацію в підтвердження перебування ОСОБА_1 на амбулаторному лікуванні в період з 19.06.2020 року по 30.07.2020 року та дослідивши медичну карту амбулаторного хворого ОСОБА_1 встановив наявні в останній записи вчинені лікарем хірургом ОСОБА_5 за 19.06.2020 року, 29.06.2020 року та 30.07.2020 року/ Відтак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив вірний висновок, що приєднані до матеріалів справи письмові докази вказують про перебування на лікуванні позивача у вказаний період. Між тим, встановлені судом фактичні обставини, та досліджені ретельно наявні у справі письмові докази також свідчать про відсутність повного, та об`єктивного з`ясування усіх обставин вчинення позивачем дисциплінарного проступку під час службового розслідування, про не встановлення причин, та умов його вчинення, не з`ясування питання про наявність вини саме з боку позивача у скоєнні дисциплінарного проступку, що відповідно ставить під сумнів факт наявності складу дисциплінарного проступку з боку позивача. Так, відповідно до п. 4 розд. V Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції, службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку. У висновку про службове розслідування зазначено, шо під час службового розслідування дисциплінарною комісією встановлено, що перебуваючи на території відділення поліції ОСОБА_4 фактично перебував на службі, оскільки протягом доби 20.06.2020 виконував службові обов`язки. Тобто в такому разі, ОСОБА_4 будучи на службі після зупинки його поліцейськими УПП в Закарпатській області, відмовився від надання для перевірки реєстраційних документів на автомобіль та посвідчення водія, поводився зверхньо та нетактовно під час спілкування із поліцейськими патрульної поліції та начальником УКР ГУНП В. Носовим, а надалі відмовився від проходження огляду на предмет перебування в стані сп`яніння, шляхом втечі з місця події. Однак, колегія суддів вважає, що матеріалами службового розслідування не доведено наявності вчинення позивачем дисциплінарного проступку, який став підставою для службового розслідування, оскільки обставини щодо перебування позивача в стані алкогольного сп`яніння не підтверджені жодними доказами. Твердження про те, що перебуваючи о 20 год. 40 хв. 20.06.2020 на території Ужгородського РВП - ОСОБА_1 фактично перебував на службі, спростовується рапортом ОСОБА_1 від 20.06.2020 щодо заміни його в якості відповідального по Ужгородському РВП ГУНП в Закарпатській області у зв`язку із перебуванням 20.06.2020 на амбулаторному лікуванні. З урахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов висновку про те, що дисциплінарною комісією не виявлено та не досліджено причини і умови, що сприяли скоєному дисциплінарному проступку, а відповідно, відсутні і будь-які пропозиції щодо їх усунення. Відсутня і сама мотивація вибору виду дисциплінарного стягнення, хоча за правилами частини п`ятнадцятої статті 14 Дисциплінарного статуту, звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім та найсуворішим заходом дисциплінарного впливу. Відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що процедура проведення службового розслідування ГУНП в Закарпатській області в порядок та спосіб, встановлений законом дотримана не була, як наслідок, висновки службових розслідувань не можуть бути підставою для прийняття ГУНП в Закарпатській області оскаржених рішень. Відтак наявні правові підстави для визнання протиправними та скасування наказів, прийнятих за наслідками проведених службових розслідувань. Згідно з ч.1 ст. 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Середній заробіток визначається відповідно до частини першої статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок №100). Згідно з абзацом 5 пункту 6 постанови пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 № 13, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Поряд з цим, колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 3 розділу ІІІ Порядку №100 при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів. Крім того, відрахування податків і обов`язкових платежів із середнього заробітку за час вимушеного прогулу не погіршує становище працівника, якого поновлено на роботі, оскільки за цей період, у разі перебування на посаді, працівник отримував би заробітну плату, із якої також відраховувались би податки і збори. Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 15.02.2019 (справа №826/6583/14), від 20.03.2019 (справа №201/12340/16), від 05.08.2020 (справа №817/893/17), від 05.08.2020 (справа №2а-3526/10/1570), від 04.06.2020 (справа №821/114/18). Крім того, ч.2 ст.235 КЗпП України встановлено, що виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу і не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин. Вказаного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 20.06.2018 року (справа № 826/808/16). Судом першої інстанції при розрахунку сум, що підлягають стягненню на користь позивача, використано довідку ГУНП в Закарпатській області від 10.09.2020 року № 1262/106-5/20 відповідно до якої позивачу був нарахований дохід за травень 2020 року 15000,98 грн. та червень 2020 року 15716,01 грн., тобто, загальна сума доходу за останні два місяці перед звільненням становила 30716,99 грн., при цьому, середньоденний заробіток позивача за 1 день складає 503,55 грн. (30716,99 грн. / 61 календарних днів). Таким чином, втрачений заробіток за час вимушеного прогулу становить 184299,30 грн. (503,55 грн. х 366 календарних дні), який слід стягнути з відповідача ГУНП в Закарпатській області. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 3 ст. 243, ст.ст. 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного Управління Національної поліції в Закарпатській області залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2021 року у справі № 260/2847/20 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк судді Т. В. Онишкевич Р. П. Сеник Повне судове рішення складено 25 жовтня 2022 року