Постанова 4855 № 320/11167/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/11167/21 Головуючий у І інстанції - Балаклицький А.І. Суддя-доповідач - Мельничук В.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 жовтня 2022 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого-судді: Мельничука В.П. суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2021 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Київській області до Товариства з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат», Товариства з обмеженою відповідальністю «Обухівське» про визнання недійсним договору дарування, застосування наслідків недійсності правочину та стягнення в дохід держави об`єкту нерухомого майна, - В С Т А Н О В И Л А: Головне управління ДПС у Київській області звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат», Товариства з обмеженою відповідальністю «Обухівське», в якому просило: - визнати недійсним договір дарування від 07.07.2021 № 467, укладений між Товариством з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат» (код ЄДРПОУ 00372536) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Обухівське» (код ЄДРПОУ 43008254); - застосувати наслідки, передбачені ч. 3 ст. 228 ЦК України, та стягнути в дохід держави об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер 129104032204), який розташований за адресою: Київська область, Білоцерківський район, м. Узин, вул. Маяковського, буд. 2-б. В обґрунтування позовних вимог Головне управління ДПС у Київській області вказувало, що 05.07.2021 року грошові зобов`язання, визначені Товариству з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат» на підставі прийнятих Головним управлінням ДПС у Київській області податкових повідомлень-рішень від 31 березня 2020 року № 0003873201, № 0003863201, № 0003853201, № 0003843201, № 0003833201 на загальну суму 172 562 939,45 грн., набули статус узгоджених у зв`язку з прийняттям Верховним Судом постанови від 05 липня 2021 року у справі № 320/3824/20 про відмову у задоволенні позовних вимог ТДВ «Узинський цукровий комбінат» про скасування вказаних податкових повідомлень-рішень. Позивач вказує на те, що укладаючи договір дарування від 07.07.2021 та передаючи основні активи підприємства, ТДВ «Узинський цукровий комбінат» завідомо умисно вчинило дані дії, ухиляючись від сплати узгоджених грошових зобов`язань на суму 172 562 939,45 грн. Зважаючи на викладені обставини, Позивач вважає, що вказаний правочин завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки спрямований на корисливі мотиви, а саме з метою недопущення опису майна у податкову заставу та погашення податкового боргу за рахунок майна платника податків. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2021 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Головне управління ДПС у Київській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким адміністративний позов задовольнити. В апеляційній скарзі Позивач посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Доводи апеляційної скарги аналогічні, заявленим в адміністративному позові, та містять посилання на неповне з`ясування обставин справи судом першої інстанції та невідповідність його висновків таким обставинам. Товариством з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат» подано відзив на апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства. Відзиву Товариства з обмеженою відповідальністю «Обухівське» на апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області до суду апеляційної інстанції не надходило, що не перешкоджає розгляду справи. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Товариство з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат» (ідентифікаційний код: 00372536, місцезнаходження: 09161, Київська область, Білоцерківський район, м. Узин, вул. В. Симиренка, буд. 2) з 20.10.2003 зареєстровано як юридичну особу, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Як зазначено Позивачем в адміністративному позові, 05.07.2021 грошові зобов`язання, визначені Товариству з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат» на підставі прийнятих Головним управлінням ДПС у Київській області податкових повідомлень-рішень від 31.03.2020 № 0003873201, № 0003863201, № 0003853201, № 0003843201, № 0003833201 на загальну суму 172 562 939,45 грн., набули статусу узгоджених у зв`язку з прийняттям Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду постанови від 05 липня 2021 року у справі № 320/3824/20 про відмову у задоволенні позовних вимог ТДВ «Узинський цукровий комбінат» про скасування вказаних податкових повідомлень-рішень. Також Позивачем зазначено, що відповідно до інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, станом на 05.07.2021 за ТДВ «Узинський цукровий комбінат» було зареєстровано право власності, зокрема на об`єкт нерухомого майна реєстраційний номер № 129104032204, який розташований за адресою: Київська область, Білоцерківський район, м. Узин, вул. Маяковського (Володимира Симиренка), буд. 2-б, гуртожиток. Проте, 07.07.2021 між Товариством з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат» (Дарувальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Обухівське» (Обдаровуваний) укладено договір дарування приміщення, відповідно до якого Дарувальник передає безоплатно у власність, а Обдаровуваний приймає як дарунок приміщення гуртожитку, який знаходиться за адресою: Київська область, Білоцерківський район, м. Узин, вул. Маяковського (Володимира Симиренка), буд. 2-б. Вказаний договір дарування приміщення гуртожитку посвідчений Приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Заставенко А.В. та зареєстрований в реєстрі за №

467. Вважаючи, що укладення вказаного договору та відчуження активів нерухомого майна здійснено виключно з метою ухилення від сплати узгоджених грошових зобов`язань за згаданими податковими повідомленнями-рішеннями, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, Позивач, відповідно до підпункту 20.1.30 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, звернувся до адміністративного суду з даним адміністративним позовом. Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів в обґрунтування наявності умислу на укладення договору від 07.07.2021 № 467 з метою несплати податків, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до положень статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України). Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк). Згідно з підпунктом 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності. У разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу (підпункт 57.3 статті 57 Податкового кодексу України). Відповідно до пункту 56.1 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Пунктом 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Абзацом 4 п. 56.18 ст. 56 ПК України визначено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили. Позивач в апеляційній скарзі вказує на те, що укладаючи договір дарування від 07.07.2021 та передаючи основні активи підприємства, ТДВ «Узинський цукровий комбінат» завідомо умисно вчинило дані дії, ухиляючись від сплати узгоджених грошових зобов`язань на суму 172 562 939,45 грн. Зважаючи на викладені обставини, Позивач вважає, що вказаний правочин завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки спрямований на корисливі мотиви, а саме з метою недопущення опису майна у податкову заставу та погашення податкового боргу за рахунок майна платника податків. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу від 28.01.2020 № 211, ГУ ДПС у Київській області здійснено фактичну перевірку з питань додержання ТДВ «Узинський цукровий комбінат» вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні виробництва спирту та продукції хімічного і технічного призначення, для виробництва якої використовується спирт етиловий денатурований, за результатами якої складено акт від 10.02.2020 № 45/10-36-32-00-10/00372536 (далі - Акт перевірки). Перевіркою встановлено, що ТДВ «Узинський цукровий комбінат» не зареєстровано платником акцизного податку з реалізації спирту етилового, чим порушено вимоги п. 212.3 ст. 212 Податкового кодексу України. За адресою провадження діяльності з виробництва підакцизних товарів ТДВ «Узинський цукровий комбінат» не зареєстровано акцизний склад у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, чим порушено вимоги п.п. 230.1.1. п.230.1 ст.230 Податкового кодексу України. Не обладнання та відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників обсягу виробленого спирту етилового, витратомірів лічильників обсягу виробленої продукції а саме: місце відпуску спирту етилового денатурованого з виробництва у склад готової продукції; місце відпуску спирту етилового денатурованого зі складу готової продукції на виробництво етанолу як складника бензину; місце відпуску етанолу як складника бензину з виробництва у склад готової продукції; місце відпуску етанолу як складника бензину зі складу готової продукції в автомобільну цистерну, чим порушено вимоги п.п. 229.1.8. п.229.1 ст.229 та п.п. 230.1.1. п.230.1 ст.230 Податкового кодексу України. Здійснення виробництва спирту етилового денатурованого за відсутності діючої ліцензії на виробництво спирту етилового, чим порушено вимоги ст. 2 Закону України «Про державне регулювання виробництва і торгівлі спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР (далі - Закон № 481/95-ВР). Оптова торгівля спиртом етиловим денатурованим за відсутності діючої ліцензії на право оптової торгівлі спиртом етиловим, чим порушено ст. 14 Закону № 481/95/ВР. Виробництво продукції хімічного і технічного призначення, для виробництва якої використовується спирт етиловий денатурований без внесення такого суб`єкта господарювання до Електронного реєстру суб`єктів господарювання, які використовують спирт етиловий для виробництва продукції хімічного і технічного призначення, парфумерно-косметичної продукції, оцту з харчової сировини, чим порушено вимоги ст.71 Закону № 481/95-ВР. 31 березня 2020 року з урахуванням висновку акта перевірки 10.02.2020 № 45/10-36-32-00-10/00372536, Головним управлінням ДПС у Київській області прийнято податкові повідомлення-рішення: - № 0003873201, яким на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, п. 117.3 ст.117 ПК України та пункту 212.3 статті 212 ПК України до Позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) з акцизного податку на спирт у сумі 34 296 587,89 грн; - № 0003863201, яким на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, п. 128-1.2 ст.128-1 ПК України та підпункту 230.1.1 пункту 230.1 статті 230 ПК України до Позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) з акцизного податку на спирт у сумі 1 000 000,00 грн; - № 0003853201, яким на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, п. 128-1.2 ст.128-1 ПК України та підпункту 229.1.8 пункту 229.1 статті 229, підпункту 230.1.1 пункту 230.1 статті 230 ПК України до Позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) з акцизного податку на спирт у сумі 80 000,00 грн; - № 0003843201, яким на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, абз. 3 ч. 2 ст. 17 Закону № 481/95/ВР до Позивача за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності застосовано штраф у сумі 68 593 175,78 грн. - № 0003833201, яким на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, абз. 6 ч. 2 ст. 17 Закону № 481/95/ВР до Позивача за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності застосовано штраф у сумі 68 593 175,78 грн. Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями від 31.03.2020 №№ 0003873201, 0003863201, 0003853201, 0003843201, 0003833201, ТДВ «Узинський цукровий комбінат» подано скаргу до ДПС України. Рішенням ДПС України від 17.06.2020 № 19390/6/99-00-06-02-06-06 податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу ТДВ «Узинський цукровий комбінат» - без задоволення. В подальшому ТДВ «Узинський цукровий комбінат» оскаржено зазначені податкові повідомлення-рішення в судовому порядку до Київського окружного адміністративного суду. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 10 липня 2020 року у справі № 320/3824/20, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року, адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області № 0003873201 від 31.03.2020. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області № 0003863201 від 31.03.2020. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області № 0003853201 від 31.03.2020. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області № 0003843201 від 31.03.2020. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області № 0003833201 від 31.03.2020. Постановою Верховного Суду від 05 липня 2021 року касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області задоволено. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 липня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року у справі № 320/3824/20 скасовано. Ухвалено нове рішення. У задоволенні позовних вимог Товариства з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовлено повністю. Товариство з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат» повторно звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31.03.20 № 0003873201, № 0003863201, № 0003853201, № 0003843201, № 0003833201 з інших підстав. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06 липня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі № 320/8042/21 за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2021 року у справі № 320/8042/21 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 31.03.2020 № 0003873201, від 31.03.2020 № 0003863201, від 31.03.2020 № 0003853201, від 31.03.2020 № 0003843201 та від 31.03.2020 № 0003833201. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2022 року апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області, як відокремленого підрозділу ДПС України задоволено. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2021 року скасовано. Ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позову Товариства з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат» до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовлено. Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат» на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2022 року у справі № 320/8042/21 за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Клопотання Товариства з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат» про зупинення дії постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2022 року у справі № 320/8042/21 задоволено. Зупинено дію постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2022 року у справі № 320/8042/21 до закінчення її перегляду у касаційному порядку. Як зазанчено Верховним Судом в постанові від 22 квітня 2021 року у справі № 640/13460/19, позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників справи, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору (постанова Верховного Суду від 19 листопада 2019 року у справі № 640/5563/19). Підстава позову - це ті обставини і норми права, які дозволяють особі звернутися до суду, а предмет позову - це матеріально- правові вимоги позивача до відповідача, стосовно яких він просить ухвалити судове рішення. Водночас, визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норми закону позивач просить про захист свого права. Враховуючи вищевикладене, податкові повідомлення-рішення від 31.03.2020 № 0003873201, № 0003863201, № 0003853201, № 0003843201, № 0003833201 з моменту їх прийняття та по даний час є неузгодженими. Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що доводи Позивача про те, що договір дарування завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки спрямований на корисливі мотиви, а саме з метою недопущення опису майна у податкову заставу та погашення податкового боргу за рахунок майна платника податків, є необґрунтованими та такими, що спростовуються наведеним, з чим погоджується і колегія суддів. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що Позивачем 06.10.2021 було оформлено Акт опису майна № 261/10-36-13-04, відповідно до якого було внесено у податкову заставу майно, що належить Товариству з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат» на загальну суму 200 812 943,43 грн., що є достатньою для погашення зобов`язання по податковими повідомлень-рішеннями від 31.03.2020 № 0003873201, № 0003863201, № 0003853201, № 0003843201, № 0003833201. Як вбачається з вказаного акта, об`єкт нерухомого майна - гуртожиток (реєстраційний номер 129104032204), який розташований за адресою: Київська область, Білоцерківський район, м. Узин, вул. Маяковського, буд. 2-6, відсутній як об`єкт, який було внесено у податкову заставу. Щодо доводів податкового органу про наявність умислу у Товариства з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат» на укладення правочину, який суперечить інтересам держави і суспільства, колегією суддів встановлено наступне. Згідно з підпунктом 20.1.30 пункту 20.1. статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюваних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов`язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами. Статтею 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). У пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» (далі - Постанова Пленуму Верховного Суду України) зазначено, що нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо). Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду. Відповідно до пункту 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України виконання чи невиконання сторонами зобов`язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (частина перша статті 216 ЦК. Для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Згідно з пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України (254к/96-ВР); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об`єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об`єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Як встановлено частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків. Згідно з частиною 3 статті 228 Цивільного кодексу України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави. Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вона (вони), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеної угоди і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Відповідно до пункту 18 постанови Пленуму Верховного Суду України при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Встановлюючи правовий наслідок правочину, який вчинено без додержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, частина третя статті 208 Цивільного кодексу України, так само, як і інші правові норми, не визначають ознаки такого правочину. До кола таких правочинів належать, зокрема правочини, які вчинені з метою ухилення від оподаткування, отримання незаконної податкової вигоди. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, згідно рішення № 6 єдиного Учасника Товариства з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат» від 02.07.2021 - Товариством з обмеженою відповідальністю «Фьєра Лорена» (країна резиденства Хорватія) надано дозвіл Товариству з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат» на дарування та укладення договорів дарування нерухомого майна з Товариством з обмеженою відповідальністю «Обухівське», зокрема щодо об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером № 129104032204, який розташований за адресою: Київська область, Білоцерківський район, м. Узин, вул. Маяковського (Володимира Симиренка), буд. 2-б, гуртожиток. Справжність підпису Ченіч Ольги, єдиного Учасника Товариства з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат» - директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Фьєра Лорена» на рішенні № 6 від 02.07.2021 засвідчено Приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Заставенко А.В. Таким чином, наявність рішення № 6 єдиного Учасника Товариства з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат» від 02 липня 2021 року, прийнятого до ухвалення Верховним Судом постанови від 05 липня 2021 року у справі № 320/3824/20, спростовує доводи Позивача про наявність умислу у Товариства з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат» на укладення правочину, який суперечить інтересам держави і суспільства. Крім того, право на укладення такого договору дарування передбачено Статутом Товариства з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат», затвердженим рішенням № 1 Учасника ТДВ «Узинський цукровий комбінат» 01.12.2020, відповідно до пункту 9.3 якого, для виконання завдань та досягнення цілей, передбачених Статутом, Товариство має право, зокрема передавати юридичним та фізичним особам, в тому числі безкоштовно, продавати, обмінювати, здавати в оренду, надавати у тимчасове користування споруди, обладнання, транспортні засоби та інші матеріальні цінності, що є на балансі. Більше того, 19.11.2021 між Товариством з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Обухівське» укладено договір про розірвання договору дарування приміщення (гуртожитку) реєстраційний номер реєстраційний номер № 129104032204, який розташований за адресою: Київська область, Білоцерківський район, м. Узин, вул. Маяковського (Володимира Симиренка), буд. 2-б, відповідно до якого Сторони відмовилися від договору дарування приміщення, посвідченого Приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Заставенко А.В., зареєстрованим в реєстрі за № 467 від 07.07.2021 на підставі цього договору відмови від правочину за взаємною згодою сторін у порядку статті 214 Цивільного кодексу України. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (номер інформаційної довідки 285896333, сформованої 22.11.2021) за ТДВ «Узинський цукровий комбінат» зареєстровано право власності на гуртожиток № 129104032204, який розташований за адресою: Київська область, Білоцерківський район, м. Узин, вул. Маяковського (Володимира Симиренка), буд. 2-б. Таким чином, оскільки договір дарування приміщення гуртожитку від 07.07.2021 є розірваним, він не створює жодних правових наслідків для Позивача, тому як зобов`язання за ним є припиненими. Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів в обґрунтування наявності умислу на укладення договору від 07.07.2021 з метою несплати податків, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, з чим погоджується і колегія суддів. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення адміністративного позовну. Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правомірності висновків суду першої інстанції. Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Розглянувши доводи Головного управління ДПС у Київській області, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий-суддя: В.П. Мельничук Судді: І.О. Лічевецький О.М. Оксененко