Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 142зп-22/160

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 20 жовтня 2022 року справа № 142зп-22/160 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Баранник Н.П., суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А., за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 липня 2022 року у справі №142зп-22/160 (суддя Голобутовський Р.З.) за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛКОГОЛЬНО-БЕЗАЛКОГОЛЬНИЙ КОМБІНАТ ДНІПРО» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про забезпечення позову до подання позовної заяви, ВСТАНОВИВ: 04.07.2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛКОГОЛЬНО-БЕЗАЛКОГОЛЬНИЙ КОМБІНАТ ДНІПРО» звернувся до суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, у якій просив: - зупинити дію розпорядження Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 01.07.2022 року №152-рл щодо анулювання ліцензії ТОВ «АЛКОГОЛЬНО-БЕЗАЛКОГОЛЬНИЙ КОМБІНАТ ДНІПРО» №990208202100084 на право оптової торгівлі алкогольними напоями, крім сидру та перрі (без додання спирту) терміном дії з 07.12.2021 року до 07.12.2026 року до набрання законної сили рішенням суду. В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник вказав, що 01.07.2022 року засобами електронного зв`язку через електронний кабінет платника податків підприємство дізналось про існування розпорядження ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 01.07.2022року №152-рл про анулювання ліцензії ТОВ «АЛКОГОЛЬНО-БЕЗАЛКОГОЛЬНИЙ КОМБІНАТ ДНІПРО» (далі за текстом ТОВ «АБК ДНІПРО» на право оптової торгівлі алкогольними напоями, крім сидру та пері (без додання спирту) терміном дії з 07.12.2021 року до 07.12.2026 року. Заявник стверджує, що розпорядження від 01.07.2022 №152-рл прийнято суб`єктом владних повноважень не в порядку та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України. Зауважив, що анулювання ліцензії на право «Оптової торгівлі алкогольними напоями, крім сидру та пері (без додання спирту)» терміном дії з 07.12.2021 року до 07.12.2026 року призведе до зупинення господарської діяльності підприємства, що матиме невідворотні наслідки, в тому числі, у вигляді простою та збитків, несплати податків до бюджету та звільнення працівників підприємства. Використання інших ліцензій, зокрема, на виробництво алкогольних напоїв, спирту коньячного, зернового дистиляту, враховуючи значні обсяги виробництва, стане фактично неможливим, у зв`язку з відсутністю права на оптову торгівлю виробленою продукцією. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 липня 2021 року було задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛКОГОЛЬНО-БЕЗАЛКОГОЛЬНИЙ КОМБІНАТ ДНІПРО» про забезпечення адміністративного позову. Так, суд зупинив дію розпорядження Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 01.07.2022 року №152-рл щодо анулювання ліцензії ТОВ «АЛКОГОЛЬНО-БЕЗАЛКОГОЛЬНИЙ КОМБІНАТ ДНІПРО» №990208202100084 на право оптової торгівлі алкогольними напоями, крім сидру та перрі (без додання спирту) терміном дії з 07.12.2021 року до 07.12.2026 року до набрання законної сили рішенням суду. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржену ухвалу та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви позивача про забезпечення адміністративного позову. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції шляхом забезпечення позову фактично вирішено спір між сторонами до ухвалення рішення у справі, що є неприпустимим. В контексті спірних відносин можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Позивачем направлено суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу. У відзиві позивач стверджує, що доводи апеляційної скарги безпідставні, оскаржена ухвала суду першої інстанції є законною. Наполягає, що можливість здійснення позивачем господарської діяльності безпосередньо залежить від наявності відповідних ліцензій, у тому числі ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями, що і було враховано судом при ухваленні оскарженого судового рішення. В судове засідання представники сторін не з`явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи були повідомлені. Від представника позивача на адресу суду 20.10.2022року надійшло клопотання про відкладення судового засідання з підстав того, що адвокат, який представляє інтереси позивача, перебуває у м. Києві, де приймає участь у розгляді іншої адміністративної справи. Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання, оскільки жодних доказів на підтвердження обставин, наведених у клопотанні, суду надано не було. Також судом враховано те, позиція позивача відносно доводів апеляційної скарги була викладена у письмовому відзиві, який долучено до матеріалів справи. Фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалося відповідно до ч.4 ст. 229 КАС України. Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, доводи відзиву на скаргу, приходить до висновків, що скарга підлягає задоволенню, враховуючи наступне. Задовольняючи заяву позивача, суд першої інстанції виходив з того, що саме з моменту одержання суб`єктом господарювання письмового розпорядження про анулювання ліцензії останній позбавляється права на провадження діяльності, зазначеної в такій ліцензії. Відмова у задоволенні заяви про забезпечення позову призведе до незворотних наслідків у вигляді втрати державного бюджету сум сплачуваних ТОВ «АБК ДНІПРО» податків, позбавлення 228 працівників роботи та, як наслідок, заробітної плати під час воєнного стану, повного зупинення виробництва, у зв`язку з відсутністю прибутку від подальшої реалізації виготовленої продукції, що призведе до значних втрат ТОВ «АБК ДНІПРО», які у випадку прийняття рішення у цій справі на користь позивача можуть бути пред`явлені до стягнення з бюджету, що посилює негативність таких наслідків. Можливість здійснення позивачем господарської діяльності безпосередньо залежить від наявності відповідних ліцензій, анулювання яких призведе до зупинення господарської діяльності підприємства, що матиме невідворотні наслідки, в тому числі, у вигляді збитків, простою обладнання, яке потребує постійного обслуговування, та необхідності вивільнення працівників, які його обслуговують. У відповідності до приписів частин першої та другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. При розгляді заяв про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. Правова позиція по даному питанню висловлена в Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову в тій частині, яка стосується загальних положень застосування забезпечення позову. Зокрема, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Також суд має враховувати співрозмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи. Вирішуючи питання щодо вжиття заходів забезпечення позову, слід навести мотиви, що свідчать про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними. Отже, обов`язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. Згідно з положеннями частини 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено, крім іншого, шляхом: зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору. При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони вчиняти певні дії. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Наведені позивачем доводи, які врахував суд першої інстанції, не є свідченням існування очевидних ознак протиправності спірного рішення та очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам до прийняття у справі рішення по суті заявлених вимог, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь заявника. Суд першої інстанції не врахував, що сама по собі наявність спору не може бути однозначною підставою для забезпечення позову на підставі вказаних заявником обставин. Апеляційний суд підкреслює, що суди не вправі вживати такі заходи забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвалу суду першої інстанції необхідно скасувати, а в задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити. Згідно з п.2 ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Керуючись п.2 ч.1 ст.315, ст.317, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області - задовольнити. Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 липня 2022 року у справі №142зп-22/160 - скасувати та ухвалити нове судове рішення. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛКОГОЛЬНО-БЕЗАЛКОГОЛЬНИЙ КОМБІНАТ ДНІПРО» про забезпечення позову до подання позовної заяви - відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках та в строки, визначені статтями 328,329 КАС України. Головуючий - суддя Н.П. Баранник суддя Н.І. Малиш суддя А.А. Щербак