Ухвала КЦС ВС № 344/11803/14-ц

Ухвала 21 жовтня 2022 року місто Київ справа № 344/11803/14-ц провадження № 61-9827ск22 Верховний Суд, який діє у складі судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду Погрібного С. О., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Івано-Франківського міського суду від 04 лютого 2015 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 02 вересня 2022 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 06 жовтня 2022 року із використанням засобів поштового зв`язку направила до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати заочне рішення Івано-Франківського міського суду від 04 лютого 2015 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 02 вересня 2022 року, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Касаційну скаргу подано без додержання вимог процесуального закону, чинного на момент звернення зі скаргою. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України). І. Згідно із статтею 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України. Відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми. За змістом рішень судів першої та апеляційної інстанцій Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»звернулося до суду з позовом з вимогами простягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 1 148 780,59 грн. Отже, у справі № 344/11803/14-ц позивачем подано позов із вимогами майнового характеру. Оскільки банк з позовом до ОСОБА_1 до суду звернувся у 2014 році, розрахунок судового збору за подання позовної заяви здійснено відповідно до Закону України «Про судовий збір» у редакції станом на 23 жовтня 2013 року. Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставки судового збору за подання позовної заяви майнового характеру встановлюються у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати. Розмір мінімальної заробітної плати в Україні у період з 01 січня 2014 року до 31 грудня 2014 року становив 1 218, 00 грн. Отже, за подання позову майнового характеру сума судового збору (без врахування законодавчих обмежень) становила б 11 487, 80 грн, проте оплаті підлягала сума у розмірі 3 654, 00 грн, оскільки судовий збір не може перевищувати 3 розмірів мінімальної заробітної плати (1 218, 00 грн х 3 = 3 654, 00 грн), відповідно за подання касаційної скарги підлягає сплаті 7 308, 00 грн (3 654, 00 х 200 %). До касаційної скарги ОСОБА_1 додала клопотання, у якому просить відстрочити сплату судового збору за подання касаційної скарги, посилаючись на її скрутне матеріальне становище. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (Рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року, § 59). Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (Рішення ЄСПЛ у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia») від 20 лютого 2014 року, § 111). Згідно з частиною першою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Проте, доводи заявника про неможливість здійснити сплату судового збору через скрутне фінансове становище Верховний Суд не приймає до уваги та вказує на те, що заявник не надала жодних доказів на підтвердження її незадовільного матеріального становища. Отже, ураховуючи, що заявником належно не обґрунтовано доводи на підтвердження підстав відстрочення сплати судового збору, Верховний Суд визнає обов`язок заявника здійснити сплату судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 7 308, 00 грн або подати документи, що підтверджують підстави відстрочення сплати судового збору відповідно до закону, або навести інші обґрунтовані доводи та подати докази на підтвердження підстав для відстрочення або розстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги. Судовий збір за подання касаційної скарги до Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)». Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору потрібно суду надати документ, що підтверджує його сплату або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. ІІ. Також Верховний Суд зробив висновок, що за результатами вивчення касаційної скарги в її тексті виявлено велику кількість помилок у реквізитах оскаржуваних судових рішень. Зокрема, ОСОБА_1 неправильно вказала дату ухвалення оскаржуваного рішення суду першої інстанції та номер справи, за результатами розгляду якої ухвалено постанову Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року, що зазначена ОСОБА_1 як підстава касаційного оскарження. Верховний Суд встановив заявнику обов`язок подати виправлену редакцію касаційної скарги на заочне рішення Івано-Франківського міського суду від 04 лютого 2015 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 02 вересня 2022 року, у якій вірно зазначити реквізити судових рішень. Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, визначених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Суд роз`яснює, якщо заявник не усуне недоліки поданої касаційної скарги у строк, встановлений судом, така скарга вважатиметься неподаною і буде повернута цій особі (частина друга статті 393, частина третя статті 185 ЦПК України). Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Івано-Франківського міського суду від 04 лютого 2015 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 02 вересня 2022 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, залишити без руху. Надати для усунення зазначених недоліків строк тривалістю в десять днів від моменту отримання копії цієї ухвали суду. У разі невиконання у встановлений строк цієї ухвали касаційні скарги вважатимуться неподаними та будуть повернуті заявникам. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя С. О. Погрібний