Ухвала КЦС ВС № 204/2305/20

Ухвала 18 жовтня 2022 року м. Київ справа № 204/2305/20 провадження № 61-9426ск22 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Яремка В. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 01 листопада 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 квітня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Надра» в особі Уповноваженої особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Стрюкової Ірини Олександрівни, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3 , про захист прав споживача, визнання кредитного договору недійним і визнання припиненим договору іпотеки, ВСТАНОВИВ: 24 вересня 2022 року ОСОБА_3 із застосуванням засобів поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на зазначені судові рішення. Касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на таке. Згідно зі статтею 390 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу. Враховуючи, що повне судове рішення апеляційного суду складено 05 квітня 2022 року, тридцятиденний строк на подання касаційної скарги сплив 05 травня 2022 року. Отже, касаційна скарга подана з пропуском строку на касаційне оскарження. Заявниця не порушує питання про поновлення строку на касаційне оскарження зазначеного судового рішення, що є підставою для залишення касаційної скарги без руху. Таким чином, заявниці необхідно подати клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень із зазначенням підстав поновлення строку та доказів поважності причин його пропущення, зокрема, порушення судом апеляційної інстанції вимог щодо видачі (надсилання) їй копії постанови, об`єктивної неможливості у розумний строк вжиття заходів для прискорення процедури касаційного оскарження тощо. Згідно з частиною третьою статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу. Касаційна скарга також не може бути прийнята судом касаційної інстанції, оскільки на порушення пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України заявник у касаційній скарзі не вказав підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Проте заявниця, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не конкретизувала підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України. Так, зазначивши приклади постанов Верховного Суду, висновки у яких, на думку заявниці, не врахували суди попередніх інстанцій, заявниця не зазначила й не обґрунтувала, які норми права застосували суди без урахування цих висновків. Указаний недолік змісту касаційної скарги унеможливлює вирішення питання відкриття касаційного провадження. Тому заявниці необхідно подати уточнену касаційну скаргу та її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, із зазначенням підстав касаційного оскарження, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України. Касаційна скарга також не може бути прийнята до розгляду судом касаційної інстанції та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документ, що підтверджує підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI). Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 цього Закону ставка судового збору за подання до суду касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми. Згідно з частиною першою статті 4 Закону № 3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімум для працездатних осіб, встановленої законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Заявниця оскаржує судові рішення, ухвалені за наслідками розгляду двох позовних вимог немайнового характеру, зокрема, про визнання кредитного договору недійсним і визнання припиненим договору іпотеки. Відповідно до частини третьої статті 6 Закону № 3674-VI у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру. Станом на 01 січня 2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлений у розмірі 2 102,00 грн. Згідно з підпунктом 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI ставка судового збору за подання фізичною особою до суду позовної заяви немайнового характеру становить 0,4 прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Таким чином, за подання касаційної скарги судовий збір підлягає сплаті у розмірі 3 363,20 грн (2 102,00 грн х 0,4 х 2 х 200/100). Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано за такими реквізитами: отримувач коштів - УК у Печерському районі/22030102; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) - UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету - 22030102; найменування платежу - «Судовий збір (Верховний Суд, 055)»; призначення платежу (вказати номер справи та інші необхідні відомості). Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону № 3674-VI. На підтвердження сплати судового збору суду необхідно надати документ, що підтверджує його сплату. Верховний Суд звертає увагу, що відповідно до частини третьої статті 22 Закону України «Про захист справ споживачів» від сплати судового збору звільняються споживачі за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав. Водночас, у цій справі заявниця є третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Отже, заявниця від сплати судового збору на підставі частини третьої статті 22 Закону України «Про захист справ споживачів» не звільнена. Відповідно до положень частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Ураховуючи викладене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням заявниці строку для усунення недоліків. Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, статтями 4, 6 Закону України «Про судовий збір», Верховний Суд

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 01 листопада 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 квітня 2022 рокузалишити без руху. Надати для усунення зазначених вище недоліків десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали щодо подання клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень із зазначенням підстав для поновлення строку або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження будуть визнані судом неповажними, - у відкритті касаційного провадження буде відмовлено, а у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали щодо необхідності зазначення підстав касаційного оскарження та сплати судового збору, - касаційна скарга вважатиметься неподаною та її буде повернуто заявниці. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя В. В. Яремко