Постанова 4803 № 204/2305/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1859/22 Справа № 204/2305/20 Головуючий у першій інстанції: Самсонова В. В. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 квітня 2022 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого - Красвітної Т.П., суддів: Єлізаренко І.А., Свистунової О.В., при секретарі Паромовій О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_1 на рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 01 листопада 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "комерційний банк «Надра», в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Стрюкової Ірини Олександрівни, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», третя особа - ОСОБА_2 , про захист прав споживача, визнання кредитного договору недійсним і визнання припиненим договору іпотеки, - ВСТАНОВИЛА: У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 16 вересня 2008 року між ним та ПАТ КБ «Надра» укладено споживчий кредитний договір №893575/ФЛ, за умовами якого позичальнику на придбання нерухомості надано кредит у розмірі 74592,00 доларів США на строк до 12 вересня 2033 року зі сплатою за користування кредитом фіксованої процентної ставки в розмірі 14,99% річних. 16 вересня 2008 року між ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2 укладено договір поруки №893575/ФЛ-П, за умовами якого поручитель зобов`язалась солідарно відповідати за виконання позичальником кредитних зобов`язань за вказаним кредитним договором. Також 16 вересня 2008 року позивач уклав з банком договір іпотеки, предметом іпотеки виступило нерухоме майно, а саме домоволодіння за адресою по АДРЕСА_1 . Вказує, що згідно кредитного договору, відсотки за користування кредитом розраховуються банком на підставі відсоткової ставки у розмірі 14,99% на рік. Нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється за фактичну кількість днів у період (28-29-30-31/360) на залишок заборгованості. При розрахунку відсотків враховується день надання та не враховується день погашення кредиту. Щомісячна сума мінімально необхідного платежу складає 965,57 доларів США. У кредитному договорі відсутні детальний розпис сукупної вартості кредиту для споживача (у процентному значенні та грошовому виразі), з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача, тощо), пов`язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту. Також відсутня дата видачі кредиту або право дострокового повернення кредиту та умови дострокового розірвання договору. Кредитний договір містить в собі приховані платежі, а саме, страхування позичальника та житла, витрати, пов`язані з оформленням кредиту, додаткові штрафні санкції, відсотки за отримання коштів. Вказані приховані сукупні платежі суттєво збільшують сукупну вартість кредиту. При цьому споживач вважає, що така поведінка банку як зацікавленої особи завжди містить прямий умисел і як правило є результативним наслідком умисного порушення/невиконання існуючих вимог закону чи/або правил. Позивач вважає, що в порушення вимог ст. 203 ЦК України, ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» позичальник з вини банку не був належно ознайомлений як перед, так і під час укладення кредитного договору зі всіма його умовами, які для нього мають суттєве значення та істотно могли вплинути на формування його волевиявлення і здійснення свідомого вибору, що є обставинами, які викривили його уявлення щодо дійсності істотних умов договору та унеможливили позичальнику реалізувати вільну можливість і змогу надати дійсну оцінку положенням умов кредитування банку та наслідкам укладення такого кредитного договору. Станом на 01 квітня 2020 року новим кредитором за борговими зобов`язаннями перед ПАТ КБ «Надра» є компанія ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп». Також позивач зазначає, що іпотека є похідним зобов`язанням від кредитного договору та в разі визнання недійсним кредитного договору договір іпотеки є припиненим, у зв`язку із припиненим основним зобов`язанням. Тому позивач просив визнати недійсним з моменту укладення кредитний договір №893575/ФЛ від 16 вересня 2008 року, укладений між ПАТ КБ «Надра Банк» та позивачем; визнати припиненим договір іпотеки №893575/ФЛ-3 від 16 вересня 2008 року, укладений між ПАТ КБ «Надра Банк» та позивачем. Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 01 листопада 2021 року в задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового судового рішення про задоволення позовних вимог. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення, виходячи з наступного. Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що 16 вересня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра» та позивачем укладено кредитний договір №893575/ФЛ, відповідно до умов якого банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти у сумі 74592,00 долари США за програмою нове житло (а.с.13-14 т.1). Пунктом 1.3.1. кредитного договору №893575/ФЛ від 16 вересня 2008 року передбачено, що відсотки за користування кредитом розраховуються Банком на підставі відсоткової ставки у розмірі 14,99% на рік; нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється за фактичну кількість днів у періоді (28-29-30-31/360) на залишок заборгованості; при розрахунку відсотків враховується день надання та не враховується день погашення кредиту. Кінцевим терміном повернення кредиту є 12 вересня 2033 року (п. 3.3.4. кредитного договору №893575/ФЛ від 16 вересня 2008 року). Згідно пункту 4.3.14. кредитного договору №893575/ФЛ від 16 вересня 2008 року, зокрема, позичальник зобов`язаний в день укладення договору іпотеки, здійснювати страхування: - нерухомого майна, яке вказано в п.2.1. цього договору. на повну його вартість, згідно договору іпотеки; - позичальника від нещасних випадків, на суму не меншу розміру поточної заборгованості по зобов`язанням за цим договором. У пункті 4.4.1 вказаного вище кредитного договору погоджено, що позичальник має право здійснювати дострокове погашення кредиту: - повне або часткове, без сплати додаткової комісії, окрім випадку передбаченому у п. 4.3.12. цього договору, попередивши письмово банк про свої наміри, не пізніше як за десять робочих днів до здійснення погашення; - при частковому достроковому погашенні кредиту, зміна розміру мінімально необхідного платежу по поверненню суми кредиту, вказаного в п.3.3.1. цього договору здійснюється тільки у випадку внесення позичальником, в рахунок погашення суми, не меншій 5000,00 дол. США або еквіваленту в іншій валюті. Сторони керуючись ст. 259 ЦК України, дійшли згоди збільшити строк позовної давності до 10 років (пункт 7.3 кредитного договору №893575/ФЛ від 16 вересня 2008 року). Також відповідно до п. 8.2. кредитного договору №893575/ФЛ від 16 вересня 2008 року, усі додатки, зміни та доповнення до цього договору мають бути вчинені в письмовій формі та підписані сторонами, з обов`язковим посиланням на цей договір. Додатком №1 до кредитного договору №893575/ФЛ від 16 вересня 2008 року було погоджено Графік погашення заборгованості по кредиту та процентів по ньому (а.с. 15-16 т.1). 16 вересня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра» та ОСОБА_2 укладено договір поруки №893575/ФЛ-П, за умовами якого ОСОБА_2 поручається перед кредитором за належне виконання позивачем взятих на себе зобов`язань, що витікають з Кредитного договору №893575/ФЛ від 16 вересня 2008 року (а.с.17 т.1). Крім того, в забезпечення виконання зобов`язання, що витікає із кредитного договору №893575/ФЛ від 16 вересня 2008 року, позивач передав Відкритому акціонерному товариству комерційний банк «Надра» в іпотеку нерухоме майно, а саме домоволодіння за адресою по АДРЕСА_1 , що підтверджується копією договору іпотеки №893575/ФЛ-3 від 16.09.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Куліш О.В. за реєстровим №614 (а.с.18-19 т.1). За договором №GL3N216953 про відступлення прав вимоги від 24 квітня 2020 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» набув права вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра Банк» до боржників, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту)) та/або договорами поруки та/або договорами іпотеки (іпотечними договорами) та/або договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку №1 до цього договору (а.с.74-91 т.1). Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи №118/119-21 від 24 березня 2021 року, складеного судовим експертом Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз 24.03.2021 року, на момент укладення кредитного договору № 893575/ФЛ від 16 вересня 2008 року між ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 , загальна (сукупна) вартість кредиту становила 294550,57 доларів США, реальна процентна ставка - 16,30% на рік та абсолютне значення подорожчання кредиту - 219958,57 доларів США; у кредитному договорі №893575/ФЛ від 16 вересня 2008 року, укладеному між ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 , та у додатках до нього загальна (сукупна) вартість кредиту (реальна процентна ставка та абсолютне значення подорожчання кредиту) відсутні та на дослідження не надані (а.с. 221-228 т.1). Частинами 1, 3 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник повернути кредит та сплатити відсотки. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом. Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Частинами 1, 2 ст. 215 діючого ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, де закріплено, що зміст правочину не має суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного судочинства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, правочин, що вчиняється батьками не може суперечити правам та інтересам їх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей; недійсним також є правочин, якщо його недійсність встановлена законом. За положеннями статей 626 - 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до частини першої статті 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. У постанові Верховного Суду України від 29 квітня 2014 року у справі № 3-11гс14 зроблено висновок, що обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Виходячи із змісту зазначеної норми, правочин визнається вчиненим внаслідок обману у разі навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб`єктом введення в оману є сторона правочину як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 04 листопада 2020 року у справі № 204/9549/18. Відповідно до частини 1 статті 11 Закон України «Про захист прав споживачів» тут і надалі, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов`язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов`язується повернути їх разом з нарахованими відсотками. Не вважається пропонуванням споживчого кредиту застереження про можливість надання його під час придбання продукції. Згідно частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» договір про надання споживчого кредиту укладається у письмовій формі, один з оригіналів якого передається споживачеві. Обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору був переданий споживачеві, покладається на кредитодавця. Частинами 1 та 2 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Згідно з пунктом 2.1 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168, на банки покладається обов`язок надання споживачу в письмовій формі інформації про умови кредитування, а також орієнтовну сукупну вартість кредиту та зобов`язано банк отримати письмове підтвердження споживача про ознайомлення з цією інформацією, що відповідачем виконано. Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору. У даній справі встановлено, що стверджується письмовими матеріалами, що спірний договір споживчого кредиту підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; позивач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому виконував його умови, що стверджується представленими позивачем оригіналами квитанцій та меморіальних валютних ордерів щодо сплати кредиту і страхових платежів в період 2008-2009 років (а.с. 189-217); кожен аркуш кредитного договору (договір містить, зокрема, умови про відсоткову ставку, про розмір щомісячної суми мінімально необхідного платежу, тощо) підписаний особисто позивачем, що останнім не оспорюється. Крім того, позивачем не оспорюється і факт отримання у 2008 році кредитних коштів на придбання житлової нерухомості, у відповідності до умов укладеного договору, а також не оспорюється факт користування кредитними коштами до цього часу, понад дванадцять років. Встановлення судовою експертизою у висновку №118/119-21 від 24 березня 2021 рокуза кредитним договором №893575/ФЛ від 16 вересня 2008 року на момент укладення договору загальної (сукупної) вартості кредиту - 294550,57 доларів США, реальної процентної ставки - 16,30% на рік, яка не відповідає даним, зазначеним в кредитному договорі (у пункті 1.3.1 договору визначено 14,99% річних, - на думку колегії, не є безумовною підставою для визнання оспорюваного кредитного договору недійсним у повному обсязі. Згідно змісту позовної заяви, вимог про визнання недійсними певних пунктів кредитного договору або вимог про внесення змін до певних пунктів кредитного договору, позивач не заявляв, поставивши вимоги про визнання кредитного договору недійсним у повному обсязі. Однак, приймаючи до уваги достовірне встановлення фактів отримання позивачем кредитних коштів у повному обсязі, користування кредитними коштами до цього часу, періодичне виконання позивачем умов кредитного договору, зокрема, у період з 2008 року по 2009 рік включно; враховуючи зміст ч. 5 .ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», де передбачено альтернативу визнанню договору недійсним у вигляді зміни умов договору, що є несправедливими, - суд дійшов висновку, що визнання кредитного договору недійсним, у даному випадку, є надмірним, призведе до порушення прав та законних інтересів кредитора, який належним чином, добросовісно виконав умови кредитного договору в частині надання позивачу кредитних коштів. Крім того, недійсність окремої умови договору не тягне за собою недійсність усієї угоди. Зі змісту розділу ІІ "Дослідження" висновку експерта №118/119-21 від 24 березня 2021 року вбачається також, що до розрахунку експертом також було прийнято разову комісію в сумі 2592,00 дол. США "за розрахунки по кредиту на купівлю домоволодіння", що була сплачена позивачем (а.с. 193, 223 зворот т.1). У пункті 1.2 кредитного договору погоджено, зокрема, оплату комісії за розрахунки в рамках комплексу пакетів послуг "ласкаво просимо" в залежності від оформленого пакету послуг. Споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі (абзац 2 частини 4 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів»). Колегія зауважує, що позивач не позбавлений права захисту своїх інтересів шляхом вирішення питання по визнання недійснимими або внесення змін до певних умов кредитного договору. Так, зокрема, п. 8.1 оспорюваного договору передбачено, що розмір процентної ставки може переглядатись сторонами договору. Враховуючи, що позовні вимоги про визнання недійсними певних умов кредитного договору або внесення змін до відповідних пунктів договору позивачем не заявлені, колегія дійшла висновку про необхідність відмови у задоволення позову про визнання недійсним кредитного договору у цілому. Частиною шостою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право протягом чотирнадцяти календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин. Перебіг цього строку розпочинається з моменту передачі споживачеві примірника укладеного договору. ОСОБА_1 не скористався своїм правом щодо відкликання згоди на укладення договору та, навпаки, прийняв виконання умов договору шляхом його підписання та виконання, з отриманням кредиту і з частковим виконанням умов кредитного договору шляхом сплати відповідної заборгованості, страхових платежів, комісії. Оскільки позовна вимога щодо визнання припиненим договору іпотеки №893575/ФЛ-3 від 16 вересня 2008 року є похідною від визнання недійсним основного зобов`язання - кредитного договору №893575/ФЛ від 16 вересня 2008 року, вона також задоволенню не підлягає. Доводи апелянта про те, що в оспорюваному кредитному договорі відсутнє право позичальника на дострокове повернення кредиту, спростовується положеннями пункту 4.4.1 кредитного договору №893575/ФЛ від 16 вересня 2008 року, де визначено, що позичальник має право здійснювати дострокове погашення кредиту: - повне або часткове, без сплати додаткової комісії, окрім випадку передбаченому у п. 4.3.12. цього договору, попередивши письмово банк про свої наміри, не пізніше як за десять робочих днів до здійснення погашення; - при частковому достроковому погашенні кредиту, зміна розміру мінімально необхідного платежу по поверненню суми кредиту, вказаного в п.3.3.1. цього договору здійснюється тільки у випадку внесення позичальником, в рахунок погашення суми, не меншій 5000,00 дол. США або еквіваленту в іншій валюті. Обґрунтування апеляційної скарги тим, що кредитний договір містить приховані платежі, а саме страхування позичальника та житла, витрати, пов`язані з оформленням кредиту, додаткові штрафні санкції, є безпідставним. Так, згідно пункту 4.3.14. кредитного договору №893575/ФЛ від 16 вересня 2008 року, зокрема, позичальник зобов`язаний в день укладення договору іпотеки, здійснювати страхування: - нерухомого майна, яке вказано в п.2.1. цього договору на повну його вартість, згідно договору іпотеки; - позичальника від нещасних випадків, на суму не меншу розміру поточної заборгованості по зобов`язанням за цим договором. Тобто, умови страхування були погоджені сторонами та прийняті позичальником, а тому такі умови не є прихованими. В матеріалах справи містяться договори страхування, які добровільно укладались ОСОБА_1 з ВАТ НАСК "Оранта" (а.с. 167-173) та з ЗАТ "Страхова Група "ТАС" (а.с. 174-186 т.1). Штрафні санкції також погоджені у розділі 5 "Відповідальність сторін" кредитного договору №893575/ФЛ від 16 вересня 2008 року та не є прихованими платежами, а застосовуються лише у випадку неналежного виконання позичальником зобов`язань договором. Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів. Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. З огляду на вищевикладене, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і тому підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга - без задоволення. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 01 листопада 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду. Головуючий Т.П. Красвітна Судді І.А. Єлізаренко О.В. Свистунова