Ухвала КЦС ВС № 136/190/22

Ухвала 19 жовтня 2022 року місто Київ справа № 136/190/22 провадження № 61-8503ск22 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Липовецького районного суду Вінницької області від 04 лютого 2022 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 09 серпня 2022 року, рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 30 березня 2022 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 09 серпня 2022 року, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів, ВСТАНОВИВ: У лютому 2022 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, у якому просила стягнути з ОСОБА_1 кошти у розмірі 5 500,00 дол. США, у зв`язку з наміром придбати у відповідача земельну ділянку, після її оформлення. Проте, отримавши зазначені кошти ОСОБА_1 почала завищувати вартість зазначеного майна, що позивача не влаштовувало, у зв`язку з чим звернулася до суду. Також позивач просила суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на усе належне відповідачу майно та заборонити іншим особам вчиняти будь-які дії щодо її майна до набрання чинності рішенням суду у цій справі. Ухвалою Липовецького районного суду Вінницької області від 04 лютого 2022 року, залишеною без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 09 серпня 2022 року, задоволено заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову. Накладено арешт на все належне ОСОБА_1 нерухоме майно та заборонено іншим особам вчиняти будь-які дії щодо майна відповідача, до набрання законної сили рішення суду. Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 30 березня 2022 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 09 серпня 2022 року, позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 кошти в сумі 5 500,00 дол. США. Здійснено розподіл судових витрат. Постановою Вінницького апеляційного суду від 09 серпня 2022 року змінено рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 30 березня 2022 року в частині визначення валюти виконання зобов`язання та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 кошти в сумі 201 127,30 грн. В іншій частині рішення місцевого суду залишено без змін. Здійснено розподіл судових витрат. У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду засобами поштового зв`язку 29 серпня 2022 року, ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Липовецького районного суду Вінницької області від 04 лютого 2022 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 09 серпня 2022 року, рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 30 березня 2022 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 09 серпня 2022 року. Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2022 року касаційну скаргу залишено без руху та надано заявнику строк для виконання її вимог для подання касаційної скарги у новій редакції із наведенням належних підстав касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій. У вересні 2022 року до Верховного Суду надійшли документи на усунення недоліків касаційної скарги. Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається напункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України - неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, без урахування висновків, викладениху постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц щодо валюти зобов`язання та її еквівалента, у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 щодо розуміння юридичних фактів як певних фактів реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, у постановах Верховного Суду України від 25 вересня 2012 року у справі № 6-82цс13 щодо застосування статті 570 Цивільного кодексу України та від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15, у якій зроблено висновок, що розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов`язанням їх повернення та дати отримання коштів; у постановах Верховного Суду від 01 серпня 2018 року у справі № 445/1011/17 щодо тлумачення статті 230 ЦК України, від 22 серпня 2019 року у справі № 369/3340/16-ц у якій зроблено висновок, що факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача певної суми коштів від позичальника до позикодавця; у постановах Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18та від 11 червня 2021 року у справі № 753/11670/17 щодо принципу змагальності; пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України - суди попередніх інстанцій неналежно дослідили розписки від 18 грудня 2019 року та від 28 грудня 2019 року, які не містить предмету доказування та не підтверджують факт отримання коштів відповідачем; пункт 2 частини третьої статті 411 ЦПК України - суд першої інстанції розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження, оскільки не враховано значення справи для відповідача щодо житлового будинку та земельної ділянки на який суд наклав неспівмірний арешт, складність справи про що свідчить термін складання повного тексту рішення суду першої інстанції, обсяг та характер доказів у справі, як то витребування доказів та допит свідків, у задоволенні яких суд безпідставно відмовив; пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України - суд першої інстанції необґрунтовано відхиливклопотання про витребування матеріалів кримінального провадження та допит свідків: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , фізична особа-підприємець ОСОБА_5 ; пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України - суди першої та апеляційної інстанцій встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, а саме припущень позивача щодо ризиків не застосування заходів забезпечення позову. Відповідно до частини першої статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження). Касаційна скарга подана з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України. Наведені у ній доводи підлягають перевірці за матеріалами справи, а тому згідно частини сьомої статті 394 ЦПК України наявні підстави для відкриття касаційного провадження. Касаційне провадження у цій справі відкривається на підставі пункту 1частини другої статті 389, пунктів 1, 2, 3, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України. Посилання ОСОБА_1 , як на підставу касаційного оскарження судових рішень - пункт 8 частини першої статті 411 ЦПК України, а саме: суд першої інстанції не залучив до участі у справі позивача та відповідача, Верховний Суд не враховує, оскільки зазначена підстава стосується ситуації, коли суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі, тобто не набули статусу учасника справи. Касаційна скарга містить клопотання про зупинення виконання рішення рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 30 березня 2022 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 09 серпня 2022 року. Клопотання мотивовано тим, що оскаржувані судові рішення набрали законної сили, у справі видано виконавчий лист, який перебуває на виконанні у відділі виконавчої служби, тому примусове виконання цих рішень може призвести до реальної загрози втрати належного заявнику майна - житлового будинку та земельної ділянки, на які судом безпідставно накладено арешт у межах цієї цивільної справи. Відповідно до частини восьмої статті 394 ЦПК України за наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суд у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду або зупинення його дії. Згідно з частиною першою статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку. Клопотання про зупинення виконання (дії) судового рішення має бути мотивованим, містити достатні та обґрунтовані підстави для зупинення виконання судового рішення, підтверджені певними доказами. Вирішуючи питання про зупинення виконання судового рішення, суд касаційної інстанції перевіряє необхідність застосування такої процесуальної дії з урахуванням викладених заявником обґрунтувань для забезпечення дотримання балансу інтересів сторін та запобігання порушенню прав як заявника, так і прав інших осіб, які брали участь у справі. Верховний Суд не приймає до уваги долучені до клопотання постанову про відкриття виконавчого провадження від 16 червня 2022 року та постанову про арешт коштів боржника від 16 червня 2022 року, оскільки зазначені постанови винесено державним виконавцем на виконання виконавчого листа від 14 червня 2022 року № 136/172/22, виданого Липовецьким районним судом Вінницької області, тобто зазначений виконавчий лист видано в іншій цивільній справі. Оскільки, наведені заявником ризики не підтверджено належними письмовими доказами відсутні підстави для задоволення клопотання про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень. Касаційна скарга містить клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги, яке обґрунтоване тим, що розмір судового збору, який підлягає сплаті у розмірі 4 022,00 грн перевищує 5 відсотків річного доходу ОСОБА_1 за 2021 рік, розмір якого складає 26 200,00 грн, крім того, на картковий рахунок, на який зараховується зазначена соціальна виплата виконавчою службою накладено арешт. На підтвердження свого майнового стану заявником надано довідку Головного управління пенсійного фонду України у Вінницькій області, відповідно до якої ОСОБА_1 отримує пенсію за вислугу років, розмір якої у період з січня 2021 року до грудня 2021 року складає 26 200,00 грн. Верховний Суд, вивчивши зміст клопотання та долучені до нього документи, зробив висновок про часткове задоволення клопотання, з огляду на таке. Згідно з частиною першою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. Частиною третьою статті 136 ЦПК України визначено, що з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати. Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Згідно із частиною другою статті 8 Закону України «Про судовий збір» суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (рішення Європейського суду з прав людини «Kniat v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункт 44; рішення ЄСПЛ «Jedamski and Jedamska v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункти 63-64). За подання касаційної скарги підлягає сплаті судовий збір у розмірі 4 022,54 грн, з довідки про доходи убачається, що ОСОБА_1 у 2021 році отримала дохід у загальному розмірі 26 200,00 грн. Ураховуючи наведене, Верховний Суд вважає за можливе зменшити розмір судового збору за подання касаційної скарги до 1 310,00 грн, що складає 5 відсотків річного доходу заявника та відстрочити його сплату до ухвалення судом касаційної інстанції судового рішення у справі. Керуючись статтями 3, 389, 392, 394, 395, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ: Клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги задовольнити частково. Зменшити ОСОБА_1 розмір судового збору за подання касаційної скарги до 1 310,00 грн та відстрочити його сплату до ухвалення Верховним Судом судового рішення у справі. Відкрити касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Липовецького районного суду Вінницької області від 04 лютого 2022 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 09 серпня 2022 року, рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 30 березня 2022 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 09 серпня 2022 року. Витребувати з Липовецького районного суду Вінницької області цивільну справу № 136/190/22. Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 30 березня 2022 року та постанови Вінницького апеляційного суду від 09 серпня 2022 року. Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк тривалістю в десять днів від моменту отримання копії цієї ухвали суду. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: Г. І. Усик А. С. Олійник В. В. Яремко