Ухвала КАС ВС № 640/22535/19

УХВАЛА 24 жовтня 2022 року м. Київ справа №640/22535/19 адміністративне провадження № К/990/23000/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Калашнікової О.В., суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Білак М.В., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2021 року у справі №640/22535/19 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування наказу, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Офісу Генерального прокурора, в якому просила: - визнати протиправним та скасувати наказ Генеральної прокуратури України №1112ц від 17 жовтня 2019 року про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади; - поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу забезпечення секретного діловодства управління забезпечення охорони державної таємниці Генеральної прокуратури України та органів прокуратури з 18 жовтня 2019 року; - стягнути з Генеральної прокуратури України середній заробіток за весь час вимушеного прогулу до дня поновлення на посаді. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2021 року, у задоволенні позову повністю відмовлено. 22 серпня 2022 року ОСОБА_1 всьоме засобами поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2021 року. Скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги. Ухвалою Верховного Суду від 07 вересня 2022 року визнано неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку на касаційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2020 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2021 року у справі №640/22535/19, касаційну скаргу залишено без руху у зв`язку з пропуском строку на касаційне оскарження. Скаржнику надано строк десять днів з дня вручення копії ухвали для зазначення інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження з наданням відповідних доказів. На усунення недоліків касаційної скарги скаржником подано клопотання, в якому заявник просить поновити процесуальний строк. В обґрунтування клопотання про поновлення строку скаржник повторно вказує, що ним вже подавалися касаційні скарга на оскаржувані судові рішення проте, ухвалами Верховного Суду 23 листопада 2022 року, від 01 лютого 2022 року, від 18 квітня 2022 року, від 19 травня 2022 року, від 23 червня 2022 року та від 04 серпня 2022 року. Заявник вказує, що в жодному випадку намагалася не зволікати і не перевищувати десятиденного строку, знов подати касаційну скаргу та маючи намір добросовісно реалізувати належного права на касаційне оскарження відповідно до приписів статті 44 КАС України, завжди намагалася врахувати та усунути недоліки, які були вказані в ухвалах Верховного Суду. На думку заявника, вищенаведене, свідчило про неухильне прагнення використати всі засоби національного законодавства і судового захисту. Оцінивши наведені скаржником обставини та обґрунтування причин пропуску строку, вирішуючи клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження колегія суддів виходить з наступного. З матеріалів касаційної скарги слідує, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена 28 вересня 2021 року (повний текст постанови складений 04 жовтня 2021 року). В той же час, касаційну скаргу подано на пошту 22 серпня 2022 року, тобто з пропуском передбаченого статтею 329 КАС України тридцятиденного строку на касаційне оскарження. Суд повторно звертає увагу скаржника, що за змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. Суд зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії "права на суд", може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин. Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду. Невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку. Та обставина, що повернення касаційної скарги не позбавляє повторного звернення до суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої касаційної скарги без урахування процесуальних строків, встановлених для цього, а у Суду - обов`язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин. Вперше касаційну скаргу позивачем подано 02 листопада 2021 року надіславши її засобами поштового зв`язку. Ухвалою Верховного Суду від 23 листопада 2021 року первісна касаційна скарга повернута скаржнику, оскільки в ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Скаржник 06 грудня 2021 року повторно звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою. Проте ухвалою Верховного Суду від 01 лютого 2022 року вказану касаційну скаргу повернуто, оскільки скаржником не виконано вимоги ухвали Верховного Суду від 24 грудня 2021 року про залишення касаційної скарги без руху в частині визначення підстав та обґрунтувань підстав касаційного оскарження судових рішень. 15 лютого 2022 року скаржником було надіслано третю касаційну скаргу на оскаржувані судові рішення. Ухвалою Верховного Суду від 18 квітня 2022 року касаційну скаргу позивача було повернуто, як таку, що не містить підстав, визначених частиною четвертою статті 328 КАС України, для касаційного оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2020 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2021 року у справі №640/22535/19. 05 травня 2022 року скаржником було надіслано четверту касаційну скаргу на оскаржувані судові рішення. Ухвалою Верховного Суду від 19 травня 2022 року касаційну скаргу позивача було повернуто, як таку, що не містить підстав, визначених частиною четвертою статті 328 КАС України, для касаційного оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2020 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2021 року у справі №640/22535/19. 09 червня 2022 року скаржник вп`яте звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою. Ухвалою Верховного Суду від 23 червня 2022 року касаційну скаргу позивача було повернуто, як така, що не містить належно обґрунтованих підстав касаційного оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2020 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2021 року у справі №640/22535/19. Позивач 13 липня 2022 року вшосте звернувся з касаційною скаргою подавши її засобами поштового зв`язку. Верховний Суд ухвалою від 04 серпня 2022 року касаційну скаргу повернув як таку, що не містить підстав касаційного оскарження. 22 серпня 2022 року ОСОБА_1 всьоме засобами поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2021 року. Верховний Суд ухвалою від 04 серпня 2022 року повернув касаційну скаргу позивача , як таку, що не містить підстав касаційного оскарження з обґрунтуванням того, в чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення (рішень). При цьому Суд в ухвалі від 04 серпня 2022 року звернув увагу на тому що позивачу вже надавлися пояснення щодо вказаних підстав касаційного оскарження, проте скаржником так і не враховано зауваження, викладені Верховним Судом в ухвалах від 23 листопада 2022 року, від 01 лютого 2022 року, від 18 квітня 2022 року, від 19 травня 2022 року та від 23 червня 2022 року, що свідчить виключно про формальний підхід до оформлення касаційної скарги та ігнорування скаржником роз`яснень, які йому надавалися Верховним Судом, зокрема і щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги в частині викладення підстав касаційного оскарження судових рішень. Однак при поданні касаційних скарги скаржником не взято до уваги роз`яснення щодо вимог, яким має відповідати касаційна скарга в частині визначення підстав касаційного оскарження, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України. Водночас, у заяві про поновлення строку на касаційне оскарження скаржник не зазначає обставин, які позбавляли його можливості привести свою касаційну скаргу у відповідність до статті 330 КАС України, в особливості в період до введення воєнного стану. При цьому, такі дії залежали виключно від скаржника. Ураховуючи обставини справи, зазначену скаржником причину пропуску строку на касаційне оскарження не можна вважати поважною, тобто такою, що не залежала від волевиявлення особи, яка оскаржує судове рішення, і пов`язана з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. Відповідно до приписів статті 44 КАС України сторони, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту, для чого, як особи, зацікавлені у її поданні, повинні вчиняти всі можливі та залежні від них дії, використовувати всі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними. Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Також, суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин. Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Таким чином наведені скаржником причини пропуску строку касаційного оскарження судових рішень не дають достатніх і переконливих підстав визнання поважними причин пропуску такого строку та його поновлення. Верховний Суд звертає увагу скаржника, що, вирішуючи питання поновлення строку касаційного оскарження, суд оцінює дотримання строків звернення до суду не тільки на час подачі первісної касаційної скарги, а й з врахуванням усього проміжку часу до постановлення відповідної ухвали про поновлення або відмову у поновленні таких строків. При цьому, суд касаційної враховує тривалість строку пропущеного строку - майже десять місяців з ухвалення постанови суду апеляційної інстанції, обставини пропуску строку звернення до суду, які залежали виключно від волевиявлення скаржника, а непереборних обставин скаржником не наведено, а Судом не встановлено. Суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтованою пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», пункт 53 рішення ЄСПЛ від 8 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України»). У рішенні від 18 жовтня 2005 року у справі «МШ «Голуб» проти України» ЄСПЛ зазначив, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання. Отже, за практикою ЄСПЛ, застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду. І навпаки, безпідставне поновлення таких строків свідчить про порушення принципу правової визначеності. Враховуючи вищенаведене, Верховний Суд приходить до висновків, що наведене в клопотанні скаржника не може бути підставою для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження. Пунктом 1 частини четвертої статті 333 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними. З огляду на зазначене колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження. Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України, УХВАЛИВ : Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2021 року у справі №640/22535/19. Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2021 року у справі №640/22535/19 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування наказу. Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає. СуддіО.В. Калашнікова Ж.М. Мельник-Томенко М.В. Білак