Ухвала КАС ВС № 640/22535/19

УХВАЛА 04 серпня 2022 року м. Київ справа № 640/22535/19 адміністративне провадження № К/990/18156/22 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2021 року у справі №640/22535/19 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування наказу, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Офісу Генерального прокурора, в якому просила: визнати протиправним та скасувати наказ Генеральної прокуратури України №1112ц від 17 жовтня 2019 року про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади; поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу забезпечення секретного діловодства управління забезпечення охорони державної таємниці Генеральної прокуратури України та органів прокуратури з 18 жовтня 2019 року; стягнути з Генеральної прокуратури України середній заробіток за весь час вимушеного прогулу до дня поновлення на посаді. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2021 року, у задоволенні позову повністю відмовлено. 13 липня 2022 року ОСОБА_1 вшосте засобами поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2021 року. Скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України. Перевіряючи доводи касаційної скарги, Верховним Судом установлено, що підставою касаційного оскарження зазначено пункти 1 та 3 частини четвертої статті 328 КАС України та підпункти «а», «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Скаржник, посилаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, по тексту касаційної скарги перелічує постанови Верховного Суду, а саме: постанови Верховного Суду від 26 листопада 2020 року у справі №200/13482/19-а, від 03 липня 2019 року у справі №911/1521/18, постанови Великої Палати Верховного Суду від 06 листопада 2018 року у справі №812/292/18, від 30 січня 2019 року у справі №442/456/17. Проте, Верховний Суд наголошує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). При цьому у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник повинен чітко вказати норму права, яку на його думку, застосовано судами попередніх інстанцій всупереч висновкам Верховного Суду. Підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою на конкретні висновки судів, рішення яких оскаржуються, із одночасним зазначенням положень (пункту, частини, статті) закону або іншого нормативно-правового акта, який застосований цими судами при прийнятті відповідного висновку. Це дозволяє суду касаційної інстанції на виконання вимог статті 341 КАС України перевірити правильність застосування норм матеріального і процесуального права у конкретній справі. Всупереч вищенаведеному, скаржником чітко не зазначено конкретну норму права, яку на його думку, застосовано судом апеляційної інстанції всупереч висновків Верховного Суду щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах. Наведене обґрунтування підстав звернення до Верховного Суду із касаційною скаргою не є достатнім у розумінні пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України. У тексті касаційної скарги скаржник також зазначає, що підставою перегляду оскаржуваних судових рішень є пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» та Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» №113-IX від 19 вересня 2019 року. Проте, Верховний Суд вже сформував правові висновки щодо застосування приписів пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» та Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» №113-IX від 19 вересня 2019 року, зокрема, у постановах від 28 липня 2022 року у справі №640/22809/19, від 05 травня 2022 року у справі №260/1670/19, від 20 жовтня 2020 року у справі №640/25298/19 та інших. Вказане спростовує доводи скаржника про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах та наявність підстав для відкриття касаційного провадження, визначених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Касаційна скарга також мотивована тим, що вона стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та має виняткове значення для позивача. Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з установленими судами обставинами цієї адміністративної справи не дають підстав для висновку про наявність обставин, наведених у підпунктах "а"-"в" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, для відкриття касаційного провадження, оскільки ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 листопада 2019 року відкрито загальне позовне провадження у справі з призначенням підготовчого судового засідання на 10 грудня 2019 року. Разом з тим, Верховний Суд вже надавав пояснення щодо вказаних підстав касаційного оскарження, проте скаржником так і не враховано зауваження, викладені Верховним Судом в ухвалах від 23 листопада 2022 року, від 01 лютого 2022 року, від 18 квітня 2022 року, від 19 травня 2022 року та від 23 червня 2022 року, що свідчить виключно про формальний підхід до оформлення касаційної скарги та ігнорування скаржником роз`яснень, які йому надавалися Верховним Судом, зокрема і щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги в частині викладення підстав касаційного оскарження судових рішень. Інші доводи касаційної скарги зводяться до викладу фактичних обставин справи, цитування норм чинного законодавства та переоцінки встановлених судами обставин, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України. Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України). Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України. За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження з обґрунтуванням того, в чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення (рішень). Зважаючи на те, що касаційну скаргу повернуто, суд не вирішує клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження. На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332 КАС України, Суд У Х В А Л И В : Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2021 року у справі №640/22535/19 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування наказу - повернути особі, яка її подала. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами, у спосіб їх надсилання до суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя О.В. Кашпур