Постанова 4855 № 640/3356/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/3356/20 Суддя (судді) першої інстанції: Добрянська Я.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 жовтня 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді - Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Оксененка О.М., при секретарі - Рейтаровській О.С., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 липня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Інформаційні судові системи", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Державне бюро розслідувань, про визнання протиправними дій, зобов`язання утриматися від вчинення дій, В С Т А Н О В И В ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила: - визнати протиправними дії ДП «ІСС» щодо обмеження доступу до судових рішень, а саме: ухвали Печерського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2019 року у справі №757/55379/19-к, зареєстрованої в реєстрі з реєстраційним №85407495; ухвали Печерського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2019 року у справі №757/54260/19-к, зареєстрованої в реєстрі з реєстраційним №85334969, на підставі постанови про недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування від 26 листопада 2019 року, постановленої слідчим Державного бюро розслідувань; - зобов`язати ДП «ІСС» утриматися від обмеження доступу в Єдиному державному реєстрі судових рішень до судових рішень (ухвали Печерського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2019 року у справі №757/55379/19-к, зареєстрованої в реєстрі з реєстраційним №85407495 та ухвали Печерського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2019 року у справі №757/54260/19-к, зареєстрованої в реєстрі з реєстраційним №85334969) на підставі постанови про недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування від 26 листопада 2019 року, постановленої слідчим Державного бюро розслідувань. На обґрунтування позовних вимог зазначила, що що ухвали Печерського районного суду м. Києва, про які йдеться в позовних вимогах, не відносяться до переліку виняткових судових рішень, передбачених Законом України «Про доступ до судових рішень», що підлягають певним обмеженням. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 липня 2022 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення через порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Зокрема, апелянт вказує, що ДП «ІСС», реалізуючи обов`язок надання доступу до ЄДРСР, всупереч положенням Закону України «Про доступ до судових рішень» та Порядку ведення ЄДРСР протиправно вживає заходів щодо обмеження доступу до судових рішень та продовжує діяти незаконним чином. Окрім цього, апелянт звертає увагу, що слідчий не має право жодними своїми процесуальними рішеннями встановлювати обмеження для користувачів у перегляді та доступі до змісту судових рішень, а лише суд відповідно до вимог Закону України «Про доступ до судових рішень» має право встановлювати обмеження, які допускаються наскільки це необхідно для захисту інформації. Ухвалою колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2022 року відкрито провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження з 20 вересня 2022 року. Від ДП «ІСС» через електронну пошту 19.09.2022 року подано відзив на апеляційну скаргу, в якому представник зазначає, що ДП «ІСС» не приймало самостійного рішення щодо обмеження доступу до судових рішень, винесених в рамках кримінального провадження №620190000000001219 від 05.08.2019 року, а лише виконало постанову слідчого. Просить суд у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі. Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Державним бюро розслідувань у заяві від 19.09.2022 року зазначено, що оскаржувані позивачкою дії ДП «ІСС» є результатом виконання постанови слідчого ДБР, прийнятої в рамках відповідного кримінального провадження, а не самостійною формою реалізації власних владно-управлінських функцій. Представником зазначається, що зазначене обмеження відповідає вимогам частини першої, п`ятої статті 40 Кримінально процесуального кодексу України, відповідно до яких слідчий наділений повноваженнями приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених КПК. Органи державної влади, місцевого самоврядування, інші фізичні особи зобов`язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого. Просить суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишите без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Згідно з частиною першою статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів дійшла наступних висновків. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 27 грудня 2019 року звернулася до ДП «ІСС» з вимогою в порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації» про забезпечення реалізації її права на доступ до судових рішень шляхом надання безперешкодного доступу до їх тексту. Листом від 24 січня 2020 року № 434/Є/14-10-20 ДП «ІСС» повідомило позивача про те, що доступ до відповідних судових рішень було обмежено на підставі постанови Державного бюро розслідувань про недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування від 26 листопада 2019 року. Суд першої інстанції встановив, що зазначеною постановою слідчого Державного бюро розслідувань від 26 листопада 2019 у кримінальному провадженні № 62019000000001219, з метою нерозголошення відомостей досудового розслідування, а саме судових рішень слідчих суддів Печерського районного суду м. Києва у кримінальному провадженні № 62019000000001219 від 05 серпня 2019 року постановлено обмежити користувачів реєстру Державної судової адміністрації України у доступі до судових рішень, ухвалених у кримінальному провадженні № 62019000000001219 від 05 серпня 2019 року. Постанову слідчого було скеровано до Державної судової адміністрації України, яка, в свою чергу, доручила ДП «ІСС» її безпосереднє виконання. Отже, слідчим Державного бюро розслідувань було прийнято процесуальне рішення про необхідність на час досудового розслідування встановити обмеження для користувачів у перегляді та доступі до змісту визначених судових рішень. Вважаючи дії ДП «ІСС» протиправними, позивачка звернулася до суду за захистом своїх порушених прав. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне. Закон України від 22.12.2005 № 3262-IV «Про доступ до судових рішень» (далі - Закон №3262-IV) регулює відносини щодо забезпечення доступу до судових рішень (рішень, судових наказів, постанов, вироків, ухвал), ухвалених судами загальної юрисдикції, та ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Згідно з ст. 2 Закону №3262-IV, рішення суду проголошується прилюдно, крім випадків, коли розгляд справи проводився у закритому судовому засіданні. Кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону. Якщо судовий розгляд відбувався у закритому судовому засіданні, судове рішення оприлюднюється з виключенням інформації, яка за рішенням суду щодо розгляду справи у закритому судовому засіданні підлягає захисту від розголошення. У визначених законом випадках судове рішення про надання дозволу на проведення розвідувального заходу або про відмову в наданні такого дозволу, винесене у закритому судовому засіданні, не оприлюднюється і не публікується. Відповідно до ст.3 Закону №3262-IV, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Суд загальної юрисдикції вносить до Реєстру всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту. Підпунктом 3 пункту 1 розділу 1 Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень", затвердженого рішення Вищої ради правосуддя від 19.04.2018, №1200/0/15-18 (далі - Порядок) визначено, що адміністратор Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - адміністратор) - це адміністратор Єдиної судової інформаційної системи державне підприємство "Інформаційні судові системи", віднесене до сфери управління Державної судової адміністрації України (далі - ДСА України). Адміністратор вживає заходи, пов`язані із технічним та організаційно-технологічним забезпеченням функціонування Реєстру, у тому числі такі: створення, вдосконалення та супроводження державної інформаційної системи Реєстру; адміністрування Реєстру; надання доступу до Реєстру; забезпечення зберігання та захисту даних, що містяться в Реєстрі, у тому числі шляхом визначення моделі захисту від загроз витоку інформації та засобів обробки електронних документів у Реєстрі та надання до них безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі "Судова влада України"; виконання інших функцій, передбачених цим Порядком. Відповідно до п.4 розділу 8 Порядку, для реалізації права доступу до судових рішень та окремих думок суддів, внесених до Реєстру, неавторизованим користувачам надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судового рішення або його частини з дотриманням вимог цього Порядку. Авторизованим користувачам можуть додатково надаватися інші можливості роботи з образами інформаційних ресурсів Реєстру. Частинами 1-4 ст.4 Закону №3262-IV визначено, що судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Загальний доступ до судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України забезпечується з дотриманням вимог статті 7 цього Закону. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин. Обмеження права вільного користування офіційним веб-порталом судової влади України допускається настільки, наскільки це необхідно для захисту інформації, яка за рішенням суду щодо розгляду справи у закритому судовому засіданні підлягає захисту від розголошення. Загальний доступ до ухвал про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи, про відмову у задоволенні клопотання про обшук житла чи іншого володіння особи, про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії, про відмову у задоволенні клопотання про проведення негласної слідчої (розшукової) дії забезпечується через один рік після внесення таких ухвал до Реєстру. Загальний доступ до ухвал про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи, про відмову у задоволенні клопотання про обшук житла чи іншого володіння особи, про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії, про відмову у задоволенні клопотання про проведення негласної слідчої (розшукової) дії забезпечується через один рік після внесення таких ухвал до Реєстру (частина четверта). З матеріалів справи вбачається, що слідчим ДБР було прийнято процесуальне рішення про необхідність на час досудового розслідування встановити обмеження для користувачів у перегляді та доступі до змісту визначених судових рішень. Таким чином, ДП «ІСС» отримавши постанову слідчого зобов`язане було її виконати в силу положень ст. 40 та 110 КПК України, відповідно до яких постанови слідчого прийняті в межах компетенції, згідно з законом є обов`язковими для виконання не лише фізичними та юридичними особами прав, свобод чи інтересів яких вона стосується, а і для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій. Колегія суддів зазначає, що оспорювані дії ДП «ІСС» є наслідком, результатом виконання постанов слідчого, ухваленої в рамках кримінальних проваджень, а не самостійною формою реалізації власних владно-управлінських функцій у ввіреній їм сфері правовідносин. Закон України «Про доступ до судових рішень» не передбачає такої підстави для обмеження доступу до судових рішень в Реєстрі, як постанова слідчого, прокурора про недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування, ухвалена в рамках кримінального провадження. Водночас це не означає, що питання (не)правомірності обмеження доступу до судових рішень у цій справі не потрібно розглядати винятково як спосіб досягнення завдань кримінального провадження (щонайменше на стадії досудового розслідування). Під час розгляду цієї справи колегія суддів також враховує висновки та правову позицію Верховного Суду, яка викладена у постанові від 23 лютого 2022 року у справі № 560/7790/20. Верховний Суд зазначив, що в описаній ситуації, з якої виник цей спір, ДСА України опиралася не на положення Закону № 3262-IV, а на вимоги КПК України, які однаковою мірою є обов`язковими й для цього органу держави. Іншими словами, ДСА України як державний орган виконувало постанови слідчого, прокурора, які, відповідно до написаних вище положень статей 40, 110 КПК України, є обов`язковими для виконання фізичними та юридичними особами, прав, свобод чи інтересів яких вона стосується. Ці постанови слідчого, прокурора видані компетентними органами (посадовими особами), на законних підставах і в межах процедури, врегульованої КПК України, тож ставити під сумнів їхню обов`язковість чи доцільність, а чи законність в ДСА України не було. Обмеження доступу до судових рішень у такий спосіб не є звичайною практикою у роботі ДСА України. Так, КПК України не регулює відносин щодо забезпечення доступу до судових рішень (рішень, судових наказів, постанов, вироків, ухвал), ухвалених судами загальної юрисдикції, але ж і цей спір не про те. Та обставина, що видані на підставі положень КПК України постанови слідчого, прокурора не «вписуються» у визначені Законом № 3262-IV підстави для обмеження доступу до судових рішень не виводять їх у позаправову площину, тобто не роблять такими, що апріорі не можуть виконуватися. У контексті спору, який виник навколо дій ДСА України, положення КПК України й видані на їх підставі постанови слідчого, прокурора не слід трактувати як нове, інакше, «альтернативне» регулювання сфери правовідносин, які стосуються доступу до судових рішень, на противагу положенням Закону № 3262-IV. Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Виходячи із зазначеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що постанова слідчого ДБР від 26.11.2019 року у кримінальному провадженні №62019000000001219 видана компетентним органом (посадовою особою) на законних підставах і в межах процедури, врегульованої КПК України, тому ДП «ІСС» не могло ставити під сумнів її обов`язковість, доцільність чи законність. Враховуючи викладене, колегія суддів не знаходить підстав для скасування або зміни судового рішення з мотивів, наведених в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, судом першої інстанції при розгляді справи вірно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та дотримано норм процесуального права. Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, П О С Т А Н О В И В Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 липня 2022 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Головуючий суддя І.О.Лічевецький Суддя В.П.Мельничук Суддя О.М.Оксененко