Постанова 4817 № 607/20787/19

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 607/20787/19 Головуючий у 1-й інстанції Сливка Л.М. Провадження № 22-ц/817/689/22 Доповідач - Парандюк Т.С. Категорія - П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 жовтня 2022 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: головуючого - Парандюк Т.С. суддів - Костів О. З., Шевчук Г. М., за участі секретаря -Дідух М.Є. та сторін - ОСОБА_1 та його адвоката Крамар У.П., представника ОСОБА_2 адвоката Федчишина Г.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 607/20787/19 за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 адвоката Федчишин Григорія Степановича на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 травня 2022 року, ухваленого суддею Сливка Л.М., повний текст рішення складено 16 травня 2022 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради, про визначення місця проживання неповнолітньої дитини, - В С Т А Н О В И В: у вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради, про визначення місця проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із батьком. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що з 20 липня 2013 року він перебував у зареєстрованому шлюбі із відповідачкою ОСОБА_4 , від якого ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився син ОСОБА_3 . Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 жовтня 2017 року розірвано шлюб між ним та відповідачкою. Після розірвання шлюбу вони не дійшли згоди з приводу визначення місця проживання дитини. На даний час їх неповнолітній син ОСОБА_5 залишився проживати із прабабусею (бабусею відповідачки ОСОБА_2 ), яка займається вихованням дитини, незважаючи на те, що є особою похилого віку, оскільки відповідачка виїхала за кордон. Так, позивач вважає, що оскільки відповідачка не займається вихованням дитини та проживає за межами України, їх неповнолітній син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повинен проживати разом із ним. При цьому вказує, що він працює у ТОВ «Шредер» та займає посаду складальник електронних машин та апаратів. Графік роботи дозволяє йому займатись вихованням дитини. За своїм станом здоров`я та майновим станом він може належним чином забезпечувати дитину усім необхідним. При цьому, по даний час він купляє сину, одяг, іграшки та все необхідне для його розвитку. Також зазначає, що незважаючи на те, що неповнолітній син ОСОБА_5 проживає разом із прабабусею, проте, від народження і по даний час зареєстрований разом із ним за адресою: АДРЕСА_1 . У вказаному помешканні для сина облаштована окрема кімната зі всіма зручностями для нормального відпочинку, навчання та сну. Також, зазначає, що у дитини є проблеми зі здоров`ям, а тому оскільки матір проживає за кордоном та не займається розвитком та вихованням сина, то проживання дитини разом із прабабусею похилого віку позбавляє дитину можливості на нормальний розвиток. Посилаючись на те, що відповідачка, проживаючи за кордоном, не може надати сину належного виховання та забезпечувати його гармонійний розвиток, вважає, що визначення місця проживання дитини разом із ним сприятиме якнайкращим інтересам дитини. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 травня 2022 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради, про визначення місця проживання неповнолітньої дитини задоволено. Визначено місце проживання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком ОСОБА_1 . Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 768,40 гривень судового збору. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 адвокат Федчишин Г.С. просить скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 травня 2022 року та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги представник апелянта зазначив, що позивач не зробив жодних дій, щоб проживати з сином у випадку тимчасової відсутності матері. Позивач ні одного дня за 8 років не залишався, не проживав разом з сином окремо по місцю свого проживання чи іншому. Ні одного разу не водив на навчання в початкову та загальноосвітню школу, гуртки, секції тощо. Не оплачував даних занять сина. Батько дитини, як до, так і після розлучення в порушення вимог ст. ст. 141, 150, 151, 155 СК України фактично самоусунувся від виконання батьківських прав та обов`язків. Дитина на даний час проживає з матір`ю. Позов фактично не стосується спору між матір`ю та батьком, а лише між батьком дитини і родичами відповідача. Вважає, що висновок органу опіки та піклування не відповідає об`єктивним обставинам справи, оскільки у висновку відображено тільки відомості щодо батька, при тому відсутні будь-які дані щодо матері і обстеження її умов проживання. Суд також не взяв до уваги думку дитини, яка висловила думку щодо проживання із бабцею, а з батьком хоче бачитись та проводити час. Представник ОСОБА_1 адвокат Крамар У.П. подала відзив на апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Федчишин Г.С. у якому зазначила, що ОСОБА_1 надав згоду на тимчасову поїздку сина за кордон в період з 15 липня 2021 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 у супроводі ОСОБА_6 (тітки дитини). Даний термін вийшов давно. а апелянт дитину не повернула. Стосовно довідки № 252 від 16 квітня 2022 року, виданої закордонним навчальним закладом українська школа м. Барселона, з якої вбачається, що ОСОБА_3 навчається у 2-А класі даної школи, то у даній довідці відсутня інформація з якого часу дитина навчається у даному закладі. Також ОСОБА_2 надала аналогічну довідку до школи № 27 у якій дитина навчалася в Україні, на підставі якої ОСОБА_3 був відрахований із школи. Враховуючи, що дозвіл на тимчасову поїздку дитині батько ОСОБА_1 надав по 31 серпня 2021 року, то мати свідомо забрала дитину з школи № 27 в Україні, тому її дії можна розцінювати як такі, що вона і не збиралась повертати дитину назад в Україну. Весь час після розлучення батько допомагав сину фінансова і займався його вихованням, проводив з ним час. З 20 липня 2020 року він офіційно сплачує аліменти, тому стверджувати, що батько ухиляється від виконання своїх обов`язків, апелянт просто не має права. Станом на зараз невідомо в яких умовах проживає дитина і хто знаходиться з нею. Батько не має можливості спілкуватися з дитиною. Матір дитини, у разі визначення місця проживання дитини із батьком, не обмежена у своєму праві на спілкування та участь у вихованні сина. Батько ніколи не перешкоджав спілкуванню сина з матір`ю, що підтверджується заявами на тимчасові поїздки дитини до матері, не здійснював психологічного тиску на дитину і не збирається цього робити, оскільки усвідомлює роль матері у житті дитини та розуміє, що це має значення для його психологічного, духовного та фізичного розвитку та формування особистості його сина. Просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги. У судовому засіданні представник ОСОБА_2 адвокат Федчишин Г.С. апеляційну скаргу підтримав з мотивів, викладених в ній. ОСОБА_1 та його адвокат Крамар У.П. апеляційну скаргу не визнали, пояснивши, що після розлучення і виїзду колишньої дружини за кордон, їх син залишився проживати разом із батьками відповідачки із його згоди. Він забирав сина на вихідні, водив до лікарів, гуляв, забезпечував всім необхідним, спілкувався із ним, давав дозвіл на виїзд його за кордон на відвідування матері, але після останнього виїзду син не повернувся. На даний час син більше року проживає разом із матір`ю в Іспанії, але йому невідомо в яких умовах і чим займається. Із слів сина (розмови по телефону) знає, що і надалі його вихованням займається прабабуся (бабця ) відповідачки. Вирішення питання щодо місця проживання сина із ним хоче вирішити на майбутнє, після повернення його в Україну. Представник третьої особи Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи. У відповідності до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України - неявка у судове засідання будь-якого учасника процесу за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, тому колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутності третьої особи Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради. Розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, доповідача, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення. Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції враховуючи висновок органу опіки та піклування та виходячи із найкращих інтересів дитини, визначив місце проживання із батьком. Колегія суддів не погоджується із висновком суду з наступних підстав. Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_7 вступили у зареєстрований шлюб 20 липня 2013 року, про що складено актовий запис № 1071 Відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Тернопільського міського управління юстиції (т.1, а.с.10). ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народився син ОСОБА_3 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 25 липня 2014 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Тернопільського міського управління юстиції, актовий запис № 1753 (т. 1, а.с. 11). Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 жовтня 2017 року, ухваленим у цивільній справі № 607/5126/17, розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (т. 1, а.с. 12). Місцем реєстрації та проживання ОСОБА_1 є АДРЕСА_1 (т.1, а.с.14). За цією ж адресою зареєстрований ОСОБА_3 - син сторін (т.1, а.с.17). ОСОБА_1 на праві приватної власності належить гараж, загальною площею 37,4 кв м, що стверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та технічним паспортом (т. 1, а.с. 21, 30). ОСОБА_1 працює у ТзОВ «Шредер» на посаді складальника електричних машин та апаратів, загальна сума його доходу за період із лютого 2019 року по липень 2019 року становить 96654,58 гривень, із режимом робочого часу: початок робочого дня - 07 година 30 хвилин; кінець робочого дня - 16 година; обідня перерва - з 12 години 30 хвилин до 13 години; технологічна перерва: з 10 години 30 хвилин до 10 години 40 хвилин та з 15 години 00 хвилин до 15 години 10 хвилин; вихідні дні: субота, неділя (довідки № 17 від 19 серпня 2019 року та № 312, від 22 березня 2019 року, видані ТзОВ «Шредер». (т.1, а.с. 15, 16). По місцю роботи та проживання ОСОБА_1 характеризується позитивно (т. 1, а.с. 13, 14). ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на обліку у наркологічному диспансері та диспансерному обліку не знаходиться, ознак психічного захворювання не виявляє (довідки № 3415, виданої 13 серпня 2019 року Комунальним некомерційним підприємством «Тернопільський обласний наркологічний диспансер» та № 358, виданої 13 серпня 2019 року Комунальним некомерційним підприємством «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня»). (т. 1, а.с. 18, 19). Згідно судового наказу № 607/11869/20 від 11 серпня 2020 року із ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 стягуються аліменти на утримання сина в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку. Заборгованості по аліментах не має (т. 2, а.с 38, 41). ОСОБА_2 після розірвання шлюбу із позивачем у 2017 році виїхала за кордон та на даний час проживає у м. Барселона, Королівство Іспанія, офіційно працевлаштована. На протязі року разом із матір`ю проживає і їх син ОСОБА_5 , що визнається ОСОБА_1 . Як убачається із характеристики наданої Тернопільською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів № 16 імені Володимира Левицького Тернопільської міської ради Тернопільської області на учителя Тернопільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 16 імені Володимира Левицького, ОСОБА_4 працювала у школі на посаді вчителя математики Тернопільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 16 імені Володимира Левицького з 02 вересня 2013 року по 18 серпня 2017 року. Зарекомендувала себе як високоосвічений та відповідальний педагог, надзвичайно порядна, толерантна і доброзичлива, користувалася повагою серед учнів, батьків та колег. Розумна і вимоглива, до учнів ставиться з розумінням, справедлива і ввічлива, постійно працювала над підвищенням свого фахового рівня. ОСОБА_2 є власницею квартири АДРЕСА_2 (т. 1, а.с. 112), де сторони разом із сином проживали до розлучення, що підтверджено позивачем. Згідно викладених у позові обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, що після розірвання шлюбу сторони не змогли дійти згоди з приводу визначення місця проживання дитини. Відповідачка проживає за кордоном, а їх неповнолітній син ОСОБА_5 залишився проживати із прабабусею (бабусею відповідачки ОСОБА_2 ). Відповідно до інформації Управління освіти і науки Тернопільської міської ради за № 707/03 від 17 квітня 2019 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований у Тернопільському навчальному закладі № 31 Тернопільської міської ради (т. 1, а.с. 32). Згідно довідки № 267, виданої 20 грудня 2019 року Тернопільською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів № 27 імені Віктора Гурняка Тернопільської міської ради, ОСОБА_3 дійсно відвідував заняття школи по підготовці до першого класу «Джерельце» у Тернопільській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів імені Віктора Гурняка (т. 1, а.с. 104). Як убачається із довідки № 6 виданої 26 грудня 2019 року Громадською організацією «Клуб спортивного танцю «Роял Денс плюс» ОСОБА_3 займався у танцювальному клубі ГО КСТ «Роял Денс плюс». Відвідування гуртка здійснювалось у супроводі сестри - ОСОБА_8 , яка здійснювала оплату за навчання, що становить 250 гривень у місяць (т. 1, а.с. 106). Відповідно до характеристики на учня 1-Б класу ОСОБА_3 , наданої Тернопільською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів № 27 імені Віктора Гурняка Тернопільської міської ради від 11 січня 2021 року, ОСОБА_3 навчався в 1-Б класі Тернопільської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 27 ім. Віктора Гурняка. Безконфліктно працює в колективі, дотримується правил безпечної поведінки під час уроків та ігор, ввічливий, виявляє помірну активність на уроках, має проблеми з концентрацією. Зазвичай підготовлений до занять, висловлюється короткими реченнями, читає складами, повільно, добре обчислює в межах 10, охоче бере участь у групових іграх, програмований матеріал засвоює на середньому рівні. Хлопчик чутливий до критики, доброзичливий, поважає старших, потребує індивідуального підходу. До школи ОСОБА_3 супроводжує бабуся, інколи - тітка. Мама телефонувала, щоб дізнатися про успіхи сина в школі. У навчанні ОСОБА_5 допомагають бабуся та тітка, хлопчик доглянутий, відвідує групу продовженого дня, зі школи його забирає бабуся. Бабуся, дідусь та тітка приділяють належну увагу вихованню ОСОБА_3 (т.1, а.с.107). Згідно Інформації, наданої КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» від 16 квітня 2019 року за № 01.1-04/411, згідно медичної карти амбулаторного хворого № 3500000119834 ОСОБА_1 перебуває на обліку з приводу хронічного гастродуоденіту. 22 липня 2019 року ОСОБА_1 надавав нотаріально засвідчену згоду на тимчасову поїздку за кордон малолітньому сину ОСОБА_3 у супроводі ОСОБА_9 у Польщу, Словаччину, Угорщину, Іспанію та інші країни Шенгенського договору і у зворотному напрямку в період із 01 серпня 2019 року по 15 вересня 2019 року. Батько сина ОСОБА_1 04 червня 2021 року надав нотаріально посвідчену згоду на тимчасовий виїзд сина ОСОБА_3 , 2014 року народження, з України за кордон у Польщу, Словаччину, Угорщину, Іспанію та інші країни Шенгенського договору з 15 липня по 31 серпня 2021 року у супроводі ОСОБА_6 . У заявах зазначено, що ОСОБА_10 несе відповідальність за здоров`я та життя його сина, своєчасного повернення його в Україну та приймає всі необхідні рішення щодо дитини. Підстав, що обмежують виїзд дитини немає (т. 1, а.с. 35, т. 2, а.с. 40). Як убачається із довідки № 252, виданої 16 квітня 2022 року закордонним навчальним закладом українська школа м. Барселона, ОСОБА_3 навчається у 2-А класі закордонного навчального закладу міжнародної української школи Українська школа «Мрія» м. Барселона Королівство Іспанія (т. 1, а.с. 197). Підставою звернення до суду було те, що між позивачем та родиною відповідачки існує конфлікт з приводу місця проживання неповнолітнього сина сторін ОСОБА_5 , про що свідчать наявні у матеріалах справи заяви та звернення позивача у Тернопільський ВП ГУ Національної поліції в Тернопільській області з приводу того, що батько та бабуся дружини відмовляють йому у зустрічах із сином ОСОБА_5 (т. 1,а.с. 23-29). Згідно висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Тернопільської міської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 535 від 22.07.2020 року, вбачається, що орган опіки та піклування рекомендує визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком ОСОБА_1 (т.1, а.с. 68, 69). Частиною третьою статті 51 Конституції України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. У відповідності із вимогами ст. 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Частиною 4 ст. 29 ЦК України, визначено, що місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає. Відповідно до положень частини першої статті 3, частини першої статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками в супереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно із судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. При цьому поняття розлучення слід тлумачити з огляду на право одного з батьків на спілкування з дитиною та обов`язок другого батька надати можливість для такого спілкування. Положеннями принципу 6 Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 року встановлено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона має, якщо це можливо, зростати в піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, у будь-якому разі - в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості ; малолітня дитина, крім випадків, коли є виняткові обставини не має розлучатися зі своєю матір`ю. Абзацом другим принципу 7 Декларації прав дитини передбачено, що найкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, на кому лежить відповідальність за її освіту і навчання; ця відповідальність лежить перш за все на батьках. При розгляді справ щодо місця проживання дитини передбачено, що суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо. Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах. У § 54 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 07 грудня 2006 року №31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олсон проти Швеції» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, № 250, статті 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Аналіз наведених норм права та практики ЄСПЛ дає підстави для висновку про те, що рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків. Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, чи розірвано шлюб і чи проживають вони разом чи окремо. Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою. Статтею 161 СК України передбачено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 2 статті 77 ЦПК України). Згідно ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування. Частиною 1 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Під час розгляду справи в суді першої інстанції на підставі усіх зібраних доказів, встановлено, що як мати, так і батько піклуються про неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак, між сторонами склалися конфліктні відносини з приводу визначення місця проживання дитини. На даний час, матір вивезла сина за кордон у Королівство Іспанію, при тому, що батьком дитини надавався дозвіл на тимчасовий виїзд дитини за кордон строком на півтори місяці. Як вбачається із матеріалів справи неповнолітній син сторін на даний час проживає разом із матір`ю в Іспанії та навчається у навчальному закладі. Також, потрібно зазначити, що за час проживання дитини з родиною відповідачки, тато не приділяв сину значної уваги, не відводив його до школи, не водив на розвиваючі гуртки, тощо. Про те, що між батьком і сином відсутній тісний психологічний зв`язок свідчать пояснення ОСОБА_5 органу опіки та піклування, де він сказав, що "проживає з бабусею та прабабусею, мати перебуває за кордоном. ОСОБА_5 за нею дуже скучає. З батьком ОСОБА_5 не проти бачитися і проводити вільний час. ОСОБА_5 виявив бажання проживати разом із бабусею." ОСОБА_1 також підтвердив, що син після їх розлучення із дружиною проживав більше шести років у батьків дружини, він тільки забирав його на вихідні, водив до лікаря, гуляв. Що ж стосується висновку органу опіки та піклування, яким рекомендовано визначити місце проживання ОСОБА_11 разом із батьком ОСОБА_1 , то колегія суддів врахувавши всі обставини справи, його до уваги не приймає, оскільки він має рекомендаційний характер, є неповним та необ`єктивним, в якому відображено тільки дані батька, при відсутності дослідження матеріальних, побутово-соціальних умов матері, не зазначено відношення обох батьків до дитини. Також слід зазначити, що відповідно до цивільно-процесуального законодавства жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Таким чином, зазначений висновок органу опіки і піклування не може мати переваги над іншими доказами, а судом належно його оцінено в сукупності з іншими доказами. Крім того, відповідно до частини шостої статті 19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) у своєму рішенні від 01 липня 2017 року у справі «М.С. проти України» наголосив, що основне значення при визначенні місця проживання дитини має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним. При вирішенні спору щодо місця проживання дітей, суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, вік дітей, майновий стан батьків, що мають істотне значення, але насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 30 березня 2021 року при розгляді справи №542/1428/18 (провадження № 61-18612св19) зазначив, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків. Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною. При визначенні місця проживання дитини судами необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах. У відповідності до п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів, проаналізувавши матеріали справи вважає, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо визначення місця проживання сина ОСОБА_5 із ним слід відмовити, оскільки малолітній син постійно проживав із матір`ю та її родиною до серпня 2021 року, де склались необхідні соціально-побутові умови, сталі соціальні зв`язки із родиною матері, друзями, певний проміжок часу дитина навчалась за місцем проживання прабабці, а не тата. З батьком ОСОБА_5 спілкувався періодично, із ним постійно протягом 2017 по 2021 роки не проживав, а за словами дитини, наданих органу опіки та піклування, останній виявив "бажання тільки бачитись із батьком і проводити вільний час, а проживати разом із бабусею", тобто у нього відсутній тісний психологічний зв`язок із батьком ОСОБА_1 . Також, колегією суддів враховуються насамперед інтереси дитини, його прихильність до матері, з якою зараз проживає за кордоном більше року та його вік. За приписами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З урахуванням того, що задоволено апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Федчишин Г.С. тому, із ОСОБА_1 підлягає стягненню понесений заявником судовий збір за подачу апеляційної скарги у сумі 1152,60 грн. Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Федчишин Григорія Степановича - задовольнити. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 травня 2022 року скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про визначення місця проживання неповнолітньої дитини - відмовити. Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживаючого АДРЕСА_1 ) в користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , проживаючої АДРЕСА_3 ) судові витрати у сумі 1152,60 грн за розгляд справи в апеляційній інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 24 жовтня 2022 року. Головуюча Т.С. Парандюк Судді: О.З. Костів Г.М. Шевчук