Постанова 4811 № 442/5981/21

Справа № 442/5981/21 Головуючий у 1 інстанції: Гарасимків Л.І. Провадження № 22-ц/811/123/22 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 жовтня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого судді: Савуляка Р.В., суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І. секретаря: Салати Я.І., з участю: представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 30 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , за участю третьої особи - Органу опіки та піклування виконавчого комітету Дрогобицької міської ради про позбавлення батьківських прав,- ВСТАНОВИЛА: У серпні 2021 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , за участю третьої особи - Органу опіки та піклування виконавчого комітету Дрогобицької міської ради про позбавлення батьківських прав. В обґрунтування позовних вимог покликалась на те, що вона з відповідачем ОСОБА_1 перебувала у шлюбі, який було розірвано 13 листопада 2007 року, за час перебування у шлюбі, ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася дочка ОСОБА_4 .. Зазначала, що з моменту розлучення відповідач не цікавився життям доньки та не приймав у ньому участь, аліменти платив, але не регулярно, тому станом 01 квітня 2019р. в нього виникла заборгованість в сумі 10800 гривень по аліментах ( при розмірі аліментів 400 гривень на місяць). Вказувала, що після того, як вона подала до суду заяву про стягнення пені на заборговані аліменти та збільшення розміру аліментів, ОСОБА_1 вже в судове засідання приніс докази того, що напередодні сплатив борг, однак після ухвалення рішення про збільшення аліментів у ОСОБА_1 знову утворилась заборгованість по аліментах, яка існує і на час розгляду даної справи . Звертала увагу суду на те, що вона двічі змушена була звертатися до суду за дозволом на виїзд дитини за кордон, тому що ОСОБА_1 не бажав дитині дати такого дозволу, а також, виїжджала за кордон з дитиною по довідці виконавчої служби про чергову заборгованість по аліментах, а на даний час отримала довідку з органу опіки та піклування Дрогобицької міської ради про можливість виїзду на відпочинок за кордон. На думку позивачки, зазначені обставини вказують на те відповідач не виконував свої батьківські обов`язки і дотепер вона змушена в судовому порядку зобов`язувати відповідача надавати можливість дитині повноцінно жити, всебічно розвиватися, так як відповідач добровільно нічого не робить в цьому напрямку Крім того вказувала, що дочка його не знає тата і не бажає спілкуватися з ним, а останнійі сам за всі роки не вчинив жодної спроби завоювати довіру своєї дитини, а тому у неї виникла необхідність звернутися до суду. Оскаржуваним рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 30 листопада 2021 року позов задоволено. Позбавлено батьківських прав ОСОБА_1 , 1982 року народження, жителя АДРЕСА_1 відносно неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як такого, що ухиляється від виконання покладених на нього батьківських обов`язків. Стягнуто з ОСОБА_1 , 1982 року народження, жителя АДРЕСА_1 в користь ОСОБА_3 проживаючої АДРЕСА_2 , судовий збір за подання позову до суду в розмірі 908,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 , 1982 року народження, жителя АДРЕСА_1 в користь ОСОБА_3 проживаючої АДРЕСА_2 , витрати на надання правової допомоги в розмірі 1000 грн. Рішення в частині стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання. Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 . В апеляційній скарзі покликається на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що він умисно ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, насправді ж після розлучення в них з позивачкою склалися вкрай неприязні стосунки, заручником яких стала їх малолітня дочка. Так, зазначає, що він намагався налагодити відносини зі своєю дочкою, проте позивачка забороняла йому бачитися з дитиною, коли він прийшов з подарунком до дитини на день народження позивач не пустила його до дитини, внаслідок чого у них виник конфлікт у присутності дочки. Вказує також, що судом першої інстанції не було враховано той факт, що він регулярно сплачує аліменти на утримання дочки. Просить рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 30 листопада 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові. В судове засідання ОСОБА_5 не з`явилася, просила проводити розгляд справи без її участі. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного. Судом та матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу від 13 листопада.2007 року. Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 21 серпня 2020 р., ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , її батьками в свідоцтві зазначені: мати ОСОБА_3 та батько - ОСОБА_1 . Відповідно до Висновку №3-35/6828 від 26 липня 2021р. про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 , 1982 року народження, відносно своєї доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , затвердженого рішенням виконкому Дрогобицької міської ради від 20 липня 2021р., беручи до уваги подані документи та пояснення неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , орган опіки та піклування виконавчого комітету Дрогобицької міської ради вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_1 стосовно малолітньої дитини ОСОБА_3 , як такого, що ухиляється від виконання покладених на нього батьківських обов`язків. Постановляючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 , 1982 року народження щодо її неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції. Виходячи із наступних обставин. Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Згідно зі статями 18, 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, Згідно з пунктом 3 статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини. Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Цей захід впливу є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України), тому він підлягає застосуванню лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків. У рішенні ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» (заява № 31111/04) наголошено на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58). Небажання дитини спілкуватися з одним із батьків, що призводить до зменшення чи повного припинення їх побачень, саме по собі не свідчить про ухилення матір`ю (батьком) від виконання батьківських обов`язків, так як ці обставини зумовлені не її (його) волею. Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові 24 квітня 2019 року у справа № 331/5427/17. В усіх діях стосовно дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага повинна приділятися якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3 Конвенції про права дитини). Дитина є найбільш вразливою стороною під час будь-яких сімейних конфліктів, оскільки на її долю випадає найбільше страждань та втрат. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини. При цьому, суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси (частина третя статті 171 СК України). Під час вирішення питання позбавлення батьківських прав визначальним є ставлення матері (батька) до дитини, бажання спілкуватись і брати участь в її вихованні. При вирішенні такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини. Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах: від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20), від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18 (провадження № 61-8883св19), від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17. Судом встановлено, що відповідач має бажання бачитись та спілкуватись зі своєю дочкою, останній ініціював перегляд даного рішення в апеляційному порядку та в апеляційній скарзі зазначив, що пробував налагодити відносини з дочкою, але позивачка забороняла йому бачитися з дитиною, коли дитині було 5 років він прийшов в із подарунком на день народження, проте позивач не пустила його до дитини, внаслідок чого між ними виник конфлікт в присутності дитини, після чого він зрозумів, що подальші намагання бачитися з дитиною можуть тільки її травмувати. Крім того, як встановлено в суді апеляційної інстанції, на даний час ОСОБА_1 проходить військову службу у Збройних Силах України тому з об`єктивних причин не може бачитися з дочкою. За вказаних обставин, враховуючи те, що ОСОБА_3 постійно проживає з матір`ю та має тісний психоемоційний зв`язок саме з нею, відтак думка неповнолітньої дочки сторін щодо того, що вона не бажає спілкуватися з батьком та не любить оцінюється судом критично. Частиною четвертою статті 19 СК України визначено, що при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Відповідно до частини п`ятої статті 19 СК України орган опіки і піклування подає до суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодиться з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина шоста статті 19 СК України). Висновок органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав стосовно малолітньої дочки має рекомендаційний характер та не є обов`язковим для суду (частини 5, 6 ст. 19 СК України), від його висновку суд має право мотивовано відступити, такий висновок є доказом у справі, який підлягає дослідженню та оцінці судом. Вказане узгоджується з правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду від 6 травня 2020 року у справі № 753/2025/19. Враховуючи вищенаведене, висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Дрогобицької міської ради №3-35/6828 від 26 липня 2021р. про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 , 1982 року народження, відносно своєї доньки ОСОБА_3 , не може бути покладено в основу рішення, а повинен оцінюватися в комплексі з іншими доказами по справі з метою забезпечення найкращих інтересів дитини. Згідно висновку ВС в постанові від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. За вказаних обставин, враховуючи те, що позивачкою не доведено свідомого нехтування ОСОБА_1 своїми батьківськими обов`язками, а також враховуючи те, що батько дитини проти позбавлення батьківських прав заперечує, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для позбавлення останнього батьківських прав відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_3 . Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 ОСОБА_6 підлягає до задоволення, рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 30 листопада 2021 року до скасування з ухваленням нового рішення про відмову у задоволення позову. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Керуючись ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 375, ст.ст. 375, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_6 задовольнити. Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 30 листопада 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , за участю третьої особи - Органу опіки та піклування виконавчого комітету Дрогобицької міської ради про позбавлення батьківських прав відмовити. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1362 грн. судових витрат. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 24 жовтня 2022 року. Головуючий: Савуляк Р.В. Судді: Мікуш Ю.Р. Приколота Т.І.