Ухвала КГС ВС № 911/1783/21

УХВАЛА 24 жовтня 2022 року м. Київ cправа № 911/1783/21 Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду: Губенко Н. М., розглянувши матеріали касаційної скарги Державного підприємства "Київське лісове господарство" на рішення Господарського суду Київської області у складі судді Лилака Т. Д. від 18.11.2021 та на постанову Північного апеляційного господарського суду у складі колегії суддів: Пашкіна С. А., Чорногуз М. Г., Шапран В. В. від 17.08.2022 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київщина - Житло" до Державного підприємства "Київське лісове господарство" про стягнення 11 419 214,31 грн, ВСТАНОВИВ: Рішенням Господарського суду Київської області від 18.11.2021 у справі № 911/1783/21 позовні вимоги задоволено частково: присуджено до стягнення з Державного підприємства "Київське лісове господарство" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київщина-Житло" 9 009 548,53 грн грошових коштів в порядку реституції, 1 557 635,91 грн збитків та 158 507,77 грн судового збору. В задоволенні іншої частині позову відмовлено. Постановою від 17.08.2022 Північний апеляційний господарський суд змінив рішення Господарського суду Київської області від 18.11.2021 у справі № 911/1783/21; виклав резолютивну частину рішення в наступній редакції: "Стягнути з Державного підприємства "Київське лісове господарство" (08114, Київська обл., Бучанський р-н, с. Стоянка, вул. Лісова, 15, код 00991373) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київщина-Житло" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 67-Б, код 33629567) 9 009 548 (дев`ять мільйонів дев`ять тисяч п`ятсот сорок вісім) грн 53 коп. грошових коштів в порядку реституції, 158 507,77 грн судового збору. В іншій частині позову відмовити". 03 жовтня 2022 року Державне підприємство "Київське лісове господарство" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Київської області від 18.11.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.08.2022 у справі № 911/1783/21. Перевіривши матеріали касаційної скарги Державного підприємства "Київське лісове господарство", Суд дійшов висновку, що її слід залишити без руху з огляду на таке. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині 3 цієї статті. Поряд з цим, за приписами частини 2 зазначеної статті підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу. При цьому приписами пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). Зі змісту касаційної скарги Державного підприємства "Київське лісове господарство" вбачається, що підставами касаційного оскарження судових рішень у справі № 911/1783/21 є неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права за наявності виключних випадків, передбачених пунктами 1 та 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. В обґрунтування виключного випадку касаційного оскарження, передбаченого пунктом 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу, скаржник зазначив, що відсутні висновки Верховного Суду щодо дотримання вимог пункту 6 частини 4 статті 238 Господарського процесуального кодексу України при застосуванні частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах та, зокрема, визначення змісту порушеного права, характеру його правопорушення, неможливість поновлення порушеного права, реституційних гарантій отримання відшкодування вартості отриманого за недійсним правочином, що виникли, зокрема, із фактів недійсності двох договорів, суб`єктного складу, об`єктів та змісту реституційних зобов`язань. Крім того, відсутні висновки Верховного Суду щодо юрисдикції спору у правовідносинах подібних до спірних реституційних зобов`язань за фактом недійсності договору від 03.08.2010 про відступлення права вимоги за договором від 09.02.2006, щодо відшкодування вартості майна у порядку частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України, з подібним суб`єктним складом, предметом, підставою та змістом позовних вимог. Разом із цим, в обґрунтування виключного випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Державне підприємство "Київське лісове господарство" зазначило, що суд апеляційної інстанції не врахував правові висновки Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 727/1561/16-ц, постановах Верховного Суду від 09.09.2021 у справі № 925/1276/19, від 15.10.2020 у справі № 917/628/17, від 27.07.2022 у справі № 766/16332/20. При цьому скаржник не уточнює щодо застосування якої/яких норми/норм права (пункт, частина, стаття) у подібних правовідносинах Верховним Судом викладені висновки у цих постановах, та які не були враховані судом апеляційної інстанції. Державне підприємство "Київське лісове господарство" також посилається на інші постанови Верховного Суду, цитує їх зміст, зауважуючи про "аналогічні правові позиції", проте не уточнює щодо застосування якої саме норми права йдеться у цих постановах. Суд вважає за необхідне звернути увагу, що якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність виключного випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, він повинен чітко та конкретно вказати норму/норми (пункт, частину, статтю) права, яку, на його думку, невірно застосували суди першої та/або апеляційної інстанцій, навести постанову Верховного Суду (номер справи і дату її ухвалення), в якій викладено висновок щодо застосування саме цієї норми права, та яку не врахували суди при ухваленні оскаржуваних судових рішень. Також, відповідно до пункту 6 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено вимоги особи, яка подає скаргу. В свою чергу, з огляду на те, що суд, як державний орган, відповідно до вимог статті 19 Конституції України зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, повинні кореспондуватися з повноваженнями суду касаційної інстанції, передбаченими положеннями статті 308 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду; 3) скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд; 4) скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині; 5) скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині; 6) у передбачених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині; 7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1 - 6 частини першої цієї статті. Аналіз положень статті 308 Господарського процесуального кодексу України дає підстави для висновку, що вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, повинні бути повними та однозначними, тобто містити інформацію не лише про те, які судові рішення оскаржуються, а й про те, які повноваження суд касаційної інстанції повинен застосувати за результатами перегляду оскаржуваних рішень. При постановленні судового рішення суд касаційної інстанції застосовує і повноваження, передбачені статтею 308 Господарського процесуального кодексу України, і вирішує питання про розподіл судових витрат виходячи саме з прохальної частини касаційної скарги, у зв`язку з чим застосування повноважень суду безпосередньо залежить від того, які з них просить заявник касаційної скарги застосувати за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення в касаційному порядку. Втім подана касаційна скарга зазначеним вимогам не відповідає. Всупереч вказаному, в тексті касаційної скарги Державне підприємство "Київське лісове господарство" зазначає, що погоджується частково з оскаржуваними рішеннями: з відмовою суду апеляційної інстанції в задоволенні позовних вимог щодо стягнення збитків та відмовою судів першої та апеляційної інстанції в задоволенні позовних вимог щодо квартири в місті Обухів, але не погоджується з мотивувальною частиною судових рішень, що належним відповідачем за цими вимогами є Державне підприємство "Київське лісове господарство". Водночас в прохальній частині касаційної скарги скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 18.11.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.08.2022 у справі № 911/1783/21. Із зазначеного виходить, що сума судового збору в розмірі 270 286,46 грн, сплачена згідно із платіжним дорученням № 5072 від 28.09.2022, у разі повного оскарження судових рішень у справі № 911/1783/21, сплачена у розмірі меншому, ніж встановлено чинним законодавством, що є також окремою підставою для залишення касаційної скарги без руху. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір". Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на момент звернення з позовної заявою) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно із підпунктом 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на момент звернення з позовної заявою) за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Тобто не менше 2 270,00 грн та не більше 794 500,00 грн, оскільки статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2021 року встановлений у розмірі 2 270,00 грн, а позов поданий у 2021 році. Враховуючи викладене, судовий збір за подання позову до Господарського суду Київської області підлягав сплаті у розмірі 171 288,21 грн (1,5% від 11 419 214,31 грн). Згідно з підпунктом 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на момент звернення з касаційною скаргою) за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви. Отже судовий збір за подання касаційної скарги про скасування рішення Господарського суду Київської області від 18.11.2021 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 17.08.2022 у справі № 911/1783/21 підлягав оплаті у сумі - 342 576,42 грн (171 288,21 грн* 200%). Згідно із частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Відповідно до частини 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). З огляду на викладене, касаційна скарга Державного підприємства "Київське лісове господарство" залишається без руху на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, із наданням скаржнику строку для усунення недоліків, що не перевищує десять днів з дня вручення цієї ухвали, шляхом: - належного обґрунтування виключного випадку касаційного оскарження, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу (уточнити яку саме норму/норми права невірно застосував/не застосував суд апеляційної інстанції, в якій саме постанові Верховного Суду викладений висновок щодо застосування саме цієї норми/норм права, та яку не врахував суд при ухваленні оскаржуваної постанови); - уточнення вимог касаційної скарги стосовно оскарження рішення Господарського суду Київської області від 18.11.2021 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 17.08.2022 у справі № 911/1783/21; - у разі оскарження рішення Господарського суду Київської області від 18.11.2021 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 17.08.2022 у справі № 911/1783/21 у повному обсязі надати Суду докази доплати судового збору у сумі 72 289,96 грн (таким чином, щоб у загальному розмірі разом із вже сплаченими 270 286,46 грн, загальна сума складала 342 576,42 грн). Згідно із частиною 4 статті 174 та частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою. Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Суд У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Київське лісове господарство" на рішення Господарського суду Київської області від 18.11.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.08.2022 у справі № 911/1783/21 залишити без руху.

2. Надати Державному підприємству "Київське лісове господарство" строк для усунення недоліків касаційної скарги, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали.

3. Роз`яснити Державному підприємству "Київське лісове господарство", що у разі неусунення недоліків касаційної скарги у встановлений судом строк така касаційна скарга вважається неподаною і підлягає поверненню скаржникові. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню. Суддя Верховного Суду Н. М. Губенко