Постанова 4803 № 175/5357/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6691/22 Справа № 175/5357/21 Суддя у 1-й інстанції - Сухоруков А.О. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 жовтня 2022 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Барильської А.П. суддів - Деркач Н.М., Куценко Т.Р., сторони: позивач Акціонерне товариство «Акцент-Банк» відповідач - ОСОБА_1 розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України,без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на рішення Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 15 серпня 2022 року, яке ухвалено суддею Сухоруковим А.О.у м.Дніпро, повний текст рішення складений 15 серпня 2022 року, у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» доОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- ВСТАНОВИВ: У грудні 2021 року АТ «Акцент-Банк» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позову зазначено, що 07.09.2019 року ОСОБА_1 приєдналася до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк» з метою укладення кредитного договору № б/н та отримання кредитної картки шляхом підписання Анкети-заяви. Відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 44,40 %, щомісячно, на суму залишку заборгованості за кредитом. Позичальник підтвердила свою згоду на те, що підписана нею Анкета-заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які викладені на офіційному банківському сайті www.a-bank.com.ua, складають між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Свідченням приєднання відповідача до угоди та дії укладеного між банком та нею кредитного договору є факт користування відповідачем картковим рахунком та використання кредитних коштів. Банк свої зобов`язання за договором про надання банківських послуг виконав у повному обсязі. Внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, станом на 17.11.2021 року, утворилась заборгованість у розмірі 10812.14грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту 8473.39грн. та заборгованості по відсоткам 2338.75 грн. яку позивач просив стягнути з відповідача на свою користь та стягнути судові витрати по справі. Рішенням Самарського районного суду м.Дніпропетровська від серпня 2022 року у задоволені позову відмовлено. В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог позивача посилаючись на те, що наявними у справі доказами підтверджується, що відповідач отримала кредитну картку Банку із встановленим на ній кредитним лімітом, користувалася кредитними коштами та здійснювала погашення заборгованості, що свідчить про те, що відповідач ознайомилася та погодилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг. Суд не взяв до уваги, що відповідачем підписаний Паспорт споживчого кредитування, де визначений розмір відсотків за користування кредитом. Відзив на апеляційну скаргу не подавався. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку, що АТ «Акцент-Банк» не надано належних та допустимих доказів погодження з позичальником ОСОБА_1 істотних умов договору, в Анкеті-заяві, підписаній позичальником, не визначений розмір відсотків; згідно з наданим розрахунком заборгованості неможливо встановити дійсний розмір заборгованості за кредитом, а тому відмовив в задоволенні позовних вимог з підстав їх недоведеності та необґрунтованості. Колегія суддів погоджується з висновком суду про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по відсоткам. Проте, колегія суддів не може погодитись и висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для стягнення заборгованості за тілом кредиту, з огляду на наступне. Згідно ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки. Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Відповідно до ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір відсотків та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Фіксована відсоткова ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої відсоткової ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої відсоткової ставки в односторонньому порядку є нікчемною. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника відсотків від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання відсотків встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір відсотків, їх розмір визначається нарівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Оскільки умови договору приєднання розроблені АТ «Акцент-Банк», вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим Банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику, грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем, у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму, відповідно до статті 625 цього Кодексу. Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до Анкети-Заяви б/н від 07.09.2019 року, відповідачу була надана кредитна картка із встановленим кредитним лімітом на платіжну картку. В анкеті-заяві від 07.09.2019 року сума кредитного ліміту не зазначена. Однак, відповідно до виписки про рух коштів по картці відповідача встановлено, що остання користувалася кредитною карткою. (а.с.47) Зазначена виписка була додана апелянтом до апеляційної скарги та приймається до уваги колегією суддів, оскільки даний спір був розглянутий судом першої інстанції без участі сторін. Відповідно до розрахунку банку, сума заборгованості відповідача за тілом кредиту становить 8473.39 грн. Враховуючи факт отримання кредитних коштів та їх використання відповідачем, колегія суддів приходить до висновку, що Банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Встановивши факт отримання відповідачем кредиту, який останньою не спростовано, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь банку заборгованості за тілом кредиту в розмірі 8473.39 грн. У зв`язку з чим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову про стягнення заборгованості за тілом кредиту з вище наведених підстав. При цьому, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по відсоткам з підстав їх недоведеності. Як вбачається з матеріалів справи, в Анкеті-заяві позичальника від 07.09.2019 року відсоткова ставка не зазначена. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив стягнути складові його повної вартості, зокрема: заборгованість за відсотками в розмірі 2338.75 грн.. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення відсотків, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк», як невід`ємної частини спірного договору. Витягом з Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк», що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, відсоткова ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема штраф за несвоєчасне погашення кредиту та/або відсотків за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк», розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи Анкету-Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг АТ «Акцент-Банк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані Банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. Отже, колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (http://a-bank.com.ua/terms) неодноразово змінювалися самим АТ «Акцент-Банк», в період з часу виникнення спірних правовідносин, 07.09.2019 року, до моменту звернення до суду із вказаним позовом 16.12.2021 року, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк», у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг в АТ «Акцент-Банк», відсутність у Анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані Банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та Правил банківських послуг в АТ «Акцент-Банк», не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Вище зазначене повністю узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у справі № 342/180/17-ц від 03 липня 2019 року. При цьому, згідно з ч. 6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Стаття 129 Конституції Українивизначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості (пункт 3 частини першої). Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. На підставі наведеного вище колегія суддів вважає, що Умови та Правила банківських послуг в АТ «Акцент-Банк», які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 07.09.2019 року, шляхом підписання Анкети-Заяви. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді сплату процентів за користування кредитними коштами. До того ж, у даному випадку, необхідно зауважити, що міжнародними актами, зокрема, Резолюцією Генеральної асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» констатовано, що споживачі здебільшого знаходяться в нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти, купівельної спроможності та виходячи з важливості сприяння справедливому, рівноправному та усталеному економічному і соціальному розвитку, у зв`язку з чим сформульовано керівні принципи для захисту інтересів споживачів. З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, колегія суддів зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права, бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та Правил банківських послуг в АТ «Акцент-Банк», оскільки Умови та Правил банківських послуг в АТ «Акцент-Банк», це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих Правил тим більше, співвідносно з конкретним видом кредитного договору. На підставі наведеного вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що при укладенні договору з відповідачем по справі ОСОБА_1 АТ «Акцент-Банк» не дотримався вимог, передбачених чинним законодавством України про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих Умов та Правил банківських послуг в АТ «Акцент-Банк», які вважав узгодженими Банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору. На підставі наведеного вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками. При цьому колегією суддів не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги позивача про те, що відповідач підписала Паспорт споживчого кредитування, в якому було погоджені всі умови кредитування, у тому числі нарахування відсотків, а тому висновок суду першої інстанції щодо відсутності такого погодження є помилковим, оскільки в Паспорті споживчого кредиту, підписаному 07.09.2019 року відповідачем зазначено три види кредитних карт «Універсальна», «Універсальна GOLD» та картка Зелена з різними відсотковими ставками, в той час як АТ «Акцент-Банк» не надав суду доказів щодо типу виданої відповідачу кредитної картки. За таких обставин, колегія суддів вважає, що відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відповідальність у вигляді відсотків за порушення термінів виконання договірних зобов`язань, що повністю узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у справі № 342/180/17-ц від 03 липня 2019 року, тому саме вказаний правовий висновок підлягає застосуванню до спірних правовідносин. Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині відмови у задоволені позову про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитом, станом на 17.11.2021 року, у розмірі 8473.39 грн. з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення цих позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту в сумаі18473.39 грн. рішення суду в частині відмови у задоволені позову про стягнення відсотків за кредитом в сумі 2338.75 грн. підлягає залишенню без змін. На підставі ст. 141 ЦПК України, з ваідповідача на на користь позивача підлягають стягненню судові витрати згідно положень ст. 141 ЦПК України в сумі 4447.50 грн., пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 78,37 % На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» - задовольнити частково. Рішення Самарського районного суду м.Дніпропетровська від серпня 2022 року в частині відмови у задоволені позову про стягнення заборгованості за кредитом в сумі 8473.39 грн. скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення. Позовні вимоги Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 8473.39 грн. задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 8473.39грн., що складається з заборгованості за кредитом. В іншій частині в задоволенні цих позовних вимог відмовити. Рішення суду в частині відмови у задоволенні позову про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 2338,75 грн., що складається з заборгованості по відсоткам - залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 4447.50 грн.. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складений 24 жовтня 2022 року. Головуючий: А.П.Барильська Судді: Н.М.Деркач Т.Р.Куценко