Постанова 4803 № 176/1833/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4302/22 Справа № 176/1833/21 Суддя у 1-й інстанції - Кучма В. В. Суддя у 2-й інстанції - Деркач Н. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 червня 2022 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Деркач Н.М., суддів: Ткаченко І.Ю., Пищиди М.М., при секретарі Усик А.Д., розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення осіб апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Акцент-Банк" на рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 21 лютого 2022 року у справі за позовом Акціонерного товариства "Акцент-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - В С Т А Н О В И В : У вересні 2021 року АТ «Акцент-Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позову банк зазначив, що 04.07.2016 року ОСОБА_1 приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою укладення кредитного договору №б/н та отримання кредитної картки. На підставі анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 46,80 % щомісячно на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана анкета-заява разом з Умовами та правилами і Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті https://https://abank.com.ua/terms, складає між ним та банком кредитний договір, що підтверджується підписом в анкеті-заяві. Банк свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит (встановив кредитний ліміт) у розмірі, відповідно до умов договору. Згідно п. 2.1.1.5.7 Умов та правил надання банківських послуг, власник картки зобов`язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту. Відповідач у свою чергу не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору у зв`язку з чим станом на 04.09.2021 року утворилася заборгованість у сумі 28380,42 грн., яка складається з наступного: -19869,88 грн. заборгованість за кредитом; -8510,54 грн. заборгованість по відсоткам за користування кредитом; Рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 21 лютого 2022 року у задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі акціонерне товариство «Акцент-Банк», посилаючись на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило вказане рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідач користувався кредитними коштами та не повернув їх своєчасно, у звязку з чим наявні підстави для їх стягнення. Також апелянт зазначив про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача процентів за користування кредитом в порядку ст.625 ЦК України. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою. Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України). Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Отже, враховуючи викладене апеляційна скарга акціонерного товариства «Акцент-Банк» підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику як малозначна. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог АТ Акцент-Банк, суд першої інстанції виходив з їх недоведеності, оскільки докази, надані позивачем на підтвердження позовних вимог, не можуть бути взяті до уваги як належні та допустимі, так як вони містять нічим не підтверджені та суперечливі відомості. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Судом встановлено, що Акціонерне товариство «Акцент-Банк» є правонаступником прав та обов`язків Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», у зв`язку з тим, що рішенням загальних зборів акціонерів від 25.04.2018 р. змінено організаційно-правову форму та назву позивача з ПАТ Акцент-Банк» на АТ «Акцент-Банк», про що зазначено у п.1.1. Статуту АТ «Акцент-Банк» (а.с.16 зворот-19) ОСОБА_1 підписав 04.07.2016 року Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку. В даній анкеті-заяві зазначені анкетні дані ОСОБА_1 , телефон його дружини розмір щомісячної заробітної плати та додаткового регулярного доходу, а також те, що він згоден з тим, що дана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг та тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування та кредитування, що містяться в рекламному буклеті, складають між ним та банком договір про надання банківських послуг. Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Акцент-Банк») Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив, крім тіла кредиту, стягнути також заборгованість за відсотками. Однак, з наданих позивачем документів вбачається, щов анкеті-заяві не зазначено номер укладеного договору, тому не можливо встановити, що даною заявою ОСОБА_1 уклав саме договір, який зазначено в розрахунку заборгованості із встановленням кредитного ліміту. Із довідки А-Банка без дати її складання вбачається, що відповідачу було відкрито рахунок № НОМЕР_1 (баз дати відкриття рахунку) та надані картки: -№ НОМЕР_2 , видана 23.11.2015 року, строком дії до листопада місяця 2019 року. -№ НОМЕР_3 , видана 23.12.2017 року, строком дії до березня місяця 2021 року. -№ НОМЕР_4 , видана 20.09.2016 року, строком дії до вересня місяця 2020 року. При цьому, згідно виписки про рух коштів, всі картки діяли одночасно, нарахування заборгованості здійснювалося по всім картам. Станом 03.10.2020 року картки з номером НОМЕР_2 та НОМЕР_4 вже не діяли, хоча з наданої позивачем виписки по рахункам вбачається, що списання відсотків за кредитним договором відбувалося саме з цих карток з 01.12.2020 по 01.11.2021 року. Стосовно картки № НОМЕР_3 , виданої 23.12.2017 року зі строком дії до березня 2021 року слід зазначити, що з розрахунку заборгованості і виписки вбачається, що, починаючи з 09.01.2018 року та по 03.10.2020 року, жодного руху по цій картці не відбувалося. Оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження видачі відповідачу кредитної карти, її виду та строку дії, а також розміру наданого кредиту, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку про недоведеність позовних вимог банку та не можливість перевірити розрахунок позивача. Наданий позивачем розрахунок кредитної заборгованості не є безспірним доказом існування між сторонами договірних відносин та розміру боргу, оскільки позивачем не доведено факту укладення кредитного договору. Наведені вище обставини свідчать про те, що доводи апеляційної скарги про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості спростовуються матеріалами справи. Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Згідно зі ст. 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України). За приписами ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність банком вимог щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсотками, так як вказані вимоги не підтверджені належними та допустимими доказами. Неподання стороною позивача належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог є підставою для висновку колегії суддів про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог, оскільки вони ґрунтуються лише на припущеннях. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції повно, всебічно та об`єктивно з`ясувавши обставини справи, оцінивши надані сторонами докази, дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Банку. Рішення суду як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального права повинно бути залишене без змін, а апеляційна скарга - без задоволення. У зв`язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення, відповідно до ст. 141 ЦПК України, сплачений апелянтом судовий збір за подання апеляційної скарги поверненню не підлягає. Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» залишити без задоволення. Рішення Жовтоводського міськрайонного суду Дніпропетровської області залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Судді: Н.М. Деркач І.Ю. Ткаченко М.М. Пищида