Постанова 4824 № 759/9976/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 03680, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-А Факс 284-15-77 е-mail: inbox@kia.court.gov.ua Справа № 759/ 9976/19 Головуючий у 1 інстанції - Скрипник О.Г. Апеляційне провадження № 22-ц/824/1647/2020 Доповідач - Мараєва Н.Є. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 4.05.2020 р. Київський апеляційний суд в складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ : Головуючого - Мараєвої Н.Є., Суддів - Заришняк Г.М., Рубан С.М. Розглянули у порядку письмового провадження в приміщенні Київського апеляційного суду Цивільну справу за апеляційною скаргою представника АТ КБ «ПриватБанк» на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 3.09.2019 р. в справі за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором Заслухавши доповідь судді Мараєвої Н.Є., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів,- В с т а н о в и л а : Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 3.09.2019 р. відмовлено у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В апеляційній скарзі представник позивача просить це рішення скасувати і постановити нове рішення, яким позов АТ КБ «ПриватБанк» задовольнити, посилаючись на незаконність даного рішення, зокрема, що суд неповно з`ясував обставини справи, не дав належної оцінки доказам, порушив норми матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, 11.06.2015 р. між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, згідно умов якого відповідачка отримала кредит у розмірі 1 000,00 грн. шляхом підписання анкети-заяви від 11.06.2015 року про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, отримавши платіжну картку та персональний ідентифікаційний номер для авторизації. Згідно наданого банком розрахунку заборгованість відповідачки за вказаним кредитним договором станом на 23.04.2019 року становить 24 978,73 грн., з яких: 0,00 грн. - тіло кредиту; 1184,32 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 0,00 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 18 778,76грн. - нарахована пеня за прострочене зобов`язання, 5350,00 грн. - пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 1165,65 грн. - штраф (процентна складова). З цих підстав позивач просив задовольнити позов. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що укладений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у їх, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Згідно ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно ч.1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно ст.526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч.1, 2 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти; до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно з ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Згідно ст.634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»), Оскільки, умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст ст.ст.633. 634 ЦК Україниможна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Відповідно до ч.1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом, Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного Банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до повернення позики. Згідно ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язаній, Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Згідно ч.ч.1, 2 статті 551 ЦК Українивизначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Отже, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Так, в анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, яку підписала відповідачка, процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (прострочене) у сумі 1184, 32 грн., стягнути складові його повної вартості, зокрема, пеню за прострочене зобов`язання у сумі 18 778, 76 грн., пеню за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. у сумі 3350,00 грн.; штраф - фіксована частина у сумі 500,00 грн. та штраф - процентна складова у сумі 1165, 65 грн. Обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, позивач крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Витяги Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та «Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, ресурс: архів «Умов та Правил надання банківських послуг», які розміщені на сайті: ПриватБанку як невід`ємні частини спірного договору. Постановлюючи рішення суд першої інстанції вважав, що роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і носить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. За таких обставин, без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею і Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, що ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім, і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Відповідна правова позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного суду від 03.07.2019 року №342/180/17. З матеріалів справи вбачається, що відповідачка сплатила тіло кредиту з урахуванням процентів у розмірі 2 547, 33 грн., в той час як сума кредиту складає 1000 грн. Доказів щодо заборгованості за тілом кредиту (прострочене) у сумі 1184 грн. матеріали справи не містять. З огляду на викладене вище суд правильно вважав, що вимоги щодо заборгованості за пенею та штрафами не є обґрунтованими, а тому з урахуванням встановлених обставин у даній справі та керуючись принципами справедливості, добросовісності, розумності, обґрунтовано дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог. Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Судом повно з`ясовано обставини справи, дана належна оцінка доказам. Висновки суду відповідають вимогам закону, підтверджуються матеріалами справи. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Підстав для скасування рішення суду не вбачається. Керуючись ст.ст.268, 352, 367, 368, 374, 375, 376, 381- 384, ч.1 ст.369 ЦПК України, колегія суддів П о с т а н о в и л а : Апеляційну скаргу представника АТ КБ «ПриватБанк» - залишити без задоволення, а рішення Святошинського районного суду м. Києва від 3.09.2019 р. - залишити без змін. Постанова оскарженню не підлягає. Головуючий : Судді :