Постанова Львівський апеляційний суд № 461/5520/20

Справа № 461/5520/20 Головуючий у 1 інстанції: Мисько Х.М. Провадження № 22-ц/811/3519/21 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С. М. Категорія: 11 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 вересня 2022 року м. Львів Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Бойко С.М., суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В., секретаря - Матяш С.І., з участю: відповідача ОСОБА_1 , її представника - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 04 серпня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , третя особа - Львівське комунальне підприємство «Айсберг», про усунення перешкод у користуванні майном та зобов`язання вчинити певні дії, в с т а н о в и в: У липні 2020 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом, в якому просила зобов'язати відповідачів усунути перешкоди у користуванні належним їй майном, шляхом зобов'язання у місячний строк відновити водопостачання до її квартири АДРЕСА_1 . Вимоги обґрунтовувала тим, що у 2019 році відповідачі, які є мешканцями сусідньої квартири АДРЕСА_2 , у зв'язку з ремонтом санвузла у їхній квартирі, заблокували водопостачання до суміжної ванної кімнати у квартирі позивача, і, відповідно, до всієї її квартири. Внаслідок припинення водопостачання, позивачка змушена була підключити тимчасове джерело водопостачання зі сторони інших сусідів (квартири АДРЕСА_3 ), яке не функціонувало вже понад 15 років у зв'язку з його незадовільним технічним станом. Зазначає, що всупереч вимогам законодавства, без одержання будь-якої дозвільної документації, без узгодження своїх дій з позивачкою, як власником суміжної квартири, та з управителем будинку, до обов'язків якого входить технічне обслуговування та ремонт внутрішньобудинкових мереж, відповідачі самовільно здійснили відключення стояка холодного водопостачання до квартири позивачки. Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 04 серпня 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено. Рішення суду оскаржила позивач ОСОБА_3 , просить його скасувати з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Свої доводи апелянт обґрунтовує тим, що відповідачі здійснили самовільне втручання в конфігурацію інженерних мереж будинку, незаконно здійснивши демонтаж відгалуження водяної труби в її квартиру, що є грубим порушенням ст.152 ЖК України та ст.382 ЦК України, знехтували вимогами «Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій», затверджених наказом Держжитлокомунгоспу №76 від 17.05.2005 року, яким передбачено, що влаштування інженерного обладнання, перенесення сантехнічних приладів; влаштування і переобладнання туалетів, ванних кімнат дозволяється робити після одержання дозволу виконкому місцевої Ради народних депутатів відповідно до законодавства. Вважає, що самовільне відключення відповідачами водопостачання до її квартири є складовою незаконно здійсненої ними реконструкції і переобладнання внутрішньобудинкової інженерної системи водопостачання загального користування - стояка холодної води, що розташований в санвузлі їхньої квартири. На переконання апелянта, відповідачі за жодних умов не мали права без її згоди, як власника суміжної квартири, та без отримання дозволу уповноважених органів відключати її квартиру від внутрішньобудинкової мережі водопостачання. Апелянт вважає, що, незважаючи на очевидність допущених відповідачами порушень вимог закону та надання нею доказів на підтвердження фактичних обставин справи, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позову. Відповідачі подали відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечують доводи та вимоги апелянта. Зокрема, зазначають, що позивачка фактично має у своїй квартирі два сантехнічних вузла, через один з яких (первинний), який знаходиться біля квартири АДРЕСА_3 , проходить внутрішньобудинкова мережа (загальний стояк) водопостачання до квартири позивачки, а інший сантехнічний вузол (ванну кімнату) позивачка влаштувала на місці вентиляційної шахти, яка межує з приміщенням санвузла у їхній (відповідачів) квартири, а тому на прохання позивачки вони дозволили, але тимчасово, під`єднатиcь до їхньої мережі водопостачання, вивіши трубу зі своєї квартири через стіну приміщення свого санвузла, в якому знаходиться їхній водяний лічильник, до приміщення ванної кімнати у квартирі позивачки. Наголошують, що це була тимчасова домовленість і вони не зобов`язані оплачувати за водопостачання, яке йде з їхньої квартири до квартири позивача. Звертають увагу, що стояк внутрішньобудинкової системи водопостачання у їхній квартирі знаходиться на відстані 1,35 м від стіни, суміжної з квартирою позивачки, а тому не може бути джерелом водопостачання до квартири позивачки, як вона про це вказує, вводячи суд в оману. Просять врахувати, що їхні пояснення підтверджуються поверховими планами другого, третього та четвертого поверхів будинку, які є в матеріалах справи. Наголошують, що відсутні докази, які б підтверджували законність під`єднання санвузла позивачки до мережі водопостачання у їхній квартирі, а тому абсолютно безпідставним вважають твердження позивачки про самочинність їхніх дій по демонтажу труби, виведеної з їхньої квартири до квартири позивачки. Звертають увагу, що у своїй квартирі вони жодних переобладнань чи перепланувань не робили, квартира знаходиться в такому ж технічному стані, як вони її отримали. Додають, що раніше, в цьому будинку були службові приміщення, які Львівська міська рада переобладнала під житло і передала для заселення черговиків - військовослужбовців Львівського прикордонного загону. Позивачка ж, придбавши квартиру АДРЕСА_1 в 2004 році, здійснила у ній реконструкцію, влаштувавши ще один санвузол, для чого і просила у них (відповідачів) дозволу на виведення їхньої труби. У письмових поясненнях щодо апеляційної скарги, які суд апеляційної інстанції розцінює як відзив на апеляційну скаргу, Львівське комунальне підприємство (далі - ЛКП) «Айсберг» зазначив, що покладається на розсуд суду при вирішенні даного спору, просив проводити розгляд справи без участі їхнього представника. В судове засідання апеляційного суду, після оголошеної у ньому перерви, сторона позивача не з`явилась, представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи у їхній відсутності. Заслухавши пояснення сторони відповідачів в заперечення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав. Відповідно до статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Згідно зі статтею 382 ЦК України, власникам квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для забезпечення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку. Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 08.10.2004 року, посвідченого Четвертою Львівською державною нотаріальною конторою. Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є власниками квартири АДРЕСА_2 . Відповідно до поверхового плану третього поверху будинку АДРЕСА_1 та АДРЕСА_4 а знаходяться поруч на одному поверсі. Згідно відповіді директора ЛКП «Айсберг» ОСОБА_5 від 15.04.2021 року, наданої на звернення ОСОБА_3 , працівниками підприємства було проведено обстеження квартир АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , під час якого встановлено, що в квартирі АДРЕСА_1 згідно наявного в ЛКП поверхового плану в приміщенні під індексом 19-а, площею 4,5 кв.м., та наданого технічного паспорту в приміщенні під індексом 19-2, площею 4,6 кв.м., встановлені ванна та унітаз. На момент обстеження водопостачання у вказане приміщення відсутнє. В квартирі АДРЕСА_4 а згідно наявного в ЛКП поверхового плану в приміщенні під індексом 61 встановлено унітаз та проходять стояк холодного водопостачання та стояк водовідведення. Згідно проекту мережі водопроводу і каналізації квартири АДРЕСА_2, виготовленого Державним науково-дослідним та проектно-вишукувальним інститутом «НДІПРОЕКТРЕКОСТРУКЦІЯ» №7.1.009-21 , розділ водопровід і каналізація проекту «Мережі водопроводу і каналізації» квартири АДРЕСА_4 а розроблений у відповідності до чинних норм і правил: ДБН В.2.5-46:2012 «Внутрішній водопровід і каналізація» ч.1; Правил безпечної експлуатації систем газопостачання України». Мережа холодного водопроводу запроектована від існуючого водопровідного стояка і прокладається відкрито по стінах приміщень. Проект розроблено на замовлення та на основі інвентарних планів будинку АДРЕСА_5 . У відповіді в.о. директора ЛКП «Айсберг» від 07.07.2021 року ОСОБА_6 зазначено, що при візуальному обстеженні квартири АДРЕСА_1 було виявлено, що каналізаційний стояк встановлений в приміщенні санвузла під літерою 19-6, площею 1,8 кв.м., згідно технічного паспорта. Для визначення схеми під`єднання водопостачання та водовідведення у квартирі АДРЕСА_1 рекомендовано звернутись у ліцензовану організацію. Отже, стояк внутрішньобудинкової мережі водопостачання та водовідведення у квартирі позивачки знаходиться у приміщенні санвузла під літерою 19-6, площею 1,8 кв.м., чого не заперечує й сама позивачка, і належних доказів на підтвердження тієї обставини, що водопостачання від цього стояка є неможливим, нею не подано. Актом від 16.06.2020 року, на який позивачка посилається, як на доказ протиправності дій відповідачів, лише зафіксовано демонтаж власником квартири АДРЕСА_2 водопровідної мережі до приміщення санвузла під літерою 19-2, площею 4,6 кв.м., у квартирі АДРЕСА_1 , однак, доказів, що спірне під`єднання було передбачене технічною та/або проектною документацією на будинок, немає. Окрім того, як правильно вказав суд першої інстанції, позивачкою не надано належних доказів на підтвердження тієї обставини, що спірне під`єднання слугувало єдиною мережею водопостачання до її квартири і що таке було влаштоване у встановленому законом порядку, а не на підставі усних домовленостей, про що стверджують відповідачі. Як правило, стояк є вертикальною трубою, що проходить від першого поверху до останнього і служить для постачання кожної квартири водою (як холодної, так і гарячої), газом, а також для потреб водовідведення. Розміщення стояків в багатоповерхових будинках може бути різним. Вони можуть проходити через квартири або бути розташованими в спеціальних шахтах. Позивачкою не надано жодних доказів на підтвердження тієї обставини, що водопостачання від квартири відповідачів до її (позивачки) квартири передбачено проектною чи технічною документацією на будинок, оскільки докази, які містяться в матеріалах справи, підтверджують лише відсутність водопостачання до одного з приміщень санвузлів у квартирі позивачки, однак, не є підтвердженням неправомірності дій відповідачів. Таким чином, правових підстав для висновку про те, що діями відповідачів порушено законне право позивачки на користування водопровідною мережею від квартири відповідачів - немає. Отже, у колегії суддів немає підстав для інших висновків по суті вирішення спору, ніж тих, яких дійшов суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог позивача, та немає підстав для висновку про допущення судом першої інстанції порушень норм матеріального та/або процесуального права, які б були обов`язковою підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення. Рішення Галицького районного суду м. Львова від 04 серпня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 07 жовтня 2022 року. Головуючий С.М. Бойко Судді: С.М. Копняк А.В. Ніткевич