Постанова Хмельницький апеляційний суд № 686/25709/21

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 жовтня 2022 року м. Хмельницький Справа № 686/25709/21 Провадження № 22-ц/4820/965/22 Хмельницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Корніюк А.П. (суддя доповідач), П`єнти І.В., Талалай О.І., секретар судового засідання Магера О.В. за участю представника позивача Латюка П.Я., представника відповідача Департаменту патрульної поліції Мельник-Кірієнко А.П. розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу №686/25709/21 за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 лютого 2022 року (суддя Карплюк О.І.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України та Департаменту патрульної поліції про відшкодування моральної шкоди та витрат на правову допомогу. Заслухавши доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, суд в с т а н о в и в: Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 вказував, що 24.11.2018 інспектором роти № 1 УПП в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції Цісарем А.І. щодо нього складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, згідно якого останній обвинувачувався в тому, що 24.11.2018 о 8.30 год., керуючи автомобілем «Шкода Октавіа» по вул. Львівське шосе в м. Хмельницькому, порушивши п. 10.4 Правил дорожнього руху і допустив зіткнення з керованим ОСОБА_3 автомобілем «Пежо Боксер», внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження. Позивач вказує, що постановою Хмельницького міськрайонного суду від 22.02.2019 його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення з накладенням стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом на 6 місяців та вирішено питання судових витрат. Постановою Хмельницького апеляційного суду від 02.04.2019 постанову Хмельницького міськрайонного суду від 22.02.2019 скасовано, а матеріали справи направлено на доопрацювання до Управління патрульної поліції Хмельницької області. Постановою Хмельницького міськрайонного суду від 29.04.2021 провадження у адміністративній справі закрито на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП. Постановою Хмельницького апеляційного суду від 19.10.2021, постанову Хмельницького міськрайонного суду від 29.04.2021 скасовано. Провадження у справі закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Позивач зазначив, що під слідством і судом він перебував 35 місяців. А в результаті незаконного та сфальсифікованого притягнення його до адміністративної відповідальності завдано моральну шкоду, що виразилася у стражданнях через порушення звичних життєвих зв`язків, необхідності докладати додаткових зусиль для організації свого життя, зокрема доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення. А тому ОСОБА_1 , посилаючись на ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативну-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», просив стягнути з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 227500 грн моральної шкоди, 10000 грн сплачених адвокату за надання правової допомоги, а всього 237500 грн. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 14 лютого 2022 року у позові відмовлено. Не погоджуючись із цим рішенням суду, ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 оскаржив його в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Так, апелянт вказує, що адміністративне правопорушення відносно нього носить кримінальний характер, адже його санкція є суворішою за велику кількість кримінальних правопорушень, відповідальність за які передбачено КК України. Звертає увагу на те, що незаконним притягненням до адміністративної відповідальності йому завдано моральну шкоду, що проявилася у стражданнях через порушення звичних життєвих зв`язків, необхідності докладати додаткових зусиль для організації свого життя, зокрема, захищатися від обвинувачень, викладених у протоколах про притягнення його до адміністративної відповідальності, наймати захисника, ходити по судах та доводити свою невинуватість у вчинені інкримінованих правопорушень. Тому, ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги. У відзиві на апеляційну скаргу Департамент патрульної поліції погоджується із висновками суду першої інстанції та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Представник відповідача вказує, що при посиланні на Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативну-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» апелянтом не взято до уваги, що Департамент патрульної поліції та його структурні підрозділи не є органом, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органом досудового розслідування та не є посадовими особами прокуратури і суду. Відповідачем не приймалось владне управлінське рішення в розумінні ст. 19 КАС України по відношенню до позивача, а складання адміністративного протоколу є лише документуванням виявленого правопорушення, оцінку якому надає уповноважений орган при розгляді справи. Апелянт помилково ототожнив адміністративне правопорушення передбачене ст. 124 КУпАП із кримінальним правопорушенням, що виключає підставу для відшкодування шкоди. Разом з тим, представник Департаменту патрульної поліції посилається на те, що Департамент не є уповноваженим органом розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 124 КУпАП. Відтак розгляд справи здійснювався понад встановлений строк не з вини Департаменту і останній не був учасником справи про адміністративне правопорушення та не наділений процесуальними правами у адміністративній справі. Щодо стягнення витрат на правову допомогу звертає увагу, що предмет спору в цій справі не є складним та складається лише з одного епізоду спірних правовідносин, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, а обсяг і складність складених процесуальних документів не є значним. В судовому засіданні представник позивача просив апеляційну скаргу з викладених у ній мотивів задовольнити, скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове яким позов задовольнити в повному обсязі. Представниця Департаменту патрульної поліції просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення без змін. ОСОБА_1 та представник держави Україна в особі Державної казначейської служби України до суду не з`явилися, будучи належним чином повідомлені про день і час розгляду справи, про причини неявки суд не повідомили. Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. (ч. 1 ст. 263 ЦПК України). Суд, відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив із їх необґрунтованості, адже Департамерт патрульної поліції та його структурні підрозділи не є органом, що здійснює оперативно розшукову діяльність, органом досудового розслідування, прокуратури або суду, а складений управлінням патрульної поліції відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення не є рішенням. Однак, з такими висновками суду першої інстанції судова колегія не погоджується, виходячи з наступного. Відповідно до частини першої статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду виникає у випадках, передбачених законом (частина друга статті 1176 ЦК України). Встановлено, що 24.11.2018 складено протокол про адміністративне правопорушення серії БД № 232938 про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а саме: 24.11.2018 о 08 год. 30 хв. він, при повороті ліворуч для виконання маневру розвороту під час керування автомобілем SKODA OCTAVIA A5 д.н.з. НОМЕР_1 не зайняв відповідне крайнє ліве положення та допустив зіткнення з автомобілем PEGEOT BOXER д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 , що рухався в крайній лівій смузі. Під час ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження із матеріальними збитками (а.с.5). Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 лютого 2019 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 6 (шість) місяців (а.с.6). Постановою Хмельницького апеляційного суду від 02 квітня 2019 року апеляційну скаргу захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Латюка П.Я. задоволено частково. Постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 лютого 2019 року скасовано, а матеріали справи напралено до Управління патрульної поліції в Хмельницькій області на доопрацювання та приведення матеріалів справи відповідно до вимог чинного законодавства (а.с.7-9). Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 квітня 2021 року провадження в справі відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП України закрито в зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП (а.с.10-11). Постановою Хмельницького апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 квітня 2021 року в частині закриття провадження у справі відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП у зв`язку з із закінченням строків накладенням адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП, скасовано та ухвалено провадження у справі відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (а.с.12-14). Відповідно до частин першої та другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі, і відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової шкоди). Стаття 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені статтями 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Загально-конституційні засади відносин між державою та громадянином, зокрема щодо відповідальності держави, закріплено в конституційні та цивільно-правові норми: статтю 56 Конституції України; статті 1173-1176 ЦК України, Закон України № 266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Згідно зі статтею 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу). Відповідно до ч. 1 ст. 1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Статтею 1174 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи. Відповідно до загальних умов цивільно-правової відповідальності необхідною умовою для відшкодування шкоди державою є неправомірні дії державного органу, наявність шкоди та її розмір, а також причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіною шкодою, які повинен довести позивач. Таким чином, враховуючи обставини, встановлені постановою Хмельницького апеляційного суду від 19.10.2021 у справі № 686/28797/18, колегія суддів вважає, що здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та доказів, інше). У даній справі підставою для відшкодування шкоди є закриття справи про адміністративне правопорушення у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення. Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі № 569/1799/16-ц від 10 жовтня 2019 року. Разом з тим, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода - це негативні наслідки (втрати) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких фізична особа зазнала у зв`язку з посяганням на її права та інтереси. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При оцінці обґрунтованості вимог позивачів у справах про відшкодування моральної шкоди необхідно керуватися принципом розумності, тобто виходити з об`єктивно передбачуваних за обставин конкретної справи втілень моральної шкоди. Відповідно, як основний доказ заподіяння моральної шкоди, слід розглядати достатньо переконливі з погляду розумності пояснення потерпілої сторони щодо характеру завданих їй немайнових втрат. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Розмір відшкодування повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді. Разом з тим, з огляду на моральну зумовленість виникнення інституту відшкодування моральної шкоди, цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності. Оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року). З огляду на викладене, колегія суддів вважає доведеним факт наявності моральної шкоди, що завдана позивачу провадженням у справі про адміністративне правопорушення та полягає у перенесених ОСОБА_1 моральних стражданнях через порушення звичних для нього життєвих зв`язків, необхідності докладання додаткових зусиль для доведення невинуватості у вчиненні інкримінованого правопорушення, а тому з урахуванням часу з дати складення протоколу про адміністративне правопорушення відносно позивача (24.11.2018) до ухвалення 02.04.2019 Хмельницьким апеляційним судом постанови про скасування постанови Хмельницького міськрайонного суду від 22.02.2019 і направленням матеріалів справи до Управління патрульної поліції в Хмельницькій області на доопрацювання та приведення матеріалів справи відповідно до вимог чинного законодавства, ухваленням 29.04.2021 Хмельницьким міськарайонним судом постанови про закриття провадження у справі відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП та ухваленням 19.10.2021 Хмельницьким апеляційним судом постанови про скасування постанови Хмельницького міськрайонного суду від від 29.04.2021 із закриттям провадження у справі відносно ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП; з урахуванням вимог розумності і справедливості апеляційний суд вважає, що відшкодуванню підлягає моральна шкода в розмірі 10000 грн, яка буде належною та достатньою для її покриття. Зазначений висновок узгоджується із правовою позицією, що викладена Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 569/1799/16-ц (провадження № 61-19000сво18), яка в силу ч. 4 ст. 263 ЦПК України підлягає до застосуванню судом. А тому доводи апеляційної скраги про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в частині відмови позовної вимоги про стягнення моральної шкоди є такими, що заслуговують на увагу. Разом з тим, як вбачається із позовної заяви ОСОБА_1 , обґрунтовуючи вимоги про стягнення із Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України 10000 грн, сплачених адвокату за надання правової допомоги, посилався на те, що ним були понесені у зазначеній сумі витрати на правову допомогу у справі про адміністративне правопорушення. І на підтвердження своїх доводів надав: Договір про надання адвокатських послуг від 26.11.2018, що укладений між адвокатом Латюком П.Я. і Зачинським В.М., відповідно до п. 1.1 якого останній доручає та оплачує, а адвокат бере на себе зобов`язання крім іншого, захищати інтереси клієнта у адміністративних та кримінальних справах, в тому числі під час досудового слідства та судового розгляду, справах про адміністративні правопорушення; Додатковий Договір від 05.12.2019 до договору про надання адвокатських послуг, що укладений між адвокатом Латюком П.Я. та Зачинським В.М., відповідно до п. 1 якого сторони домовилися, що вартість послуг (гонорар) адвоката за договором про надання адвокатських послуг у справі за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП становить 10000 грн; детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом Латюком П.Я. у справі №686/28797/18 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП; розрахункову квитанцію серії АБЖА №700445 від 02.12.2019 із зазначенням назви послуги: юридичні послуги ОСОБА_1 та сума 10000 грн, що сплачена адвокату Латюку П.Я. (а.с. 15 - 18). Норми Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», на які посилався позивач, як на правову підставу заявлених вимог, з врахуванням норм ст.ст. 1, 2 цього Закону, не врегульовують спірні правовідносини і не підлягають застосуванню. Разом з тим, судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням конкретної справи. Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується виключно процесуальним законодавством. Нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення не врегульовано поняття судових витрат, в тому числі й витрат на правову допомогу адвоката у справі про адміністративне правопорушення. Отже, ці витрати позивача не віднесені законом до категорії судових витрат, відтак відсутні підстави визнавати їх судовими витратами в іншій судовій справі. В свою чергу за змістом ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч.1 ст. 22 ЦК України). З врахуванням встановлення факту порушення права позивача та понесення ним витрат на правову допомогу адвоката з метою відновлення свого порушеного права ці витрати позивача є збитками і підлягають відшкодуванню державою. А тому судова колегія вважає, що підлягає до задоволення вимога позивача про стягнення із Державного бюджету України 10000 грн, сплачених ОСОБА_1 у зв`язку із наданням йому правової допомоги. З огляду на вищенаведене, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог. Керуючись ст.ст. 374, 376, 382 384, 389, 390 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 лютого 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) 10000 (десять тисяч) грн моральної шкоди та 10000 (десять тисяч) грн сплачені ОСОБА_1 за надання правової допомоги. В решті позову відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 20 жовтня 2022 року. Судді А.П. Корніюк І.В. П`єнта О.І. Талалай