Ухвала ККС ВС № 461/1009/22

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 жовтня 2022 року м. Київ справа № 461/1009/22 провадження № 51-3136ск22 Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_2, суддів ОСОБА_3, ОСОБА_4, розглянув касаційну скаргу прокурора ОСОБА_5, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Львівського апеляційного суду від 14 липня 2022 року у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та жительки АДРЕСА_1 ), у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 Кримінального кодексу України (далі - КК). Суть питання Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 05 квітня 2022 року на підставі ч. 4 ст. 309 КК ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 309 КК, та закрито кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021142410000599 від 30 грудня 2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК. Зі змісту долученої до касаційної скарги копії судового рішення вбачається, що до суду першої інстанції надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12021142410000599 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК. Під час підготовчого судового засідання ОСОБА_1 звернулася до суду із клопотанням про звільнення її від кримінальної відповідальності за вчинення вказаного кримінального правопорушення з підстав, визначених ч. 4 ст. 309 КК, у зв`язку з добровільним зверненням до лікувального закладу і проходженням курсу лікування від наркоманії. Львівський апеляційний суд ухвалою від 14 липня 2022 року залишив без задоволення апеляційну скаргу заступника керівника Львівської обласної прокуратури, а ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 05 квітня 2022 року стосовно ОСОБА_1 - без змін. У касаційній скарзі прокурор ОСОБА_5 просить скасувати ухвалу Львівського апеляційного суду від 14 липня 2022 року і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. На обґрунтування своїх вимог він зазначає, що хоча з довідки КНП ЛОР «Львівський обласний центр превенції та терапії узалежнень» від 03 лютого 2022 року вбачається, що ОСОБА_1 перебувала на лікуванні з діагнозом: розлади психіки та поведінки внаслідок вживання опіоїдів, синдром залежності, гостра інтоксикація, проте не указано про встановлення у ОСОБА_1 діагнозу - наркоманія, наявність якого є обов`язковою умовою для застосування приписів ч. 4 ст. 309 КК. Також, як стверджує прокурор, апеляційний суд проігнорував невідповідність довідки медичного закладу вимогам ч. 4 ст. 309 КК та не з`ясував глибини психічного розладу, зумовленість такого розладу епізодичним вживанням, психічної чи фізичної залежності від наркотичних засобів, а також встановлення діагнозу наркоманія. Крім того, на переконання прокурора, апеляційний суд, аргументуючи звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 309 КК, безпідставно зіслався й на відсутність такого діагнозу, як наркоманія у Класифікаторі хвороб та споріднених проблем охорони здоров`я Міністерства охорони здоров`я - який є підзаконним нормативним актом та не може бути підставою для незастосування вимог закону. Встановлені обставини та мотиви Верховного Суду Згідно з ч. 1 ст. 433 Кримінального процесуального Кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Частиною 1 ст. 438 КПК передбачено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Водночас під час перевірки оскаржуваного судового рішення не встановлено обставин, які би ставили під сумнів законність і обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції щодо наявності правових підстав для звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності. Так, Львівський апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження за апеляційною скаргою сторони обвинувачення, дав належну оцінку викладеним в апеляційній скарзі доводам, зокрема тим, які аналогічно викладені прокурором у касаційній скарзі, та обґрунтовано відмовив у їх задоволенні. Мотивуючи своє рішення, суд апеляційної інстанції вказав про обґрунтованість висновку місцевого суду щодо наявності правових підстав для звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК, на підставі ч. 4 ст. 309 КК, оскільки ОСОБА_1 , добровільно звернулася до лікувального закладу і пройшла курс лікування від наркоманії до закінчення судового розгляду, що свідчить про її бажання вилікуватися, та зробила для себе відповідні висновки. Не залишились поза увагою суду апеляційної інстанції і докази, якими аргументовано рішення місцевого суду, зокрема: довідка КНП ЛОР «Львівський обласний центр превенції та терапії узалежнень» № 1 від 03 лютого 2022 року, згідно з якою ОСОБА_1 звернулася на лікування добровільно та з 12 до 24 квітня 2021 року перебувала на лікуванні у стаціонарному відділенні цього медичного закладу, діагноз: розлади психіки та поведінки внаслідок вживання опіоїдів. Сидром залежності, гостра інтоксикація; відповідь КНП ЛОР «Львівський обласний медичний центр превенції та терапії узалежнень» про те, що ОСОБА_1 з січня 2022 року перебуває в цьому медичному закладі на обліку з діагнозом: розлади психіки та поведінки внаслідок вживання опіоїдів. Водночас, спростовуючи доводи прокурора про відсутність підстав для застосування стосовно ОСОБА_1 положень ч. 4 ст. 309 КК, оскільки немає даних що обвинуваченій встановлено діагноз наркоманія і вона лікувалась саме від цього, апеляційний суд зазначив, що підставою звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 309 КК є добровільне звернення особи до лікувального закладу і початок її лікування від наркоманії. Звернув увагу Львівський апеляційний суд і на положення ст. 1 Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними», у якій міститься, зокрема, визначення терміна наркоманія - психічний розлад, зумовлений залежністю від наркотичного засобу або психотропної речовини внаслідок зловживання цим засобом або цією речовиною. Суд апеляційної інстанції також зауважив у своєму рішенні, що відповідно до наказу МОЗ № 297 від 08 жовтня 1998 року «Про перехід органів і закладів охорони здоров`я України на Міжнародну статистичну класифікацію хвороб і споріднених проблем охорони здоров`я десятого перегляду» в Україні здійснено перехід на Міжнародну статистичну класифікацію хвороб і споріднених проблем охорони здоров`я десятого перегляду (МКХ-10), як єдиного міжнародного нормативного документу для формування системи обліку і звітності в охороні здоров`я - з 01 січня 1999 року. Згідно з чинним Класифікатором хвороб та споріднених проблем охорони здоров`я НК 025:2021 (далі - НК 025:2021) Міністерства охорони здоров`я України, узгодженим з МКХ-10, у системі обліку і звітності в охороні здоров`я хворобу за класифікацією наркоманія не зазначено. У НК 025:2021 усі види залежності від психоактивних речовин кодуються в межах діагностичного модуля F10 - F19, що об`єднує «Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання психоактивних речовин», водночас у ОСОБА_1 встановлений діагноз: розлади психіки та поведінки внаслідок вживання опіоїдів (F 11). Оскільки ОСОБА_1 вперше вчинила дії, передбачені ч. 1 ст. 309 КК, повністю визнала свою вину, добровільно звернулася до лікувального закладу та пройшла лікування від наркоманії, колегія суддів апеляційного суду дійшла обґрунтованого висновку про наявність підстав для звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 309 КК. Колегія суддів Верховного Суду погоджується з належно вмотивованими висновками апеляційного суду про те, що ОСОБА_1 дійсно страждала на розлади психіки та поведінки внаслідок вживання опіоїдів, з синдромом залежності, звернулася добровільно до лікувального закладу і пройшла лікування, а тому доводи прокурора про відсутність підстав для звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності є неспроможними, як і його посилання на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Таким чином, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов правильних висновків про наявність правових підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 309 КК. Стосовно доводів прокурора в касаційній скарзі, що апеляційний суд проігнорував невідповідність довідки медичного закладу вимогам ч. 4 ст. 309 КК та не з`ясував глибини психічного розладу, зумовленість такого розладу епізодичним вживанням, психічної чи фізичної залежності від наркотичних засобів, то вони не є слушними. Насамперед Верховний Суд зауважує, що згідно з приписами ст. 7 КПК зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, належить диспозитивність. Статтею 26 КПК передбачено, зокрема, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом. Зі змісту рішення місцевого суду вбачається, що сторона обвинувачення не указувала про невідповідність довідки, наданої стороною захисту, вимогам ч. 4 ст. 309 КК та не заперечувала щодо задоволення клопотання ОСОБА_1 . Також відсутні відомості про те, що в суді першої чи апеляційної інстанцій прокурор надавав судам докази, які б ставили під сумнів достовірність викладеної у довідці інформації, чи заявляв перед судами будь-які клопотання для отримання такої інформації, хоча не був позбавлений права цього зробити. Крім того, Верховний Суд вважає, що за відсутності у НК 025:2021 діагнозу «наркоманія» необхідно виходити з нормативного визначення наркоманії, яке міститься у статті 1 Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними». Така позиція колегії суддів узгоджується з постановами Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 22 лютого 2022 року в справі № 671/897/21, від 20 липня 2022 року в справі № 621/3334/20. Ухвала апеляційного суду відповідає ст. 419 КПК, адже у ній перевірено всі доводи, наведено мотиви і положення закону, якими керувався апеляційний суд. Таким чином, викладені в касаційній скарзі прокурора твердження не спростовують правильності висновків, зазначених в оскаржуваному судовому рішенні, і не містять вагомих аргументів, які би свідчили про залишення поза увагою апеляційного суду доводів прокурора, чи неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, у зв`язку з чим немає підстав для сумнівів у законності та обґрунтованості оскаржуваного судового рішення. Пунктом 2 ч. 2 ст. 428 КПК передбачено, що суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для її задоволення немає. Ураховуючи викладене, Верховний Суд згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК відмовляє у відкритті касаційного провадження. На цих підставах Верховний Суд постановив: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора ОСОБА_5, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Львівського апеляційного суду від 14 липня 2022 року. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4