Постанова Сумський апеляційний суд № 585/4242/18

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 жовтня 2022 року м.Суми Справа №585/4242/18 Номер провадження 22-ц/816/712/22 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач), суддів - Кононенко О. Ю. , Рунова В. Ю. з участю секретаря судового засідання Чуприни В.І., у присутності : позивача ОСОБА_1 , відповідача - ОСОБА_2 розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 26 травня 2022 року у складі судді Євтюшенкової В.І., ухваленого в м. Ромни Сумської області, повний текст якого складено 06 червня 2022 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ частки із майна, що перебуває у спільній частковій власності та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виділ частки із майна, що перебуває у спільній частковій власності, в с т а н о в и в : У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що їй на праві власності належить 61/100 частини житлового будинку з належними до нього будівлями і спорудами, розташованими в АДРЕСА_1 . Крім того, відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ № 385420, виданого 14 вересня 2007 року їй на праві спільної часткової власності належить 61/100 частка земельної ділянки площею 0,0862 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована в АДРЕСА_1 . Інші 39/100 частки житлового будинку з відповідними надвірними будівлями, за вказаною адресою та 39/100 частки земельної ділянки загальною площею 0, 0862 га, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, за цією ж адресою належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 . Вони з відповідачем не досягли згоди щодо порядку володіння та користування належним їм на праві спільної часткової власності домоволодінням. Крім того, ОСОБА_2 фактично володіє та користується частинами житлового будинку та земельної ділянки, які є більшими від його частки у спільній частковій власності. Остаточно уточнивши свої позовні вимоги (т. 3 а.с.142-146), просила: визнати за нею право особистої приватної власності на 27/50 частки в житловому будинку: коридор літ. 1-1, площею 3,60 кв.м., коридор літ. 1-2, площею 7,30 кв.м., житлова кімната літ. 1-3, площею 11,20 кв.м., житлова кімната літ. 1-4, площею 20,20 кв.м., ванна літ. 1-5, площею 4,90 кв.м., житлова кімната літ. 1-6, площею 12,8 кв.м., кухня літ. 1-7, площею 8,00 кв.м, ванна літ. 2-3 площею 3,50 кв.м., погріб літ. пг1, погріб літ. Пг 2, всього по будинку 71,50 кв.м., та господарські будівлі і споруди: сарай літ. В, вбиральня літ.У, дущ літ. Г, вбиральня літ У1, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 згідно варіанту 5 висновку № 9797 від 02 вересня 2021 року (зображено зеленим кольором в додатку 3 до висновку); виділити в натурі та визнати за нею право особистої приватної власності на 61/100 частку земельної ділянки площею 0,0862 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 5910700000:05:060:0110, яка розташована в АДРЕСА_1 згідно Варіанту 5 поділу земельної ділянки з указаним кадастровим номером, що розташована за цією адресою (до варіанту №5 поділу житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами) відповідно висновку експерта № 9797 від 02 вересня 2021 року (зображено зеленим кольором в додатку №8 до висновку №9797); припинити її та ОСОБА_2 право спільної часткової власності на житловий будинок з належними до нього будівлями та спорудами та земельну ділянку площею 0,0862 га кадастровий номер 5910700000:05:060:0110 за адресою: АДРЕСА_1 ; стягнути з ОСОБА_2 на її користь в рахунок компенсації різниці у вартості часток 34813 грн. Будучи частково незгодним з первісним позовом, ОСОБА_2 подано зустрічний позов до ОСОБА_1 , про виділ в натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності та припинення права спільної часткової власності на житловий будинок. Свою вимоги мотивував тим, що 11 липня 1997 року на підставі договору дарування він набув у власність 39/100 частин одноповерхового житлового будинку АДРЕСА_2 , жила площа якого на момент укладення правочину становила 90,6 кв.м. За період з липня 1994 року і по даний час ним за власний кошт здійснено реконструкцію, технічне переоснащення та капітальний ремонт спірного нерухомого майна, в результаті чого змінилася загальна та житлова площа належних йому приміщень в спірному будинку. Отже, протягом тривалого часу (близько двадцяти п`яти років) він фактично володіє та користується в належному йому з відповідачкою за зустрічним позовом ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності одноповерховому житловому будинку АДРЕСА_2 наступними кімнатами загальною площею 69, 4 кв.м. ( житловою площею 44,2 кв.м.): коридором літ. «2-1» площею 2,5 кв.м.; кухнею літ. «2-2» площею 10,2 кв.м.; ванною кімнатою літ. «2-3» площею 3,5 кв.м.; коридором літ. «2-4» площею 7,1 кв.м.; житловою кімнатою літ. «2-5» площею 10,4 кв.м.; житловою кімнатою літ. «2-6» площею 13,6 кв.м.; житловою кімнатою літ. «2-7» площею 6,9 кв.м.; житловою кімнатою літ. «2-8» площею 15,2 кв.м., влаштованим під його приміщеннями погребом літ. «п/г?», а також господарськими будівлями і спорудами: гаражем літ. «Б», сараєм літ. «В-1», вбиральнею літ. «У1», душем літ. «Г». У 2014 році між ним та ОСОБА_1 була досягнута усна домовленість щодо розподілу земельної ділянки під їх спільним будинком та господарськими будівлями і спорудами, ними за спільні кошти та спільними зусиллями була встановлена огорожа навколо будинку та подвір`я (по межі їх земельної ділянки). Таким чином, протягом тривалого часу спірний житловий будинок фактично поділено між ним та ОСОБА_1 в натурі на окремі квартири, які мають окремі входи, мережі газо-, електро- та водопостачання. Остаточно уточнивши свої позовні вимоги (т. 3 а.с. 150-157), просив виділити йому в натурі та визнати за ним право власності на наступні приміщення загальною площею 69,40 кв.м., житловою площею 46,10 кв.м., в одноповерховому житловому будинку АДРЕСА_2 : коридор літ. «2-1» площею 2,5 кв.м.; кухню літ. «2-2» площею 10,2 кв.м.; ванну кімнату літ. «2-3» площею 3,5 кв.м.; коридор літ. «2-4» площею 7,1 кв.м.; житлову кімнату літ. «2-5» площею 10,4 кв.м.; житлову кімнату літ. «2-6» площею 13,6 кв.м.; житлову кімнату літ. «2-7» площею 6,9 кв.м.; житлову кімнату літ. «2-8» площею 15,2 кв.м., погріб літ. «п/г», погріб літ. «п/г1», а також на господарські будівлі і споруди: гараж літ. «Б», сарай літ. «В?», вбиральня літ. «У?», душ літ. «Г» та Ѕ частину огорожі літ. «№»; Виділити йому в натурі Ѕ частину земельної ділянки загальною площею 0,0862 га кадастровий номер 5910700000:05:060:0110, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та визнати за ним право власності на 0,0431 га цієї ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 , згідно з варіантом №1 поділу земельної ділянки висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи №9797 від 02 вересня 2021 року, позначений на схемі під №2 (зображена жовтим кольором) в додатку №4 та проходить по точках: 2-3-28-4-5-6-7-8-9-10-12-13-14-15-16-17-18-19-20-21-22-23-24-25-26-27-2, зі сторонами: 8,84м-14,88м-0,99м-4,98м-7,71м-6,92м-9,9м-5,19м-10,33м-7,41м-8,38м-1,41м лінія проходить по лінії поділу житлового будинку 2,0м-4,1м-6,29м-10,12м-5,22м-2,0м лінія проходить по суміжній стіні сараю ( літ «В») та сараю (літ. «В1»)-3,21м. Також просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь в рахунок компенсації понесених судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 1745 грн., по оплаті проведеної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи (висновок експерта за результатами проведення №9797 від 02 вересня 2021 року) в розмірі 35552 грн. та 3600 грн. витрат на оплату професійних правничих послуг. Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 26 травня 2022 року у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено. Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні її позову скасувати та ухвалити нове рішення, яким заявлені нею позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що найбільш наближеним до належної їй частки у праві спільної часткової власності є запропонований експертом у висновку судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи №9797 від 02 вересня 2021 року 5 варіант розподілу спірного домоволодіння. Наголошує на тому, що подавши 11 жовтня 2021 року заяву про уточнення своїх позовних вимог, вона фактично надала згоду на отримання компенсації різниці належної їй частки у спірному нерухомому майні. Від ОСОБА_2 до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність на обґрунтованість судового рішення, просить його залишити без зміни, а доводи апеляційної скарги без задоволення. Вказує на те, що ОСОБА_1 не спростовано висновків суду першої інстанції про те, що спірний житловий будинок, будівля та споруди у відповідності до положень ч.ч. 1, 2 ст. 376 ЦК України є самочинним будівництвом, а тому не підлягають розподілу. Рішення суду в частині відмови у задоволені зустрічного позову ОСОБА_2 сторонами в апеляційному порядку не оскаржується та сторонами в апеляційному порядку не переглядається. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1 , яка підтримала доводи апеляційної скарги, заперечення проти апеляційної скарги відповідача ОСОБА_2 , дослідивши матеріали цивільної справи, інвентаризаційну справу №1880 на житловий будинок, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав. За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які булидосліджені в судовому засіданні. Проте таким вимогам оскаржуване судове рішення не відповідає. У справі, що переглядається, суд першої інстанції встановив, що згідно свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок від 26 грудня 1984 року виданого Роменським міським відділом комунального господарства, зареєстрованого в Роменському МБТІ в реєстровій книзі № 52 за реєстровим № 1839, ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності належить 13/25 частки жилого будинку з належними до нього будівлями і спорудами, який розташований в АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 6). 13 серпня 1990 року за договором дарування ОСОБА_1 набула право спільної часткової власності на 9/100 частки житлового будинку загальною житловою площею 90,60 кв.м., з відповідними надвірними будівлями, який розташований в АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 7). ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 11 липня 1994 року належить 39/100 частин одноповерхового житлового будинку АДРЕСА_2 , жила площа якого на момент укладення правочину становила 90,6 кв.м. (т. 1, а. с. 43- 44). Згідно державних актів на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ № 385420, серії ЯД №173231 ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності належить 61/100 частка земельної ділянки, площею 0,0862 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована в АДРЕСА_1 , а 39/100 указаної земельної ділянки належить ОСОБА_2 (т. 1, а. с. 11, 45). 27 травня 2013 року ОСОБА_1 складено розписку, в якій вказано, що перебуваючи в здоровому глузді та свідомості, вона віддає безкоштовно в постійне володіння та користування частину своєї кімнати (кухні), розмірами 1,65 х 2,5 метри своєму племіннику, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначено, що розписка написана власноручно та без будь-якого впливу та тиску (т. 1, а.с. 108). Згідно довідки КП «Роменське міське бюро технічної інвентаризації» Роменської міської ради від 28 лютого 2018 року №159, за даними архівної інвентарної справи, житловий будинок з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрований за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Нерухоме майно складається з наступних будівель та споруд: житловий будинок дерев`яний, обкладений цеглою, літ. «А», загальною площею 138,6 кв.м, житловою площею 90,3 кв.м; погреба цегляні літ. «п/г», «п/г1», п/г2» - дозволу не потрібно згідно Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації; гараж літ. «Б» - самочинно побудований власником ОСОБА_2 ; сарай літ. «В» - самочинно побудований власником ОСОБА_1 ; вбиральня дощата літ. «У»- дозвіл не потрібен згідно Інструкції про проведення технічної інвентаризації» огорожа металева літ. «№» - дозволу не потрібно, згідно інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації (інвентаризаційна справа №1880, а.с. 195). Позивачем надано висновок комплексного будівельно-технічного та земельно-технічного дослідження від 19 листопада 2018 року за №1173/53, проведеного експертами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , якими було запропоновано один варіант розподілу належних сторонам домоволодіння та один варіант поділу земельної ділянки (т.1, 63-74). Крім того, з метою визначення можливих варіантів поділу спірного домоволодіння та земельної ділянки у справі за клопотаннями сторін були призначені судова будівельно-технічна, оціночно-будівельна та земельно-технічна експертиза, а також комплексна судова будівельно-технічна та земельно-технічна експертиза, за результатами проведення яких були складені висновки експерта №1183/1184/1185 від 30 серпня 2019 року та №9797 від 02 вересня 2021 року (т. 2, а.с. 2-35, т.3, а.с. 1-130). Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що наявні в матеріалах справи висновки експертів не можуть братися до уваги судом при вирішення питання поділу даного домоволодіння, адже при визначенні можливих варіантів поділу, експертами було включено самочинно побудовані господарські будівлі та споруди. Крім того, запропоновані у висновку за результатами проведення судової будівельно-технічної та земельної технічної експертизи від 02 вересня 2021 року №9797, за яким, остаточно уточнивши свої позовні вимоги, сторони просили здійснити поділ домоволодіння, було враховано майно, юридичний статус якого не визначено, зокрема ванна кімната «2-3», площею 3,5 кв.м, щодо якої між сторонами існує спір. Цей висновок не містить також і варіанту поділу відповідно до ідеальних часток домоволодіння, а згоди на отримання компенсації сторони не надавали. Надавши критичну оцінку наявним в матеріалах справи висновкам експерта, суд першої інстанції дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 щодо поділу домоволодіння відповідно до їх з відповідачем ідеальним часткам. Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про здійснення поділу домоволодіння відповідно до порядку користування, що склався між ними, суд першої інстанції, виходив з того, що визначальним для поділу будинку є не порядок користування ним, а розмір часток та технічна можливість такого поділу. Також вказував на те, що відповідач просив виділити йому ванну кімнату «2-3», проте, у визначеному законом порядку права користування він не набув. Колегія суддів не може повністю погодитися з такими висновками суду, адже вони не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону. Відповідно до положень ст. 47 Конституції України, кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду. Згідно із ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Відповідно до положень ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Частиною 1 статті 356 ЦК України встановлено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. За змістом ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Відповідно до ст. 183 ЦК України подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення. Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення. Подільну річ можна поділити на частини, кожна з яких може бути використана для тих же цілей, для яких річ призначалась до її поділу. Наприклад, житловий будинок може бути поділений на дві частини або більше. При цьому повинна бути збережена можливість використання кожної із частин будинку як житло. Неподільна річ у разі її поділу втрачає своє цільове призначення. Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділено в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У відповідності до положень ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації. Системний аналіз положень статей 183, 358, 364, 379, 380, 382 ЦК Українидає підстави зробити висновок про те, що у спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності. Виділ часток (поділ) будинку, що перебуває в спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом(квартиру) або в разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилася. Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права стосовно спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен передати співвласнику частки жилого будинку та нежилих будівель, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі. Під неспівмірною шкодою господарського призначення слід розуміти суттєве погіршення технічного стану жилого будинку, перетворення в результаті переобладнання жилих приміщень у нежитлові, надання в рахунок частки приміщень, які не можуть бути використані як житлові через невеликий розмір площі або через неможливість їх використання (відсутність денного світла тощо). У тих випадках, коли в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина жилого будинку, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на будинок. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 03 квітня 2013 року (у справі № 6-12цс13). За приписами ч. 1 ст. 103, ст. 110 ЦПК України, суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні. Колегія суддів в цілому погоджується із наданою судом першої інстанції оцінкою висновку комплексного будівель-технічного та земельно-технічного дослідження №1173/53 від 19 листопада 2018 року та висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної, оціночно-будівельної та земельно-технічної експертизи №1183/1184/1185 від 30 серпня 2019 року. Зокрема, експертом Андрєєвим Л.Г. у висновку №1173/53 від 19 листопада 2018 року був запропонований один варіант розподілу домоволодіння, з відхиленням від ідеальний часток співвласників, проте, експертом не було визначено суми компенсації, що має бути сплачена ОСОБА_1 . З висновку експерта за №1183/1184/1185 від 30 серпня 2019 року вбачається, що старшим судовим експертом Таранцем Т.А. не було включено до розрахунку часток сторін у спірному майні тамбур «а3», площею 3,6 кв.м, гараж літ. «Б», сараї літ. «В», «В1», погреб ліфт. «п/г2» під тамбуром «а3», вбиральня дощата літ. «У», душ літ «Г» та огорожа металева «№». При цьому експерт посилався на те, що надані на дослідження матеріали не містять даних про державну реєстрацію цих об`єктів нерухомого майно. Проте, відповідно до даних довідки КП «Роменське МБТІ» від 28 лютого 2018 року, станом а 08 лютого 2018 року самочинно збудованими є лише гараж «Б» та сарай «В». В той же час дозволу на побудову погребів, вбиральні та огорожі не потрібно. Колегія суддів звертає увагу і на те, що експертом наведено два варіанти поділу домоволодіння, за фактичним користуванням та відповідно до їх ідеальних часток. Разом з тим, в дослідницькій частині висновку експерта ці два варіанти розподілу приміщень в житловому будинку є тотожними, різниться лише загальний розмір цих приміщень, що виділяється кожному із співвласників. Крім того, розмір частки, що виділяється кожному із співвласників був обрахований експертом не виходячи із площі нерухомого майно, а виходячи з вартості цього майна. Разом з тим, колегія суддів не може повністю погодитися із наданою судом першої інстанції оцінкою висновку експерта №9797 від 02 вересня 2021 року, із запропонованими варіантами поділу якого погодилися сторони, остаточно уточнивши свої позовні вимоги. Зокрема, позивач за первісним позовом ОСОБА_1 просила провести поділ домоволодіння за п`ятим варіантом, а позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_2 на першим варіантом цього висновку. Допущені експертом недоліки, а саме включення до об`єктів, що підлягають поділу між сторонами самочинно побудованих господарських будівель та споруди - сарай «В» та гараж «Б», не є істотними та не свідчить про неналежність цього висновку, як доказу. Крім того, висновки суду першої інстанції про не набуття відповідачем ОСОБА_2 права на користування ванної кімнати «2-3», площею 3,5 кв.м суперечать нормам чинного законодавства, адже ОСОБА_1 ОСОБА_2 як співвласникам домоволодіння , до фактичного поділу цього домоволодіння, належить частка у всьому нерухомому майні, а не конкретно визначене нерухоме майно. За змістом частини першої статті 376 ЦК Українисамочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил. Отже, відсутність дозволу на будівництво, проєкта або порушення умов, передбачених у цих документах, тягне визнання такого будівництва самочинним відповідно до частини першої статті 376 ЦК України. Головним наслідком самочинного будівництва є те, що в особи, яка його здійснила, не виникає права власності на нього, як на об`єкт нерухомості (частина друга статті 376 ЦК України). Тобто, самочинно збудоване нерухоме майно не є об`єктом права власності, а тому не може бути предметом поділу. Подібні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 04 грудня 2013 року № 6-130цс13 та постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року в справі № 307/3957/14-ц. За таких обставин, самочинно побудовані сарай літ. «В», «В1» та гараж літ. «Б» не підлягають поділу між сторонами, а визначена експертом вартість цього майна має бути вирахувана із вартості часток в домоволодінні, що вплине лише на розмір грошової компенсації, яка підлягатиме сплаті ОСОБА_1 і її обрахування не потребує спеціальних знань. При вирішенні заявлених ОСОБА_1 вимог щодо здійснення поділу домоволодіння та обранні варіанту його розподілу, колегія суддів бере до уваги наступні обставини. Так, судом першої інстанції встановлено та не спростовується сторонами, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 склався роздільний порядок користування житловим будинком, частини, що використовуються кожним із співвласників є окремими, мають самостійні входи, обладнані автономними системами електро-, водо-, газопостачання та опалення. Сторони не дійшли згоди щодо поділу належного їм домоволодіння та не вирішили дане питання в позасудовому порядку, так як між ними виник спір щодо користування ванною кімнатою «2-3» площею 3, 5 кв.м., яка за згодою позивача ОСОБА_1 перебувала в користуванні ОСОБА_2 . Колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції про не визначення юридичного статусу цієї спірної кімнати, оскільки норми чинного законодавства не передбачають реєстрації права на окремі частини домоволодіння, а саме кімнати в будинку. Наявність спору щодо користування зазначеною ванною кімнатою, не є підставою для відмови у задоволенні позову про поділ належного сторонам на справі спільної часткової власності домоволодіння в судовому порядку. Дійсно, частки житлового будинку, якими користується кожен із співвласників не відповідають їх ідеальним часткам в цьому нерухомому майні. Проте, зміна їх часток у домоволодіння відбулася в переважній більшості в зв`язку із здійсненими кожним із співвласників переобладнань та перепланувань. Повторно дослідивши висновок експерта №9797 від 02 вересня 2021 року, колегією суддів встановлено, що жоден із запропонованих п`яти можливих варіантів розподілу домоволодіння не відповідає ідеальним часткам сторін, різниця полягає лише у тому, кому з співвласників виділяється спірна кімната «2-3», площа, якої становить 3,50 кв.м, (2/100 частки від всього житлового будинку). Обраний позивачем ОСОБА_1 п`ятий варіант розподілу домоволодіння, за яким спірна ванна кімната «2-3» виділяється їй у власність, суттєво не збільшить її частку в цьому нерухомому майні, проте такий варіант розподілу передбачає здійснення кожним із співвласників значного переобладнання та перепланування виділених часток домоволодіння у окремі ізольовані житлові приміщення та облаштування автономними системами інженерних комунікацій, що призведе до суттєвих витрат сторін та не сприятиме вирішенню спірних питань між співвласниками домоволодіння які є близькими родичами , а саме рідними тіткою та племінником. На переконання колегії суддів, найбільш прийнятним для сторін буде запропонований експертами у висновку №9797 від 02 вересня 2021 року третій варіант розподілу житлового будинку з надвірними спорудами, оскільки він відповідає фактичному порядку користування кожним із співвласників окремою частиною цього житлового будинку та не потребує здійснення переобладнання. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне провести поділ житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , між співвласниками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за третім варіантом розподілу висновку експертів за результатами проведеної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи №9797 від 02 вересня 2021 року, виділивши: ОСОБА_1 приміщення житлового будинку: коридор «1-1», площею 3,60 кв.м; коридор «1-2», площею 7,30 кв.м; житлову кімнату «1-3», площею 11,20 кв.м; житлову кімнату «1-4», площею 20,20 кв.м; ванну «1-5», площею 4,90 к.м; житлову кімнату «1-6», площею 12,80 кв.м; кухню «1-7», площею 8,00 кв.м; погріб «п/г2», господарські будівлі та споруди : вбиральня «У» (зображено зеленим кольором в додатку №2 висновку №9797), що складає 50/100 (1/2) частки домоволодіння; ОСОБА_2 приміщення житлового будинку: коридор «2-1», площею 2,50 кв.м; кухня «2-2», площею 10,20 кв.м; ванна «2-3», площею 3,50 кв.м; коридор «2-4», площею 7,10 кв.м; житлова кімната «2-5», площею 10,40 кв.м; житлова кімната «2-6», площею 13,60 кв.м; житлова кімната «2-7», площею 6,9 кв.м; житлова кімната «2-8», площею 15,2 кв.м; погріб «п/г»; погріб «п/г1»; господарські будівлі та споруди: душ «Г»; вбиральня «У1» (зображено жовтим кольором в додатку №2 висновку №9797), що складає 50/100 (1/2) частки домоволодіння. При визначенні розміру грошової компенсації, що підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , колегія суддів враховує визначену судовим експертом у висновку №9797 від 02 вересня 2021 року вартість спірного домоволодіння без урахуванням самочинно побудованих будівель та споруд 437538 грн (510000 грн 19304 грн (вартість сараю «В») 13775 грн (вартість сараю «В1») 39383 (вартість гаража «Б»)), тобто вартість ідеальної частки ОСОБА_1 в цьому домоволодіння (61/100 частини) становить 266898 грн 18 коп. Враховуючи те, що вартість частки ОСОБА_1 , яка була виділена їй в порядку поділу склала 234587 грн, а тому ОСОБА_2 має бути відшкодовано позивачу 32311 грн 18 коп. грошової компенсації. Щодо поділу земельної ділянки, то найбільш прийнятим є третій варіант розподілу (додаток 6 до висновку експерта №9797), що відповідає обраному варіанту розподілу домоволодіння, забезпечить роздільне користування сторонами виділеними земельними ділянками та відповідає їх часткам у праві на спірну земельну ділянку, виділивши ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 0,0526 га (526,0 кв.м), що на схемі позначена під №1 та зображена зеленим кольором в додатку 6 висновку №9797, ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 0,0336 га (336,0 кв.м.), що позначена на схемі під №2 та зображена жовтим кольором в додатку 6 висновку №9797. За таких обставин, на думку колегії суддів, рішення суду як таке, що постановлено з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи та невідповідністю висновків, викладених в рішенні суду, обставинам справи, підлягає скасуванню в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 з ухваленням в цій частині нового рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 . Керуючись ст.ст. 367; 374ч. 1 п. 2; 376 ч. 1 п. 1, 3; 382 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 26 травня 2022 року скасувати в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ частки із майна, що перебуває у спільній частковій власності та ухвалити нове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково. Провести поділ житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , між співвласниками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за третім варіантом розподілу висновку експертів за результатами проведеної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи №9797 від 02 вересня 2021 року, виділивши: ОСОБА_1 приміщення житлового будинку: коридор «1-1», площею 3,60 кв.м; коридор «1-2», площею 7,30 кв.м; житлову кімнату «1-3», площею 11,20 кв.м; житлову кімнату «1-4», площею 20,20 кв.м; ванну «1-5», площею 4,90 к.м; житлову кімнату «1-6», площею 12,80 кв.м; кухню «1-7», площею 8,00 кв.м; погріб «п/г2», господарські будівлі та споруди : вбиральня «У» (зображено зеленим кольором в додатку №2 висновку №9797), що складає 50/100 (1/2) частки домоволодіння, припинити право спільної часткової власності з ОСОБА_2 ; ОСОБА_2 приміщення житлового будинку: коридор «2-1», площею 2,50 кв.м; кухня «2-2», площею 10,20 кв.м; ванна «2-3», площею 3,50 кв.м; коридор «2-4», площею 7,10 кв.м; житлова кімната «2-5», площею 10,40 кв.м; житлова кімната «2-6», площею 13,60 кв.м; житлова кімната «2-7», площею 6,9 кв.м; житлова кімната «2-8», площею 15,2 кв.м; погріб «п/г»; погріб «п/г1»; господарські будівлі та споруди: душ «Г»; вбиральня «У1» (зображено жовтим кольором в додатку №2 висновку №9797), що складає 50/100 (1/2) частки домоволодіння, припинити право спільної часткової власності з ОСОБА_1 . Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 32311 гривень 18 копійок в рахунок грошової компенсації зменшення ідеальної частки у домоволодінні. Провести поділ земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0862 га кадастровий номер 5910700000:05:060:0110, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , між співвласниками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за третім варіантом розподілу висновку експертів за результатами проведеної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи №9797 від 02 вересня 2021 року, виділивши: ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 0,0526 га (526,0 кв.м), що на схемі позначена під №1 та зображена зеленим кольором в додатку 6 висновку №9797, припинивши право спільної часткової власності з ОСОБА_2 ; ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 0,0336 га (336,0 кв.м.), що позначена на схемі під №2 та зображена жовтим кольором в додатку 6 висновку №9797, припинивши право спільної часткової власності з ОСОБА_1 . Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний судове рішення складено 21 жовтня 2022 року. Головуючий - О. І. Собина Судді: О. Ю. Кононенко В. Ю. Рунов