Постанова 4855 № 320/2796/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/2796/21 Суддя (судді) першої інстанції: Лисенко В.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 жовтня 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Оксененка О.М., суддів: Лічевецького І.О., Мельничука В.П., При секретарі: Борисовській Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області, як відокремленого підрозділу ДПС на рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 червня 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс солд» до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - В С Т А Н О В И В : Товариство з обмеженою відповідальністю «Аверс солд» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, в якому просило: 1) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00033080402 від 13.01.2020, прийняте Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області, на підставі акту перевірки за №434/10-36-04-02/42514786 від 17.09.2020 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Аверс солд» (код ЄДРПОУ - 42514786) щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за червень 2020 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету; 2) зобов`язати Головне управління ДПС у Київській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого ТОВ «Аверс солд» (42514786) за червень 2020 року у розмірі 9 286 899 грн. Позов обґрунтовано відсутністю порушення ним вимог податкового законодавства, оскільки договірні відносини щодо поставки товару та надання послуг між ним та контрагентами мали реальний характер, товар поставлено, а послуги надані, та частково оплачено позивачем. Зазначені факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності. Як зазначає позивач, відповідачем не наведено жодного належного доказу на підтвердження фіктивності (безтоварності) договів, укладених між позивачем та контрагентами у періоді, що перевірявся, а відтак, вважає твердження податкового органу про безпідставне завищення ТОВ «Аверс солд» суми податкового кредиту та, як наслідок, заниження зобов`язань зі сплати податку на додану вартість, необґрунтованими. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23 червня 2022 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №00033080402 від 13.11.2020, прийняте Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області, на підставі акту перевірки за №434/10-36-04-02/42514786 від 17.09.2020 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Аверс солд» (код ЄДРПОУ - 42514786) щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за червень 2020 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету. Зобов`язано Головне управління Державної податкової служби у Київській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на підставі заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс солд» дані, зазначені у абзацах 2, 3, 5, 7, 9, 10, 12, 13 та 14 пункту 4 Порядку ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2017 року №26. В апеляційній скарзі, відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що оскільки у ході перевірки позивача було виявлено завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 2 495 043 грн., а тому у бюджетному відшкодуванні було відмовлено шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення. На думку контролюючого органу, оскільки сума бюджетного відшкодування не набула статусу узгодженої, тому вимоги про внесення до реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість заявленої суми є передчасними. Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм процесуального права, заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів дійшла наступного висновку. Як свідчать матеріали справи, 20 липня 2020 року ТОВ «Аверс солд» була подана до податкового органу податкова декларація з податку на додану вартість за червень 2020 року, у рядку у рядку 19 якої відображений показник від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у розмірі 15 534 573 грн. У рядку 20.2.1 цієї ж декларації частину від`ємного значення з ПДВ у розмірі 9 286 899 грн. було заявлено до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку. До податкової декларації позивачем були додані, зокрема: довідка про суму від`ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Додаток 2); заява про повернення суми бюджетного відшкодування (Додаток 4); розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Додаток 5). У свою чергу, у період з 04.09.2020 по 10.09.2020 Головним управлінням ДПС у Київській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Аверс солд» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за червень 2020 року, результати якої оформлені актом від 17.09.2020 № 434/10-36-04-02/42514786 (далі - Акт перевірки). Під час проведення перевірки встановлено порушення ТОВ «Аверс солд» вимог пункту 200.1, пункту «б» 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, у зв`язку з чим контролюючий орган дійшов висновку про завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ за червень 2020 року в розмірі 9 286 899 грн., в результаті чого ТОВ «Аверс солд» відмовлено в отриманні бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 9 286 899 грн. за червень 2020 року. Так, контролюючим органом було зазначено про відсутність реального здійснення господарських операцій між ТОВ «Аверс солд» та ТОВ «Маямілідергруп», ТОВ «Велан південь трейд», ТОВ «Великоцепцевицький аграрій», які ґрунтуються на аналізі інформації, що зберігається в інформаційних базах даних ДФС України ІС «Податковий блок», оскільки вказані контрагенти не мали реальних можливостей для здійснення господарських операцій, а ТОВ «Аверс солд» доведений до відпрацювання в ризиковій категорії «вигодонабувач» по взаємовідносинам з вказаними контрагентами. Зокрема, вказано, що ТОВ «Велан південь трейд» постачає пшеницю, кукурудзу та ячмінь на адресу ТОВ «Аверс солд». Втім, оскільки ТОВ «Велан південь трейд» має у штаті 20 осіб, звітує про наявність понад 200 земельних ділянок, але відсутня достатня кількість матеріально-технічної бази для їх оброблення (машини, трактори, та інше устаткування). Також, відсутнє придбання паливно-мастильних матеріалів, добрив, та інших ТМЦ чи послуг для здійснення сільськогосподарської діяльності. При цьому, підприємство звітує про наявність земельних ділянок з червня 2019 року, що становить ризик фактичного виробництва вказаної продукції. Відтак, на думку посадових осіб податкового органу, наявність належних чином оформлених первинних документів, які були надані до перевірки, позбавляє первинні документи юридичної значимості, а покупця права на формування податкової вигоди за умови недоведеності фактичного здійснення господарської операції. Також, податковим органом направлено листи до оперативного управління ГУ ДФС у Київській області щодо надання інформації про наявність кримінальних проваджень відносно ТОВ «Велан південь трейд», ГУ ДПС у Львівській області щодо проведення зустрічної звірки ТОВ «Велан південь трейд» з метою підтвердження господарських операцій, запити до ОУ ГУ ДПС у Львівській області «Про надання інформації щодо бюджетного відшкодування». Крім того, у акті перевірки зазначено, що контрагент ТОВ «Маямілідергруп», яке постачає пшеницю, кукурудзу та ячмінь на адресу ТОВ «Аверс солд», почало декларувати діяльність із серпня 2019 року, у періоді збору сільськогосподарських культур, не здійснюючи до цього придбання зернових, послуг посіву, культивації та збору зернових, мінеральних добрив, паливо-мастильних матеріалів, насіння зернових, що ставить під сумнів задекларовані операції із реалізації зернових. З метою належного відпрацювання ТОВ «Маямілідергруп» та отримання достовірної інформації, ГУ ДПС у Львівській області скеровано запити на адреси головних управлінь контрагентів -постачальників ТОВ «Маямілідергруп», сільських селищних рад про використання земельних ділянок, Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про наявність земельних ділянок, Головного управління статистики у Львівській області про надання інформації щодо статистичних даних урожайності сільськогосподарської продукції, скеровано запит в ДП «Держреєстри України» щодо отримання інформації про складські документи на зерно та зерна, прийнятого на зберігання зерновими складами. На момент проведення перевірки відповіді на запити не надійшли. На підставі висновків акта перевірки, відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 58.1 статті 58 , пункту 78.1.8 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України Головним управлінням ДПС у Київській області прийняте податкове повідомлення-рішення за формою «В3» від 13.11.2020 № 0033080402, яким позивачеві відмовлено у бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість на рахунок у банку за червень 2020 року на суму 9 286 899 грн. Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся за захистом своїх порушених прав до суду. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки господарські операції позивача з його контрагентами підтверджуються відповідними первинними документами, відображені у податкових накладних, зареєстрованих належним чином, господарська мета їх проведення, доцільність і економічний результат підтверджені, тому податкове повідомлення-рішення від №00033080402 від 13.01.2020 є протиправним та підлягає скасуванню. Як наслідок, належним способом захисту порушених прав є зобов`язання Головного управління Державної податкової служби у Київській області внести до Реєстра заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на підставі заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс солд» дані, зазначені у абзацах 2, 3, 5, 7, 9, 10, 12, 13 та 14 пункта 4 Порядку ведення Реєстра заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінета Міністрів України від 25 січня 2017 року №26. Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема: визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України. Згідно з підпунктом 14.1.18. пункту 14.1. статті 14 ПК України, бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника. За приписами підпункту 14.1.156-1. пункту 14.1. статі 14 ПК України, податкове зобов`язання (для цілей розділу V цього Кодексу) - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом. У силу вимог пп.14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПК України - податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду. Підпунктом «а» п. 198.1, п.198.2, п.198.3 статті 198 ПК України закріплено право на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Згідно п. 198.6 статті 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами. У силу вимог п. 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов`язковим. Відповідно до п. 201.10 статті 201 ПК України - податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Відповідно до статті 1 вказаного Закону - первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно зі статтею 9 вказаного Закону - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Таким чином, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні». При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документа не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Таким чином, оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, які пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника податку, а також відповідають змісту й обсягу, відображеному в укладених платником податку договорах та складених на їх підставі первинних документах, тому у разі якщо певна господарська операція не здійснювалась, визначення податкового кредиту було б безпідставним і сума ПДВ не підлягала би відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкової накладної, а також доказів сплати постачальнику сум ПДВ у складі вартості товару. За визначенням підпунктів 14.1.18 та 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника; пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов`язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки. Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків врегульовано статтею 200 Податкового кодексу України. Відповідно до пунктів 200.7 цієї статті платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. У силу вимог пункту 200.7.1 статті 200.7 Податкового кодексу України формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Зазначена в заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з однієї із таких дат: з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення. У випадках, передбачених підпунктами «а» «г» і «ґ» цього пункту, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування контролюючим органом на наступний робочий день після виникнення такого випадку (пункт 200.12 статті 200 Податкового кодексу України). Пункт 200.13 статті 200 Податкового кодексу України встановлює, що на підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п`яти операційних днів. З системного аналізу наведених вище положень законодавства випливає, що єдиною підставою документального підтвердження спірних сум податкового кредиту та сум, на які збільшено від`ємне значення фінансового результату до оподаткування оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, є належним чином складені та підписані повноважними особами первинні документи за результатами реальної господарської операції, що підтверджують її повноту та зміст відповідно до цілей господарської діяльності платника податків. Як свідчать матеріали справи, у перевіряємому періоді позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Маямілідергруп», ТОВ «Велан південь трейд», ТОВ «Великоцепцевицький аграрій». Так, 04.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Маямілідергруп» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аверс солд» (Покупець) укладено договір поставки № ВПК-04/12/19-А, договір поставки № ВПП-04/12/19-А, договір поставки № ВПЯ-02/12/19-АС, за умовами яких постачальник зобов`язується передати у власність покупця продукцію, іменовану надалі «товар», а покупець зобов`язується прийняти і сплатити його за умовами даного договору. Розрахунки проводяться в національній валюті України гривні (пункт 2.1 Договору поставки). Згідно з пунктами 3.3 - 3.5 Договору поставки право власності на товар переходить до покупця в момент передачі йому товару. Моментом передачі товару вважається дата вручення товару покупцю або перевізнику. На виконання умов вказаних договорів, ТОВ «Маямілідергруп» було передано, а ТОВ «Аверс солд» прийнято товар (пшеницю 3-го класу та 2-го класу, кукурудзу, ячмінь) , про що сторонами були складені та підписані видаткові накладні. У свою чергу, в рахунок оплати за відвантажену продукцію ТОВ «Маямілідергруп» отримало від ТОВ «Аверс солд» грошові кошти, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями, які містять печатку банку та підпис посадової особи банку. Крім того, 14.02.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Великоцепцевицький Аграрій» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аверс солд» (Покупець) укладено договір поставки № ВПП-14/02/20 ВЦА, за умовами якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця продукцію, іменовану надалі «товар», а покупець зобов`язується прийняти і сплатити його за умовами даного договору. Розрахунки проводяться в національній валюті України гривні (пункт 2.1 Договору поставки). Згідно з пунктами 3.3 - 3.5 Договору поставки право власності на товар переходить до покупця в момент передачі йому товару. Моментом передачі товару вважається дата вручення товару покупцю або перевізнику. На виконання умов вказаного договору, ТОВ «Великоцепцевицький Аграрій» було передано, а ТОВ «Аверс солд» прийнято товар (пшеницю 3-го, 4 - го класу та 2-го класу), про що сторонами були складені та підписані видаткові накладні, які були надані відповідачу під час перевірки, що відображено в акті перевірки та не заперечувалось відповідачем. У свою чергу, в рахунок оплати за відвантажену продукцію ТОВ «Великоцепцевицький Аграрій» отримало від ТОВ «Аверс солд» грошові кошти, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями, які містять печатку банку та підпис посадової особи банку. При цьому, транспортування реалізованої продукції здійснювалося ТОВ «Великоцепцевицький Аграрій» власними силами, про що свідчать наявні у матеріалах справи товарно-транспортні накладні. Також, 31.01.2020 та 02.02.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Велан південь трейд» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аверс солд» (Покупець) укладено договори поставки № ВПК-02/02/20-ЦК та № ВПК-31/01/20-ВА , за умовами якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця продукцію, іменовану надалі «товар», а покупець зобов`язується прийняти і сплатити його за умовами даного договору. Розрахунки проводяться в національній валюті України - гривні (пункт 2.1 Договору поставки). Згідно з пунктами 3.3 - 3.5 Договору поставки право власності на товар переходить до покупця в момент передачі йому товару. Моментом передачі товару вважається дата вручення товару покупцю або перевізнику. На виконання умов вказаних договорів, ТОВ «Велан південь трейд» було передано, а ТОВ «Аверс солд» прийнято товар (пшеницю 3-го класу та 2-го класу, кукурудзу, ячмінь) , про що сторонами були складені та підписані видаткові накладні. Транспортування реалізованої продукції здійснювалося ТОВ «Велан південь трейд» власними силами, про що свідчать наявні у матеріалах справи товарно-транспортні накладні. Відповідно, в рахунок оплати за відвантажену продукцію ТОВ «Велан південь трейд» отримало від ТОВ «Аверс солд» грошові кошти, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями, які містять печатку банку та підпис посадової особи банку. У подальшому, отримана від ТОВ «Маямілідергруп», ТОВ «Великоцепцевицький Аграрій» та ТОВ «Велан південь трейд» продукція була експортована ТОВ «Аверс солд» до Сінгапуру, Болгарії, Естонії, Дубаї та ін. на умовах укладених контрактів з наступними покупцями: Olam Internation Limited, Agro Bord Food, Al Ghurair Resources Imternational LLC, Viking Trading ou Agr LTD, на підтвердження чого позивачем додані митні декларації та інвойси. Також, частина із придбаної пшениці та кукурудзи, була продана ТОВ «Маліфісента» та ТОВ «Львів Грос», на підтвердження чого позивачем долучено договір поставки, акти приймання-передачі товару, видаткові накладні, накладні на повернення, специфікації до договору. Для виконання умов поставки ТОВ «Аверс солд» укладено договори на виконання послуг по декларуванню та митному оформленню товарів, що переміщуються через митний кордон та про надання послуг з приймання, сушки, доробки та зберігання зерна. У свою чергу, для оформлення вантажно-митних декларацій по експорту було укладено ряд договорів з наступними контрагентами: ТОВ «Боріваж» - договір на надання митно-брокерських послуг №Д/Т-19/212 від 26.02.2020; ТОВ «Ник-Сервіс» - договір доручення №25/02-20 від 25.02.2020; ТОВ «Ніка Транс Логістика» - договір доручення №НТЛ-825-Б від 10.12.2019; ТОВ «СМТ Южний» - договір на брокерські митні послуги № РБ/276-19 від 11.12.2019; ТОВ «ЄВТ Грейн» - договір №ЄГ-АС-136 від 16.12.2019; ТОВ «Одемара-Інтер» - договір на митно-брокерське обслуговування № O-І/320 від 17.12.2019. Крім того, з ТОВ «Боріваж» укладено договір тимчасового складського зберігання, приймання, сушки, очистки та відпуску зерна № Д/19-46 від 18.02.2020; з ТОВ «Укр-грейн» - договір транспортного експедирування 32020-6 від 10.02.2020; ТОВ «Транспортно-експедиторська компанія «Зектер» договір на виконання послуг по декларуванню та митному оформленню товарів №144-ТБ від 17.12.2019; з ТОВ «М.В. Карго» - договір про надання послуг з приймання, сушки, підробці та зберігання зерна №04/12-2019-2 від 04.12.2019. Разом з тим, приймаючи рішення про відмову позивачу в отриманні бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 9 286 899 грн. за червень 2020 року контролюючий орган вказав неможливість відпрацювання та отримання відповідей на скеровані запити, які, на думку податкового органу, мали б підтвердити товарність господарських операцій між позивачем та його контрагентами. Так, податковий орган звертає увагу на те, що відсутність земельних ділянок та відсутність достатньої кількості матеріально-технічної бази для їх оброблення (машини, трактори, та інше устаткування), відсутність придбання паливно-мастильних матеріалів, добрив, та інших ТМЦ чи послуг для здійснення сільськогосподарської, діяльності ставить під сумнів постачання товару та свідчить про належність контрагентів позивача до «вигодотранспортуючих суб`єктів». Таким чином, висновок контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства під час здійснення господарських операцій з придбання позивачем послуг у ТОВ «Маямілідергруп», ТОВ «Великоцепцевицький Аграрій» та ТОВ «Велан південь трейд», ґрунтується виключно на аналізі фінансово-господарської діяльності вказаних контрагентів позивача. Втім, співставлення змісту первинних документів та доказів підтвердження здійснення господарських операцій вказує на те, що позивач здійснював замовлення товару у вказаних контрагентів для провадження своєї господарської діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Крім того, вказані первинні документи оформлені належним чином, містять необхідні реквізити, повністю відображають зміст господарських операцій і не мають недоліків, які б свідчили про їх невідповідність вимогам до первинних документів. При цьому, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними. До того ж, контролюючі органи не наділені повноваженнями на перевірку економічної доцільності рішень, що приймаються суб`єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов`язань тощо). Отже, за змістом норм Податкового кодексу України право покупця на податковий кредит з податку на додану вартість не ставиться в залежність від дотримання контрагентами вимог законодавства та вчинення ймовірних зловживань за ланцюгом постачання товару. Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 10.03.2020 у справі №822/1284/15 та від 30.10.2018 по справі №826/16134/14. У свою чергу, позивачем, з метою підтвердження реального характеру виконання сторонами своїх зобов`язань за вказаними вище договорами з придбання товару у ТОВ «Маямілідергруп», ТОВ «Великоцепцевицький Аграрій» та ТОВ «Велан південь трейд», сплачено кошти, за якими позивачем включено до сум податкового кредиту з податку на додану вартість звітних періодів, що перевірялись контролюючим органом, та складено податкові накладні, що давало позивачу право на нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При цьому, відповідачем не наведено обставин та доказів, які б свідчили про штучний характер господарських операцій, невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди. Разом з тим, судом встановлено рух активів (товарів/послуг) по ланцюгу від постачальника до покупця, від виконавця до замовника, встановлено зв`язок між фактом придбання товарів/послуг і господарською діяльністю позивача. Наявні у матеріалах справи документи не містять доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. На думку суду, недостатність адміністративно-господарських можливостей контрагента для виконання ним господарської операції щодо поставки товару/надання послуг може слугувати підставою для обґрунтованого сумніву щодо реальності господарської операції лише в сукупності з іншими фактами, які б свідчили про безтоварний характер господарської операції, зокрема, відсутність належним чином оформлених первинних документів, відсутність економічного змісту господарської операції, відсутність зміни майнового стану учасників господарської операції. Втім, наданими позивачем доказами підтверджується зворотне. Посилання апелянта на наявність кримінального провадження №32020110000000116 від 17.09.2020, зареєстрованого за частиною третьою ст. 212 КК України та в подальшому перекваліфікованого на частину другу ст. 15, частину п`яту статті 191 КК України, згідно якого надані відповіді від підприємств щодо неможливості укладення договорів суборенди з ТОВ «Маямілідергруп», та факту здійснення досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань17.09.2020 №32020110000000, зареєстрованого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 212 КК України, колегія суддів оцнює критично, оскільки у матеріалах справи відсутні будь-які вироки суду щодо посадових осіб контрагентів позивача, ухвал про закриття кримінального провадження і звільнення таких осіб від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, та які відповідно приписів до частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України були б обов`язковими для адміністративного суду. Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 04.12.2019 у справі №440/3732/18. Крім того, суд позбавлений можливості встановити факт дослідження та оцінки господарських операцій безпосередньо позивача та ТОВ «Маямілідергруп» у таких кримінальних провадженнях. Суд наголошує, що сама по собі наявність кримінального провадження, в рамках якого досліджується діяльність контрагентів Позивача, безвідносно до зібраних у рамках такого кримінального провадження доказів, що підтверджують вину особи, не може бути безумовною підставою для автоматичного спростування реальності усіх фінансово-господарських операцій платника податків, у відношенні до якого здійснюються заходи кримінально-процесуального характеру. Факт наявності вироків, ухвалених на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає безумовних підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій у їх взаємній сукупності з урахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили. При цьому, ні вироків, ні жодних доказів, встановлених у ході здійснення кримінальних проваджень, які б свідчили про нереальний характер господарських операцій між позивачем та контрагентами, відповідач до суду не надав. ТОВ «Аверс солд» має всі документи, які підтверджують фактичні поставки йому товару ТОВ «Маямілідергруп», ТОВ «Великоцепцевицький Аграрій» та ТОВ «Велан південь трейд». На момент складання податкових накладних в період, що перевірявся, зазначені контрагенти позивача були зареєстровані органами державної податкової служби у встановленому порядку в якості платників ПДВ, а тому мали відповідні правові підстави для складання податкових накладних. У той же час, суд зауважує, що відповідач не посилається на відсутність реєстрації податкових накладних, на підставі яких позивачем збільшено суму податкового кредиту у встановленому порядку. Відповідачем не надано документальних підтверджень відсутності фактичного виконання господарських операцій за вказаними договорами, узгодженості дій позивача з контрагентами з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з можливими протиправними діями постачальників/виконавців, а тому, твердження відповідача про відсутність реального характеру договорів, укладених між позивачем та його контрагентами, не є обґрунтованим та належним засобом доказування, оскільки, позиція податкового органу щодо суперечності спірних угод інтересам держави не підкріплена відповідними доказами чи судовими рішеннями. Таким чином, оскільки господарські операції позивача з його контрагентами підтверджуються відповідними первинними документами, відображені у податкових накладних, зареєстрованих належним чином, господарська мета їх проведення, доцільність і економічний результат підтверджені, колегія суддів приходить до висновку, що висновки податкового органу щодо фіктивності таких операцій є безпідставними та необгрунтованими. Відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Рішеннями Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до частини першоїст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати. Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів. Посилання контролюючого органу на відсутність достатніх виробничих потужностей, працівників, суд апеляційної інстанції відхиляє, так як дана обставина не свідчить про невиконання цими суб`єктами договірних зобов`язань перед позивачем, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин вказані юридичні особи не були позбавлені права укладати з іншими суб`єктами господарювання субпідрядних договорів, договорів оренди обладнання, транспортних засобів тощо з метою використання відповідних основних фондів, устаткування та інших ресурсів для забезпечення власної господарської діяльності. Безпідставними є також твердження відповідача про відсутність у позивача первинних документів на підтвердження здійснення господарської операції у зв`язку з недоліками товарно-транспортних накладних, оскільки, наявність транспортних документів на перевезення товарно-матеріальних цінностей за наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договором поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами перевезення. Крім того, товарно-транспортні накладні є доказом факту перевезення (переміщення) товару, натомість факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього, підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною. Товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є первинним документом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг. Відсутність товарно-транспортної накладної або оформлення її з певними дефектами сама по собі не свідчить про нереальність господарської операції з придбання товару в цілому. Безпосереднього зв`язку між відсутністю товарно-транспортних накладних та підставою, моментом та правилами формування податкового кредиту відповідачем не доведено. Оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, або ж наявність певних недоліків у її заповненні, не може беззаперечно свідчити про відсутність реальних господарських операцій, а відтак, і не може бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість. До того ж, судом встановлено, що позивач у даному конкретному випадку не був учасником транспортних відносин, у зв`язку з чим наявність у нього, в даному конкретному випадку, транспортних документів не є обов`язковою. Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом в постановах від 27.08.2018 у справі № №804/2952/14, від 18.10.2019 у справі №813/300/16. Що стосується доводів контролюючого органу про безтоварність господарських операцій внаслідок відсутності сертифікатів якості на товар, засвідчені виробником та, як наслідок, неможливість встановлення виробника вказаних товарів, то суд зазначає, що така відсутність не доводить безумовно безтоварність операції, а може бути лише складовою у ряді наданих відповідачем належних та допустимих доказів. Вимога однієї сторони надати та обов`язок іншої сторони передати сертифікати якості на товар, засвідчений виробником, є правом покупця, з однієї сторони та обов`язком продавця - з іншої. Водночас, відсутність вимоги покупця надати документи, породжує право продавця їх не передавати, оскільки, в даному випадку відсутній предмет спору між сторонами. Не заслуговують на увагу і посилання представника на те, що видаткові накладні не містять номеру договору, оскільки відсутність чи дефектність зазначених документів, ніяким чином не свідчить про відсутність поставки товару, так як Податковий кодекс України не містить норм, відповідно до яких випливало б, що відсутність у платника податку документів, що підтверджують транспортування товару, або приймання на склад (ТТН, подорожних листів, актів приймання на склад, тощо), або наявність таких документів, але складених з порушенням, позбавляє права на нарахування податкового кредиту у складі вартості такого товару. З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення-рішення від №00033080402 від 13.01.2020 є протиправним та підлягає скасуванню. Щодо позовних вимог про зобов`язання Головного управління ДПС у Київській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого ТОВ «Аверс солд» за червень 2020 року у розмірі 9 286 899 грн, слід зазначити наступне. У силу вимог пункту 200.7.1 статті 200.7 Податкового кодексу України формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Зазначена в заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з однієї із таких дат: а) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку проведення перевірки, в разі, якщо контролюючим органом внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про відсутність порушень під час такої перевірки; б) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку проведення камеральної перевірки, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату початку та закінчення проведення перевірки даних, зазначених у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, з обов`язковою відміткою щодо виду перевірки (камеральна, документальна); в) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку, передбаченого цим Кодексом для складення акта перевірки, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату складення акта перевірки; г) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку, передбаченого цим Кодексом для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату та номер податкового повідомлення-рішення; ґ) з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення. У випадках, передбачених підпунктами «б» і «в» цього пункта, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування в автоматичному режимі на наступний робочий день після виникнення такого випадку. У випадках, передбачених підпунктами «а», «г» і «ґ» цього пункта, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування контролюючим органом на наступний робочий день після виникнення такого випадку. Узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України. На підставі даних Реєстра заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п`яти операційних днів (пункт 200.13 статті 200 Податкового кодексу України). У свою чергу, постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2017 року №26 затверджений Порядок ведення Реєстра заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - Порядок №26), який набрав чинності з 01 квітня 2017 року. Відповідно до пункта 4 цього Порядка орган ДФС вносить до Реєстру, зокрема, такі дані: - дату подання заяви про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - заява) на рахунок платника податку у банку, поданої у складі податкової декларації з податку на додану вартість (далі - податкова декларація) або уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість (далі - уточнюючий розрахунок) (в разі їх подання); - суму податку, заявленого до бюджетного відшкодування, зазначену в кожній заяві, поданій у складі податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання), у тому числі окремо, яка підлягає перерахуванню на рахунок платника податку у банку та/або в рахунок сплати грошових зобов`язань, та/або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; - дату початку та закінчення проведення перевірки даних податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання), в складі яких подана заява, з обов`язковою відміткою щодо виду перевірки (камеральна, документальна); - дату та номер податкового повідомлення-рішення та суму бюджетного відшкодування за кожною заявою з урахуванням уточнюючого розрахунку (у разі їх подання), не узгоджену органом ДФС; - дату початку оскарження податкового повідомлення-рішення та суму бюджетного відшкодування, що оскаржується; - дату закінчення оскарження податкового повідомлення-рішення та суму бюджетного відшкодування, узгоджену за результатами оскарження; - суму узгодженого органом ДФС бюджетного відшкодування за кожною заявою та дату її узгодження. Згідно з пунктом 6 Порядка №26 повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення заяв до Реєстра. Інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі органом ДФС на наступний робочий день після виникнення такого випадку (пункту 7 Порядку №26). Пунктом 12 Порядку №26 передбачено, що узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу Казначейства для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі та перераховується органом Казначейства у строки, передбачені пунктом 200.13 статті 200 ПК України, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету. При цьому, органи Казначейства стають доступними для виконання узгоджені суми бюджетного відшкодування, зазначені в Реєстрі, які підлягають поверненню. Таким чином, Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість передбачає його інформаційне наповнення контролюючими органами та внесення до нього інформації у строки та порядку, визначеному наведеним вище положеннями Податкового кодексу України та Порядка №26. З матеріалів справи вбачається, що до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані про заяву позивача не внесені, що свідчить про не виконання відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо відображення у Реєстрі інформації про заяву позивача, яка була подана разом із податковою декларацією з податку на додану вартість за червень 2020 року. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 21.07.2021 у справі №320/5697/20. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що належним способом захисту є зобов`язання Головного управління Державної податкової служби у Київській області внести до Реєстра заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на підставі заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс солд» дані, зазначені у абзацах 2, 3, 5, 7, 9, 10, 12, 13 та 14 пункта 4 Порядка ведення Реєстра заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінета Міністрів України від 25 січня 2017 року №26. Посилання апелянта на передчасність таких вимог колегія суддів не приймає до уваги, оскільки у даному випадку спірним питанням у даних правовідносинах є не стягнення заборгованості з відшкодування податку на додану вартість, а лише факт внесення до Реєстра заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на підставі заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс солд» відповідних даних. При цьому, підстави для відображення у Реєстрі інформації про суму узгодженого органом ДФС бюджетного відшкодування та дату її узгодження на момент розгляду справи відсутні. Надана відповідачем у суді апеляційної інстанції виписка з Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість колегія суддів оцінює критично, оскільки з вказаної виписки з Реєстру не вбачається належне виконання порядку та способу відшкодування позивачу суми узгодженого органом ДФС бюджетного відшкодування згідно поданої ТОВ «Аверс Солд» заяви. Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні. За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи. Отже при ухваленні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області, як відокремленого підрозділу ДПС - залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 червня 2022 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України. Головуючий суддя О.М. Оксененко Судді І.О. Лічевецький В.П. Мельничук